Рішення № 139746598, 03.09.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/286/2026

130/595/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді Костянтина Шепеля,

із секретарем судового засідання Раїсою Буга,

за участю представника позивача Вячеслава Кучера,

представника відповідача Аліни Зубаль,

представника третьої особи Сергія Варцаби,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом адвоката Кучера Вячеслава Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ», ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого володіння, -

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача ОСОБА_4 28 лютого 2025 року звертається до суду з цим позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521084500:06:003:0070, площею 4,0956 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території с. Потоки Гніванської ОТГ Вінницького району (колишньої Потоківської сільської ради Жмеринського району), в порядку спадкування після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . А також витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 0521084500:06:003:0070, площею 4,0956 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території с. Потоки Гніванської ОТГ Вінницького району, від ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .

В ході розгляду справи 26 лютого 2026 року подає заяву про відмову від позовної вимоги про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521084500:06:003:0070, площею 4,0956 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території с. Потоки Гніванської ОТГ Вінницького району (колишньої Потоківської сільської ради Жмеринського району), в порядку спадкування після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та просить провадження у справі в цій частині закрити.

26 лютого 2026 року суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі в частині визнання права власності на майно в порядку спадкування та продовжує судовий розгляд позову в частині витребування земельної ділянки з чужого володіння.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2019 року у справі № 145/1641/19 задоволено позов ОСОБА_3 - визнано за ним право на земельну ділянку (пай) без визначення меж в натурі площею 4,16 умовних гектарів, яке посвідчувалося сертифікатом на земельну частку (пай) серії ВН № 0150791, виданим на ім`я ОСОБА_6 , після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який успадкував це право після смерті своєї сестри ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в свою чергу успадкувала земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_6 .

Позивачка у даній справі ОСОБА_1 подає апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Вінницького апеляційного суду від 8 листопада 2023 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання права на земельну ділянку (пай) (сертифікат на яку зареєстровано за №370 16 травня 1997 року в с. Потоки КСП «Діброва», виданий розпорядженням Жмеринської РДА №62 від 11 березня 1997 року на ім`я ОСОБА_6 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасовано та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційним судом установлено, що за життя ОСОБА_6 отримала сертифікат на земельну частку (пай), серія ВН № 0150791 площею 4,16 умовних кадастрових га, вартістю 12219 грн, зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 370 від 16 травня 1997 року с. Потоки КСПП «Діброва», виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11 березня 1997 року. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла в с. Потоки Жмеринського району. За життя вона склала заповіт від 6 грудня 1993 року, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповіла своє майно, де б воно не було із чого б не складалось, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 своїй сестрі ОСОБА_8 .

Зазначене спростовує висновок суду першої інстанції про те, що заповітом, складеним 6 грудня 1993 року ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ) заповіла все своє майно своїй сестрі ОСОБА_8 , оскільки відповідно до заповіту ОСОБА_6 заповіла своїй сестрі лише житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 .

Ураховуючи, що спадкодавець ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , правовідносини щодо спадкування належного їй майна (зокрема, спірної земельної частки (паю)) виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 1 січня 2004 року та те, що визначений у статті 549 Цивільного кодексу УРСР строк для прийняття спадщини (шість місяців) після її смерті закінчився до 1 січня 2004 року, до вказаних спірних правовідносин підлягає застосуванню Цивільний кодекс УРСР. Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом (стаття 524 Цивільного кодексу УРСР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529533 цього Кодексу (частина перша статті 537 Цивільного кодексу УРСР).

Доказів того, що ОСОБА_6 за життя було складено заповіт на користь іншої особи (зокрема, щодо земельної частки (паю)) суду не надано, тому спірна земельна частка (пай) після її смерті підлягала спадкуванню спадкоємцями за законом.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання права на земельну частку (пай), суд першої інстанції не перевірив, чи є спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_6 , які прийняли спадщину та чи вступила фактично ОСОБА_8 в управління або володіння спадковим майном, яке не увійшло до заповіту.

Зазначені в постанові Вінницького апеляційного суду обставини свідчать про те, що єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 був її чоловік ОСОБА_5 , який прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, так як проживав разом з ОСОБА_6 та мав право на обов`язкову частку після її смерті (непрацездатний, інвалід 2 групи безтерміново) (стаття 535 Цивільного кодексу УРСР).

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 20 січня 2022 року позов ОСОБА_1 до Гніванської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жмеринка Вінницької області, є рідним братом ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є двоюрідною внучкою ОСОБА_5 . Визначено ОСОБА_1 додатковий строк, тривалістю у три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її двоюрідного діда ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жмеринка Вінницької області.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 , який успадкував майно після смерті своєї дружини ОСОБА_6 .

