Рішення № 13975049, 28.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.11 Справа № 5/136

За позовом:Приватного багатопрофільного

підприємства "Пасат", м. Житомир;

до відповідача: Товариство з обмеженою

відповідальністю «Палекс»,

м. Луганськ;

про стягнення 28032 грн. 17 коп.

Суддя Якушенко Р.Є.;

секретар судового засідання: Міхальчук О.А.;

в присутності представників

сторін:

від позивача: Жмарьова О.М., представник за

довіреністю б/н від 28.12.2010;

Поліщук В.В, директор, наказ № 1 від

10.03.1993, паспорт серії НОМЕР_1,

виданий Богунським РВ УМВС України в

Житомирській області 30.03.1996;

від відповідача: повноважний представник у судове

засідання не прибув.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: Приватне багатопрофільне підприємство "ПАСАТ" (далі ПБП "Пасат", позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Палекс" (далі ТОВ "Палекс", відповідача у справі) заборгованості за договором на перевезення вантажу у міжнародному та внутрішньому сполучені № П-383-Т від 17.08.2009 у сумі 28032 грн. 17 коп., в тому числі: основний борг у сумі 24828 грн. 00 коп., 3 % річних 277 грн. 16 коп., інфляційні нарахування 1493 грн. 88 коп. та пені 1433 грн. 13 коп.

Заявою від 04.02.2011 (а.с.55,56) позивач змінив розмір позовних вимог і просить суд стягнути заборгованість у сумі 22129 грн. 50 коп., пеню у сумі 1918 грн. 30 коп., 3 % річних у сумі 371 грн. 99 коп., інфляційні нарахування у сумі 1628 грн. 52 коп. за період прострочення з 14.08.2010 по 04.02.2011 включно.

На обґрунтування доводів позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов за вказаним договором по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що не можна вважати відповідача таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання, оскільки позивач не виконав повністю свої зобов'язання за вказаним договором; не направив повного пакету документів, визначеного пунктом 3.2 договору, а саме: разом з іншими документами не надано оригіналу договору.

Крім того, відповідач вказав, що згідно до умов розділу 3 договору № П-383Т від 17.08.2009 сторони встановили, що оплата послуг з перевезення вантажу проводиться згідно з рахунком Перевізника, позивача у справі, після доставки вантажу одержувачу. Оплата проводиться протягом 20 банківських днів, якщо інше не вказано у замовленні, безготівковим розрахунком, після вирішення всіх спірних питань і надання Експедитору, відповідачу у справі, пакету документів по рейсу, що складається з двох екземплярів ТТН, оригіналу договору, виписаних датою відвантаження, оригіналу рахунку (з обов'язковою вказівкою всіх реквізитів), оригіналу податкової накладної, 2 оригіналів актів виконаних робіт.

16.11.2010 (згідно копії наданого опису вкладення) на адресу відповідача було надіслано рахунок, податкову накладну ТТН, акти виконаних робіт. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, лист позивача з зазначеними документами було отримано відповідачем 24.11.2010, тому строк для добровільного та належного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання почав свій перебіг лише 24.11.2010.

Отже, на думку відповідача, належною датою для початку розрахунку штрафних санкцій є дата 05.12.2010 (24.10.2010 + 10 днів з дня надання оригіналів документів).

Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчить його підпис на повідомленні про відкладення розгляду справи (а.с.74).

Крім того, відповідачу направлена ухвала від 14.02.2010 (а.с.46,47) про відкладення розгляду справи та витребування від сторін необхідних для вирішення спору по суті матеріалів за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Справа розглядалась неодноразово, строк розгляду продовжувався відповідно до статті 69 ГПК України та спливає 02.03.2011.

Відповідачу надавалася можливість прийняти участь у судовому засіданні та надати витребувані судом матеріали.

До початку даного судового засідання будь-яких клопотань відповідач не надав.

Враховуючи приписи статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників позивача у справі, суд

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами за позовом 17.08.2009 укладено договір № П-383-Т на перевезення вантажу у міжнародному та внутрішньому сполученні, відповідно до умов пункту 1.1 якого перевізник, позивач у справі, зобов'язувався доставити довірений йому експедитором, відповідачем у справі, вантаж до пункту призначення і видати його особі, що має право на отримання вантажу, а експедитор у свою чергу зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (а.с.9).

Сторони передбачили, що права експедитора та перевізника визначаються відповідно до розділу 32 Господарського кодексу України (далі ГК України), розділу 64 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Статуту автомобільного транспорту і Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) (із змінами, внесеними Протоколом від 5 липня 1978 року) (пункт 2.1 договору).

Позивач має ліцензію серія АВ № 310449 на внутрішні та міжнародні перевезення вантажів (а.с.25).

