Ухвала суду № 13976017, 01.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

"21" лютого 2011 р. Справа № 49/193-10

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бабакова Л.М., суддя Шутенко І.А.

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача – Волкова С.О. за довіреністю № 01-62юр/4249 від 25.05.2010р.,

відповідача - Колісніченко П.Ю. за довіреністю № 148/29/801 від 13.12.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АК «Харківобленерго», м. Харків (вх. № 4594Х/2) та апеляційну скаргу КП «ВТП «Вода», м. Харків (вх. № 4620Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2010р. по справі № 49/193-10,

за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,

до відповідача Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода», м. Харків,

про стягнення 6 752 915,86 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У судовому засіданні 16.02.2011р. було оголошено перерву до 09-45 год. 21.02.2011р.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати послуг з постачання електроенергії згідно договору № 1.01 від 03.01.2008р., в розмірі 6 752 915,86 грн., з яких: 6 634 379,08 грн. –вартість електричної енергії (5 528 649,24 грн. –сума боргу та 1 105 729,84 грн. –ПДВ), 94 467,30 грн. –3% річних, 18 893,46 грн. –ПДВ на 3% річних, 5 176,02 грн. –плата з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) (4 313,35 грн. –тарифна складова та 862,67 грн. –ПДВ на КРЕ).

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.11.2010 р. (суддя Кононова О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 528 649,24 грн. заборгованості за використану електричну енергію, 1 105 729,84 грн. –ПДВ на електричну енергію; 3% річних в розмірі 18 893,46 грн., плату з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 5 176,02 грн., 25 428,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 18 893,46 грн. ПДВ на 3% річних відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм чинного законодавства просить рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2010р. змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вказує, що відповідно до листа заступника начальника СДПІ ВПП у м. Харкові від 23.09.2009 р. за № 12516/10/43-015, платники податку згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»зобов'язані включати до бази оподаткування ПДВ суми 3% річних, індексу інфляції, які сплачуються покупцем згідно зі ст. 625 ЦК України.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненням до неї, посилаючись на порушення норм чинного законодавства просить рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2010р. скасувати в частині стягнення з відповідача 6 634 379,08 грн. за активну електричну енергію, 5 176,02 грн. –плати за перетікання реактивної енергії, 3% річних у сумі 18 893,46 грн. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог АК «Харківобленерго»в цій частині –відмовити, в частині відмови позивачу у стягненні 18 893,46 грн. ПДВ на 3% річних –рішення залишити без змін.

Апелянт вказує, що є комунальним підприємством; відповідає по своїх зобов’язаннях лише в межах коштів, які знаходяться у його розпорядженні та передбачені фінансовим планом підприємства на фінансовий рік; одним із суттєвих складових доходних частин фінансового плану є виплата субвенцій із державного бюджету з компенсації у різниці в тарифах у сумі 77 826 229,37грн. Відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік»у разі не отримання зазначених субвенцій, фінансовим планом передбачено корегування доходів та витрат, у тому числі, й по обов'язковим платежам за електричну енергію. У зв'язку з цим та відповідно до фінансового плану, уповноваженим органом - Департаментом комунального господарства були визначені граничні межі витрачання коштів на оплату електричної енергії у сумі 7,883 тис.грн. (щомісячно). Листом Департаменту комунального господарства від 22.11.2010 р. № 5310/0/16-10 як органу, що уповноважений управляти майном КП «ВТП «ВОДА»було підтверджено, що підприємство не вправі самостійно вносити зміни до затвердженого фінансового плану. Також зазначає, що рішення господарського суду від 30.11.2010 р. по справі № 49/193-10 винесено без врахування статусу комунального підприємства, наданих йому обмежених прав щодо розпорядження майном; без залучення до участі у розгляді справи представника органу управління майном.

Також, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказує, що посилання АК «Харківобленерго»на лист заступника начальника СДПІ ВПП у м. Харкові № 12516/10/43-015, є необґрунтованим у зв'язку з тим, що лист не має сили нормативно-правового акту, й носить рекомендаційний характер.

Відповідач зазначає, що саме п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»містить вичерпний перелік операцій, які є об’єктом податком на додану вартість. Нарахування ПДВ на 3% річних в зазначеному переліку не передбачено. Таким чином, включення до складу договірної вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені законом України «Про податок на додану вартість», чинним законодавством не передбачено. Отже, суми коштів, які не пов’язані з поставкою товарів чи послуг і які не є компенсацією вартості товарів (послуг), не можуть розглядатись як об’єкт оподаткування ПДВ. Передбачені ст. 625 ЦК України 3% річних є санкцією за неналежне виконання грошового зобов’язання та не входять до складу договірної вартості товарів і не є платою продажу будь-якої послуги, а тому зазначена сума не є об’єктом оподаткування на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

09.02.2011р. позивач подав до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду заяву № 01-62юр/1208, в якій відмовляється від апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2010р. по справі № 49/193-10, на підставі п.1 ст. 100 ГПК України.

Враховуючи, що заява позивача не суперечить діючому законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає за можливе прийняти відмову позивача від апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2010р. по справі № 49/193-10.

