Рішення № 139743265, 15.09.2026, Господарський суд Житомирської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1018/18

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Газарової Є.Д.

за участю представників сторін:

від позивача -1: Балтак Д.О., представник за довіреністю від 20.08.2024 (в режимі відеоконференції в засіданні 01.09.2026 );

від позивача-2:Кур`янова Н.М., виписка з ЄДР № 174077267427 від 04.10.2024;

від відповідача-1-2: не прибув,

від третьої особи на стороні відповідача-2: Присяжнюк О.А., довіреність від 14.11.25 (представник Волицької сільської ради в засіданні 01.09.2026 );

взяв участь прокурор: Кока С.Л., посвідчення №077491 від 19.04.2023;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України, 2. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира

до 1. Бердичівської районної державної адміністрації

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд ЮП"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору

на стороні відповідача-2 - 1. Волицької сільської ради (с. Волиця); 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (м. Рівне)

про визнання незаконним та скасування розпорядження голови райдержадміністрації, визнання недійсним договору оренди

Процесуальні дії по справі.

15.11.2018 Заступник військового прокурора Житомирського гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Андрушівської РДА №30 від 22.01.2009 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та визнання недійсним договору оренди землі № 17 від 27.03.2009, укладеного Андрушівською РДА з ТОВ "Новобуд-ЮП", визначивши сторони правочину відповідачами у справі.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 20.11.2018 повернув позов прокурора без розгляду на підставі п.4 ч.5 ст. 174 ГПК України.

Північно-Західний апеляційний господарський суд постановою від 03.01.2019 скасував ухвалу суду від 20.11.2018 та передав справу № 906/1018/18 для розгляду Господарському суду Житомирської області.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 21.01.2019 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 06.05.2019 призначив у справі №906/1018/18 комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручив КНДІСЕ Міністерства юстиції України.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 06.05.2019 залучив до участі у справі третіми особами без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні ТОВ "Новобуд ЮП" : Івницьку сільську раду та Регіональне відділення фонду державного майна України по Житомирській області.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 15.05.2020 призначив у справі №906/1018/18 додаткову судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручив КНДІСЕ Міністерства юстиції України.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 29.03.2021 залучив до участі у справі в статусі спеціаліста на стороні позивачів ФОП Ткач О.Ю. ( виконавець технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 05.07.2021 замінив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області процесуальним правонаступником - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, а також Івницьку сільську раду - Волицькою сільською радою.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 09.07.2021 призначив у справі №906/1018/18 додаткову судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручив КНДІСЕ Міністерства юстиції України та судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив КНДІСЕ Міністерства юстиції України.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 14.06.2023 замінив відповідача Андрушівську районну державну адміністрацію процесуальним правонаступником - Бердичівською районною державною адміністрацією.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 02.08.2023 призначив у справі №906/1018/18 додаткову судову земельно-технічну експертизу та додаткову судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Вінницькому відділенню КНДІСЕ.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 16.01.2025 припинив проведення у справі №906/1018/18 додаткової судову земельно-технічної експертизи та додаткової судової будівельно-технічної експертизи Вінницьким відділенням КНДІСЕ.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 18.02.2025 доручив судовому експерту Лазарчук В.В. провести у справі №906/1018/18 додаткову судову земельно-технічну експертизу, призначену ухвалою суду від 02.08.2023, а судовому експерту Свістунову І.С. - додаткову судову будівельно-технічну експертизу, призначену ухвалою суду від 02.08.2023.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 16.04.2025 ухвалу суду від 18.02.2025 залишив без змін.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 18.02.2025 поновив провадження у справі № 906/1018/18 у зв`язку з отриманням Висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження від 10.10.2025 № 560/25, складеного судовим експертом Лазарчук В.В.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 05.01.2026 , серед іншого, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 10.02.2026.

Господарський суд розглядав справу по суті у період з 10.02.2026 до 04.08.2026 та у судовому засіданні 04.08.2026 оголосив перерву до початку стадії судових дебатів до 01.09. 2026 р. о 15:30.

Заслухавши прокурора, представників Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира та Волицької сільської ради, Господарський суд перейшов на стадію ухвалення та проголошення остаточного судового рішення (ухвали/рішення) у справі - 15.09.2026 о 16:00год.

В судовому засіданні оголошено скорочене рішення про часткове задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Заступник військового прокурора Житомирського гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Андрушівської РДА №30 від 22.01.2009 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та визнання недійсним договору оренди землі № 17 від 27.03.2009, укладеного Андрушівською РДА з ТОВ "Новобуд-ЮП".

Фактичні підстави позову. Розпорядженням голови Андрушівської РДА № 30 від 22.01.2009 затверджено проект відведення земельних ділянок для обслуговування цілісного майнового комплексу заводу залізобетонних виробів ТОВ "Новобуд-ЮП", загальною площею 10,1755 га терміном на 49 років. На його підставі укладено договір оренди землі №17 від 27.03.2009 та передано у користування ТОВ "Новобуд-ЮП" земельні ділянки за кадастровими номерами 1820384800:07:000:0225, 1820384800:07:000:0226 та 1820384800:07:000:0227 ( далі - ЗД 0225, ЗД 0226 та ЗД 0227).

Тоді як, Державним актом № 5 від 1982, виданим виконавчим комітетом Житомирської обласної Ради народних депутатів, підтверджено надання 642,7 га земель в Андрушівському районі Житомирської області у безоплатне та безстрокове користування Житомирській КЕЧ району, правонаступником якої є КЕВ м. Житомира ( Директива Міністра оборони України № ДЗ22/1/01 від 20.01.2005 "Про проведення організаційних заходів у квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України у 2005 році") ( далі - Землі оборони площею 642,7 га).

На підставі розпорядження начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 128 від 25.05.2013 за актом приймання-передачі від 18.07.2013 Землі оборони площею 642,7 га передано військовій частині НОМЕР_1 із залишенням її на обліку у КЕВ м. Житомир.

При розробці документації із землеустрою щодо Земель оборони площею 642,7 га та виконання топографо-геодезичних робіт на замовлення КЕВ м. Житомир встановлено, що на землі оборони частково накладаються ЗД 0225, ЗД 0226 та ЗД 0227 орієнтовною площею 3,2865га, надані в оренду ТОВ "Новобуд-ЮП".

Зазначені обставини вказують на незаконність розпорядження голови Андрушівської РДА № 30 від 22.01.2009 та недійсність договору оренди землі №17 від 27.03.2009.

Правові підстави позову. Відповідно до ст. 77 ЗК України, ст.1 Закону України "Про використання земель оборони" , ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань утворених відповідно до законів України. Вказані землі, закріплені за військовими частинами [...], є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Земельні ділянки Міністерства оборони України обліковуються в КЕВ (КЕЧ) ( Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗСУ , затверджене наказом Міноборони України № 448 від 03.07.2013 та Інструкція з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби ЗСУ, затверджена наказом Міноборони України № 680 від 19.12.2017.

Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади здійснює, зокрема , управління військовим майном, що належить до сфери його управління ( ст. 10 Закон України "Про оборону України").

Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від такого права ( ст. 141 ЗК України).

Однак в порушення ст.ст. 13,14,15 та 24 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Андрушівська РДА розпорядилась землями оборони, що не були передані Міністерством оборони України у встановленому законом порядку.