Однак, коли позивачка звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, то отримала постанову про відмову через відсутність правовстановлюючого документа.

Нею було встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 наразі вже сформована та їй присвоєно кадастровий номер 0521084500:06:003:0070, площа даної ділянки становить 4,0956 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З інформації ДЗК, вбачається, що право власності на дану земельну ділянку зареєстроване 7 лютого 2022 року за ОСОБА_2 , право оренди надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ».

Дізнатись про підставу набуття відповідачем права власності на дану земельну ділянку не вбачається можливим внаслідок обмежень, встановлених законодавством щодо захисту персональних даних.

За таких обставин не виключено, що ОСОБА_2 придбала дану земельну ділянку на законних підставах, тому (до з`ясування всіх обставин у справі) слід вважати її добросовісним набувачем, у якої і просить витребувати позивач належну їй по закону земельну ділянку.

На підтвердження позову подає копії таких документів: постанови Вінницького апеляційного суду від 8 листопада 2023 року, постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, сертифікату на право на земельну частку (пай), Інформації з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, розпорядження Жмеринської РДА від 27 лютого 2006 року №82 та списку померлих колишніх членів реформованого КСП «Діброва» с. Потоки (а.с. 5-16 т.1).

Позиція відповідачів

Представник відповідачки Зубаль А.І. відзиву на позов не подає.

Позиція третіх осіб:

Третя особа ОСОБА_3 надсилає до суду пояснення на позовну заяву, у якому вказує, що згідно з договором купівлі продажу від 8 жовтня 2021 року він продав земельну ділянку з кадастровим номером 0521084500:06:003:0070, площею 4,0956 га, ОСОБА_11 за 83000 грн. Згідно з реєстром речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка передана в оренду 11 жовтня 2021 року ТОВ «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ», яке здійснює її обробіток з моменту укладання договору, отже позивачка могла дізнатись про порушення свого права ще з жовтня 2021 року, однак звернулась до суду лише 25 лютого 2025 року, тобто після спливу строків позовної давності. Враховуючи практику Верховного суду у даній справі, необхідно з`ясувати, чи переслідує в даному випадку втручання у право мирного володіння спірним нерухомим майном легітимну мету, яка випливає зі змісту статті 1 Першого Протоколу до Конвенції. В даному випадку справедливий баланс не буде дотриманий, якщо добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана справедлива компенсація чи інший вид відшкодування в зв`язку з позбавленням права на майно. Задоволення позову призведе до порушення прав відповідача та Першого протоколу Конвенції ЄСПЛ, тому в задоволенні позову просить відмовити (а.с.57-59 т.1).

Представник третьої особи ТОВ «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ» Варцаба С.А. у письмових поясненнях зазначає, що даний позов задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту позову видно, що позивачка, звертаючись до нотаріальної контори, мала намір оформити своє право на земельну частку (пай), яка перебуває в КПС «Діброва». А в позові просить визнати за нею право власності на конкретну земельну ділянку з кадастровим номером та визначеною площею, що суперечить Земельному кодексу України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та практиці Верховного суду (а.с.50-53 т.1).

Пояснення сторін та інших учасників справи у судовому засіданні

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 пояснює, що в 1997 ОСОБА_6 набула право на земельну частку площею 4,16 умовних гектарів в с. Потоки КСП «Діброва», що посвідчувалось сертифікатом серії НОМЕР_2 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 і право на пай успадкував її чоловік ОСОБА_5 , який помер в 2014 році. Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 та стала власником даної земельної частки з моменту відкриття спадщини, з 9 липня 2014 року. Однак дізналась про родинний зв`язок зі спадкодавцем лише в 2017 році, а юридично завершила оформлення своїх спадкових прав в травні 2022 року, коли в результаті тривалого судового спору з ОСОБА_3 набуло чинності рішення суду у справі 130/383/19 про встановлення факту її родинних відносин з ОСОБА_12 та встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Поки від 2017 року тривав розгляд справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 таємно від позивачки в 2019 році подав до Тиврівського районного суду позов про визнання за ним права власності на спадкове майно і рішенням суду від 29 жовтня у справі 145/1641/19 позов було задоволено. За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на це рішення, постановою Вінницького апеляційного суду від 8 листопада 2023 року, рішення Тиврівського районного суду скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання права на земельну частку (пай) та ухвалено нове про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги. Поки ОСОБА_1 в судах доводила своє спадкове право, ОСОБА_3 право на пай під № НОМЕР_1 трансформував у право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521084500:06:003:0070, площею 4, 0956 га, яку 8 жовтня 2021 року продав ОСОБА_11 , а далі в лютому 2022 року в порядку поділу спільного майна право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 .. Про порушення свого майнового права позивачка дізналася в липні 2024 року, коли після звернення до нотаріальної контори за свідоцтвом про право на спадщину отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, стала розшукувати правовстановлюючий документ і дізналась про те, що право власності на належну їй спадкову ділянку зареєстроване за іншою особою. Спірна земельна ділянка вибула з володіння позивачки проти її волі, її право порушене і підлягає відновленню шляхом витребування від добросовісного набувача ОСОБА_2 . Відповідач може подати регресний позов до ОСОБА_3 та повернути сплачені нею кошти за купівлю земельної ділянки.

