Рішення № 139754016, 14.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/20035/25

Провадження № 2/756/3192/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 вересня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Примак-Березовської О.С. розглянув у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, що утворилася внаслідок невиконання зобов`язання за умовами договору № 197783439 від 29 квітня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 (далі - Боржник) про надання фінансового кредиту на загальну суму 5000 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ»; Фактор), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Клієнтами) укладено договори факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, № 20190103 від 3 січня 2019 року, відповідно до яких позивач отримав право грошової вимоги до відповідача.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного (письмового) провадження без повідомлення сторін.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду, яка направлялась у встановленому порядку сторонам, відповідачу надано строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та будь-яких інших клопотань чи заяв по суті справи.

На підставі частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі сторін.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Суть спору сторін зводиться до неналежного виконання зобов`язання Боржником за договором кредиту, який наданий фінансовою установою (Клієнтом) та право на який відступлено Фактору згідно з договором факторингу.

Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та усталену судову практику у подібній категорії спорів, суд не вбачає достатньо підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції згідно з вимогами Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

29 квітня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 197783439 на умовах строковості, зворотності, платності для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктами 1.1, 1.3 Договору передбачено, що сума кредиту - 5 000 грн, строк дії договору 30 днів.

Відповідно до пункту 1.4 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,85% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного пунктом 1.3 Договору.

Підпунктом 2.1.1.6 пункту 2.1.1.1 Договору визначено, що товариство має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою.

Згідно з графіком платежів/розрахунків, який міститься у Договорі сторін, загальна вартість вказано кредиту складає 125,50 % (у процентному вираженні) або 6275 грн (у грошовому вираженні і включає у себе проценти - 25,50 % від суми кредиту або 1275 грн.

Договір № 197783439 від 29 квітня 2019 року укладено у електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора.

Матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження перерахування відповідачці кредитних коштів на виконання умов Договору, зокрема документа платіжної установи, через яку здійснено переказ, із зазначенням дати, суми операції та реквізитів платіжної картки (рахунку) отримувача.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до пункту 2.1 Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Додатками № 1 і № 3 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено форму Акту повернення права вимоги та форму Реєстру прав вимоги та Переліку документів на підтвердження права вимоги.

Матеріали справи не містять відповідного Реєстру прав вимоги за формою, встановленою Додатком № 1 до Договору факторингу № 28/1118-01 із зазначенням реквізитів договору та боржника ОСОБА_1 .

Також до позовної заяви не долучено додаткових угод до договору факторингу № 28/1118-01 чи інших документів на підтвердження передачі права вимоги до ОСОБА_1 , що має істотне значення, оскільки цей договір факторингу укладено 28 листопада 2018 року, тобто до укладення Договору 29 квітня 2019 року.

Крім того, позивач не надав належним та допустимих доказів на сплату права вимоги за кредитними зобов`язаннями за договором факторингу № 28/1118-01.

3 січня 2019 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20190103, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, про що складено відповідний Акт прийому-передачі Реєстру боржників.

Згідно з даними Витягу з Реєстру боржників № 7 від 26 грудня 2019 року до Договору факторингу №20190103, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги за договором фінансового кредиту №197783439, що складається з 5 000 грн основної суми боргу та 8060 грн заборгованості за відсотками, а всього - 13060 грн.

Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження плати прав вимог за договором факторингу № 20190103.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №197783439, який складено ТОВ «ФК «ЄАПБ», вбачається, що за період з 26 грудня 2019 року по 31 жовтня 2025 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 13 060 грн, з яких 5 000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 060 грн сума заборгованості за відсотками

ІV. Мотивована оцінка суду та норми права, які ним застосовані

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина 4 цієї Статті передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вимогами статті 1055 ЦК України передбачено, що договір кредиту укладаються у письмовій формі, якщо позикодавець є юридична особа. При цьому абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах із подібних правовідносин виснував, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі №910/10254/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16143/18, від 26 лютого 2020 року у справі №911/1348/16, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 21 вересня 2022 року у справі № 381/1647/21, від 7 грудня 2022 року у справі № 298/825/15-ц).

Враховуючи викладене, суд зауважує, що саме виписка з особового рахунку клієнта банку є документом, який може засвідчити надходження грошових коштів на відповідний банківський рахунок відповідача.

Кредитодавець, який звертається до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, повинен довести факт надання позичальнику кредитних коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не є банком і не обслуговує рахунок відповідачки, тому належним доказом перерахування кредитних коштів є документ платіжної установи (надавача платіжних послуг), через яку здійснювався переказ, що містить дату і суму операції та реквізити платіжної картки (рахунку) отримувача, які дають змогу пов`язати її з відповідачкою. Розрахунок заборгованості, складений позивачем, є одностороннім документом і сам по собі факту видачі кредиту не підтверджує.

Крім того, відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до правової позиції, яка сформульована у постанові Верховного Суду від 4 червня 2020 року у справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Виходячи із загальних правил та положень статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року (справа №914/868/17), від 18 жовтня 2018 (справа №910/11965/16).

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року (справа №753/20537/18), від 21 липня 2021 року (справа №334/6972/17), від 27 вересня 2021 року (справа №5026/886/2012).

Як встановлено судом, договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопала2018, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», передбачає відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, а на момент його укладення Договору з відповідачкою ще не існувало.

Проте позивач не надав реєстру прав вимоги (реєстру боржників) до договору факторингу №28/1118-01, який би містив дані про Договір та боржника ОСОБА_1 , а тому переходу права грошової вимоги за Договором від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» не доведено. Майбутню вимогу за Договором не індивідуалізовано у спосіб, передбачений договором факторингу, а доказів оплати такої вимоги фактором матеріали справи не містять.

За відсутності доказів набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідачки витяг з реєстру боржників № 7 від 26 грудня 2019 року до договору факторингу № 20190103 від 3 січня 2019 року сам по собі не підтверджує переходу такого права до ТОВ «ФК «ЄАПБ», оскільки ТОВ «Таліон Плюс» не могло відступити право вимоги, яке до нього не перейшло (статті 514 ЦК України).

Крім того, позивач не надав доказів перерахування відповідачці кредитних коштів за Договором, а наданий ним розрахунок заборгованості такого доказу не замінює.

Таким чином, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів ні факту надання відповідачці кредитних коштів за Договором, ні переходу до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до ОСОБА_1 на кожному етапі його відступлення, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вимоги статей 141, 142 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у межах ним понесених.

На підставі викладеного, статті 18 Закону України «Про споживче кредитування», статей 3, 11, 12, 14, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 516, 526, 610-612, 625, 627-629, 638, 1046-1048, 1050, 1054, 1055, 1069, 1077-1081 ЦК України та керуючись статтями 2, 10-13, 76-82, 141-142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ - 35625014, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 30);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Рішення складено 14 вересня 2026 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА