Ухвала суду № 139748384, 15.09.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5866/26

провадження № 1-кс/619/1137/26

УХВАЛА

іменем України

09 вересня 2026 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

(в режимі відеоконференції)

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання слідчого ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222080000052від 26 листопада 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, працюючого на посаді старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

в с т а н о в и в:

До Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обіймаючи посаду старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідно до покладених на нього службових обов`язків здійснює функції представника влади, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень, у тому числі вчиненням виконавчих дій, прийняттям передбачених законодавством рішень у виконавчому провадженні, а також організацією реалізації майна боржників, у зв`язку з чим є службовою особою у розумінні ч. 3 ст. 18 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також має право вчиняти інші передбачені законом дії, необхідні для своєчасного та повного виконання рішення. Зокрема, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець наділений повноваженнями щодо вчинення виконавчих дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно боржника, його оцінкою та передачею на реалізацію у встановленому законом порядку. У зв`язку з цим ОСОБА_5 , обіймаючи посаду державного виконавця, був наділений організаційно-розпорядчими та владними повноваженнями у межах відповідного виконавчого провадження, а отже мав реальну можливість впливати на порядок і хід його виконання, у тому числі на проведення виконавчих дій щодо оцінки та реалізації нерухомого майна.

ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, використовуючи надане йому службове становище та пов`язані з ним можливості, вирішив одержати неправомірну вигоду за вчинення в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дій з використанням свого службового становища.

Так, 26.11.2025 ОСОБА_8 , діючи в інтересах ОСОБА_9 на підставі виданої на його ім`я довіреності, звернувся до ОСОБА_5 , з метою отримання допомоги у вирішенні питання щодо оскарження звіту про оцінку нерухомого майна, а саме 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та її подальшої реалізації в межах виконавчого провадження.

Під час зустрічі за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_5 про намір оскаржити звіт про оцінку нерухомого майна у зв`язку із незгодою із визначеною вартістю 1/2 частини квартири та в подальшому реалізувати вказане майно на електронних торгах.

У відповідь на це ОСОБА_5 , використовуючи своє службове становище, повідомив ОСОБА_8 , що може сприяти у вирішенні зазначених питань, зокрема в оскарженні оцінки нерухомого майна, проведенні нової оцінки та подальшому направленні необхідних документів до ДП «СЕТАМ» для реалізації майна.

При цьому ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_8 , що за вчинення зазначених дій необхідно передати 1000 (тисячу) доларів США, пояснивши, що за вказані кошти буде швидко підготовлено заяву стягувача про незгоду зі звітом про оцінку нерухомого майна, а також організовано проведення нового звіту про оцінку із залученням необхідного суб`єкта оціночної діяльності та подальше направлення матеріалів до ДП «СЕТАМ».

Таким чином, ОСОБА_5 поставив вирішення питань, пов`язаних із проведенням нової оцінки нерухомого майна та його подальшою реалізацією, у залежність від передачі грошових коштів.

У подальшому, 29.01.2026, ОСОБА_8 , перебуваючи на сайті електронних торгів ДП «СЕТАМ», встановив, що на торги з реалізації 1/2 частини квартири зареєстровано учасника, який сплатив гарантійний внесок, у зв`язку з чим звернувся до ОСОБА_5 через месенджер «WhatsApp».

Під час телефонної розмови ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 про необхідність наступного дня прибути до Шевченківського відділу державної виконавчої служби та подати заяву про повернення виконавчого листа і закінчення виконавчого провадження.

30.01.2026 ОСОБА_8 прибув до Шевченківського відділу державної виконавчої служби, де за вказівкою подав заяву про повернення виконавчого листа. Після цього ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_5 на території Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби та повідомив останньому про подання заяви, а також запитав про необхідність сплати виконавчого збору.

ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є стягувачем, а не боржником у відповідному виконавчому провадженні, повідомив останньому, що виконавчий збір він сплачувати не повинен, однак повинен здійснити офіційний платіж за проведену оцінку нерухомого майна.

Одночасно ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 , що після повторного пред`явлення виконавчого листа він може надати «власного» суб`єкта оціночної діяльності, який здійснить необхідну оцінку нерухомого майна, та висловив вимогу передати йому 200 (двісті) доларів США для подальшої передачі ОСОБА_11 та 2000 (дві тисячі) гривень нібито у якості подяки.

