Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2026 рокусправа № 380/15240/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 134450027983 від 08.05.2026 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 01.05.2026 зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2000 по 17.02.2003 та період перебування на обліку в центрі зайнятості з 15.02.2005 по 17.07.2005.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2026 позивач через сервісний центр Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, додавши копії трудової книжки, паспорта, документа про реєстраційний номер облікової картки платника податків, посвідчення учасника бойових дій та інших документів. Позивач зазначає, що має статус учасника бойових дій, досяг 55-річного віку та має страховий стаж понад 25 років, а тому відповідає всім умовам, установленим п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відмову у призначенні дострокової пенсії за віком позивач вважає протиправною. На його переконання, період роботи з 01.07.2000 по 17.02.2003 підтверджений записами трудової книжки, які не містять виправлень, закреслень чи інших недоліків, а обов`язок подання відомостей до реєстру застрахованих осіб, правильності їх обліку та сплати страхових внесків покладено на роботодавця і відповідні державні органи, а не на працівника, тому відсутність таких відомостей не може мати для нього негативних наслідків. Щодо періоду перебування на обліку в центрі зайнятості з 15.02.2005 по 17.07.2005 позивач вказує, що наявність виправлення в даті наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю є формальною підставою, яка не спростовує самого юридичного факту перебування особи на обліку та одержання допомоги, а недотримання правил оформлення документів іншими особами не може обмежувати його право на пенсійне забезпечення. Позивач посилається на ст.19 та ст.46 Конституції України, ст.24 і ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.56 і ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а також на практику Верховного Суду щодо неприпустимості покладення на працівника негативних наслідків неналежного ведення документації роботодавцем.
Ухвалою судді від 27.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відзив на позовну заяву від відповідача у встановлений судом строк не надійшов. Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Трудова діяльність ОСОБА_1 відображена у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , заповненій 26.07.1982. Згідно із записами цієї трудової книжки позивач, зокрема, 30.05.1989 зарахований мотористом першого класу до Чорноморського морського пароплавства після закінчення Одеської мореходної школи (наказ від 29.05.1989 №343), 24.04.1991 призначений матросом (наказ від 19.04.1991 №109), 20.10.1997 переведений теслею (наказ від 20.10.1997 №297) та 17.02.2003 звільнений за власним бажанням (наказ від 17.02.2003 №48). Записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення містять посилання на дати і номери відповідних наказів, засвідчені підписом уповноваженої особи та відтиском печатки підприємства.
Трудова книжка позивача містить також записи, внесені Франківським районним центром зайнятості м. Львова, про призначення позивачу з 15.02.2005 виплати допомоги по безробіттю відповідно до п.2 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та про припинення з 17.07.2005 виплати такої допомоги відповідно до п.10 ч.1 ст.31 цього ж Закону на підставі наказу №НТ-050718. Обидва записи засвідчені підписом директора центру зайнятості та відтиском печатки. У даті наказу №НТ-050718, зазначеній у графі 4 запису про припинення виплати допомоги по безробіттю, наявне виправлення.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 02.10.2023 №810/ксп про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, складеної за формою додатка 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, старший сержант ОСОБА_1 , стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, у періоди з 28.04.2022 по 04.10.2022, з 16.10.2022 по 30.10.2022, з 13.02.2023 по 23.02.2023 та з 03.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Луганській областях. Підставою видачі довідки зазначено витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 28.04.2022 №61, від 04.10.2022 №222, від 16.10.2022 №234, від 30.10.2022 №248, від 13.02.2023 №44, від 23.02.2023 №54 та від 03.03.2023 №62.
На підставі наведеної довідки позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 06.10.2023.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 по стройовій частині від 16.05.2026 №138 старший сержант ОСОБА_1 , призваний на військову службу по мобілізації, водій автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення НОМЕР_5 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_4 , звільнений з військової служби у запас наказом командира військової частини НОМЕР_4 по особовому складу від 10.05.2026 №65-РС за підпунктом «а» за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; справи та посаду здав 16.05.2026. Вислуга років станом на 16.05.2026 становить: календарна - 06 років 01 місяць 04 дні, загальна - 08 років 06 місяців 22 дні.
01.05.2026 позивач через сервісний центр Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами розгляду поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 08.05.2026 №134450027983 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а також відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до ст.115 цього ж Закону, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
У цьому рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення становив 59 років 11 місяців 16 днів; необхідний страховий стаж відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки; пенсійний вік відповідно до п.4 ч.1 ст.115 цього Закону становить 55 років, а необхідний страховий стаж - 25 років; за результатами розгляду наданих документів стаж заявника для призначення пенсії визначено у величині 22 роки 07 місяців 09 днів.
Згідно з оскаржуваним рішенням до страхового стажу позивача не враховано згідно із записами трудової книжки від 26.07.1982 серії НОМЕР_1 період роботи з 01.07.2000 по 17.02.2003, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а для зарахування цього періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку, а також період перебування на обліку в центрі зайнятості з 15.02.2005 по 17.07.2005, оскільки наявне виправлення в даті наказу №НТ-050718 про припинення виплати.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд керується таким.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1, 2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян України визначає Закон України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ). Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Частиною першою ст.56 Закону №1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з п.«а» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637). Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж установлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до підпункту 2 п.2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637; за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а положення Порядку №637 про підтвердження стажу іншими документами застосовуються лише у чітко визначених випадках - за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи за наявності в ній неправильних або неточних записів про періоди роботи. Уточнююча довідка підприємства, установи, організації вимагається для підтвердження спеціального трудового стажу, тобто стажу, що визначає право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років. Страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів, а не за даними реєстру застрахованих осіб.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2000 по 17.02.2003 суд зазначає таке.
Спірний період охоплюється безперервним записом трудової книжки серії НОМЕР_1 про роботу позивача в Чорноморському морському пароплавстві з 30.05.1989 по 17.02.2003. Записи про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення внесені послідовно, містять посилання на дати і номери наказів, засвідчені підписом уповноваженої особи та відтиском печатки. Жодних зауважень до змісту чи оформлення цих записів оскаржуване рішення не містить.
Єдиною підставою для незарахування цього періоду до страхового стажу відповідач зазначив відсутність індивідуальних відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та необхідність подання уточнюючої довідки.
Суд вважає таку підставу відмови необґрунтованою. Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування створено та ведеться на виконання Закону №1058-IV, який набрав чинності 01.01.2004. Відповідно до підпункту 2 п.2.1 розділу II Порядку №22-1 довідка з бази даних цього реєстру використовується для підтвердження стажу за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, тоді як за попередні періоди до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, визначені Порядком №637. Спірний період роботи повністю припадає на час до 01.01.2004, а тому його підтвердження мало здійснюватися саме на підставі документів, передусім трудової книжки, у порядку, передбаченому ч.2 ст.24 Закону №1058-IV. Відсутність у реєстрі застрахованих осіб відомостей за 2000-2003 роки є наслідком дії законодавства в часі та сама по собі не спростовує факту роботи позивача у цей період.
Вимога відповідача про надання уточнюючої довідки для зарахування спірного періоду роботи також не ґрунтується на законі. Пункт 20 Порядку №637 передбачає надання уточнюючих довідок для підтвердження спеціального трудового стажу, тобто стажу, що визначає право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років. У цій справі спірним є зарахування періоду роботи до загального страхового стажу, а не підтвердження спеціального стажу, тому підстав для застосування п.20 Порядку №637 немає. Пункт 3 Порядку №637 підлягає застосуванню за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи за наявності неправильних або неточних записів, чого у спірному випадку відповідач не встановив.
Суд також враховує, що обов`язок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, ведення обліку та подання відомостей про застрахованих осіб покладено на страхувальника - роботодавця, а не на застраховану особу. Відповідно до ч.1 ст.15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч.1 ст.12 цього Закону. Згідно з ч.2 ст.20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Позивач не є суб`єктом, на якого покладено ведення персоніфікованого обліку та наповнення реєстру застрахованих осіб, і не має правових засобів впливу на виконання роботодавцем цього обов`язку.
Беручи до уваги сформовану судову практику Верховного Суду, суд зазначає, що за загальним правилом несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві не повинна порушувати право застрахованої особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівника права на зарахування періоду роботи до страхового стажу. Такий підхід до правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 02.08.2022 у справі №560/4616/20.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом і у постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22, у якій суд касаційної інстанції виснував, що відсутність інформації про сплату страхових внесків та неможливість її підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.
Крім того, відповідач, маючи сумніви щодо тривалості страхового стажу позивача, не скористався повноваженнями, передбаченими ч.3 ст.44 Закону №1058-IV. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до підприємства або до архівних установ із запитом про надання додаткових документів чи здійснення перевірки достовірності відображених у трудовій книжці відомостей. Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 у справі №120/8471/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних з відмовою у призначенні пенсії за віком через незарахування періодів роботи за записами трудової книжки, звернув увагу саме на те, що пенсійний орган не вчинив жодних заходів щодо перевірки та підтвердження відповідних обставин, хоча має такі повноваження згідно з ч.3 ст.44 Закону №1058-IV.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних у контексті вищенаведених норм суд приходить висновку, що період роботи позивача з 01.07.2000 по 17.02.2003 підтверджений належним та допустимим доказом - трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , а відмова у його зарахуванні до страхового стажу є протиправною.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду перебування на обліку в центрі зайнятості з 15.02.2005 по 17.07.2005 суд зазначає таке.