Пунктом 3 цього договору сторони визначили порядок оплати послуг з перевезення, згідно яким оплата послуг з перевезення вантажу проводиться згідно з рахунком перевізника після доставки вантажу одержувачу. Оплата проводиться протягом 20 банківських днів, якщо інше не вказано у Замовленні, безготівковим розрахунком, після рішення всіх спірних питань і надання експедитору пакету документів по рейсу, що складається з: двох екземплярів оригіналів ТТН (CMR), оригіналу договору та виписаних датою вивантаження: оригіналу рахунку (з обов'язковою вказівкою номера Замовлення), оригіналу податкової накладної (з правильною вказівкою всіх реквізитів), двох оригіналів (екземплярів) актів виконаних робіт.

12.07.2010 сторонами було підписано заявку б/н на транспортування вантажу з Німеччини у м. Київ. Сума фрахту за погодженням сторін становила еквівалент 3500 євро за курсом НБУ у день завантаження.

Згідно цього замовлення визначений порядок оплати послуг у безготівковій формі протягом 10 днів за оригіналами документів (а.с.10).

Пунктом 4 договору сторони передбачили відповідальність сторін за порушення зобов'язань за договором, зокрема, пунктом 4.2.1 встановлено, що у разі несвоєчасної оплати послуг з перевезення вантажу, експедитор, відповідач у справі, сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний банківський день прострочення платежу.

На підтвердження виконання зобов'язань по перевезенню вантажу за вказаним договором згідно замовлення від 12.07.2010 позивач надав засвідченні належним чином копії міжнародних транспортних накладних № 0000114772 (а.с.11), № 468937 (а.с.12), № 0012558 (а.с.13), № 508678 (а.с.14).

Наявність чотирьох накладних свідчить про те, що позивач послідовно приймав до перевезення декілька вантажів (різні сорти сиру у різних містах Німеччини а.с.61).

Згідно рахунку позивача № 22 від 23.07.2010 вартість послуг перевезення вантажу з Німеччини складає 37828 грн. 00 коп. за курсом євро НБУ станом на 29.07.2010 (а.с.15).

У якості доказів направлення відповідачеві вказаного рахунку та пакету документів необхідних для оплати послуг позивач надав довідку Житомирської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 07-3/13-80 від 30.11.2010 відповідно до якої рекомендований лист за № 1001501235059 від 26.07.2010, який розшукується позивачем вручений 30.07.2010 уповноваженій особі ТОВ "Палекс" за адресою: 91038, м. Луганськ, вул. Драгомижського, 2-Е, офіс 23 (а.с.34).

Відповідач частково провів розрахунки за вказаним рахунком у сумі 13000 грн. 00 коп., а саме:

-17.09.2010 сплачено 3000 грн. 00 коп. (а.с.19),

-29.09.2010 сплачено 5000 грн. 00 коп. (а.с.20),

-11.10.2010 сплачено 5000 грн. 00 коп. (а.с.18).

16.11.2010 позивач направив відповідачу цінний лист, згідно опису вкладення якого направлено рахунок, податкова накладна, CMR накладні №№ 0000114772, 468937, 0012558, 508678, акт виконаних робіт (а.с.22).

Вказаний цінний лист відповідач отримав 24.11.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.22).

Не виконання відповідачем зобов'язань по розрахунках за отримані послуги перевезення і стало підставою для звернення позивача за захистом свого порушеного права та законного інтересу.

Оцінивши подані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, правовідносини між сторонами за позовом виникли з договору № П-383Т від 17.08.2009 на перевезення вантажу в міжнародному і внутрішньому сполученні.

Предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 22129 грн. 50 коп., пені у сумі 1918 грн. 30 коп., 3 % річних у сумі 371 грн. 99 коп., інфляційні нарахування у сумі 1628 грн. 52 коп. за період прострочення з 14.08.2010 по 04.02.2011 включно. Всього сума позову складає 26048 грн. 37 коп.

У пункті 2.1 цього договору сторони передбачили, що їх права і обов'язки визначаються відповідно до розділу 32 Господарського кодексу України (далі ГК України), розділу 64 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Статуту автомобільного транспорту і Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) (із змінами, внесеними Протоколом від 5 липня 1978 року).

Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка надається перевізнику при завантаженні.

Вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору та прийняття вантажу перевізником.

Матеріалами справи (а саме: міжнародними накладними №№ 0000114772, 468937, 0012558, 508678 а.с.11-14) доведено виконання позивачем зобов'язань з надання послуг по перевезенню вантажу відповідача із Німеччини на Україну (Ягодин, Київ).

Відповідач претензій щодо доставки позивачем вантажу за місцем призначення немає.

Спір між сторонами виник у результаті порушення відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому позивачем послуг.

Порядок оплати послуг з перевезення вантажу визначений у пункті 3 договору та у замовленні відповідача (а.с.9,10), згідно яких відповідач повинен здійснити оплату у безготівковій формі протягом 10 днів після надання йому пакету документів по рейсу визначених пунктом 3.2 договору.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість послуг перевезення узгоджена сторонами у замовленні (а.с.9) та складає 3500 євро по курсу НБУ на день завантаження. Згідно відміток вантажовідправників у міжнародних транспортних накладних завантаження закінчено 15.07.2010, курс євро на цю дату складає 10,037 (а.с.60), відповідно вартість послуг у гривнях складає 35129 грн. 50 коп.

