Ухвала суду № 139744871, 10.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018 Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

10.09.2026 Справа № 917/1017/26

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЄДЖЕР ПЛЮС" заяву про часткове скасування заходів забезпечення позову та зміну способу забезпечення позову (вх. №11982 від 07.09.2026 року) у справі №917/1017/26

за позовом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 01001

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЄДЖЕР ПЛЮС", вул. Довженка, 2 Ж, м. Полтава, 36002,

про стягнення заборгованості у розмірі 537 132,36 грн, -

Суддя Тимощенко О. М.,

Секретар судового засідання Сьомкіна А. В.

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: в провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/1017/26 за позовом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЄДЖЕР ПЛЮС" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 537 132,36 грн, з яких:

- за договором управління активами (майном) від 22.07.2025 року (зареєстрований в реєстрі за №1174) розмір основної заборгованості становить - 115 936,10 грн, інфляційних нарахувань - 1 332,83 грн, пені - 5 694,65 грн, 10% річних - 1 560,19 грн, штрафу 7% - 5 395,73 грн;

- за договором управління активами (майном) від 04.09.2025 року (зареєстрований в реєстрі за №2266) розмір основної заборгованості становить - 98 423,76 грн, інфляційних нарахувань - 1 131,52 грн, пені - 4 834,47 грн, 10% річних - 1 324,51 грн, штрафу 7% - 4 580,68 грн;

- за договором управління активами (майном) від 04.09.2025 року (зареєстрований в реєстрі за №2264) розмір основної заборгованості становить - 59 709,99 грн, інфляційних нарахувань - 1 384,11 грн, пені - 6 508,38 грн, 10% річних - 1 783,12 грн, штрафу 7% - 4 179,69 грн;

- за договором управління активами (майном) від 04.09.2025 року (зареєстрований в реєстрі за №2267) розмір основної заборгованості становить - 182 608,08 грн, інфляційних нарахувань - 4 232,95 грн, пені - 18 626,02 грн, 10% річних - 5 103,02 грн, штрафу 7% - 12 782,56 грн.

22.05.2026 року позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС", які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру суми позовних вимог - 537 132,36 грн, судових витрат за подання позовної заяви у сумі 6 445,288 грн та заяви про забезпечення позову у сумі 1664,00 грн.

Ухвалою від 26.05.2026 року суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову (вх. №1056/26 від 22.05.2026 року). Наклав арешт на грошові кошти ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС", які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру суми позовних вимог - 537 132,36 грн, судових витрат за подання позовної заяви у сумі 6 445,288 грн та заяви про забезпечення позову у сумі 1664,00 грн, до вирішення спору по суті.

05.06.2026 до суду від відповідача надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову (вх. № 7765).

Ухвалою від 10.06.2026 р., залишеною в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 р., суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС" про скасування заходів забезпечення позову у справі №917/1017/26 ( вх. №7765 від 05.06.2026 року).

07.09.2026 року до суду від відповідача надійшла заява (вх. №11982), відповідно до прохальної частини якої останній просить скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.05.2026 у справі № 917/1017/26, у частині арешту грошових коштів ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС", що обліковуються на поточному рахунку IBAN НОМЕР_1 , відкритому в АТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ". У разі відмови у задоволенні вищезазначеної заяви - змінити спосіб забезпечення позову шляхом визначення, що накладений арешт на грошові кошти ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС" не поширюється на грошові кошти, що списуються з поточного рахунку IBAN НОМЕР_1 в АТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ", для здійснення таких платежів: виплати заробітної плати працівникам Товариства та пов`язаних із нею обов`язкових платежів; сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших обов`язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів; сплати орендної плати, комунальних платежів, банківських комісій та інших обов`язкових платежів; оплати товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення безперервної господарської діяльності Товариства; виконання інших поточних господарських зобов`язань, безпосередньо пов`язаних із забезпеченням діяльності Товариства.

Ухвалою суду від 08.09.2026 року суд прийняв заяву ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС" про часткове скасування заходів забезпечення позову та зміну способу забезпечення позову у справі №917/1017/26 до розгляду та призначив судове засідання щодо розгляду заяви на 10.09.2026 року на 11:30 год.

09.09.2026 року до суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №12154) та заперечення на клопотання про часткове скасування заходів забезпечення позову (вх. №12159).

В судове засідання ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС" не направив свого уповноваженого представника, будучи належним чином повідомленим про час, день та місце судового засідання. Явка учасників справи не була визнана судом обов`язковою.

Розглянувши заяву ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС" про часткове скасування заходів забезпечення позову та зміну способу забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.05.2026 по справі №917/1017/26, суд зазначає наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 р. у справі №909/526/18, від 21.01.2019 р. у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 р. у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 р. у справі №904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Під забезпеченням позову у даному випадку необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Верховний Суд вказує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 р. у справі №922/2928/17, від 05.08.2019 р. у справі №922/599/19.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 р. у справі №910/6804/23, від 18.10.2023 р. у справі № 922/1864/23.