В даній справі встановлено сукупність обставин, які дають позивачу законне право вимагати належну їй земельну ділянку з незаконного володіння. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Зубаль А.І. позовні вимоги не визнає, пояснює, що в даному спорі ОСОБА_2 не є належним відповідачем, у таких спорах відповідачами мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, ким ОСОБА_2 не являється. Також позивачем обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки вона зверталась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини на право на земельну частку (пай), а до суду вже подала позов про визнання права власності на земельну ділянку. Відповідно до постанов Верховного суду від 10 червня 2022 року у справі 750/519/21, від 5 липня 2023 року справа 127/6627/22 - такі позови не є належним способом захисту, і такі позовні вимоги є помилковими. В матеріалах справи відсутні будь-які докази і не доведено, що спірна земельна ділянка є тією самою часткою (пай), на яку у позивачки виникло право. Людина, яка не прийняла спадщину, не може витребувати земельну ділянку у добросовісного набувача. Доказів на підтвердження позовних вимог не надано, а ті, що надані, то вони подані на стадії судового розгляду, з порушенням процесуального права. Тому у задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи ТОВ «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ» - ОСОБА_13 підтримує позицію представника відповідача і вважає, що в задоволенні позову належить відмовити, оскільки пред`явлено позовну вимогу про визнання права власності на земельну ділянку до неналежного відповідача, так як така вимога може бути пред`явлена лише до спадкоємців, а у разі їх відсутності - до органу місцевого самоврядування, на що неодноразово звертав увагу Верховний суд, що є самостійною підставою для відмови в позові. Також позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права. Третя особа ОСОБА_3 в 2021 році вчинив дії щодо формування земельної ділянки та зареєстрував її за собою, тобто до цього часу такої земельної ділянки не існувало, а відповідно вона не могла належати ОСОБА_14 на праві власності, який помер в 2014 році. Тому ОСОБА_1 не може визнавати за собою права власності на спірну земельну ділянку. Суд захищає виключно порушене право, однак доказів такого порушення позивачка суду не надає. Також немає доказів того, що саме ця земельна ділянка є тією часткою (пай) під №370. В рішенні апеляційного суду не йдеться про конкретну земельну ділянку, а йдеться про спадкування земельної частки (паю), тому оскільки в даній справі неналежний відповідач, і обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, то є дві підстави для відмови в задоволенні позовних вимог. Позовна заява в первісній редакції містила дві позовні вимоги: про визнання права власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого володіння. В подальшому позивачем було змінено предмет позову, здійснено відмову від позову в частині визнання права власності та залишено одну позовну вимогу про витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 , яка є добросовісним набувачем, оскільки позивачем не ставилось питання про те, що вона є недобросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Водночас Верховною Радою України прийнято Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення права добросовісного набувача, який набрав чинності 9 квітня 2025 року та який містить посилання на те, що він поширює свою дію на правовідносини, які виникли до набрання чинності цим законом. Цим законом було внесено зміни до Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до змін - у випадку витребування земельної ділянки від добросовісного набувача позивач повинен надати до суду звіт про експертну оцінку нерухомого майна, що витребовується та внести на депозитний рахунок суду кошти вартості майна, яке витребовується. Позивачем ці вимоги закону не виконано. Верховним судом у постанові від 7 серпня 2026 року вказано, що невиконання стороною позивача цих умов є підставою для відмови в задоволенні позову. Ці норми не стосуються позивачів, які витребовують майно у недобросовісного набувача. Однак позивач у позовній заяві не ставив питання про те, що ОСОБА_2 є недобросовісним набувачем, і судом також не досліджувалось це питання. Добросовісним набувачем є та особа, яка не могла знати про недобросовісність дій попереднього власника, який відчужив їй це майно. В даному випадку ОСОБА_2 є виключно добросовісним набувачем, оскільки набула земельну ділянку в результаті поділу спільного майна подружжя, а раніше її набув у власність її чоловік шляхом укладення договору купівлі продажу з належним власником ОСОБА_3 .. Оскільки позивачкою не надано експертної оцінки нерухомого майна та не внесено на депозитний рахунок суду компенсації вартості майна, то в задоволенні позову просить відмовити.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Позовна заява надійшла до суду 28 лютого 2025 року (а.с.1т.1).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, в провадження судді Шепеля К.А. справа надійшла 26 вересня 2025 року (а.с.107 т.1)

Ухвалою суду від 9 жовтня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження (а.с.109 т.1).

