Рішення № 13974560, 28.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.11 р. Справа № 16/292

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Гавриленко І.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м.Макіївка

про стягнення 63472,40грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Бережний Р.В – за довіреністю

від відповідача: Штура Д.П. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 22.02.2010р. було оголошено перерву до 28.02.2010р. відповідно до ст.77 ГПК України

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.12.2010р. порушено провадження по справі за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ до Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м.Макіївка про стягнення 63472,40грн., у тому числі суми боргу в розмірі 44359,74грн., пені в розмірі 8173,15грн., суму індексу інфляції в розмірі 8415,96грн., 3% річних в розмірі 2523,55грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 05.01.2011р. – 10год. 15хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди транспортних засобів № 2349/05-17/05-2913 від 30.12.05р. з додатками, акти приймання-передачі майна, акти здачі-приймання виконаної роботи, акт звірки розрахунків, розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем нараховані пеня, індекс інфляції та 3% річних.

Відповідач у відзиві від 18.01.2011р. та доповнених поясненнях до відзиву від 11.02.2011р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність, не визначення позивачем періоду виникнення заборгованості за договором та відсутність доказів направлення рахунків для сплати орендних платежів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

30 грудня 2005р. між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (Наймодавець) та Закритим акціонерним товариством „Макіївський металургійний завод” (Наймач) був укладений договір оренди транспортних засобів № 2349/05-17/05-2913 (далі за текстом – договір), згідно пункту 1.1. якого Наймодавець передав, а Наймач прийняв в строкове платне користування автотранспортні засоби (надалі – Майно) згідно з додатком № 1 до цього договору, що знаходяться на балансі ДК „Газ України”, залишкова вартість якого станом на 31 грудня 2005р. згідно бухгалтерського обліку складає 28557,45грн., про що був складений акт прийому-передачі.

Згідно п.10.1. договору, договір набуває чинності з моменту передачі Наймодавцем майна Наймачу і діє до 31.03.2006р. включно, а в частині зобов’язань Наймача щодо орендної плати, сплати штрафних санкцій та повернення орендованого майна – до повного виконання зобов’язань. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов даного договору до закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.10.5. договору).

За актом приймання-передачі від 25.02.2009р. Наймач повернув з користування Наймодавцеві орендоване за договором оренди майно.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, та вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.3. договору, орендна плата визначається на підставі протоколу погодження орендної плати і становить за перший (базовий) місяць оренди суму 5000,00грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством і становить за перший місяць оренди 1000,00грн. за місяць. Загальна сума орендної плати за перший місяць оренди визначені у розмірі 6000,00грн. Орендна плата перераховується Наймодавцю щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунків, наданих Наймодавцем Наймачу.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2. договору).

За умовами договору Наймач зобов’язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. нести витрати, пов’язані з використанням майна (п.5.2. договору).

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно актів здачі-приймання виконаної роботи за період з січня 2006р. по лютий 2009р., в яких визначена сума орендної плати, загальна сума орендної плати за договором за визначений період становила 279383,59грн.

Зазначені акти за період з січня 2006р. по лютий 2009р., за виключенням серпня 2008р., підписані обома сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідач заперечує проти суми орендної плати, нарахованої за серпень 2008р., посилаючись на той факт, що він не мав можливості користуватися орендованим майном у визначений період, оскільки були відсутні документи щодо технічного огляду майна.

Однак, з листа від 02.09.08р. за № 31/27-10060 вбачається: позивач повідомив відповідача, що строк проходження технічного огляду автомобілів у 2008 році продовжено до 1 листопада, та всі документи надіслані на адресу відповідача. В листі від 15.09.08р. за № 3170/60 відповідач зазначив, що документи щодо проходження технічного огляду автомобілів у 2008 році отримані. Крім того, відповідачем не доведений факт неможливості використання орендованого майна у серпні 2008р.

З урахуванням здійсненої часткової оплати Відповідачем орендних платежів за договором на суму 235023,85грн., сума заборгованості, що залишилась не погашеною, складає 44359,74грн.

Посилання Відповідача на те, що ним не були вчасно отримані рахунки для здійснення оплати орендних платежів за договором, судом не приймаються, оскільки за умовами договору сторони узгодили розмір щомісячної орендної плати та порядок її сплати (щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним).

Крім того, представник позивача пояснив, що рахунки на сплати орендних платежів були виставлені Відповідачеві одночасно із складанням актів здачі-прийому виконаної роботи.

Оскільки на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості з орендної плати в повному обсязі, вимоги позивача щодо стягнення суми боргу в розмірі 44359,74грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені в розмірі 8173,15грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до пунктів 9.2. договору, Наймач, у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування орендної плати, несе відповідальність за договором у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За розрахунком позивача розмір пені за прострочення сплати становить 8173,15грн.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

Під час розгляду справи представник відповідача надав заяву від 17.01.2011р. про застосування строку позовної давності до нарахування суми пені.

В статті 258 Цивільного кодексу України зазначено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім місяцем оренди за договором, згідно акту приймання-передачі від 25.02.2009р., визначений лютий 2009р. Оскільки строк оплати орендних платежів, згідно умов договору, настав 10.03.2009р., то строк позовної давності сплив у березні 2010р.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частина 4 вказаної статті встановлює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на той факт, що відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до нарахування суми пені, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми пені в розмірі 8173,15грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення суми індексу інфляції в розмірі 8415,96грн. та 3% річних в розмірі 2523,55грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, три відсотки річних становлять 2523,55грн. та сума інфляційних витрат складає 8415,96грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки спір виник саме з вини останнього.

На підставі ст.ст. 258, 267, 525, 549, 615, 625, 762 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ до Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м.Макіївка про стягнення 63472,40грн., у тому числі суми боргу в розмірі 44359,74грн., пені в розмірі 8173,15грн., суму індексу інфляції в розмірі 8415,96грн., 3% річних в розмірі 2523,55грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”, м.Макіївка (86101, Донецька область. м.Макіївка, вул.Металургійна, 47; ЄДРПОУ 33185989; п/р № 260023107491/980 в АКБ „ЮНЕКС” м.Київ, МФО 322539) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1; ЄДРПОУ 31301827; р/р № 26008301970 в ГОУ ВАТ „Ощадбанк України”, МФО 300012) суму боргу в розмірі 44359,74грн., суму індексу інфляції в розмірі 8415,96грн., 3% річних в розмірі 2523,55грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 552,99грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 205,61грн.

В іншій частині позовних вимог – у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Манжур В.В.