                    14.02.2011 р. відповідач надав доповнення до апеляційної скарги, у якому додатково вказує, що у зв’язку з відсутністю у Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода»(надалі –Підприємство), коштів, необхідних для оплати за спожиту електроенергію, за межами, передбаченими фінансовим планом, субсидіарну відповідальність перед позивачем має нести Харківська міська рада в особі її уповноважених органів та просить суд у разі задоволення позовних вимог надати відстрочку та розстрочку виконання рішення на два роки.

                    Представник позивача просить суд апеляційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, щодо клопотання відповідача надати відстрочку та розстрочку виконання рішення на два роки покладається на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

03.01.2008 р. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Споживач) був укладений договір № 1.01 про постачання електричної енергії з додатками до нього. Відповідно до умов вказаного договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначено у додатку № 3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію»до цього договору, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язались керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок, іншими нормативними документами. В разі нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов’язались до внесення до договору відповідних змін керуватись вимогами цих нормативних документів.

У відповідності до п. 1 додатку № 2 до договору розрахунковий період встановлено Споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що позивач у серпні 2010 року здійснив відпуск електроенергії відповідачу .

У зв’язку з невиконанням відповідачем покладених на нього договірних зобов’язань, у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 6 634 379,08 грн. –вартість електричної енергії (5 528 649,24 грн. –сума боргу та 1 105 729,84 грн. –ПДВ), 94 467,30 грн. –3% річних, 5 176,02 грн. –плата з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) (4 313,35 грн. –тарифна складова та 862,67 грн. –ПДВ на КРЕ).

Відповідачем відповідно до ст. 33 ГПК України до суду першої інстанції не було надано доказів сплати вказаної заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що за серпень 2010 р. станом на 01.09.2010 р. у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриману електричну енергію в сумі 5 528 649,24 грн. на яку у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем нарахована та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20% в сумі 1 105 729,84 грн. за вказаний період.

Відповідно до п. 2.3.4 договору № 1.01 від 03.01.2008р. відповідач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком № 4а «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії», але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання, відмовився від виконання обов’язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, внаслідок чого згідно Методики розрахунків за перетоки реактивної енергії між енергопостачальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства енергетики України від 17.01.2002р. №19, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 93/6381 від 01.02.2002 р., позивачем була нарахована заборгованість по КРЕ (реактивній енергії) за серпень 2010 р., яка станом на 01.09.2010 р. становить 4 313,35 грн. та заборгованість по податку на додану вартість (ПДВ на КРЕ) у розмірі 862,67 грн., яка також була нарахована відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електроенергію у сумі 5 528 649,24 грн. та 1 105 729,84 грн. ПДВ на електричну енергію, 4 313,35 грн. тарифної складової з КРЕ та 862,67 грн. ПДВ на КРЕ підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача про нарахування відповідачу відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 6 додатку № 2 до договору 3% річних у сумі 94 467,30 грн. за період з 01.05.2010 р. по 31.08.2010 р.

Але враховуючи, що у резолютивній частині судом першої інстанції було вказано стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 18 893,46 грн., рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 18893,46 грн. ПДВ на 3% річних, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В п. 1.4 ст. 1 наведеного Закону визначено, що поставка товарів - це будь-які операції, з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безплатної поставки товарів. При цьому, у відповідності до п. 4.1, ст. 4 Закону, база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Діючим податковим законодавством України не передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені Законом України «Про податок на додану вартість», тому відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України не підпадає під дію вимог Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідач вказує, що діючим Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік»не було враховано компенсацію з різниці в тарифах у зв'язку з їх невідповідністю фактичним витратам, сума зазначена позивачем до сплати виходить за межі фінансового плану підприємства, встановленого органом управління територіальної громади м. Харкова. В зв'язку з наведеним, в частині стягнення КП «ВТП «Вода»5216579,08 грн. просив суд відмовити АК «Харківобленерго»відповідно до ч. 1ст. 202 ГК України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані заперечення відповідача є безпідставними та необґрунтованими, в зв’язку з тим, що зобов'язання по сплаті отриманої електричної енергії у відповідача виникло на підставі договору про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 р., а фінансовий план на 2010 рік складений та затверджений Департаментом комунального господарства Харківської міської ради, на який посилається відповідач, не змінює умов договору щодо порядку розрахунків за отриману електричну енергію.

Крім того, відповідачем відповідно до ст. 33 ГПК України не надано доказів про внесення змін до умов договору щодо порядку здійснення розрахунків.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що у зв’язку з відсутністю у Підприємства коштів, необхідних для оплати за спожиту електроенергію, за межами, передбаченими фінансовим планом, субсидіарну відповідальність перед позивачем має нести Харківська міська рада в особі її уповноважених органів, оскільки відповідно п.2.4 Статуту КП «ВТП «Вода», Підприємство не відповідає по зобов’язаннях Харківської міської ради та її виконавчих органів, в сферу управління яких воно входить, а останні не відповідають по зобов’язаннях Підприємства.