Від представника відповідача Зубаль А.І. 21 жовтня 2025 року надходить заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.113 т.1).

21 жовтня 2025 року судом винесено ухвалу про проведення судових засідань в режимі відеоконференції для представника відповідача Зубаль А.І. (а.с.116 т.1).

Представник позивача ОСОБА_4 29 жовтня 2026 року подає заяву з питань підготовчого засідання (а.с.123 т.1).

Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду (а.с.127 т.1).

19 листопада 2025 року представник позивача Кучер В.М. подає заяву про відкладення судового засідання в зв`язку з його відпусткою (а.с.131 т.1).

Згідно з довідкою секретаря судового засідання, 1 грудня 2025 року справу знято з розгляду (а.с.133 т.1).

Від представника третьої особи Варцаби С.А. 6 січня 2026 року надходить заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.135 т.1).

6 січня 2026 року судом винесено ухвалу про проведення судових засідань в режимі відеоконференції для представника третьої особи Варцаби С.А. (а.с.138 т.1).

27 січня 2026 року представник позивача Кучер В.М. подає заяву про приєднання доказів (а.с.143-148 т.1).

26 лютого 2026 року представник позивача Кучер В.М. подає заяву про відмову від позовної вимоги про визнання права власності за позивачем на земельну ділянку (а.с.151 т.1).

Представник третьої особи Варцаба С.А. 26 лютого 2026 року подає клопотання про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат та здійснення розподілу судових витрат (а.с.156-157 т.1).

Представник відповідача Зубаль А.І. 26 лютого 2026 року подає клопотання про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат та здійснення розподілу судових витрат (а.с.163-164 т.1).

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року клопотання представника позивача про закриття провадження у справі в частині задоволено. Провадження у справі за позовом адвоката Кучера Вячеслава Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ», ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування та витребування з чужого володіння, - закрито в частині визнання права власності на майно в порядку спадкування (а.с.172 т.1).

Представник позивача ОСОБА_4 10 квітня 2026 року подає заяву про приєднання документів щодо судових витрат (а.с.176 т.1).

В судовому засіданні 13 квітня 2026 року оголошено перерву за клопотанням представника третьої особи ОСОБА_13 (а.с.182 т.1).

Представник третьої особи ОСОБА_13 24 квітня 2026 року подає клопотання про долучення доказів (а.с.183 т.1).

28 квітня 2026 року представник позивача ОСОБА_4 подає клопотання про витребування доказів (а.с.194-195 т.1).

Відповідно до ухвали суду від 28 квітня 2026 року клопотання представника позивача задоволено, зобов`язано Управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати суду інформацію про географічні координати поворотних точок земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка була закріплена за ОСОБА_6 (а.с.199-200 т.1).

6 травня 2026 року з Управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшла відповідь на виконання вимог ухвали суду від 28 квітня 2026 року (а.с.204 т.1).

20 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_4 подає заяву про відкладення судового засідання в зв`язку з хворобою (а.с.207 т.1).

Відповідно до протоколу судового засідання від 20 травня 2026 року судове засідання відкладено на 22 липня 2026 року (а.с.211 т.1).

Згідно з витягом з наказу Жмеринського міськрайонного суду від 4 травня 2026 року №58 в/к, суддя Шепель К.А. перебував у щорічній відпустці з 1 червня 2026 року по 3 липня 2026 року (а.с.212 т.1).

Представник відповідача Зубаль А.І. 17 липня 2026 року надсилає клопотання про відкладення судового засідання 22 липня 2026 року в зв`язку з відрядженням (а.с.214 т.1).

Представник позивача ОСОБА_4 17 липня подає клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (а.с.215-216 т.1).

Відповідно до ухвали суду від 22 липня 2026 року заяву представника позивача про приєднання додаткових доказів задоволено, в судовому засіданні оголошено перерву до 22 серпня 2026 року (а.с.1-3 т.2).

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

Досліджуючи факти та питання права, що лежать в основі спору, судом установлено, що відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 8 листопада 2023 року вирішено - рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2019 року в частині задоволених позовних вимог про визнання права на земельну ділянку (пай) (сертифікат на яку зареєстровано за № 370 16 травня 1997 року в с. Потоки КСП "Діброва", виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11 березня 1997 року на ім`я ОСОБА_6 ) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги. В іншій частині рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2019 року у даній справі залишити без змін. Поновити (в неоскаржуваній частині) дію рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2019 року. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок (а.с.5-10 т.1).

Згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 липня 2024 року №399.02-31, ОСОБА_1 претендує на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її двоюрідного діда ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Діброва», що знаходиться на території с. Потоки Вінницького (колишнього Жмеринського) району Вінницької області, розміром 4,16 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належні ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємцем якої за законом був її чоловік ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, але в пред`явлених спадкоємцем документах відсутній документ, що посвідчує право на земельну частку (пай), тому ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.11 т. 1).

Відповідно до копії сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ВН №0150491, виданого ОСОБА_6 на підставі рішення Жмеринської РДА від 11 березня №62, їй належить право на земельну частку (пай) в КСП «Діброва» розміром 4,16 в умовних кадастрових гектарах. Сертифікат зареєстровано 5 квітня 1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №370 (а.с.12 т.1).

Відповідно до Інформації з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку 7 лютого 2022 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0521084500:06:003:0070 зареєстровано за ОСОБА_2 , право оренди земельної ділянки 11 жовтня 2021 року зареєстровано за ТОВ «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ» (а.с.13 т.1).

Згідно з витягом №НВ-0500299532025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 13 лютого 2025 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 0521084500:06:003:0070 складає 77436,95 грн (а.с.14 т.1).

Згідно з розпорядженням Жмеринської РДА від 27 лютого 2006 року № 82 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складанню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам, членам реформованого КСП «Діброва» с. Потоки вирішено, зокрема, передати у власність та видати державні акти на право власності на земельну частку (пай), спадкоємцям померлих власників земельних часток, зазначених у додатку 2, проводити після оформлення спадщини у встановленому законодавством порядку. У додатку 2, списку померлих колишніх членів реформованого КСП «Діброва» с. Потоки, під №49 вказана ОСОБА_6 , номер сертифіката НОМЕР_3 , номер земельної ділянки НОМЕР_1 , площа земельної ділянки 4,0946 (а.с.15 т.1).

Відповідно до копії паспорта та Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована по АДРЕСА_2 (а.с.16 т.1).

На запит представника позивача Кучера В.М. заступник начальника відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Сергій Даніловський 13 січня 2026 року надав відповідь про те, що відповідно до розпорядження Жмеринської РДА №82 вiд 27 лютого 2006 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складанню документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам, членам реформованого КСП «Діброва» с. Потоки в додатку 2 «списку померлих колишніх членів реформованого КСП «Діброва» с. Потоки, земельні частки яких передаються у власність спадкоємцям після оформлення права на спадщину», під п/н НОМЕР_4 за гр. ОСОБА_6 сертифікат НОМЕР_5 , закріплена земельна ділянка № НОМЕР_1 загальною площею 4,0956 га (рілля). При державній реєстрації земельної ділянки в національній кадастровій системі земельній ділянці № НОМЕР_1 було присвоєно кадастровий номер 0521084500:06:003:0070 з площею 4,0956 га (рілля) та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.148 т.1).

У відповідь на запит представника третьої особи Сергія Варцаби 20 квітня 2026 року начальник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Руслан Швед повідомив про те, що Відділом №4 на запит адвоката Кучера В.М. було надано відповідь шляхом візуального співставлення планових матеріалів технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам, членам реформованого КСП «Діброва» с. Потоки Жмеринського району та інформації Національної кадастрової системи, без співставлення координат поворотних точок земельної частки (паю) № НОМЕР_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 0521084500:06:003:0070. Абсолютно точний висновок про відповідність земельної частки паю № НОМЕР_1 земельній ділянці з кадастровим номером 0521084500:06:003:0070 можливо зробити виключно шляхом співставлення координат поворотних точок в ході проведення відповідної судової експертизи (а.с.188 т. 1).

Заступник начальника відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Сергій Даніловський 6 травня 2026 року надав суду електронний документ в ХML форматі СК-63 (системі координат 1963 року) з координатами поворотних точок земельної ділянки площею 4,0956 га з кадастровим номером 0521084500:06:003:0070 на електронному носієві СD-R формату та повідомив, що інформація про географічні координати поворотних точок земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 4,0956, яка рахується за ОСОБА_6 в результаті розпаювання земель КСП «Діброва», а також земельної ділянки площею 4,0956 з кадастровим номером 0521084500:06:003:0070 у Відділі №4 відсутня (а.с.204-206 т.1).