Після цього, 30.01.2026 близько 14:00, ОСОБА_8 повторно прибув до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби, де зустрівся з ОСОБА_5 та в салоні автомобіля передав йому 200 (двісті) доларів США та 2000 (дві тисячі) гривень як неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням службового становища.

Отримавши зазначені грошові кошти, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 , що його заяву про повернення виконавчого листа направлено електронною поштою до ДП «СЕТАМ», у зв`язку з чим найближчим часом квартиру буде знято з торгів.

У подальшому, 03.02.2026 близько 09:30, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, під час телефонної розмови з ОСОБА_8 повідомив останньому про необхідність додаткової передачі 100 (сто) доларів США. При цьому ОСОБА_5 зазначив, що у разі непередачі вказаних грошових коштів питання щодо подальшого вирішення питань, пов`язаних із виконавчим провадженням ОСОБА_8 , вирішуватися не будуть, тим самим поставив вчинення необхідних виконавчих дій у залежність від передачі йому неправомірної вигоди.

Того ж дня близько 14:00 ОСОБА_8 прибув до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби, де зустрівся з ОСОБА_5 . Під час зустрічі ОСОБА_8 повторно уточнив у ОСОБА_5 необхідність передачі додаткових грошових коштів. ОСОБА_5 підтвердив необхідність їх передачі, після чого повідомив ОСОБА_8 , що наступного дня йому необхідно прибути до Шевченківського відділу державної виконавчої служби та подати заяву про відкриття нового виконавчого провадження.

Після цього ОСОБА_8 передав ОСОБА_5 100 (сто) доларів США як неправомірну вигоду. Отримавши зазначені грошові кошти, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 , що після подання заяви про відкриття нового виконавчого провадження необхідно повідомити керівника Шевченківського відділу державної виконавчої служби про наявність визначеного ОСОБА_5 суб`єкта оціночної діяльності, який здійснить оцінку 1/2 частини квартири.

У подальшому, 16.04.2026 близько 14:15, ОСОБА_8 прибув до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби, де зустрівся з ОСОБА_5 , який повідомив про необхідність передати йому 200 (двісті) доларів США за винесення постанови про призначення суб`єкта оцінювальної діяльності.

Після цього, 22.04.2026 близько 13:00, ОСОБА_8 прибув до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби, де зустрівся з ОСОБА_5 передав йому 200 (двісті) доларів США як неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням службового становища.

У подальшому, 17.08.2026 близько 17:00, ОСОБА_5 у месенджері «WhatsApp» зателефонував ОСОБА_8 та повідомив про необхідність зустрітися наступного дня.

18.08.2026 близько 13:00 ОСОБА_8 прибув до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби за адресою: м. Харків, вул. Максиміліанівська, буд. 11, та зателефонував ОСОБА_5 . Через декілька хвилин останній вийшов до ОСОБА_8 , після чого між ними відбулася розмова.

Під час зустрічі ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 , що відбувся третій етап електронних торгів, однак квартиру ніхто не придбав, а також зазначив про наявність різниці між сумою заборгованості та вартістю квартири, за якою її було виставлено на реалізацію. ОСОБА_8 повідомив, що на суму заборгованості у нього наявний ще один виконавчий лист, який він готовий подати для відкриття виконавчого провадження.

Після цього ОСОБА_8 разом з ОСОБА_5 зайшли до приміщення відділу ДВС, де в кабінеті ОСОБА_5 останній здійснив розрахунок різниці між сумами заборгованості та продиктував ОСОБА_8 текст двох заяв, які останній подав до канцелярії відділу.

Після подання документів ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 , що з 20.08.2026 йде у відпустку, а після виходу з відпустки підготує проєкти документів, які ОСОБА_8 повинен буде узгодити з нотаріусом, який здійснюватиме державну реєстрацію права власності.

Крім того, ОСОБА_5 запитав ОСОБА_8 щодо грошових коштів, які останній повинен йому передати. На запитання ОСОБА_8 про залишок суми ОСОБА_5 повідомив, що раніше вже отримав від нього 200 (двісті) доларів США, а додатково ОСОБА_8 повинен передати йому ще 300 (триста) доларів США.

08.09.2026 близько 12:00, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_8 за попередньо узгоджених обставин. Під час зустрічі ОСОБА_8 , діючи під контролем правоохоронних органів, передав ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 300 (триста) доларів США як неправомірну вигоду за подальше вчинення дій з використанням наданої йому влади та службового становища.

