Рішення № 139750535, 15.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10960/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання зняти арешт з усього майна, яке належить ОСОБА_1 , на яке було накладено в межах виконавчого провадження №5805193 та виключити ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Позовні вимоги огбрунтовані тим, що позивач 13.08.2026 року звертався до відповідача із заявою про зняття арешту майна, що належить позивачу, у виконавчому провадженні №58051933. 17.08.2026 року відповідач відмовив у знятті арешту з майна, що належить позивачу.

ОСОБА_1 вважає таку відмову Державного виконавця незаконною, оскільки виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу завершено (повернуто стягувачу). У встановлений Законом строк, а саме до 12.01.2020 року виконавчий документ повторно не пред`являвся і станом на 17.08.2026 року на виконанні не перебуває, а тому чинність арешту належного позивачу майна не переслідує законної мети щодо забезпечення реального виконання рішення та є безпідставним.

На підставі викладеного вище позивач просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у дані справі. Справу ухвалено розглядати за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ Кодексу адміністративного судочинства України. Призначено судове засідання у справі на 11:00 15 вересня 2026 року в залі судових засідань Волинського окружного адміністративного суду.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Учасники справи в судове засідання 15.09.2026 року не прибули. Позивач подав заяву від 01.09.2026 року про розгляд справи без його участі.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх учасників справи та з урахуванням ч.9 ст.205 КАС України дану справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази судом встановлені наступні обставини.

Згідно наявної в матеріалах справи «Інформації про виконавче провадження» вбачається, що 11.01.2019 року відкрито виконавче провадження №58051933 про стягнення з ОСОБА_1 65 054 гривні 33 копійок на користь держави податкового боргу. Стягувач-ДФС у Волинській області. Того ж 11.01.2019 року винесено постанову про арешт коштів боржника.(а.с.9-12)

Постановою Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк, Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 25.10.2019 року повернено виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» через відсутність у боржника майна на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.(а.с.7)

Позивач звертався до відповідача із заявою щодо зняття арешту з майна в межах виконавчого провадження №58051933. У відповіді від 17.08.2026 року оформленої листом №113055 Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовлено у знятті арешту, оскільки повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» через відсутність майна боржника не є підставою в знятті арешту майна в розумінні статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».(а.с.6-7)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як унормовано пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За вимогами частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Статтею 37 Закону передбачені підстави повернення виконавчого документа стягувачу. Зокрема, п.п ч.1 цієї статті визначає, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 5 статті 37 Закону також передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Згідно статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що 1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як встановлено судом Постановою Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк, Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 25.10.2019 року№58051933 повернено виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» через відсутність у боржника майна на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З аналізу положень статей 40 та 59 Закону України «Про виконавче провадження» суд приходить висновку про те, що повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» не тягне за собою такого правового наслідку, як зняття арешту з майна боржника.

З аналізу вказаних норм права, а також з урахуванням обставин встановлених судом під час розгляду справи, суд не вбачає правових підстав для зняття арешту з усього майна, яке належить ОСОБА_1 , на яке було накладено в межах виконавчого провадження №5805193 та виключення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, у зв`язку з чим суд погоджується з правовою позицією Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України викладену у листі від 17.08.2026 року № 113055 про відмову у знятті арешту усього майна, яке належить ОСОБА_1 , на яке було накладено в межах виконавчого провадження №5805193.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги про зобов`язання зняти арешт з усього майна, яке належить ОСОБА_1 , на яке було накладено в межах виконавчого провадження №5805193 та виключити ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а відтак, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 9, 72-77, 229, 243-246, 268, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії відмовити повністю

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

ОСОБА_1 : ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 27А, код ЄДРПОУ 35041461).

Суддя Ю.Ю. Сорока