Відповідач перерахував позивачу за надані послуги перевезення 13000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними документами (а.с.18-20).

Заборгованість складає 22129 грн. 50 коп.

Відповідач вважає, що він не прострочив виконання грошового зобов'язання, оскільки позивачем не доведено належне виконання ним вимог пункту 3.2 договору № П-383Т від 17.08.2009. 24.11.2010 відповідач отримав від позивача пакет документів, необхідних для здійснення оплати послуг перевезення, але серед інших документів не виявилося оригіналу договору, який значиться у переліку документів, викладеному у пункті 3.2 договору.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача за їх необґрунтованістю, оскільки оригінал договору № П-383Т від 17.08.2009 мають тільки сторони, що його уклали тобто в даному випадку позивач і відповідач. Отже, відповідач має свій екземпляр оригіналу вказаного договору.

Крім того, неодноразове виконання замовлень відповідача по перевезенню вантажу, виключає можливість направлення оригіналу договору для оплати по кожному замовленню, оскільки у позивача тільки один екземпляр оригіналу вказаного договору.

Матеріалами справи доведено, що відповідач 24.11.2010 отримав рахунок, податкові накладні, акти виконаних робіт, CMR накладні №№ 0000114772, 468937, 0012558, 508678, але оплати наданих послуг перевезення у повному обсязі не здійснив.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення боргу у сумі 22129 грн. 50 коп. заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем на підставі пункту 4.2.1 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню за період прострочення з 14.08.2010 по 04.02.2011 включно у сумі 1918 грн. 30 коп.

Судом приймаються до уваги заперечення відповідача (від 14.02.2011 а.с.71) стосовно дати, з якої починається прострочення грошового зобов'язання.

Як вже зазначалося, відповідач 24.11.2010 отримав необхідні документи для оплати замовлення від 12.07.210.

Строк для добровільного та належного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, почав свій перебіг лише 24.11.2010.

Згідно умов договору та заявки на здійснення перевезення в інтересах відповідача, відповідачу надається 10 днів для належного виконання свого грошового зобов'язання.

Отже, належною датою для початку розрахунку пені є дата 05.12.2010 24.10.2010 плюс 10 днів, з дня надання оригіналів документів.

Позивач надав розрахунок пені за період прострочення з 05.12.2010 по 04.02.2011 включно, сума пені за 62 дні прострочення оплати боргу у сумі 22129 грн. 50 коп. складає 583 грн. 10 коп.

Перевіркою розрахунку вказаної суми пені порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено.

Отже, сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача складає 583 грн. 10 коп.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись вказаною нормою закону, заявив до стягнення інфляційні збитки у сумі 1628 грн. 52 коп. та 3 % річних у сумі 371 грн. 99 коп. за період прострочення з 14.08.2010 по 04.02.2011.

Враховуючи те, що період прострочення починається з 05.12.2010, позивач надав належний розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних, згідно якого до стягнення підлягають інфляційні збитки у сумі 177 грн. 04 коп. та 3 % річних у сумі 112 грн. 77 коп.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у загальній сумі 23002 грн. 41 коп., з них: 22129 грн. 50 коп. - заборгованість, 583 грн. 10 коп. пеня, 177 грн. 04 коп. інфляційні збитки, 112 грн. 77 коп. 3 % річних.

В решті заявлених вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 230 грн. 02 коп. - державне мито та 193 грн. 65 коп. - витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Під час звернення до господарського суду з даним позовом позивачем за квитанцією від 03.12.2010 № NOTR052088 було сплачено державне мито у розмірі 281 грн. 00 коп., у той час як сплаті підлягало державне мито у розмірі 280 грн. 32 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 «Про державне мито»у випадку внесення у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, сплачене державне мито підлягає частковому або повному поверненню.

За таких обставин, позивачу слід повернути з Державного бюджету України зайве сплаченого при зверненні з позовом до суду державного мита у розмірі 0,68 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Палекс", вул. Даргомижського, буд. 2Е, офіс 23, м. Луганськ, 91038, ідентифікаційний код 36073602 на користь Приватного багатопрофільного підприємства "Пасат", вул. Ватутіна, буд. 55, кім. 2, м. Житомир, 10029, ідентифікаційний код 13566430, заборгованість у сумі 22129 грн. 50 коп., пеню 583 грн. 10 коп., інфляційні збитки 177 грн. 04 коп., 3 % річних - 112 грн. 77 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 230 грн. 02 коп. та 193 грн. 65 коп. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Приватному багатопрофільному підприємству "Пасат", вул. Ватутіна, буд. 55, кім. 2, м. Житомир, 10029, ідентифікаційний код 13566430, з Державного бюджету України зайве сплачене при зверненні з позовом до суду державне мито у розмірі 0,68 грн. за квитанцією від 03.12.2010 № NOTR052088, яка знаходиться у матеріалах справи.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення 04.03.2011.

СуддяР.Є. Якушенко