З копії фрагменту плану існуючого використання земель Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області з графічним зображенням земельної ділянки № НОМЕР_1 та сусідніх ділянок вбачається, що земельна ділянка № НОМЕР_1 , яка має видовжену форму, межує із земельними частками (обабіч) № НОМЕР_6 (з правого боку) та 371(з лівого боку) (а.с.219 на звороті т.1).

Сертифікат на право на земельну частку колишнього КСП "Діброва" с. Потоки серії ВН № 0150492 був виданий ОСОБА_5 на підставі розпорядження Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11 березня 1997 року. Як видно з даного сертифікату, в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) він зареєстрований 5 квітня 1997 року за № 371 (а.с.220-221 т.1).

Відповідно до рішення Жмеринського міськрайонного суду від 20 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_5 є рідним братом ОСОБА_10 .. Встановлено факт, що ОСОБА_1 є двоюрідною онукою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її двоюрідного діда ОСОБА_5 (а.с.222-225 т.1).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 8 липня 2026 року про земельну ділянку з кадастровим номером 0521084500:06:003:0070, в кадастровому плані відображено опис меж, де вказано по межі з позначками Г-А сусідня ділянка (з лівого боку) належить ОСОБА_5 , довжина межі становить 415,88 м. З правого боку межа з позначками Б-В, довжиною 415,88 м., ділянка належить ОСОБА_15 . Оглядом кадастрового плану у витягу з ДЗК про земельну ділянку 0521084500:06:003:0071, яка наразі в результаті дарування у 2023 році належить ОСОБА_16 , видно, що з правого боку (літери Б-В) вона межує з ділянкою, яка належить ОСОБА_6 , довжина межі також 415,88 м. Оглядом кадастрового плану у витягу з ДЗК про земельну ділянку 0521084500:06:003:0069, яка наразі в результаті купівлі-продажу у 2021 році належить ОСОБА_17 , видно, що з лівого боку (літери Г-А) вона межує з ділянкою, яка належить ОСОБА_6 , довжина межі також 415,88 м (а.с.226-244т.1).

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із нормою статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 Цивільного кодексу України (статті 1218, 1231 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 1220 Цивільного кодексу України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 Цивільного кодексу України).

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 Цивільного кодексу України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 Цивільного кодексу України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Представник відповідача ОСОБА_18 та представник третьої особи ТОВ «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ» Варцаба С.А. на початку розгляду справи звертали увагу суду на неналежно обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права, оскільки у первісних позовних вимогах позивачка просила визнати за нею право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521084500:06:003:0070, площею 4,0956 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території с.Потоки Гніванської ОТГ Вінницького району (колишньої Потоківської сільської ради Жмеринського району), в порядку спадкування після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_4 провадження у справі в частині визнання права власності на майно в порядку спадкування закрито (а.с.172 т.1).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов`язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).

Таким чином, станом на день розгляду справи представник позивача просить відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України витребувати земельну ділянку від ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .

Не погоджуючись і з такою позовною вимогою представник відповідача Зубаль А.І. та представник третьої особи Варцаба С.А. просять суд відмовити в позові, оскільки позивачем при зверненні до суду не дотримано вимог Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», а саме: не надано експертної оцінки нерухомого майна та не внесено на депозитний рахунок суду компенсації вартості майна.

Щодо таких тверджень, то суд зазначає таке.

Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» прийнято 12 березня 2025 року.

У Законі вказано статтю 390 доповнити частиною п`ятою такого змісту:

Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Отже, навіть враховуючи те що ОСОБА_1 звернулась до суду 28 лютого 2025 року, тобто до внесення змін до Цивільного кодексу України, у неї не було обов`язку виготовляти експертно-грошову оцінку земельної ділянки та вносити вартість такого майна на депозитний рахунок суду, оскільки зміни стосуються позовів органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора. В законі не встановлено такого обов`язку для фізичних осіб.

Водночас цим же Законом змінено статтю 388 Цивільного кодексу України та викладено її в такій редакції:

«Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо:

1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень;

2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо:

1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років;

2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.

Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.

Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало:

а) до об`єктів критичної інфраструктури;

б) до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

в) до об`єктів та земель оборони;

г) до об`єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів (територій) на момент вибуття з володіння;

ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів на момент вибуття з володіння;

д) до пам`яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках».

Виходячи з вимог цієї статті, ОСОБА_3 , за яким визнано право на спірну земельну частку (пай) рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2019 року (скасованого в цій частині Вінницьким апеляційним судом 8 листопада 2023 року), який без законних на те підстав зареєстрував за собою земельну ділянку, не мав права її відчужувати, оскільки постановою Вінницького апеляційного суду від 8 листопада 2023 року встановлені такі обставини.

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання права на земельну частку (пай) (сертифікат на яку зареєстровано за № 370 16 травня 1997 року в с. Потоки КСП «Діброва», виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11 березня 1997 року на ім`я ОСОБА_6 ), суд першої інстанції виходив з того, що зазначена позовна вимога є доведеною та обґрунтованою, оскільки після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої входить в тому числі право на земельну частку (пай) без визначення меж в натурі розміром 4,16 в умовних кадастрових гектарах на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, яку ОСОБА_7 успадкував після смерті його рідної сестри ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка набула вказане право в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

Проте, висновок суду першої інстанції в оскаржуваній частині зроблений за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Вінницьким апеляційним судом досліджено всі надані ОСОБА_1 докази та встановлено, що зазначені в постанові обставини свідчать про те, що єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 був її чоловік ОСОБА_5 , який прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, так як проживав разом з ОСОБА_6 та мав право на обов`язкову частку після її смерті (непрацездатний, інвалід 2 групи безтерміново) (стаття 535 Цивільного кодексу УРСР).

Відповідно до копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 січня 2022 року у справі № 130/383/19, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до Гніванської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Встановлено факт, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Жмеринка Вінницької області, є рідним братом ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Встановлено факт, що ОСОБА_1 , є двоюрідною внучкою ОСОБА_5 .. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк, тривалістю три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті двоюрідного діда ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жмеринка Вінницької області.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з копією довідки першої Жмеринської державної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 7 жовтня 2022 року № 294.01-16 про коло спадкоємців, наданої на усуне звернення ОСОБА_1 , згідно з матеріалами спадкової справи № 248/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який на день смерті мешкав в м. Жмеринка Вінницької області, єдиною спадкоємицею за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 , є його двоюрідна внучка ОСОБА_1 .

Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 Цивільного кодексу України).

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 , який успадкував майно після смерті своєї дружини ОСОБА_6 , а тому рішенням суду першої інстанції зачіпаються її права та інтереси.

Зазначене спростовує висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 успадкував право на спірну земельну частку (пай) після смерті своєї сестри ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка успадкувала земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_6 , оскільки позивачем не надано відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказів прийняття ОСОБА_8 спадщини за законом після смерті її сестри ОСОБА_6 на підтвердження цих обставин. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Доказів того, що ОСОБА_8 , як спадкоємиця другої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , приняла спадщину за законом відповідно до статті 549 Цивільного кодексу УРСР, позивачем суду не надано.

З урахуванням встановлених обставин, які не спростовані позивачем, колегія суддів зазначає, що Ворошилівська сільська рада Тиврівського району Вінницької області, правонаступником якої є Гніванська міська рада, за вимогами про визнання права на земельну ділянку (пай) (сертифікат на яку зареєстровано за № 370 16 травня 1997 року в с. Потоки КСП «Діброва», виданий розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації № 62 від 11 березня 1997 року на ім`я ОСОБА_6 ) є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки у цих правовідносинах належним відповідачем є ОСОБА_1 (Постанова Вінницького апеляційного суду від 8 листопада 2023 року) (а.с.5-10 т.1).

Як встановлено в ході розгляду даної справи, ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 не звертався, натомість, як він сам вказав у своїх поясненнях щодо позову, ним було продано спірну земельну ділянку ОСОБА_11 за 83000 грн на підставі договору купівлі продажу від 8 жовтня 2021 року. А згідно з реєстром речових прав на нерухоме майно, вона передана в оренду ТОВ «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ» 11 жовтня 2021 року на підставі договору оренди. Посилаючись за практику Верховного суду та ЄСПЛ, враховуючи такі засади як розумність та добросовісність, просить не завдавати шкоди особі, яка мирно володіє набутим за відплатним договором майном (а.с.58-59 т.1). При цьому ОСОБА_3 не надає юридичної оцінки своїй поведінці та своїм діям щодо реалізації спірної земельної ділянки.

Також, стороною відповідача зверталась увага суду на те, що в справі немає доказів того, що земельна ділянка (пай), сертифікат на яку зареєстровано за № 370 та земельна ділянка площею 4,0956 га з кадастровим номером 0521084500:06:003:0070 є однією і тією ж земельною ділянкою, однак враховуючи надані представником позивача докази - такі як Витяги з державного земельного кадастру, відповідь на запит адвоката Відділу №4 та зазначену інформацію у поясненні ОСОБА_3 - у суду немає сумнівів того, що це одна і та ж сама спірна земельна ділянка.