Колегія суддів відхиляє доводи Підприємства, що оскаржуване рішення мало було прийнято із залученням до участі у розгляді справи представника Органу управління майном, оскільки відповідач не надав обґрунтування яким чином рішення суду може вплинути на права та обов’язки Департаменту комунального господарства Харківської міської ради

Стосовно клопотання відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення на два роки, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 83 ГПК України надає господарським судам право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. Застосовуючи дану норму закону слід враховувати положення ст.121 ГПК України, відповідно до якої розстрочення виконання рішення можливе у виняткових випадках при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач єдиною водопостачальною організацією м. Харкова та 52 населених пунктів Харківської області, зупинка виробничої діяльності якого, призведе до зупинки системи групового водопостачання, що спричинить відсутність питної води в квартирах мешканців, а також на особливо важливих об'єктах як лікарні, школи, дошкільні заклади, хлібозаводи та інших стратегічно та життєво важливих об'єктах м. Харкова та Харківської області. Як наслідок, будуть порушені умови життєдіяльності людини в розумінні Закону України «Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення».

Фінансове становище відповідача є скрутним і знаходиться на межі банкрутства, що підтверджується копіями довідки про кредиторську та дебіторську заборгованість станом на 01.01.2011р. та балансу станом на 30.09.2010 р. Але це становище склалось внаслідок певних об'єктивних обставин, зокрема, є некомпенсована державою заборгованість минулих років з різниці в тарифах на послуги водопостачання, які надавалися населенню, у сумі 69 млн. грн., компенсація якої була передбачена ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік». Негативним чином вплинули на фінансовий стан підприємства недофінансування державою бюджетних установ, в результаті чого відповідач недоотримав 3 млн. грн., та некомпенсована заборгованість місцевого бюджету у сумі 5,4 млн. грн. з надання додаткових соціальних гарантій та пільг окремим категоріям громадян. Ускладнює фінансовий стан відповідача також щомісячне зростання тарифів на електроенергію, в той час, як тариф на послугу водопостачання тривалий час не змінювався та не коригувався відповідно подорожчанню складових собівартості. Діючий тариф на послугу централізованого водопостачання для населення відшкодовує необхідні витрати підприємства лише на 39%. Несвоєчасне внесення споживачами плати за надану послугу водопостачання призвело до утворення дебіторської заборгованості, яка станом на 01.01.2011р. склала 77 755,3 тис. грн.; заборгованість юридичних осіб, яка станом на 01.01.2011р. склала 104 372,4 тис. грн., з яких тільки КП «Харківські теплові мережі»заборгували більш ніж 46 млн. грн., в той час, як на цю організацію розповсюджується дія мораторію на стягнення боргів.

У зв’язку з чим колегія суддів, враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави частково задовольняє клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на один рік та відмовляє у задоволенні клопотання поро відстрочення виконання рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2010р. у справі № 08/27-10 підлягає зміні, а апеляційна скарга відповідача частковому задоволенню.

Керуючись ст. 22, ст. 99, ст. 100, ст. 101, п. 4 ст. 103, п.1ч.1 ст. 104, ст. 105, ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

Постановила :

1. Прийняти відмову Акціонерної компанії «Харківобленерго»від апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 30.11.201          0р. по справі № 49/193-10.

2 Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода»задовольнити частково.

3Рішення господарського суду Харківської області від 30.11.201          0р. по справі № 49/193-10 змінити в частині в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 18 893,46 грн. та викласти частину другу резолютивної частини рішення в наступній редакції :

стягнути з Комунального підприємства «Виробничо - технологічного підприємства «Вода»(адреса: 61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, п/р 26008000002835 в філії № 1 АБ «Факторіал-Банк»м. Харків, МФО 350482, код 33206804) на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго»(61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149)

- на п/р 2603230123307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954, - 5 528 649,24 грн. заборгованості за використану електричну енергію, 1 105 729,84 грн. –ПДВ на електричну енергію;

-на п/р 26003010050912 в АТ «Банк Золоті Ворота», МФО 351531, код ЄДРПОУ 00131954) - 3 % річних в розмірі 94 467,30 грн., плату з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 5 176,02 грн., 25 428,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Частково задовольнити клопотання Комунального підприємства «Виробничо-технологічного підприємства «Вода», м. Харків, щодо надання розстрочки виконання рішення суду строком на один рік, щомісячно рівними частинами до 30 числа кожного місяця, а саме: 1) 30.03.2011р. – 563307,03 грн.; 2) 30.04.2011р. –563307,03 грн.; 3) 30.05.2011р. –563307,03 грн.; 4) 30.06.2011р. –563307,03 грн.; 5) 30.07.2011р. –563307,03 грн.; 6) 30.08.2011р. –563307,03 грн.; 7) 30.09.2011р. –563307,03 грн.; 8) 30.10.2011р. –563307,03 грн.; 9) 30.11.2011р. –563307,03 грн.; 10) 30.12.2011р. –563307,03 грн.; 11) 30.01.2012р. –563307,03 грн.; 12) 29.02.2011р. –563307,08 грн.

4В інший частині рішення господарського суду Харківської області від 30.11.201          0р. по справі № 49/193-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя