Ухвала суду № 139752843, 14.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16148/26

У Х В А Л А

з питань вжиття заходів забезпечення позову

14 вересня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерства оборони України, Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пред`явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення та відображення у персональному записі ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про звернення до Національної поліції України з причиною «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» і датою 11.06.2026, які станом на 29.06.2026 відображалися у блоці «Порушення правил військового обліку», а станом на 01.08.2026 як «Наявна інформація про звернення ТЦК до Нацполіції»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни до персонального запису ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом вилучення всіх відомостей, пов`язаних зі зверненням до Національної поліції України від 11.06.2026 з причиною «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», зокрема позначок «Порушення правил військового обліку» та «Наявна інформація про звернення ТЦК до Нацполіції»;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо формування та передачі через електронну інформаційну взаємодію до Національної поліції України звернення від 11.06.2026 про адміністративне затримання та доставлення ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 сформувати та передати через установлену електронну інформаційну взаємодію до Національної поліції України повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 та для залишення без виконання звернення від 11.06.2026.

Ухвалою судді від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі в справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство оборони України, Національну поліцію України.

31.08.2026 позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить забезпечити позов у справі №380/16148/26 шляхом заборони органам Національної поліції України, у тому числі її територіальним органам та підрозділам, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі здійснювати адміністративне затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на виконання електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.06.2026 №Е5428134, зареєстрованого Стрийським районним управлінням поліції 13.06.2026 за №8233.

В обґрунтування заяви зазначає, що предметом спору є, зокрема, правомірність формування і передачі до Національної поліції України електронного звернення від 11.06.2026 про адміністративне затримання та доставлення позивача, а також усунення наслідків цього звернення. Стверджує, що електронне звернення №Е5428134 є підставою для адміністративного затримання і доставлення, тому не є нейтральною інформаційною позначкою: воно вже надійшло до поліцейської системи, зареєстроване за № 8233 і може бути виконане при встановленні особи працівниками поліції. Отже, ризик адміністративного затримання та доставлення на виконання звернення №Е5428134 має конкретний і документально підтверджений характер. Крім того вказує, що якщо до вирішення справи позивача затримають і доставлять, майбутнє рішення суду вже не зможе відновити становище, яке існувало до фактичного обмеження свободи. Для оскарження здійсненого затримання і його наслідків можуть знадобитися нові звернення та окреме судове провадження. Тому без тимчасової заборони ефективний захист у межах цієї справи буде істотно ускладнений. З урахуванням викладеного просить заяву задовольнити.

31.08.2026 Національна поліція України подала заперечення на заяву про забезпечення позову. Свою позицію мотивує тим, що предметом спору є незаконні та безпідставні, на думку заявника, дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 запис «неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце зазначені в повістці» та відомостей про необхідність доставлення ОСОБА_1 до ТЦК та СП. Вказує, що позивач описує події які минули, зокрема виклик до ТЦК та СП на 11.06.2026, при цьому причин та підстав його не прибуття не зазначає, що зумовило звернення органів ТЦК та СП із електронним зверненням до органів поліції із необхідністю затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП для складання адміністративного протоколу. На переконання третьої особи, відсутні обставини, які б перешкоджали позивачу з`явитись самостійно до ТЦК та СП для уточнення облікових даних чи вчинення інших дій, а питання законності чи протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 буде розглянуто в суді за його адміністративним позовом. Крім того звертає увагу, що позивач не перебуває у розшуку згідно з даними бази даних «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», відтак органи НПУ не здійснюють розшукові дії відносно нього. Також стверджує, що правомірність та оцінка дій/бездіяльності й звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 до органів Національної поліції, які стали підставою звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про забезпечення позову, підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті.

31.08.2026 позивач подав пояснення щодо заперечень Національної поліції України на заяву про забезпечення позову, у яких зазначає, що заявлений захід забезпечення позову не перешкоджає Національній поліції виконувати будь-які інші передбачені законом повноваження та не створює для нього будь-якого імунітету від законного затримання з інших підстав. Констатує, що відсутність позивача саме в базі даних «Розшук» не спростовує ризику виконання звернення №Е5428134, оскільки такий ризик виникає з іншої інформаційної та правової підстави - електронного звернення ТЦК та СП, наявність якого НПУ підтвердила.

02.09.2026 Національна поліція України подала додаткові пояснення, у яких підтримала подані заперечення та додатково наголосила, що за наявності в ІС «ІПНП» діючого електронного звернення ТЦК та СП про необхідність затримання та доставлення особи з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (правил військового обліку) органи поліції зобов`язані затримати та доставити таку особу до ТЦК та СП. За наявності відповідних підстав відомості про відсутність необхідності доставлення особи вносяться працівником ТЦК та СП до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і шляхом електронної інформаційної взаємодії надсилаються до системи «ІПНП», на підставі чого органи поліції не здійснюють затримання та доставлення такої особи.

03.09.2026 позивач подав додаткові пояснення щодо додаткових пояснень Національної поліції України від 02.09.2026, у яких стверджує, що НПУ фактично підтвердила, що наявність діючого електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.06.2026 №Е5428134 створює не абстрактну, а реальну можливість застосування до позивача адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП до вирішення судом питання про правомірність дій, у зв`язку з якими таке звернення було сформовано. Крім того, просить у разі якщо суд дійде висновку про недоцільність застосування заявленої позивачем заборони щодо виконання органами Національної поліції України електронного звернення №Е5428134, застосувати запропонований самою Національною поліцією України альтернативний захід забезпечення позову - заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювати мобілізаційні дії щодо ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/16148/26.