Враховуючи факт належності земель орієнтовною площею 3,2865га до Земель оборони площею 642,7га, розпорядження ними Андрушівською РДА з порушенням вимог закону, надання їх в оренду ТОВ "Новобуд-ЮП" за договором оренди землі №17 від 27.03.2009 вказує про його невідповідність ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 215 цього Кодексу.

Підстави прокурорського представництва. Міністерство оборони України, серед іншого, здійснює функції з управління об`єктами державної власності, які належать до сфери його управління та веде облік таких об`єктів ( ст. 4 Положення про Міністерство оборони України). КЕВ м. Житомир є органом влади на місцях в системі ЗСУ, на який покладено відомчий контроль щодо використання за цільовим призначенням земель, наданих в користування ЗСУ, а також їх облік ( ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України"). Командир військової частини НОМЕР_1 відповідає за діяльність підпорядкованої організації, за стан і ефективне використання закріпленого за нею державного майна. Так, Землі оборони площею 642,7га надані для розміщення і постійної діяльності військової частини НОМЕР_1 , однак в частині 3,2865га їх використовує ТОВ "Новобуд-ЮП". Оскільки, висновує прокурор, Міністерство оборони України, КЕВ м. Житомир та війська частина НОМЕР_1 не здійснюють належним чином захист інтересів держави , починаючи з 11.07.2017, шляхом оскарження розпорядження Андрушівської РДА № 30 від 22.01.2009 та розірвання договору оренди землі №17 від 27.03.2009, тим самим допускають усвідомлену пасивну поведінку щодо необхідності захисту інтересів держави в цій сфері, позов подано прокурором в особі уповноважених суб`єктів владних повноважень.

Позивач Міністерство оборони України по суті позову прокурора повідомляє, що підтримує останній , оскільки спірним розпорядженням Андрушівської РДА №30 від 22.01.2009 передано в оренду земельні ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу заводу залізобетонних виробів ТОВ "Новобуд-ЮП", а на підставі договору оренди землі № 17 від 27.03.2009 в оренду товариству надано земельну ділянку загальною площею 3,2865 га строком на 49 років. Однак за повідомленням розробника документації із землеустрою ФОП Ткач О.Ю. № 208 від 03.08.2018 зазначена земельна ділянка накладається на Землі оборони площею 642,7 га. В свою чергу, право користування спірною земельною ділянкою КЕВ м. Житомир, набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення. Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі № 902/538/14 зазначено, що оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні МОУ, а розпоряджається ними КМУ, відповідно до ст. 142 ЗК України виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою , що входить до складу земель оборони.

Позивач КЕВ м. Житомир у поясненні по суті позову прокурора, серед іншого, повідомляє, що розпорядженням Житомирської ОДА № 292 від 08.09.2015 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) КЕВ м. Житомир для розміщення та постійної діяльності ЗСУ площею 642,7га. З ФОП Ткач О.Ю. був укладений договір № 50/257 від 14.04.2007 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 642,7га, однак при її виготовленні було встановлено, що частина земель оборони площею 3,2865 га надана в оренду розпорядженням голови Андрушівської РДА № 30 від 22.01.2009 ТОВ "Новобуд- ЮП". Надання районною адміністрацією в оренду ТОВ "Новобуд-ЮП" земельної ділянки площею 3,2865 га відбулось з порушенням вимог ст.ст. 122, 123 ЗК України та Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою КМУ від 29 серпня 2002 р. № 1282.

Позивач військова частина НОМЕР_1 у поясненні по суті позову прокурора , серед іншого, повідомляє, що при розробці документації із землеустрою земельної ділянки площею 642,7га, що надана у користування військовій частині НОМЕР_1 за розпорядженням начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 128 від 25.05.2013, встановлено, що на її частину площею 3,2865га накладається земельна ділянка, яка перебуває в оренді ТОВ "Новобуд-ЮП". З врахуванням викладеного, позов прокурора позивач підтримує.

ТОВ "Новобуд-ЮП" подало заяву щодо застосування позовної давності до позовних вимог, оскільки військова частина НОМЕР_1 була обізнана про можливе безпідставне вилучення земель - 08 травня 2009 року, а не 30.03.2018, як зазначено у позові. Заява ґрунтується на наявності підпису та відтиску печатки військової частини НОМЕР_1 на актах визначення (узгодження) в натурі меж земельної ділянки для промислових потреб, що передаються в оренду ТОВ "Новобуд-ЮП" від 08.05.2009 щодо земельних ділянок площею 2,2408га та площею 3,2865га.

У відзиві на позов ТОВ "Новобуд-ЮП" наводить аналогічні аргументи щодо обізнаності військової частини НОМЕР_1 про відведення товариству земельних ділянок площею 2,2408га та площею 3,2865га у 2009 році, про погодження їх меж в натурі , а також що такі погодження були отримані від Івницької сільської ради та отримані позитивні висновки відділу земельних ресурсів в Андрушівському районі щодо проекту відведення цих земельних ділянок, про відсутність обмежень та обтяжень на такі земельні ділянки у такому проекту. Товариство вважає позов безпідставним та таким, що порушує права орендаря, який сплачує оренду плату до Державного бюджету України. Просить відмовити у його задоволенні.

Прокурор у відповіді на відзив ТОВ "Новобуд-ЮП" зауважує, що доводи товариства про обізнаність військової частини НОМЕР_1 про вилучення земель оборони станом на 08.09.2009 , яке є датою підписання актів визначення ( узгодження) в натурі меж земельних ділянок площею 2,2408га та площею 3,2865га, не враховують ту обставину, що користувачем земельної ділянки площею 642,7га до 25.03.2013 був лише КЕВ м. Житомир. Останній довідався про передачу земель оборони в оренду товариству лише під час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 642,7га, в натурі (на місцевості) (11.09.2017). Крім того, твердження про правомірність передачі в оренду спірних земель через наявність погодження Івницького сільського голови, представника станції "Степок" тощо не відповідають приписам ст. 77 ЗК України про те, що порядок використання земель оборони встановлюється законом. Тоді як, Андрушівська РДА розпорядилась земельними ділянками, що не були їй передані Міноборони України в встановленому законом порядку. В свою чергу, договір оренди є похідним від розпорядження РДА, а тому визнання його незаконним тягне за особою визнання недійсним і договору оренди землі.

Прокурор заперечив проти заяви ТОВ "Новобуд-ЮП" про застосування позовної давності до спірних відносин з тих самих підстав, що обізнаність про порушене право землекористування пов`язується з таким суб`єктом як КЕВ м. Житомир, а не військова частина НОМЕР_1 , і такий момент виник не раніше 11.09.2017.

Позивач КЕВ м. Житомир додатково наголошує, що військова частина № НОМЕР_2 не мала повноважень узгоджувати в натурі межі земельної ділянки для промислових потреб, що передавалися в оренду ТОВ "Новобуд-ЮП" станом на 08.05.2009 рік. Про порушене право землекористування стало відомо лише при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земель оборони площею 642,7га , частина з яких була вилучена спірним розпорядженням Андрушівської РДА.

