Рішення № 139754015, 26.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

26.08.2026 Справа № 756/13814/25

Номер справи 756/13814/25

Номер провадження 2/756/1190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря - Погорелової В.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 139832,14 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначає позивач, з 01.05.2018 по 31.10.2021 позивачем надавалися послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021 позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

Крім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», отримав право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води, яка утворилася до 01.05.2018.

Відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.07.2025 становить 139832,14 грн та складається з наступного:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення - 1179,31 грн; інфляційна складова боргу - 201,67 грн; три відсотки річних - 52,98 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення - 21 347,19 грн; інфляційна складова боргу - 3650,38 грн; три відсотки річних - 959,75 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води - 13699,39 грн; інфляційна складова боргу - 2342,62 грн; три відсотки річних - 615,96 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії - 36607,94 грн; інфляційна складова боргу - 5155,47 грн; три відсотки річних - 1355,53 грн; пеня - 1 649,25 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води - 40592,01 грн; інфляційна складова боргу - 5342,18 грн; три відсотки річних - 1390,31 грн; пеня - 1691,53 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 1285,14 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 713,53 грн.

У зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за спожиті послуги у розмірі 139832,14 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

02.06.2026 відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про застосування строку позовної давності, в якій просила суд врахувати та застосувати строк позовної давності щодо частини позовних вимог, які виходять за межі трирічного строку, що передував зверненню позивача до суду.

03.06.2026 відповідач ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала у повному обсязі, зазначивши, що заявлені вимоги є такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано детального розрахунку заборгованості із зазначенням періодів нарахувань, тарифів, обсягів спожитих послуг, у зв`язку з чим відповідач позбавлена можливості перевірити правильність та обґрунтованість нарахувань, а також встановити, за який саме період заявлено вимоги. Також зазначила, що 15.03.2022 фактично не проживає у квартирі, щодо якої здійснювалися нарахування, та не користується відповідними комунальними послугами, у зв`язку з чим виникають обґрунтовані сумніви щодо правильності та обсягу нарахованих сум. Просила застосувати строки позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена судом належним чином.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, за умовами якого ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплати.

Відповідно до додатків до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо).

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Водночас відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги, чому прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 та п. 5 ч. 2 ст. 9 відповідних законів обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085).

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася, не відключалася.

Крім того, постановою судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Будинок за адресою: АДРЕСА_2 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира АДРЕСА_3 за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 - споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.04.1999 по теперішній час, що підтверджується інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, наданою Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.09.2025.

Відповідно до п. п. 1, 6, 9 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність, безперервність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, розглядати претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Водночас факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 у справі № 640/18143/16-ц). У постанові від 07.02.2018 у справі № 521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акту-претензії. Таких доказів відповідачем суду надано не було.

Оскільки КП «Київтеплоенерго» надавались послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії споживачам, які отримували вказані послуги та користувалися ними за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач у спірний період не укладала самостійно договори з іншими постачальниками житлово-комунальних послуг для себе особисто, у відповідача виник обов`язок оплатити ці послуги.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, при цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Щодо доводів відповідача про фактичне непроживання за адресою обліку послуг з 15.03.2022, суд зазначає таке.

Посилання відповідача на фактичне непроживання у спірній квартирі не спростовує висновків суду про наявність обов`язку оплатити спожиті послуги, оскільки матеріалами справи підтверджується безперервна реєстрація відповідача за вказаною адресою протягом усього спірного періоду. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.09.2019 у справі № 335/479/17 (провадження № 61-22435св18), відповідно до якого проживання в іншому місці не звільняє відповідача від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено його реєстрацію у відповідній квартирі, а отже він є користувачем наданих послуг.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач як особа, місце проживання якої зареєстровано у вказаній квартирі, зверталася до позивача щодо документального оформлення факту непроживання у квартирі з метою здійснення перерахунку плати за послуги; також відповідач не знімалася з реєстрації у вказаній квартирі протягом спірного періоду. Відповідне документальне оформлення факту непроживання здійснюється безпосередньо перед виконавцем комунальних послуг, а зменшення (перерахунок) вартості послуг можливе лише з часу такого звернення, доказів якого відповідачем суду не надано.

За таких обставин доводи відповідача про фактичне непроживання за адресою обліку послуг не є підставою для звільнення її від обов`язку оплатити спожиті послуги та не спростовують доведеності позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем належного розрахунку заборгованості, суд зазначає таке.

На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідача позивач надав суду розрахунок заборгованості за надані послуги з визначенням, за кожним видом послуг та за кожен період нарахування, суми основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, з якого вбачається, що заборгованість відповідача станом на 31.07.2025 становить 139 832,14 грн.

Беручи до уваги наведене та те, що відповідач не виконувала своїх зобов`язань щодо сплати грошових коштів за спожиті послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії та постачання гарячої води, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог щодо стягнення заборгованості у загальному розмірі 139832,14 грн, яка складається із заборгованості за спожиті послуги, інфляційних втрат, трьох відсотків річних за порушення грошового зобов`язання та пені.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України). Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріалами справи підтверджується, що КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду з даним позовом у вересні 2025 року.

На підтвердження заборгованості, яка виникла до 01.05.2018, позивачем надано розрахунок заборгованості за послугами з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), складений станом на 01.08.2025 за період з 01.07.2015 по 31.07.2025.

Із зазначеного розрахунку вбачається, що відповідачем періодично здійснювалась часткова оплата за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, зокрема: у лютому 2016 року сплачено 1700,00 грн (ЦО), у листопаді 2016 року - 2410,33 грн (ЦО), 710,50 грн (ЦПГВ), у жовтні 2017 року - 50,00 грн (ЦО), у жовтні 2017 року - 748,00 грн (ЦО),у листопаді 2017 року - 1600,00 грн (ЦО), у грудні 2017 року - 1600,00 грн (ЦО), у січні 2018 року - 1600,00 грн (ЦО), 1000,00 грн - (ЦПГВ).

Отже, часткова оплата послуг, понад нарахування, відповідач фактично визнавала наявність заборгованості, у зв`язку із чим строк позовної давності переривався.

Вищезазначене, на думку суду, свідчить про її намагання сплатити заборгованість та про переривання строку позовної давності (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 437/2726/13-ц). Після переривання позовної давності її перебіг почався заново.

Крім того, 30.03.2020 прийнято Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02.04.2020. Карантин в Україні безперервно діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023 (востаннє продовжений постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.

Законом України від 15.03.2022 (набрав чинності 17.03.2022) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX пункт 19 викладено у новій редакції, відповідно до якої на період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану; цей Закон набрав чинності 30.01.2024. Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку було зупинено до 04.09.2025.

Відтак, з урахуванням переривання перебігу позовної давності у грудні 2017 року щодо заборгованості, яка виникла до 01.05.2018, а також з урахуванням наведених законодавчих продовжень та зупинення перебігу позовної давності на час дії карантину та воєнного стану щодо решти заявлених до стягнення періодів, КП «Київтеплоенерго» звернулося до суду з даним позовом у межах строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 139832,14 грн.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, ст. ст. 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Київ, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) КП «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421; місцезнаходження: м. Київ, площа Івана Франка, 5) заборгованість у розмірі 139832 (сто тридцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 14 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Київ, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) КП «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421; місцезнаходження: м. Київ, площа Івана Франка, 5) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна