Рішення № 13975013, 28.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.11 Справа № 17/11/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання" в особі Станично-Луганського району електричних мереж ТОВ "Луганське енергетичне обєднання", смт. Станиця Луганська Луганської області

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, смт. Марківка Луганської області

про стягнення 869 грн. 07 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача Склярова М.П., довіреність № 62 від 01.01.2011;

від відповідача не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у сумі 869,07 грн.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 14.02.2011, 28.02.2011 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

встановив:

Між ТОВ «Луганське енергетичне обєднання» (позивач у справі), як Постачальником, та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір № 327 від 24.10.2006 на постачання електричної енергії (далі Договір), за яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електричних установок Споживача з загальною приєднаною потужністю 5,33 кВт величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені відповідно до Додатків до Договору „Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання Споживача, а Споживач зобовязується оплачувати Постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору.

Також сторони уклали додаток до Договору „Обсяги постачання електричної енергії Споживачу за місяцями 2010 року”, згідно якого в лютому 2010 року обсяг електроенергії, що постачається, склав 250 кВт.

26.01.2010 відповідач звернувся до позивача з заявою про корегування ліміту електроенергії у лютому 2010 року до 500 кВт.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору, кінцевий розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 10 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги у повній мірі згідно з додатком „Обсяги постачання електричної енергії Споживачу за місяцями 2010 року” та поставлено електричну енергію відповідачеві за лютий 2010 року.

Однак, згідно акту про використану електроенергію від 24.10.2010 Споживачем у лютому 2010 року спожито 1170 кВт, тоді як ліміт споживання склав 500 кВт, згідно заяви Споживача. Отже, відповідач перевищив договірну величину споживання електроенергії у лютому 2010 року на 676 кВт.

Згідно пункту 4.4.2 Договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 Договору, Споживач сплачує постачальнику двохкратну вартість між фактично спожитою та договірною величиною.

Позивачем нарахована двохкратна вартість надмірно спожитої електроенергії в сумі 869,07 грн. та на вказану суму виставлено рахунок, який не сплачений відповідачем, у звязку з зазначеним позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача вищевказаної суми.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Частиною 6 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачено, у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Матеріалами справи (а.с.30) підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу в обсязі 1176 кВт у лютому 2010 року.

На сплату спожитої електроенергії було виставлено рахунок №327/2/1 від 02.03.2010 на суму 935,66 грн., який відповідачем сплачено в повному обсязі, що підтверджується довідкою позивача, згідно якої відповідач оплатив 1213 кВт, з яких 1176 кВт спожита електроенергія та 37 кВт перерахунок.

Отже, відповідачем вже було сплачено однократну вартість надмірно спожитої електроенергії в обсязі 676 кВт.

Проте, позивачем помилково заявлено до стягнення ще двократну вартість надмірно спожитої електроенергії у сумі 869,07 грн. (676 кВт*0,64280 грн./кВт*2 = 869,07 грн.), тобто додатково ще двократну вартість різниці між заявленим та спожитим обсягом електроенергії, що за підсумком складає вже трьохкратну її вартість, що суперечить умовам Договору та чинному законодавству в сфері електроенергетики.

Таким чином, обґрунтовано заявленою, та такою, що підлягає до задоволення є вартість надмірно спожитої електроенергії у сумі 434,54 грн., в решті вимог слід відмовити.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з віднесенням судових витрат на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937:

- плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 434,54 грн. на р/р 260383089060 у філії ЛОУ ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 304665, видати наказ;

- витрати по сплаті державного мита у сумі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. на р/р № 2600518469 у ЛОУ ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007, видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 04.03.2011.

Суддя О.С. Фонова