Позивач Міністерство оборони України у відповіді на відзив ТОВ "Новобуд-ЮП" наголошує на тому, що про спірні відносини дізналось лише з позову прокурора. Згідно листа Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ № 303/6/27/1478 від 06.08.2018 вбачається, що будь-яких рішень в Міноборони України стосовно надання згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 3,2 га не приймалося. Тому, спірний договір оренди землі укладений Андрушівською РДА з перевищенням компетенції , оскільки районна державна адміністрація не може бути орендодавцем земель оборони. На підставі цих та інших доводів, Міністерство оборони України просило позов задовольнити.

У відзиві на позов Андрушівська РДА вимоги останнього не визнала, оскільки розпорядженням голови державної адміністрації від 09.12.2005 за № 715 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Новобуд-ЮП" зі складу земель запасу Івницької сільської ради орієнтовною площею 10,2га. Далі розпорядженням голови державної адміністрації від 22.01.2009 за №30 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 10,2га із земель запасу Івницької сільської ради за межами населеного пункту, оскільки такі не рахувалися ні в кого у користуванні чи власності. На думку районної державної адміністрації прокурором не надано належного та допустимого доказу того, що земельні ділянки , які були надані оспорюваним розпорядженням дійсно належали і належать Міністерству оборони України. На підставі цих та інших доводів, Андрушівська РДА просила у позові відмовити.

У письмових поясненнях Івницька сільська рада повідомила, що не заперечувала проти передачі в оренду ТОВ "Новобуд-ЮП" земельних ділянок із складу земель запасу сільської ради , оскільки на цій території знаходиться цілісний майновий комплекс заводу залізобетонних виробів, власником якого є товариство. Оспорюване розпорядження від 22.01.2009 № 30 є законним, оскільки відповідало положенню ч.5 ст. 120 ЗК України. На підставі цих та інших доводів, Івницька сільська рада просила у позові відмовити.

Після заміни Андрушівської РДА процесуальним правонаступником - Бердичівською РДА, остання подала клопотання про застосування строку позовної давності до вимог і відмовити у їх задоволення із його закінченням. А також доповнила відзив Андрушівської РДА доводами про те, що дії адміністрації були абсолютно публічні, процедура передачі, враховуючи підготовку, погодження , затвердження, тощо була тривалою в часі та задіяла необмежене число осіб, як юридичних, так і фізичних. Жоден із вищезазначених суб`єктів на всіх етапах оформлення права користування та виготовлення землевпорядної документації не вказав на приналежність землі до категорії земель оборони та не висловив відповідні зауваження у процесі підготовки та передачі в користування спірної землі, що мало бути підставою для відмови Андрушівською РДА передачі в оренду ТОВ "Новобуд-ЮП", на якій розташовані об`єкти нерухомого майна юридичної особи. На підставі цих та інших доводів, Бердичівська РДА просила у позові відмовити.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

1. Щодо земель оборони площею 642,7 га, право на які посвідчено Державним актом № 5 від 1982 року.

Виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1982 році видано державний акт № 5 про те, що в Андрушівському районі Житомирської області відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.09.1957 року № 926-040 РС, від 12.04.1966 року № 378 РС та рішення Житомирського обласного виконкому від 19.02.1979 року № 90 закріплюються у безстрокове та безоплатне користування 642,7 га земель в межах згідно плану землекористування. Земля надана для державних потреб ( далі - Державний акт № 5 від 1982р. та Землі оборони площею 642,7га) ( а.с. 39-40, т.1).

Державний акт № 5 від 1982р. на Землі оборони площею 642,7га підписано начальником Житомирської КЕЧ району ( а.с. 40, т.1).

Житомирську КЕЧ району переформовано у квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир, з дислокацією на попередніх фондах та підпорядкуванням начальнику Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління на підставі Директиви Міністра оборони України "Про проведення організаційних заходів у квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України в 2005 році" № Д-322/1/01 від 20.01.2005р. ( а.с. 113, т.1).

Актом приймання (передачі) будинків, споруд та територій військового містечка в експлуатацію від 12.07.2013 підтверджується, що військова частина НОМЕР_1 прийняла від КЕВ м. Житомир разом з будівлями та спорудами земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_3 площею 616,39га, право на яку посвідчено Державним актом № 5 від 1982 року. Акт від 12.07.2013 затверджено начальником Озерненського гарнізону 18.07.2013 ( а. с. 34,т.1).

Розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації № 292 від 08.09.2015 у п.11 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) організаціям за переліком згідно з додатком 5, а саме КЕВ м. Житомира для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України площею 642,7га із земель промисловості , транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в межах Новоівницької сільської ради Андрушівського району ( а.с. 115-116, т.1).

Між КЕВ м. Житомир та ФОП Ткач О.Ю. укладено договір № 50/257 про розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( а.с. 117 -119, т.1).

ФОП Ткач О.Ю. листом № 208 від 03.08.2018 повідомила КЕВ м. Житомир про те, що на підставі договору на виконання робіт від 14.04.2017 за № 50/257 виконує роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки на території Новоівницької сільської ради Андрушівського району з цільовим призначенням - для розміщення та постійної діяльності ЗСУ (код 15.01). При розробці документації із землеустрою встановлено, що Землі оборони площею 642,7га накладаються на вже сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 1820384800:07:000:0225, 1820384800:07:000:0226 та 1820384800:07:000:0227 (а.с. 47).

На запит КЕВ м. Житомир № 3406 від 18.08.2017 Івницька сільська рада повідомила, що земельні ділянки, про якій йдеться у запиті, а це земельна ділянка з кадастровим номером 1820384800:07:000:0226, знаходяться за межами населеного пункту, тому всі дозвільні документи щодо них надавала Андрушівська РДА (а.с. 127, т.1).

На запит КЕВ м. Житомир № 3408 від 18.08.2017 Відділ в Андрушівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомив, що ТОВ "Новобуд- ЮП" надано в оренду 10,2 га із складу земель запасу Івницької сільської ради, на яких розташований ЦМК залізобетонних виробів, який належить орендарю на праві власності. До складу цих земель увійшла ЗД 0226, однак яка ніколи не відносилась до земель Міністерства оборони України ( а.с. 128, т.1).

2. Щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1820384800:07:000:0225, 1820384800:07:000:0226 та 1820384800:07:000:0227, наданих в оренду ТОВ "Новобуд-ЮП".

09.11.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та ТОВ "Новобуд-ЮП" укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу незавершеного будівництва - реконструкції Івницького заводу залізобетонних виробів в с. Івниця Андрушівського району. У п.1.1. договору передбачено , що об`єкт розташований в селі Івниця на земельній ділянці 0,45га, та що питання придбання або оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, покупець вирішує з органами місцевого самоврядування після набуття ним права власності ( а.с. 95 - 98, т.2).

09.11.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та ТОВ "Новобуд-ЮП" укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу незавершеного будівництва - котельню Івницького заводу залізобетонних виробів в с. Івниця Андрушівського району. У п.1.1. договору передбачено , що об`єкт розташований в селі Івниця на земельній ділянці 0,24га, та що питання придбання або оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, покупець вирішує з органами місцевого самоврядування після набуття ним права власності ( а.с. 101 - 106, т.2).

05.12.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та ТОВ "Новобуд-ЮП" підписано акт приймання-передачі об`єкта незавершеного будівництва - реконструкції Івницького заводу залізобетонних виробів в с. Івниця Андрушівського району ( а.с. 109, т.2).