Отже, встановивши, що доводи відповідача та третіх осіб стосовно необхідності відмови в задоволенні даного позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Тлумачення статті 330 Цивільного кодексу України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача. Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Отже, суду при розгляді даної справи слід встановити, чи є ОСОБА_2 добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, і враховуючи доводи сторін та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, оскільки вона отримала спірну земельну ділянку в порядку поділу майна подружжя від свого чоловіка ОСОБА_11 , який придбав її за кошти в сумі 83 000 грн у ОСОБА_3 , який без законних на те підстав її зареєстрував та продав.

Постановою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 14/5026/1020/201 визначено, що судові рішення, постановлені за відсутності перевірки обставин добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право власності набувача майна, а також за відсутності наведення належних мотивів стосовно практики ЄСПЛ з питання втручання держави у право власності, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України; конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Зазначений правовий висновок викладений в Постанові колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року по справі №645/4220/16-ц.

Таким чином, застосування положень статті 387 Цивільного кодексу України не може мати місце у спірних правовідносинах, оскільки відповідною правовою підставною для набуття відповідачем права власності на належні йому об`єкти нерухомості став договір купівлі-продажу майна, незаконність якого не встановлена ані законом, ані судом. З принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (частина перша та друга статті 11, частини перша - третя статті 10 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункти 4 і 5 частини третьої статті 2, частини перша - четверта статті 12, частини перша та третя статті 13 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що під час розгляду цієї справи кінцевий набувач розпорядився його процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування земельної ділянки, що не позбавляє кінцевого набувача права заявити такий позов у разі ініціювання повернення земельної ділянки власникові.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що навіть у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного набувача. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18) вказано, що за змістом статті 388 Цивільного кодексу України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15. Велика Палата Верховного Суду з цим висновком Верховного Суду України погоджується.

Вибуття майна з володіння на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, є таким, що вибуло поза волею власника, отже може бути ним витребувано, навіть у добросовісного набувача (ВС КЦС, справа № 199/4884/17 від 27 квітня 2023 року).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 Цивільного кодексу України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо. У кожному такому випадку слід також встановити, чи є легітимна мета відповідного втручання, яка випливає, зокрема, зі змісту абзацу другого вказаної статті, а також, чи є втручання у право мирного володіння майном за обставин конкретної справи пропорційним відповідній меті.

Висновки суду

За таких обставин, проаналізувавши всі докази, на які позивач та його представник посилаються, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_3 набув право на земельну ділянку згідно з рішенням суду, на яке було подано апеляційну скаргу, про що йому було відомо, оскільки у постанові вказано « ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_19 в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи», яке було скасоване постановою Вінницького апеляційного суду, в подальшому зареєстрував за собою цю земельну ділянку та здійснив її відчуження. Суду не надано інформації про обізнаність покупця чи кінцевого власника про правомірність вчиненого з ОСОБА_3 правочину на час його укладення, однак відповідачці стало про це відомо з моменту звернення до неї з даним позовом, і вона не була позбавлена права подати зустрічний позов з метою забезпечення свого майнового права, однак вона не позбавлена такого права в майбутньому.

Розподіл судових витрат між сторонами

Згідно з частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Так, представник позивача на підтвердження витрат на правову допомогу подав до суду ордер від 22 серпня 2024 року серії АВ №1163600 (а.с.177 т.1), копію договору про правничу допомогу (а.с.178 т.1) відповідно до яких вартість наданої адвокатом правничої допомоги 20000 грн, і які слід стягнути з відповідача, а також судовий збір за подання позовної заяви (а.с. 4 т.1).

Керуючись статтями 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов адвоката Кучера Вячеслава Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ», ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого володіння - задовольнити.

Витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 0521084500:06:003:0070, площею 4,0956 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території с. Потоки Гніванської ОТГ Вінницького району, від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати - 2422,40 грн судового збору та 20000 грн витрат на правничу допомогу, а всього 22422 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Повне рішення складене 13 вересня 2026 року.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Ім`я (найменування) учасників справи

Позивачка ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 .

Представник позивача - адвокат Кучер Вячеслав Миколайович, АДРЕСА_4 , діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АВ1163600 від 22 серпня 2024року.

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована по АДРЕСА_5 .

Представник відповідача - адвокат Зубаль Аліна Іванівна, вул. В. Івасюка,18, смт Кельменці Дністровського району Чернівецької області, діє на підставі ордера серії ВХ №1121839 від 22 вересня 2025 року.

Треті особи:

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_6 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯЛАТІНВЕСТ», ЄДРПОУ 35212563, вул. Забужжя, 11, сел. Тиврів Вінницького району Вінницької області.

Представник третьої особи адвокат Варцаба Сергій Анатолійович, вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця, діє на підставі ордера Серії ВХ №1084837 від 1 травня 2024 року.

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