Отже, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище та пов`язані з ним можливості, одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 800 (шістсот) доларів США та 2 000 (дві тисячі) гривень., за вчинення в інтересах стягувача дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме за сприяння у вирішенні питань щодо повернення виконавчого листа, повторного відкриття виконавчого провадження, проведення необхідної оцінки нерухомого майна та подальшої реалізації майна.

08.09.2026 за адресою: АДРЕСА_3 , на відкритій ділянці місцевості, у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України затримано ОСОБА_5 .

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Метою і підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно з п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

У судовому засіданні прокурор Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. При розгляді клопотання зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. З урахуванням обставин справи, прокурор просив суд визначити підозрюваному розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просила застосувати інший більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою у виді домашнього арешту. Зазначила, що ОСОБА_5 має двох неповнолітніх дітей, здійснює догляд за матір`ю похилого віку, яка потребує стороннього догляду.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника, пояснив, що він не має наміру ховатися від слідства, не збирається ніяким чином впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Має постійне місце проживання, раніше не судимий. Просив врахувати дані обставини при прийнятті судового рішення.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, слідчий суддя доходить до наступного.

Так, в провадженні слідчого відділення ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222080000052 від 26 листопада 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Законодавчі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити: (1) чи набула особа статусу підозрюваного; (2) чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення; (3) чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; (4) чи наявні інші обставини, які враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України; (5) чи наявні відомості на переконання того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження; (6) який розмір застави необхідно визначити як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід та які обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на підозрюваного, у випадку внесення застави.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.

За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

Частиною 1 статті 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, складено і підписано 08 вересня 2026 року та вручена останньому того ж дня.

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується:

- заявою ОСОБА_8 про те, що службова особа державної виконавчої служби, вимагає неправомірну вигоду за вчинення в інтересах стягувача дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме за сприяння у вирішенні питань щодо повернення виконавчого листа, повторного відкриття виконавчого провадження, проведення необхідної оцінки нерухомого майна та подальшої реалізації майна;

- матеріалами Управління СБ України в Харківській області, на виконання доручення прокурора, якими викривається протиправна діяльність ОСОБА_5

- показаннями ОСОБА_8 ;

- протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, в ході особистого обшуку, серед якого, зокрема вилучено заздалегідь ідентифіковані грошові кошти.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_5 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері службової діяльності, за який законом передбачено максимальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що свідчить про реальні спроби уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та суду.

Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні

При встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані підчас допиту свідка у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 , як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у разі визнання винуватим у вчиненні якого йому може загрожувати покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права.

Наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у зв`язку з наявністю встановлених у судовому засіданні ризиків слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, особиста порука або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків з урахуванням обставин інкримінованого злочину.

Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою в межах досудового розслідування на 60 діб.

Альтернативний запобіжний захід.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших відомостей про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини проживання.

Враховуючи тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його майновий стан, на даний час має постійне місце роботи, має на утриманні мати похилого віку, двох неповнолітніх дітей, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, а також зважаючи на те, що 08 вересня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначити заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки: - прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; - не відлучатися із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; - здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; - утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Висновки за результатами розгляду клопотання.

З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованого злочину, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Слідчий суддя бере до уваги наявність у підозрюваного постійного місця проживання, місця роботи, враховує його стійкі соціальні зв`язки, однак дані обставини, з урахуванням вищевикладеного, не можуть слугувати достатньою підставою для обрання підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. До того ж, ці обставини існували і на момент вчинення злочину, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором у поведінці підозрюваного. Крім того, матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров`я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5 , враховуючи його тяжкість, суспільну небезпеку злочину під час дії воєнного стану, слідчий суддя вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Слід також зазначити, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222080000052від 26 листопада 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 листопада2026 року (включно).

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 08 вересня 2026 року з 12 год 35 хв.

Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 12 год 35 хв 06 листопада 2026 року (включно).

Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 40(сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA 208201720355299002000006674 (призначення платежу - застава), протягом дії ухвали.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 06 листопада 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Дергачівський районний суд Харківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволенні клопотання захисника прозастосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Зобов`язати слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного про його тримання під вартою.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно вручити під розпис підозрюваному ОСОБА_5 , захиснику, прокурору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляції до суду апеляційної інстанції, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено та оголошений учасникам судового провадження в залі судового засідання № 3 Дергачівського районного суду Харківської області 10 вересня 2026 року о 08 годині 45 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1