Зазначеним обставинам передувало укладення 14.04.2025 року між Івницьким заводом залізобетонних виробів та ТОВ "Новобуд-ЮП" нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу , із зазначенням, що всі будівлі знаходяться за адресою: с. Івниця, вулиця Заводська, 1. Зокрема, до складу ЦМК увійшли: прохідна вагова, загальною площею 25,0кв.м, гараж, загальною площею 705,9 кв.м, пропарочна камера №1, загальною площею 251,5 кв.м, пропарочна камера №2 загальною площею 251,5 кв.м, пропарочна камера №3 загальною площею 251,5 кв.м, будівля старої котельні, загальною площею 504,6 кв.м, будівля складу, загальною площею 229,0 кв.м, будівля бані, загальною площею 34,8 кв.м, будівля підстанції, загальною площею 54,3 кв.м, цех №2, загальною площею 738,0 кв.м, галерея, загальною площею 30,9 кв.м, гараж, загальною площею 101,0 кв.м, арматурний цех, загальною площею 588,1кв.м, БСУ, загальною площею317,5 кв.м, цех, загальною площею 464,4 кв.м, склад для сипучих матеріалів, загальною площею 465,6 кв.м, адмінбудинок, загальною площею 569,6 кв.м. За актом прийому-передачі цілісного майнового комплексу Івницького заводу залізобетонних виробів від 15.04.2005 всі поіменовані в ньому будівлі прийняті ТОВ "Новобуд-ЮП" ( а.с. 169-173, т.3).

Окрім того, 01.07.2025 року між Івницьким заводом залізобетонних виробів та ТОВ "Новобуд-ЮП" укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу , із зазначенням, що всі будівлі знаходяться за адресою: с. Івниця, вулиця Заводська, 1. Зокрема, до складу ЦМК увійшли: склад цементу, загальною площею 63,3 кв.м, навіс для ДПО, загальною площею 234,0 кв.м, депо, загальною площею 157,8 кв.м, склад цементу, загальною площею 59,1 кв.м. За актом прийому-передачі цілісного майнового комплексу Івницького заводу залізобетонних виробів від 01.07.2005 всі поіменовані в ньому будівлі прийняті ТОВ "Новобуд-ЮП" ( а.с. 176-180, т.3).

Державним комунальним підприємством Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації на підставі договорів купівлі - продажу ЦМК від 14.04.2005 та від 01.07.2005 проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "Новобуд-ЮП" - 02.12.2005 ( а.с. 182, т.3).

Також, 11.10.2007 року між Івницьким заводом залізобетонних виробів та ТОВ "Новобуд-ЮП" укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу обладнання, у числі якого зазначено підкранові шляхи 30м, під`їзна залізнична колія №1 та під`їзна залізнична колія № 2 (а.с. 184-185, т.3).

Однак актом обстеження земельної ділянки, складеним комісією, створеною розпорядженням райдержадміністрації №607 від 25.10.2005 року, зафіксовано , що колишній завод залізобетонних виробів знаходиться на відстані 1,5 км від населеного пункту Івниця, станції Степок- 1,2 км , та що земельна ділянка площею 6,9 га під промисловою забудовою та 3,3 га - під житлово-комунальними об`єктами віднесена до земель запасу Івницької сільської ради ( а.с. 78, 170 т.2).

Андрушівський районний відділ земельних ресурсів довідкою №79 від 27.01.2005 підтвердив, що згідно державної статистичної звітності (ф.6-зем, 2-зем,6б-зем) станом на 01.01.2005 року за Івницьким заводом залізобетонних виробів рахуються земельні ділянки площею 9,1 га на території Івницької сільської ради за межами населеного пункту (а.с. 172, т.8).

Розпорядженням голови Андрушівської районної державної адміністрації від 09.12.2005 № 714 припинено право постійного користування Івницького заводу залізобетонних виробів земельними ділянками загальною площею 6,9 га , в тому числі під промисловою забудовою -6,9 га, які знаходяться за межами населеного пункту с. Івниця Івницької сільської ради. Ухвалено віднести дані земельні ділянки до земель запасу Івницької сільської ради ( а.с. 168, т.1).

Розпорядженням голови Андрушівської районної державної адміністрації від 09.12.2005 № 715 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Новобуд-ЮП" із складу земель запасу Івницької сільської ради орієнтовною площею 10,2 га ( а.с. 45, 124 т.1).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу Івницької сільської ради ТОВ "Новобуд-ЮП" загальною площею 10,1755 га за межами населеного пункту розроблено ТОВ "Поліський край" у 2008 році ( а.с. 128, т.4).

Розпорядженням голови Андрушівської районної державної адміністрації від 22.01.2009 № 30 затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу Івницької сільської ради ТОВ "Новобуд-ЮП" загальною площею 10,1755 га на території Івницької сільської ради за межами населеного пункту Андрушівського району Житомирської області".

Також вирішено передати в оренду земельні ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу заводу залізобетонних виробів ТОВ "Новобуд-ЮП" загальною площею 10,1755 га як землі промисловості строком на 49 років ( а.с. 44, 125 т.1).

27 березня 2009 року між Андрушівською РДА та ТОВ "Новобуд-ЮП" укладено договір оренди землі № 17 про передання в оренду земельну ділянку площею 3,2865 га як землю промисловості , на якій знаходиться нежитлова будівля та залізнична колія строком на 49 років.

Земельна ділянка передається в оренду для промислових потреб з розробленням проекту її відведення ( а. с. 42 -43 т.1, а.с. 159-161 т.2).

Договір оренди землі № 17 від 27.03.2009 року зареєстрований в Андрушівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.05.2009 за № 040920200005.

27 березня 2009 року між Андрушівською РДА та ТОВ "Новобуд-ЮП" укладено договір оренди землі № 18 про передання в оренду земельну ділянку площею 2,2408 га як землю промисловості , на якій відсутні об`єкти нерухомого майна строком на 49 років.

Земельна ділянка передається в оренду для промислових потреб з розробленням проекту її відведення ( а.с. 164-166 т.2).

Договір оренди землі № 18 від 27.03.2009 року зареєстрований в Андрушівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.05.2009 за № 040920200006.

На виконання розпорядження голови Андрушівської РДА №30 від 22.01.2009 здійснено визначення (узгодження) в натурі меж земельної ділянки площею 2,2408га та площею 3,2865 га, як земель промисловості на території Івницької сільської ради , про що складено акти від 08.05.2009 року, що містять підписи представника військової частини НОМЕР_1 та відтиск печатки цієї частини ( а.с. 179-180, 222, 223 т.1, а.с. 162, 167 т.2).

27 березня 2009 року між Андрушівською РДА та ТОВ "Новобуд-ЮП" укладено договір оренди землі № 16 про передання в оренду земельну ділянку площею 4,6482 га як землю промисловості , на якій знаходиться цілісний майновий комплекс строком на 49 років.

Земельна ділянка передається в оренду для промислових потреб з розробленням проекту її відведення ( а. с. 154 -156, т.2 ).

Договір оренди землі № 16 від 27.03.2009 року зареєстрований в Андрушівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.04.2009 за № 040920200005.

На виконання розпорядження голови Андрушівської РДА №30 від 22.01.2009 здійснено визначення (узгодження) в натурі меж земельної ділянки площею 4,6482га, як земель промисловості на території Івницької сільської ради, про що складено акт від 22.04.2009 року ( а.с. 157, т.2).

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1808114692019 від 02.05.2019 підтверджується , що земельна ділянка площею 4,6481 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0225 є державною власністю, знаходиться на території Івницької сільської ради, належить до земель промисловості та має цільове призначення -11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ( для обслуговування цілісного майнового комплексу заводу залізобетонних виробів), склад угідь - землі під будівлями та спорудами промислових підприємств, розпорядник - Андрушівська РДА, орендар - ТОВ "Новобуд-ЮП", дата реєстрації речового права - 22.04.2009 ( а.с. 40 -44, т.4).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 167079748 від 18.05.2019 підтверджується реєстрація права оренди земельної ділянки площею 4,6481 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0225 за ТОВ "Новобуд-ЮП" строком на 49 років з 22.04.2009 ( а.с. 57-58, т.4).

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1808114712019 від 02.05.2019 підтверджується , що земельна ділянка площею 3,2866 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0226 є державною власністю, знаходиться на території Івницької сільської ради, належить до земель промисловості та має цільове призначення -11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ( для обслуговування цілісного майнового комплексу заводу залізобетонних виробів), склад угідь - землі під будівлями та спорудами промислових підприємств, та землі під залізницями, розпорядник - Андрушівська РДА, орендар - ТОВ "Новобуд-ЮП", дата реєстрації речового права - 08.05.2009 ( а.с. 46-51, т.4).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 167079803 від 18.05.2019 підтверджується реєстрація права оренди земельної ділянки площею 3,2866 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0226 за ТОВ "Новобуд-ЮП" строком на 49 років з 08.05.2009 ( а.с. 59-60, т.4).

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1808114672019 від 02.05.2019 підтверджується , що земельна ділянка площею 2,2408га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0227 є державною власністю, знаходиться на території Івницької сільської ради, належить до земель промисловості та має цільове призначення -11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ( для обслуговування цілісного майнового комплексу заводу залізобетонних виробів), склад угідь - не визначено, розпорядник - Андрушівська РДА, орендар - ТОВ "Новобуд-ЮП", дата реєстрації речового права - 08.05.2009 ( а.с. 52-56, т.4).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 167079869 від 18.05.2019 підтверджується реєстрація права оренди земельної ділянки площею 2,2408 га з кадастровим номером 1820384800:07:000:0227 за ТОВ "Новобуд-ЮП" строком на 49 років з 08.05.2009 ( а.с. 61-62, т.4).

3. Висновок експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10.02.2020 № 15982/19-41/3199/3200/3201/20-41 ( а.с. 14 -36, т. 5).

Згідно дослідницької частини Висновку експертів від 10.02.2020 Державним актом на право користування землею № 5 від 1982 року посвідчено право користування двома земельними ділянками загальною площею 642,7 га, а саме: ділянка № 1 площею 642,1 га та ділянка № 2 площею 0,6 га. Земельна ділянка №1 площею 642,1 га надана в користування розпорядженнями Ради Міністрів УРСР від 06.09.1957 № 926-040РС та від 12.04.1966 №378 РС, а земельна ділянка №2 площею 0,6га - рішенням виконкому Житомирської обласної ради від 19.02.1979 №90 (військовій частині НОМЕР_4 під будівництво звалища сміття) ( а.с. 27, т.5).

В свою чергу, земельна ділянка № НОМЕР_5 площею 642,1 га складається із 4-х частин площами 595,0га, 16,7 га, 15,3 га та 15,1 га .

Однак висновок на поставлені питання не надано, оскільки на дослідження не надані координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок загальною площею 642,7га, право на які посвідчено Державним актом на право користування землею № 5 від 1982 року, перераховані в координати геодезичної системи координат 1963 року ( SC63), та графічні матеріали, які були складені при розробленні документації із землеустрою на підставі якої виготовлено зазначений державний акт, з геодезичною інформацією , з використанням якої можливо визначити розташування вказаних земельних ділянок на земній поверхні.

4. Висновок експертів за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 16.12.2020 № 14365/20-41/31858/31862/20-41 ( а.с. 49-71, т. 6).

Згідно дослідницької частини Висновку експертів від 16.12.2020 Державним актом на право користування землею № 5 від 1982 року посвідчено право користування двома земельними ділянками загальною площею 642,7 га, а саме: ділянка № 1 площею 642,1 га та ділянка № 2 площею 0,6 га. Однак документація із землеустрою, на підставі якої Державний акт № 5 видано у матеріалах справи відсутня. При цьому, без прив`язки до пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення або до меж природних чи штучних лінійних споруд і рубежів та твердих точок на місцевості, які зазначені у відповідній документації із землеустрою за якою сформовані земельні ділянки чи визначені їх фізичні характеристики, неможливо. Методом, який був застосовний ТОВ "Підприємство "Житомирземпроект" при визначенні координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки, без врахування документів та матеріалів, документації із землеустрою за якою виготовлений Державний акт №5, прив`язки до достовірно відомих меж природних чи штучних ліній споруд і рубежів та твердих точок на місцевості, можливо визначити координати згідно із якими земельна ділянка в натурі (на місцевості) може бути розташована зовсім в іншому місці ніж на території Івницької сільської ради Андрушівського району Житомирської області.

У заключній частині Висновку експертів від 16.12.2020 зазначено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:07:000:0225 не накладаються на межі земельної ділянки, згідно із координатами поворотних точок ( кутів) меж земельної ділянки, наданих КЕВ м. Житомир із клопотанням від 30.04.2020 і ТОВ "Підприємство "Житомирземпроект" листами від 16.10.2020 № 68 та від 16.10.2020 №70. Межі земельних ділянок з кадастровими номерами 1820384800:07:000:0226 та 1820384800:07:000:0227 частково накладаються на межі земельної ділянки, згідно із координатами поворотних точок ( кутів) меж земельної ділянки, наданих КЕВ м. Житомир із клопотанням від 30.04.2020 і ТОВ "Підприємство "Житомирземпроект" листами від 16.10.2020 № 68 та від 16.10.2020 №70. При цьому, визначити чи накладаються межі земельних ділянок з кадастровими номерами 1820384800:07:000:0225, 1820384800:07:000:0226 та 1820384800:07:000:0227 на межі земельних ділянок, право на які посвідчено Державним актом №5, що визначені відповідною документацією із землеустрою на підставі якої його видано, не вбачається можливим, оскільки: а) відсутні координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, які визначені документацією із землеустрою за якою сформовані земельні ділянки, право на які посвідчено вказаним державним актом, чи визначені їх фізичні характеристики; б) координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки, визначені ТОВ "Підприємство "Житомирземпроект" та надані КЕВ м.Житомир із клопотанням від 30.04.2020 і вказаним підприємством листами від 16.10.2020 № 68 та від 16.10.2020 №70, не є точними координатами поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки, право на яку посвідчено Державним актом №5, так як визначені не у відповідності до вимог ст. 107 ЗК України та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2020 № 376.

5. Висновок експертів за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи та судової будівельно-технічної експертизи від 24.02.2023 № 25715/21-41/26776/21-44 (а.с. 208-240, т.9).