За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами ч. 2, 3 ст. 154 КАС України регламентовано, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

З огляду на те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд не вважає за потрібне розглядати заяву у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення заінтересованих осіб.

Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд керувався таким.

Інститут забезпечення адміністративного позову унормований ст. 150-151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також види забезпечення позову в адміністративному процесі.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частинами 1, 2 ст. 151 КАС України регламентовано, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За приписами ч. 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому ч. 2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі, із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи, яка звернулася до суду, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Водночас, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.

Предметом оскарження у розглядуваній справі є протиправність дій відповідача щодо внесення та відображення у персональному записі позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про звернення до Національної поліції України з причиною «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» і датою 11.06.2026, які станом на 29.06.2026 відображалися у блоці «Порушення правил військового обліку», а станом на 01.08.2026 - як «Наявна інформація про звернення ТЦК до Нацполіції», а також щодо формування та передачі через електронну інформаційну взаємодію до Національної поліції України звернення від 11.06.2026 про адміністративне затримання та доставлення позивача.

У заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити органам Національної поліції України, у тому числі її територіальним органам та підрозділам, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі здійснювати адміністративне затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на виконання електронного звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.06.2026 №Е5428134, зареєстрованого Стрийським районним управлінням поліції 13.06.2026 за №8233.

На переконання позивача, без вжиття запропонованого заходу забезпечення позову конкретне звернення від 11.06.2026 може бути реалізоване до вирішення спору як підстава для його адміністративного затримання та доставлення. Подальше рішення суду не усуне повністю наслідків уже здійсненого обмеження свободи.

Оцінюючи твердження позивача, викладені в заяві про забезпечення позову та додаткових поясненнях (запереченнях), суд зазначає таке.

Закон України від 25.03.1992 № 2233-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2233-XII) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 3 ст. 1 Закону №2233-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

В силу п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувались. На момент розгляду заяви про забезпечення позову воєнний стан та загальна мобілізація в України триває.

За загальним правилом застосування інститут забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними або якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову щодо можливого адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ґрунтуються переважно на припущеннях про можливість настання таких подій у майбутньому.

Заявником не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про існування реальної та безпосередньої загрози вчинення відповідних дій саме під час розгляду цієї справи. Факт звернення відповідача до органів Національної поліції України не є безумовним доказом того, що такі дії (затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_6 ) будуть вчинені або що вони призведуть до порушення прав позивача до вирішення спору по суті.

Суд акцентує на тому, що існування ризику застосування адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, без належного обґрунтування того, що вказані обставини безпосередньо можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за якими він звернувся до суду, не є беззаперечним доказом для вжиття запропонованого заходу забезпечення адміністративного позову.

Верховний Суд у постановах від 14.01.2025 у справа №280/9045/24, від 20.02.2025 у справі №280/9044/24 сформував правову позицію, відповідно до якої для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Водночас суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд також враховує, що заявлений спосіб забезпечення позову фактично спрямований на тимчасове унеможливлення реалізації третьою особою своїх владних повноважень щодо виконання звернення про адміністративне затримання та доставлення позивача, законність якого є безпосереднім предметом спору. За таких обставин вжиття запропонованого заходу фактично призведе до досягнення заявником результату, на який спрямовані позовні вимоги, ще до вирішення спору по суті, що суперечить меті інституту забезпечення позову. Водночас суд наголошує на тому, що забезпечення позову не може використовуватися як спосіб попереднього вирішення спору по суті або підміняти собою судове рішення, яке має бути ухвалене за результатами розгляду справи.

Вказане узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17, відповідно до якого позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Тому факт наявності порушення прав позивача підлягає встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи.

Суд також звертає увагу, що позивач у додаткових поясненнях від 03.09.2026 просить, у разі якщо суд дійде висновку про недоцільність застосування заявленої позивачем заборони щодо виконання органами Національної поліції України електронного звернення №Е5428134, застосувати альтернативний захід забезпечення позову - заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювати мобілізаційні дії щодо ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/16148/26. Водночас всупереч приписам п. 2 ч. 1 ст. 151 КАС України позивачем не конкретизовано, які саме «мобілізаційні дії» не повинен вчиняти відповідач.

За приписами ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

У контексті зазначеного суд звертає увагу на те, що забезпечуючи позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснювати мобілізаційні заходи, суд фактично нівелюватиме прийняття відповідачем рішень та вчинення дій, які належать до його виключних (дискреційних) повноважень, а також невиправдано перешкоджатиме діям відповідача для здійснення відповідних заходів в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено факту існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів під час виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача (заявника).

Перевіривши зазначені у заяві та додаткових поясненнях/запереченнях доводи на предмет їх відповідності приписам ч. 2 ст. 150 та ч. 2 ст. 151 КАС України та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до них докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

За правилами ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

У зв`язку з перебуванням судді у період з 29.08.2026 до 11.09.2026 у відпустці, питання щодо забезпечення позову вирішується у перший робочий день після виходу з відпустки.

Керуючись ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі №380/16148/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерства оборони України, Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи.

Ухвала з питань вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу з питань вжиття заходів забезпечення позову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту.

Повний текст ухвали складено 14.09.2026.

СуддяАндрусів Уляна Богданівна