Разом з цим, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 р. у справі №905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки: "- умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 21); - у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23)".

Отже, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 р. у справі №905/446/22.

Предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру - стягнення заборгованості у загальному розмірі 537 132,36 грн за договорами управління активами (майном) від 22.07.2025 року (зареєстрований в реєстрі за №1174), від 04.09.2025 року (зареєстрований в реєстрі за №2266), від 04.09.2025 року (зареєстрований в реєстрі за №2264) та від 04.09.2025 року (зареєстрований в реєстрі за №2267).

Ухвалою від 26.05.2026 р. суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову. Наклав арешт на грошові кошти ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС", які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру суми позовних вимог - 537 132,36 грн, судових витрат за подання позовної заяви у сумі 6 445,288 грн та заяви про забезпечення позову у сумі 1664,00 грн, до вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Такий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 15.08.2019 із справи № 15/155-б, від 28.05.2025 у справі №916/4912/24 та від 06.08.2025 у справі № 910/15790/23.

Верховний Суд у постанові від 08.08.2025 у справі № 910/15790/23 також зазначив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і скасовуються (можуть бути скасовані) в порядку, визначеному статтею 145 ГПК України. За клопотанням учасника справи суд також може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим (ч. 1 ст. 143 ГПК України).

Зазначене є додатковою гарантією прав учасника, який за умови виникнення, зміни та / або припинення певних обставин, вправі звернутися до суду та поставити на вирішення питання про скасування (чи заміну) відповідного заходу забезпечення позову.

Суд зазначає, що під час розгляду клопотання/заяви про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює законність та правомірність вжиття таких заходів забезпечення, а лише з`ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Застосування конструкції скасування заходів забезпечення позову дозволяють вчасно реагувати на зміну чи припинення певних обставин, сприяючи захисту прав учасників процесу, однак не передбачає перегляду відповідної ухвали про вжиття заходів забезпечення позову на предмет її правомірності (постанова ВС від 21.08.2025 року по справі № 904/4325/24).

Обґрунтовуючи заяву про часткове скасування заходів забезпечення позову відповідач зазначив, що постановою від 01.09.2026 р. Шевченківським відділом ДВС у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при примусовому виконанні ухвали №917/1017/26 від 26.05.2026 Господарського суду Полтавської області в межах ВП № 81856783 накладено арешт на грошові кошти ТОВ "ВОЄДЖЕРПЛЮС", які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру суми позовних вимог-537132,36 грн, судових витрат за подання позовної заяви у сумі 6445,288,грн та заяви про забезпечення позову у сумі 1664,00 грн. до вирішення спору по суті.

Після фактичного виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 26.05.2026 р. встановлено, що постановою державного виконавця від 01.09.2026 про арешт коштів у межах ВП № 81856783 фактично накладено арешт, зокрема, на поточний рахунок ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС", відкритий в АТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ": НОМЕР_2 . Зазначений рахунок є поточним рахунком Товариства для здійснення власної господарської діяльності та не є рахунком, відкритим для здійснення операцій з управління активами, переданими АРМА. При цьому для здійснення операцій з управління активами АРМА, ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС" відкрило окремі рахунки в АТ "ВСТ БАНК", що відповідають окремим договорам управління активами.

Отже, на переконання заявника, після фактичного виконання ухвали було встановлено важливу обставину: рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" не використовується для управління активами АРМА, тоді як для такої діяльності Товариством відкрито окремі спеціальні рахунки.

Заявник вказує, що новою обставиною, яка обґрунтовує необхідність скасування заходів забезпечення позову в певній частині є документально підтверджене встановлення конкретного рахунку, на який фактично поширився арешт, встановлення його призначення як поточного рахунку Товариства, встановлення факту використання інших окремих рахунків для управління активами АРМА та встановлення реальних негативних наслідків блокування саме цього рахунку для господарської діяльності Товариства.

ТОВ "ВОЯДЖЕР" зазначає, що накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" призведе до фактичного блокування виконання обов`язків управителя активів, переданих АРМА, що суперечить принципу співмірності заходів забезпечення позову. Подальше збереження арешту коштів на рахунку IBAN НОМЕР_1 не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та співмірності заходів забезпечення позову.

При цьому суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Наведене свідчить, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до вказаної норми повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", в силу якої виконавець також може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідне також не виключає зняття виконавцем такого арешту на підставі повідомлення боржника за умови отримання документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Отже, захист прав боржника у разі накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, здійснюється або у спосіб повернення банком постанови виконавця без виконання, або у спосіб зняття такого арешту, зокрема, і по факту доведення боржником обставин того, що рахунок, на кошти на якому накладено арешт, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Вчинення таких дій відбувається на стадії виконання заходів забезпечення позову, на якій (стадії) виконавець перед накладенням арешту на банківські рахунки зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2026 у справі № 908/2108/25.

Суд зазначає, що відповідач наголошує на тому, що рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" є поточним рахунком товариства для здійснення власної господарської діяльності.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що вищезазначений рахунок є рахунком зі спеціальним режимом, на який виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, при чому виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Проаналізувавши пояснення заявника та врахувавши заперечення позивача, суд дійшов висновку, що заявником не доведено, що на час постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову існували обставини, які не були відомі суду, але могли вплинути на результат вирішення заяви позивача або, що після постановлення вищевказаної ухвали суду потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.

Наведені представником відповідача обставини в обґрунтування підстав для скасування заходів забезпечення позову жодним чином не спростовують потреби у забезпеченні позову та не вказують, що з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.

Також суд зазначає, що у разі наявності на одному або кількох рахунках боржника грошових коштів у розмірі суми, в межах якої ухвалою суду було накладено арешт, виконавець за заявою боржка знімає арешти з інших рахунків і боржник може використовувати їх у своїй господарській діяльності.

Отже, вжиті ухвалою від 26.05.2026 року заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Відповідно, наведені заявником обставини не є підставою для часткового скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом у даній справі.

Будь-яких інших обставин, які вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення, не наведено.

Таким чином, оскільки не встановлено існування обставин, які в розумінні ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути підставами для часткового скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС" про часткове скасування заходів забезпечення позову у справі №917/1017/26.

Щодо клопотання ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС" відносно зміни способу забезпечення позову.

Частинами 1, 4, 5 ст. 143 ГПК України передбачено, що за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. У разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми чи позову майнового характеру про порушення прав інтелектуальної власності відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму. Надання відповідачем до суду документа, який підтверджує забезпечення позову відповідно до частини четвертої цієї статті, є підставою для відмови в забезпеченні позову судом або для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Отже, заміна одного заходу забезпечення позову іншим полягає саме в зміні виду заходу забезпечення в межах, визначених ч. 1 ст. 137 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що відповідач, звертаючись до суду із відповідною заявою, просив змінити спосіб забезпечення позову шляхом визначення, що накладений арешт на грошові кошти ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС" не поширюється на грошові кошти, що списуються з поточного рахунку IBAN НОМЕР_1 в АТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ", для здійснення таких платежів: виплати заробітної плати працівникам Товариства та пов`язаних із нею обов`язкових платежів; сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших обов`язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів; сплати орендної плати, комунальних платежів, банківських комісій та інших обов`язкових платежів; оплати товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення безперервної господарської діяльності Товариства; виконання інших поточних господарських зобов`язань, безпосередньо пов`язаних із забезпеченням діяльності Товариства.

Отже суд зазначає, що відповідач просив саме змінити спосіб забезпечення позову, а не замінити раніше прийнятий захід на інший, передбачений законом захід, з одночасним припиненням раніше накладених заходів.

Під зміною способу забезпечення позову необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Отже зміна способу полягає у заміні одного заходу забезпечення позову іншим.

По своїй суті заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в заміні раніше прийнятого заходу на інший, передбачений законом захід, з одночасним припиненням раніше накладених заходів, а відтак, при вирішенні відповідного питання слід в першу чергу з`ясовувати, чи змінилися настільки обставини спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору, та чи існують правові підстави, з якими чинне законодавство пов`язує можливість вибору іншого заходу забезпечення позову.

Як зазначалось вище, вжиті ухвалою від 26.05.2026 року заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Суд зауважує, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.06.2026 р. накладено арешт на грошові кошти ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС", які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру суми позовних вимог - 537 132,36 грн, судових витрат за подання позовної заяви у сумі 6 445,288 грн та заяви про забезпечення позову у сумі 1664,00 грн, до вирішення спору по суті.

Тобто, ухвалою суду від 26.05.2026 накладено арешт на грошові кошти, які обліковуються на відкритих рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах.

Тобто, захід забезпечення позову відносно поточного рахунку IBAN НОМЕР_1 відкритого в АТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" судом не постановлявся.

Відповідач не вказав інший - відмінний від застосованого судом - захід забезпечення позову відповідно до ст. 137 ГПК України, на який потрібно здійснити заміну.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "ВОЄДЖЕР ПЛЮС" про зміну способу забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 137, 145, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЄДЖЕР ПЛЮС" про часткове скасування заходів забезпечення позову та зміну способу забезпечення позову (вх. №11982 від 07.09.2026 року) у справі №917/1017/26 - відмовити.

Ухвала підписана 14.09.2026 року

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко