Ухвала суду № 139753524, 15.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2026 рокум. ПолтаваСправа №640/6850/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" у квітні 2019 року звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправними дій Державної служби України з безпеки на транспорті щодо визначення Товариству плати за проїзд, вказаної у Розрахунку від 20.03.2019 №380 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 20.03.2019 № 5233.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що на адресу позивача від Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області надійшов Розрахунок № 380 від 20.03.2019 плати за проїзд великогабаритними та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з ТТН від 20.03.2019 № 5233, яким позивачу визначено до сплати 92 євро.

За доводами позивача дії відповідача щодо визначення позивачу плати за проїзд суперечить частині третій статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт, оскільки підстави для такого визначення - відсутні.

Також вказував, що розрахунок від 20.03.2019 здійснено на підставі документів, складених 21.03.2019, а саме акта № 0022380 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.03.2019, довідки № 0010500 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21.03.2019.

З аналізу вказаних документів слідує, що розрахунок було складено раніше, ніж відбулося зважування автомобіля. В акті відсутні відомості щодо перевищення транспортним засобом позивача вагових та/або габаритних параметрів. Натомість констатовано, що маса транспортного засобу не перевищує нормативно допустиму. Так, у п. 8 акта вказано фактичну повну масу транспортного засобу - 38,65 тон при нормативній допустимій масі 40 тон. Осьові навантаження не вимірювалися, про що свідчить незаповнений п. 10 акту.

Враховуючи наведене, позивач вважав, що підстави для нарахування плати за проїзд під час габаритно-вагового контролю встановлені не були.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2019 (суддя Донець В.А.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України.

Статтями 1, 2 Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-ІХ) постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до частини третьої статті 29 КАС України у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Абзацами другим, четвертим пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України від 16.07.2024 №3863-IX "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ") визначено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, пунктом 14 якого передбачено, що визначення суду для розгляду конкретних судових справ, у тому числі поєднаних судових справ, здійснюється в базі даних шляхом пакетного автоматизованого розподілу судових справ.

За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами визначено суд для розгляду справи №640/6850/19 - Полтавський окружний адміністративний суд.

17.03.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли матеріали судової справи №640/6850/19.

Того ж дня за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду справи визначено суддю Кукобу О.О.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 адміністративну справу № 640/6850/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій прийнято до провадження. Ухвалено розпочати розгляд справи по суті спочатку, здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 24-33, 68-71/, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав безпідставності. Серед іншого посилався на те, плата за проїзд великогабаритним транспортом за своєю природою не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків держави внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Також посилався, що інспектор, що здійснював рейдову перевірку саме в розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування припустився помилки написавши дату 20.03.2019 замість 21.03.2019. Проте, враховуючи те, що даний розрахунок складається лише за для обчислення формули та визначення суми плати за проїзд та те, що цей бланк не є бланком суворої звітності і у разі помилкового зазначення автомобільного перевізника чи суми може бути переписаним. Відповідно помилка, яку зробив інспектор не є порушенням процедури здійснення габаритно-вагового контролю та не впливає на визначення плати за проїзд транспортного засобу.

Суд, розглянувши матеріалами справи, дійшов таких висновків.

За результатами габаритно-вагового контролю працівниками виявлено порушення позивачем вимог законодавства в частині перевищення транспортним засобом SCANIA OPL 38-3, нормативних вагових параметрів, у зв`язку з чим складено:

акт № 0022380 від 21.03.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів /а.с. 15/ та акт від 21.03.2019 б/н проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксоване порушення вимог п. 22.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме: при дозволеному навантажені на строєну вісь 22 тони в наявності 23.200 т;

довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю на від 21.03.2019 із зазначенням параметрів транспортного засобу, а саме повна маса транспортного засобу 38.650 т.

На підставі вказаного акта та довідки відповідач склав розрахунок № 380 від 20.03.2019 плати у розмірі 92 євро за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 20.03.2019 № 5233 із зазначенням перевищення нормативів: навантаження на строєну вісь 23.200 т - перевищено на (5,50 %), плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів, євро/км - 0,20, яким зобов`язано позивача здійснити плату (в гривнях відповідно до офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку) за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні /а.с. 14/.

Не погодившись з діями відповідача щодо визначення ТОВ "Глуско Рітейл" плати за проїзд у розрахунку № 380 від 20.03.2019, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №87.

За змістом пунктів 26, 27 Порядку №87 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки (пункт 31-1 Порядку).

Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

При цьому, повноваження відповідача щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати, що здійснюється у формі розрахунку.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач ставить питання правомірності дій відповідача щодо визначення ТОВ "Глуско Рітейл" плати за проїзд у розрахунку №380 від 20.03.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 20.03.2019 №5233, яким нараховано плату за проїзд у розмірі 92 євро.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями пунктів 1, 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Слід зазначити, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь субєкта владних повноважень є обовязковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі субєкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як зазначалося, у спірних відносинах, що склались у цій справі відповідач, відповідно до наданих йому повноважень та за умови встановлення під час проведення габаритно-вагового контролю перевищення автомобілем перевізника вагових або габаритних показників, параметри яких перевищують нормативні, за встановленою формулою здійснює лише нарахування плати за проїзд, що оформлюється розрахунком.

Своєю чергою, обовязковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення субєктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені лише такі рішення, дії чи бездіяльність, які безпосередньо порушують права та законні інтереси позивача.

Суд повторює, що повноваження відповідача у спірних відносинах обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення компетентного органу до суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що розрахунок по своїй суті, як і дії відповідача щодо його складення, ніяким чином не впливають на права та обов`язки сторін у справі, оскільки такий розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, а тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, своєю чергою, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 803/3/18, у якій предметом зустрічного позову були аналогічні позовні вимоги, зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на це, такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).

У даному випадку поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" щодо заявлених вимог позивача слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, та тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

А тому заявлені в межах цієї справи вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини третьої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 239 КАС України).

Таким чином, провадження у справі №640/6850/19 належить закрити, роз`яснивши позивачу, що заявлені позовні вимоги не підлягають судовому розгляду, а повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з позовом про той самий предмет і з тих самих підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у цій справі, не допускається.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1921,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 16.04.2019 №6757.

З огляду на постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі, сплачену суму судового збору належить повернути платнику з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 239, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 640/6850/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій - закрити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" (код ЄДРПОУ 24812228; вул. Солом`янська, 11, м. Київ, 03110) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня), сплачений платіжним дорученням від 16.04.2019 №6757.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Олександр КУКОБА