Згідно дослідницької частини Висновку експертів від 24.02.2023 Державний акт № 5 виготовлений за технічним звітом по встановленню та видачі держакту Житомирській КЕЧ району , складеним Житомирським філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню " Укрземпроект" на підставі договорів від 11.07.1978 та від 24.02.1982 років (далі - Техзвіт). Згідно з архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 21.01.2014 № 179/1/158 Житомирську КЕЧ району переформатовано у КЕВ м. Житомир. За актом приймання (передачі) будинків, споруд та території військового містечка в експлуатацію, затвердженим начальником Озерненського гарнізону 18.07.2013, на баланс в/ч НОМЕР_1 передані будівлі та споруди в/ч № НОМЕР_3 , які розташовані на земельних ділянках право на які посвідчено Держактом №5. Згідно із схемою військового містечка № НОМЕР_3 в/ч НОМЕР_1 на його території розташовані будівлі та споруди за відповідним номером за генпланом: 2 казарма; 3 казарма; 7 учбовий корпус; 11 їдальня для солдат; 150 штаб військової частини; 1 штаб військової частини; 4 медпункт; 83 КПП; 87 КПП; 170 вартове приміщення; 171 вартове приміщення; 19 сховище для техн. з опал.; 20 сховище для техн. з опал.; 123 сховище для техн. без опал.; 125 сховище для техн. без опал.; 125а сховище для техн. без опал.; 130 сховище для техн. без опал.; 131 сховище для техн. без опал.; 145 сховище для техн. без опал.; 10 склад з опал.; 129 склад без опал.; 151 склад без опал.; 163 склад без опал.; 164 склад без опал.; 167 склад без опал.; 168 склад без опал.; 8 склад без опал.; 12 овочесховище; 13 овочесховище; 16 лазня;15 котельня; 81 пункт заправки; 62 склад ПММ;110 рампа; 14 ТП; 189 технічна споруда; 191 мотобудинок; 22 КТП; 25 ТП; 28 свинярня; 5 ТП; 6 ТП; 84 кормокухня; 9 пожежне депо. Також , відповідно до технічного паспорту під`їзної колії, що належить військовій частині НОМЕР_1 , складеного станом на грудень 2005, в межах території в/ч НОМЕР_1 прокладена залізнична колія.

В складі Техзвіту наявні координати поворотних точок (кутів) меж Ділянки КЕВ, які є координатами умовної системи, тобто не мають зв`язку із координатами державних та місцевих систем координат, в тому числі із координатами системи координат SC (СК63), не мають прив`язки до пунктів державної геодезичної мережі або геодезичних мереж згущення, і межі Ділянки КЕВ визначені з прив`язкою до твердих точок на місцевості. В протоколі закріплення меж землекористування від 14.10.1989, який є складовою Техзвіту, зазначено, що межі Ділянки КЕВ від А до Б на протязі 10608 м закріплені залізобетонними стовпчиками в кількості 44 шт., а по межі від Б до В на протязі 5013 м- залізобетонними стовпчиками в кількості 17 шт. 16.12.2021 в натурі (на місцевості) експерту вказані 7 залізобетонних стовпчиків. Лінії проведені між вказаними 16.12.2021 в натурі (на місцевості) експерту залізобетонними стовпчиками не співпадають із межами Ділянки КЕВ. Отже, залізобетонні стовпчики, вказані експерту 16.12.2021 в натурі (на місцевості), не є межовими знаками Ділянки КЕВ, про які йдеться у протоколі закріплення меж землекористування від 14.10.1989, що є складовою Техзвіту.

У заключній частині Висновку експертів від 24.02.2023 зазначено , що надати висновок на поставлене питання не вбачається можливим, оскільки у складі технічного звіту по встановленню та видачі держакту Житомирській КЕЧ району, складеного Житомирським філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню "Укрземпроект", за яким виготовлено державний акт на право користування землею № 5, відсутні будь-які геодезичні відомості з використанням яких можливо визначити точне місце розташування земельної ділянки в натурі (на місцевості); вказані експерту 16.12.2021 в натурі ( на місцевості) залізобетонні стовпчики не є межовими знаками, про якій йдеться в протоколі закріплення меж землекористування від 14.10.1989, що є складовою Техзвіту, за яким виготовлено державний акт на право користування землею № 5; будівлі та споруди, які належать до військового майна, в місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:07:000:0226 відсутні; під`їзна залізнична колія, яка належить до військового майна, частково, площею 103 кв.м (0,0103 га), розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:07:000:0226.

6. Висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження від 10.10.2025 № 560/25.

У дослідницькій частині Висновку експерта від 10.10.2025 за відомостями з Державного земельного кадастру встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером 1820384800:07:000:0225 площею 4,6481га, з кадастровим номером 1820384800:07:000:0226 площею 3,2866га та з кадастровим номером 1820384800:07:000:0227 площею 2,2408га з 14.07.2023 належать до комунальної власності в особі Волицької сільської ради та перебувають в оренді ТОВ "Новобуд-ЮП" ( а.с. 95-97, т.14).

Межі земельної ділянки площею 642,7 га визначені відповідною документацією із землеустрою, на підставі якої видано Державний акт № 5, та уточнені у сучасній системі координат МСК-18 за існуючими на місцевості ( в натурі) межовими знаками, що збігаються зі штучними рубежами у вигляді бетонного паркану № 58 та № 59. Вказані межі підтверджуються ортофотопланом масштабу 1:10000 від 1988 року, дешифрованим у 1992 році.

Результати камеральної обробки та співставлення.

1. Земельна ділянка 1820384800:07:000:0225 площею 4,6481га розташована за межами фрагмента земельної ділянки, зазначеного у Державному акті № 5 від 1982 року. Межі ділянки зведені між собою та збігаються зі штучними рубежами у вигляді бетонного паркану, відповідно до точок № 58 та № 59.

2. Земельна ділянка 1820384800:07:000:0226 площею 3,2866га розташована в межах фрагмента земельної ділянки Державного акта № 5 від 1982 року площею 3,1154га.

3. Земельна ділянка 820384800:07:000:0227 площею 2,2408га розташована в межах фрагмента земельної ділянки Державного акта № 5 від 1982 року площею 0,1022 га та 0,0258га, загальна площа накладання - 0,1280га ( а.с. 105-106, т.14).

Крім того, на земельній ділянці з кадастровим номером 1820384800:07:000:0226 площею 3,2866га 14.08.2025 були виконані топографо-геодезичні роботи у вигляді контрольних (вибіркових) замірів, спрямованих на визначення координат фактичного розташування окремих будівель, споруд та об`єктів інженерної інфраструктури . Так, на ній розташовані окремі виробничо-допоміжні будівлі позначені №5 - мотодепо; №9 -цех зрощування деревини; № 11-КТП-188; №17-інші будівлі, а також об`єкти інженерної інфраструктури та транспортні елементи №15- пожежна водойма, №19 - під`їзні колії на балансі ТОВ "Новобуд-ЮП" довжиною 610м, № 20 - залізничні колії не на балансі ТОВ "Новобуд-ЮП" довжиною 532м.

У заключній частині Висновку експерта від 10.10.2025 зазначено, що земельна ділянка кадастровий номер 1820384800:07:000:0225 площею 4,6481га та будівлі і споруди , які належать на праві власності ТОВ "Новобуд-ЮП" і фактично розташовуються в межах даної земельної ділянки не накладаються на межі земельної ділянки площею 642,7 га, право на яку посвідчено Державним актом № 5 від 1982 року на користування землею.