Можливість зарахування періоду одержання допомоги по безробіттю до стажу роботи прямо передбачена п.«а» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ. Сам по собі факт зарахування такого періоду до страхового стажу відповідач не заперечував: підставою для відмови він зазначив виключно наявність виправлення в даті наказу №НТ-050718 про припинення виплати допомоги по безробіттю.
Трудова книжка позивача містить два взаємопов`язані записи органу державної служби зайнятості - про призначення виплати допомоги по безробіттю з 15.02.2005 та про припинення її виплати з 17.07.2005. Дати початку і закінчення виплати допомоги зазначені у графі 2 відповідних записів і виправлень не містять. Виправлення, на яке послався відповідач, стосується дати наказу, зазначеної у графі 4 запису, тобто реквізиту документа, на підставі якого внесено запис, а не самого періоду одержання допомоги. За таких умов наявність цього виправлення не спростовує ані факту перебування позивача на обліку в центрі зайнятості, ані факту одержання ним допомоги по безробіттю у зазначений період.
Суд також враховує, що записи про призначення та припинення виплати допомоги по безробіттю вносяться до трудової книжки органом державної служби зайнятості. Ані внесення таких записів, ані внесення до них виправлень не належить до повноважень працівника. Отже, недоліки оформлення цих записів допущені не позивачем, і негативні наслідки таких недоліків не можуть покладатися на нього.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а та у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд виснував, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.
Окремо суд зазначає, що відповідач мав можливість усунути сумніви щодо спірного запису шляхом звернення до Львівського обласного центру зайнятості в порядку ч.3 ст.44 Закону №1058-IV. Доказів учинення таких дій матеріали справи не містять.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду перебування на обліку в центрі зайнятості з 15.02.2005 по 17.07.2005 ґрунтується на формальній підставі, не відповідає вимогам законодавства і є протиправною.
Висновки ж Верховного Суду, викладені у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23, згідно з якими запис у трудовій книжці не є безумовним доказом роботи особи за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності даних, не є релевантними для обставин справи, що розглядається. Такі висновки сформульовані за інших обставин, за яких пенсійний орган установив і навів конкретні дані, що ставили під сумнів достовірність записів. У цій же справі відповідач не наводив сумнівів у достовірності записів трудової книжки позивача, не посилався на їх невідповідність іншим доказам та не встановлював обставин, які б такі сумніви обґрунтовували.
Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, у частині наявності у позивача права на призначення дострокової пенсії за віком, суд керується наступним.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже 55-річного віку досяг ІНФОРМАЦІЯ_2 . На дату звернення із заявою про призначення пенсії 01.05.2026 його вік становив 59 років 11 місяців 16 днів, що відповідає віковому критерію, встановленому п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV. Цю обставину відповідач в оскаржуваному рішенні визнав.
Належність позивача до кола осіб, визначених п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 02.10.2023 №810/ксп про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 06.10.2023 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 16.05.2026 №138. Відповідач цих обставин не заперечував і підставою для відмови їх не зазначав.
Щодо тривалості страхового стажу суд зазначає, що за розрахунком відповідача стаж позивача становить 22 роки 07 місяців 09 днів. Тривалість періоду роботи з 01.07.2000 по 17.02.2003 становить 02 роки 07 місяців 17 днів, тривалість періоду перебування на обліку в центрі зайнятості з 15.02.2005 по 17.07.2005 - 05 місяців 03 дні, а сукупно - 03 роки 00 місяців 20 днів. Отже, з урахуванням спірних періодів страховий стаж позивача перевищує 25 років, тобто відповідає вимозі, встановленій п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV. Остаточне обчислення тривалості страхового стажу належить до компетенції органу, що призначає пенсію.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 08.05.2026 №134450027983 у частині незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2000 по 17.02.2003 та періоду перебування на обліку в центрі зайнятості з 15.02.2005 по 17.07.2005 прийняте необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню у цій частині.
У силу приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначаючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що відповідно до ст.58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для їх виплати. Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача та повторно розглянути його заяву від 01.05.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, і вирішити питання про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV. Питання про дату, з якої призначається пенсія, вирішується відповідачем з урахуванням ст.45 Закону №1058-IV.
Позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком з 01.05.2026 задоволенню не підлягає, оскільки суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень і приймати замість нього рішення, віднесене законом до його компетенції.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Обраний судом спосіб захисту відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист його прав та інтересів.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
У розумінні ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, суд приходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 08.05.2026 №134450027983 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 в частині незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 17.02.2003 та періоду перебування на обліку в центрі зайнятості з 15.02.2005 по 17.07.2005.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ЄДРПОУ 21084076) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) період роботи з 01.07.2000 по 17.02.2003 згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та період перебування на обліку в центрі зайнятості з 15.02.2005 по 17.07.2005.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) від 01.05.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, та вирішити питання про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.
Судове рішення № 139752789, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 14.09.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 380/15240/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: