Ухвала суду № 139756015, 15.09.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9083/26

(1-кп/199/1075/26)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12026042220000498 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2026 року, відносно ОСОБА_3 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126 1 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

потерпіла ОСОБА_6

представник потерпілої адвокат ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки перебіг строків закінчується, а ризики, які було встановлено при застосуванні запобіжного заходу з переліку передбаченого ст. 177 КПК України не зникли.

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 1261 КК України, приходить до висновку, що прокурором доведені ризики які були враховані при застосуванні запобіжного заходу відносно обвинуваченого, які наразі не відпали і продовжують існувати на цей час.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.

Згідно правової позиції, викладеної в п.152 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за якою тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Як свідчить практика ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, ймовірна тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні в період іспитового строку за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 08.08.2025 за ч. 1 ст. 263 КК України обвинувачений, перебуваючи під загрозою застосування покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, що, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Для відмови в звільненні обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки він, володіючи відомостями щодо осіб потерпілої і свідків, може вплинути на них з метою схилення до відмови від показів, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченому.

Суд також враховує дані, що характеризує особу ОСОБА_3 , який згідно з довідкою Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 18.06.2026 року перебуває на обліку за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 08.08.2025, не з`явився на реєстрацію 20.05.2026 року та 17.06.2026 року у зв`язку з тим, що був мобілізований до лав ЗСУ. Проте, згідно з інформацією військової частини НОМЕР_1 , яка отримана органом пробації, ОСОБА_3 з 16.05.2026 року вважається СЗЧ, що у свою чергу підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України.

При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує ту обставину, що протягом перебування обвинуваченого в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування ОСОБА_3 , в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.

З огляду на наведене, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, а також, приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м`які запобіжні заходи.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, суд, враховуючи обставини кримінального провадження вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу в розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на нього ряд обов`язків.

На переконання суду, на даний час відсутні підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого, та певних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не відпали і продовжують існувати і на теперішній час. При прийнятті саме такого рішення, судом враховано, що до обвинуваченого вже застосовувався запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який він порушив на тримання під вартою.

Проте, ОСОБА_3 продемонстрував свідоме нехтування судовим рішенням та процесуальною дисципліною, двічі грубо порушивши умови цілодобового домашнього арешту, а саме: 24.07.2026 о 19:50 год. працівниками поліції під час перевірки за місцем проживання було зафіксовано відсутність обвинуваченого за адресою арешту без поважних причин, про що складено рапорт (ЄО № 27423 від 24.07.2026) 26.07.2026 о 12:30 год. працівниками поліції під час перевірки за місцем проживання було зафіксовано відсутність обвинуваченого за адресою арешту без поважних причин, про що складено рапорт (ЄО № 27566 від 26.07.2026). Крім вказаного, від ВП №1 ДРУП 2 в Дніпропетровській області надійшло повідомлення, разом з DVD-R диском, яке у свою чергу поліції надала потерпіла ОСОБА_6 з повідомленням про порушення ОСОБА_3 обов`язків визначених відповідно до ухвали слідчого судді від 23.06.2026 із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Наведене свідчить про те, що обвинувачений свідомо порушував покладені на нього судом обов`язки, обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому злочину за ст. 1261 КК України в період іспитового строку, що свідчить про його високу суспільну небезпеку та схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Тому, «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст.ст. 369, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 13.11.2026 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560.00 гривень.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самими обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися із населеного пункту м. Дніпро, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із потерпілою та свідками в даному провадженні;

- здати на зберігання у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи,що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з - під варти, у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя ОСОБА_8