Земельна ділянка кадастровий номер 1820384800:07:000:0226 площею 3,2866га накладається площею 3,1154 га на межі земельної ділянки площею 642,7 га, право на яку посвідчено Державним актом № 5 від 1982 року. Будівлі , споруди та під`їзні залізничні колії, які належать на праві власності ТОВ "Новобуд-ЮП" фактично розташовуються в межах цієї накладки ( площа накладання -3,1154 га). В межах земельної ділянки кадастровий номер 1820384800:07:000:0226 не розташовуються будівлі, споруди, які належать до військового майна. Залізнична під`їзна колія військової частини НОМЕР_1 у своєму фактичному положенні лише частково (локально) перетинає межу земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:07:000:0226, однак повністю знаходиться в межах земель, наданих військовій частині згідно з Державним актом № 5 від 1982 року. Технологічна автомобільна дорога Б-304, яка обслуговується військовою частиною НОМЕР_1 до якої вона прокладена не розташовується в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1820384800:07:000:0226. Фактичне розташування дороги проходить уздовж західної межі зазначеної ділянки, та повністю знаходиться в межах земельної ділянки , право користування якою посвідчено Державним актом № 5 від 1982 року на користування землею ( а.с. 121, т.14).

Земельна ділянка кадастровий номер 820384800:07:000:0227 площею 2,2408га частково накладається ( площа накладання -0,1022 га та 0,0258га) на межі на межі земельної ділянки площею 642,7 га, право на яку посвідчено Державним актом № 5 від 1982 року, але будь-які споруди відсутні.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Збройні Сили України перебувають у підпорядкуванні Міністерства оборони, яке згідно ст.10 Закону України «Про Збройні Сили України» забезпечує їх життєдіяльність, функціону-вання, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Відповідно до п.п. 1, 2 Положення про Міністерство оборони, затвердженого Постановою КМУ №671 від 26.11.2014 міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.

Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили, у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами КМУ, іншими актами законодавства.

Відповідно до п.п. 3-5 п.5 Положення, Міноборони з метою організації своєї діяльності, зокрема: організовує планово-фінансову роботу в апараті Міноборони, на підприємствах, в установах і організаціях, які належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, державних фінансових і матеріальних ресурсів, усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами; здійснює в межах повноважень, передбачених законом, контроль за цільовим використанням державних коштів, які передбачено для реалізації проектів, виконання програм, зокрема міжнародних.

За загальним визначенням, військова частина це структурний елемент Збройних Сил України, сформований на основі директиви (наказу) вищого штабу (командира, командуючого), який виконує завдання та функції, визначені специфікою діяльності видів ЗСУ, та утримується за рахунок коштів Державного бюджету.

Квартирно-експлуатаційний відділ (квартирно-експлуатаційна частина) (далі КЕВ (КЕЧ)) є державною установою, яка створена з метою організації виконання завдань з питань інженерно-інфраструктурного (квартирно-експлуатаційного) забезпечення військових частин, закладів, установ та організації (далі військових частин) Збройних Сил України та відповідно до п.2.1 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 03.07.2013 №448 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.09.2013 за №1590/24122 відносяться до квартирно-експлуатаційних органів ЗС України.

Щодо вимоги визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Андрушівської РДА № 30 від 22.01.2009 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок".

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У ч. 2 ст. 95 ЗК України унормовано, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

На відносини права постійного користування земельною ділянкою поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид "мирного володіння майном" в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

За приписами ст. 15 Земельного кодексу УРСР в редакції, чинній станом на дату видання вищевказаного Державного акту на право користування землею, безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.

У ст. 16 ЗК УРСР вказано, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Видача документів на право користування землею колгоспам, радгоспам, іншим підприємствам, організаціям і установам провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад депутатів трудящих, незалежно від того, на підставі рішення якого виконавчо-розпорядчого органу державної влади надана земельна ділянка (ст. 21 ЗК УРСР).

Як встановив суд, виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів у 1982 році видано державний акт № 5 про те, що в Андрушівському районі Житомирської області відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06.09.1957 року № 926-040 РС, від 12.04.1966 року № 378 РС та рішення Житомирського обласного виконкому від 19.02.1979 року № 90 закріплюються у безстрокове та безоплатне користування 642,7 га земель в межах згідно плану землекористування. Земля надана для державних потреб.

Державний акт № 5 від 1982р., яким посвідчено право постійного користування землями оборони площею 642,7га підписано начальником Житомирської КЕЧ району ( а.с. 39-40, т.1).

Житомирську КЕЧ району переформовано у квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир, з дислокацією на попередніх фондах та підпорядкуванням начальнику Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління на підставі Директиви Міністра оборони України "Про проведення організаційних заходів у квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України в 2005 році" № Д-322/1/01 від 20.01.2005р. ( а.с. 113, т.1).

Права держави на майно, яке їй належить, визначені Цивільним кодексом України. При цьому необхідно враховувати, що держава у цивільних відносинах діє на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 Цивільного кодексу України) та набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 17 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 326 Цивільного Кодексу України у державній власності знаходиться майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачень законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (стаття 19 ЗК України).

Згідно ж зі статтею 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України «Про використання земель оборони», який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

За приписами статей 9 та 14 Закону України Про Збройні Сили України землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Міністерство оборони України, відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" та п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.11.2014 №671, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

У постанові Верховного Суду від 29.11.2018 у справі №924/1025/14 вказано, що землі оборони, що є державною власністю та розпорядження якою відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України. Оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні МОУ, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 142 ЗК виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

Відтак, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міноборони.

Аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 та Верховним Судом у постановах від 17.02.2021 у справі № 910/21404/17, від 26.08.2020 у справі № 904/9761/17.

МО України забезпечує використання земельних ділянок державної власності, виділених для потреб Збройних Сил України. Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (стаття 2) передбачає, що МО України, будучи центральним органом управління Збройних Сил України, здійснює управління військовим майном. Цим законом також встановлено, що відчуження військового майна здійснюється МО України через уповноважені КМУ підприємства і організації.

Відповідно до цих приписів, наведених у Законі України «Про оборону України» та Законі України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», МО України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Частиною першою статті 2 та статтею 4 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України. Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 5.14 Положення про організацію Квартирно-експлуатаційного забезпечення збройних сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03 липня 2013 року №448, фонди військових містечок та земельні ділянки, обліковуються у КЕВ.

Отже, спеціальні положення ЗК України та законодавства, яке регулює правовий режим земель оборони передбачають належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України ( див. постанову ВПВС від 25 червня 2019 у справі №924/1473/15).

Частина 1 ст. 321 Цивільного Кодексу України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто (в тому числі і держава) не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У ст. 316, 317 Цивільного Кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка загальною площею 642,7га належить до земель оборони в силу положень Закону України "Про використання земель оброни".

Відповідно до чинної редакції статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Здійснити державну реєстрацію речових прав можна лише на сформовану земельну ділянку, яка є об`єктом цивільних прав, після державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Згідно з положеннями статті 79-1 чинного ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок може здійснюватися, зокрема, шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом, та за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі та вважаються сформованими з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частинами 7, 10 статті 79-1 ЗК України визначено, що винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Разом з тим, відповідно до частини 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, раніше видані державні акти на право приватної власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Суд зауважує, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр (зі змінами) визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Державний акт № 5 від 1982р., яким посвідчено право постійного користування землями оборони площею 642,7га як правовстановлюючий документ є чинним, а земельні ділянки - сформованими.

Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК України (в редакції станом на 22.01.2009) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У ч.2 ст.20 ЗК України ( в редакції, чинній станом на 22.01.2009) було передбачено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти

землеустрою.

Однак відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України ( в редакції, чинній станом на 22.01.2009) районні державні адміністрації на їх території мали право передавати земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Наявними у справі матеріалами підтверджується, що розпорядженням голови Андрушівської районної державної адміністрації від 09.12.2005 № 715 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Новобуд-ЮП" із складу земель запасу Івницької сільської ради орієнтовною площею 10,2 га ( а.с. 45, 124 т.1). До земель запасу ці землі віднесені розпорядженням голови Андрушівської районної державної адміністрації від 09.12.2005 № 714.

Розпорядженням голови Андрушівської районної державної адміністрації від 22.01.2009 № 30 затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу Івницької сільської ради ТОВ "Новобуд-ЮП" загальною площею 10,1755 га на території Івницької сільської ради за межами населеного пункту Андрушівського району Житомирської області". Також вирішено передати в оренду земельні ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу заводу залізобетонних виробів ТОВ "Новобуд-ЮП" загальною площею 10,1755 га як землі промисловості строком на 49 років ( а.с. 44, 125 т.1).

Водночас, як підтверджується Висновком експерта за результатами проведення експертного дослідження від 10.10.2025 № 560/25 земельна ділянка кадастровий номер 1820384800:07:000:0226 площею 3,2866га накладається площею 3,1154 га на межі земельної ділянки площею 642,7 га, право на яку посвідчено Державним актом № 5 від 1982 року. Будівлі , споруди та під`їзні залізничні колії, які належать на праві власності ТОВ "Новобуд-ЮП" фактично розташовуються в межах цієї накладки ( площа накладання -3,1154 га). Земельна ділянка кадастровий номер 820384800:07:000:0227 площею 2,2408га частково накладається ( площа накладання -0,1022 га та 0,0258га) на межі на межі земельної ділянки площею 642,7 га, право на яку посвідчено Державним актом № 5 від 1982 року, але будь-які споруди відсутні.

Відповідно до статті 84 ЗК (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать в тому числі землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Згідно з ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

У ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (в редакції станом на дату прийняття розпорядження) передбачено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

За приписами статті 1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України, статей 9 та 14 Закону України Про збройні Сили України землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України. Землі, які використовують Збройні Сили України, є державною власністю, вони підлягають обов`язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні МОУ, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 142 ЗК виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу (п. а) ч.1 ст.13, ч.8 ст.122 ЗК України).

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 ЗК України (в редакції станом на дату прийняття розпоряджень) передбачені підстави припинення права користування земельними ділянками, серед яких є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що землі оборони знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, тоді як власником цих земель є держава в особі КМУ, який ними розпоряджається. Оскільки землі оборони лише перебувають на обліку в КЕВ м. Житомир, при цьому знаходяться у користування Міністерства оборони України, втім розпоряджається ними КМУ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 123 ЗК України виключно КМУ має право прийняти рішення про передання в користування відповідачу земельної ділянки, що входить до складу земель оборони.

Однак Урядом розпорядження (рішення) щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 642,7 га, право на яку посвідчено Державним актом № 5 від 1982 року у спірній частині для її передачі третім особам не приймалось.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.09.2019 року у справі №924/174/18 дійшла висновку, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особами є отримання згоди на це МО України, яка у даному випадку відсутня.

З огляду на вищевикладене, в Андрушівської районної державної адміністрації були відсутні законні підстави для вчинення розпорядчих дій щодо прийняття розпорядження від 22.01.2009 № 30, яким затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу Івницької сільської ради ТОВ "Новобуд-ЮП" загальною площею 10,1755га на території Івницької сільської ради за межами населеного пункту Андрушівського району Житомирської області" в частині формування за рахунок земельної ділянки площею 642,7 га, яка належить до земель оборони та перебуває у державній власності, земельної ділянки кадастровий номер 1820384800:07:000:0226 площею 3,2866га, з якої площа накладання складає 3,1154 га та земельної ділянки кадастровий номер 820384800:07:000:0227 площею 2,2408га , з якої площа накладання складає - 0,1022 га та 0,0258га.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зауважила, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення).

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Згідно з вимогами частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд звертає увагу на те, що питання щодо того, чи є належним та ефективним способом захисту визнання незаконним і скасування розпорядження від 22.01.2009 № 30, виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180).

Однак у постанові у постанові від 11.06.2024 у справі 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що рішення органу місцевого самоврядування (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) не вичерпує своєї дії шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо). Зазначене рішення є чинним та породжує відповідні правові наслідки. Отже, якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною. Прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення.

Також, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок:

"Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах".

З огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок, що належать до земель оборони, які можуть перебувати виключно в державній власності, чим зумовлена недопустимість їх передачі в комунальну чи приватну власність, суд висновує, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Андрушівської районної державної адміністрації від 22.01.2009 № 30 в частині зміни цільового призначення спірних земельних ділянок із земель оборони на землі промисловості відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника (схожі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та в пункті 39 постанови від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21).

Обраний прокурором спосіб захисту, за встановлених судами обставин справи, є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору.

Однак суд частково задовольняє вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Андрушівської районної державної адміністрації від 22.01.2009 № 30 в частині зміни цільового призначення спірних земельних ділянок із земель оборони на землі промисловості, оскільки сформована земельна ділянка кадастровий номер 1820384800:07:000:0225 площею 4,6481га та будівлі і споруди , які належать на праві власності ТОВ "Новобуд-ЮП" і фактично розташовуються в межах даної земельної ділянки не накладаються на межі земельної ділянки площею 642,7 га, право на яку посвідчено Державним актом № 5 від 1982 року на користування землею.

2. Щодо вимоги визнати недійсним договір оренди землі № 17 від 27.03.2009 , укладений між ТОВ "Новобуд-ЮП" та Андрушівською районною державною адміністрацією.

27 березня 2009 року між Андрушівською РДА та ТОВ "Новобуд-ЮП" укладено договір оренди землі № 17 про передання в оренду земельну ділянку площею 3,2865 га як землю промисловості , на якій знаходиться нежитлова будівля та залізнична колія строком на 49 років.

Земельна ділянка передається в оренду для промислових потреб з розробленням проекту її відведення ( а. с. 42 -43 т.1, а.с. 159-161 т.2).

Договір оренди землі № 17 від 27.03.2009 року зареєстрований в Андрушівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.05.2009 за № 040920200005.

Одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину визначає ст. 203 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення оспорюваної додаткової угоди). Так, вказаною нормою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1- 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 5.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 904/5935/20 міститься висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України здійснюється, зокрема шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Закон України "Про землеустрій" регулює правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до ст. 1 цього Закону документація із землеустрою (землевпорядна документація) - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо; цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Усі землі у межах України мають своє цільове використання ( ст. 19 ЗК України). Цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

Встановлення та зміну цільового призначення земельних ділянок регулює ст. 20 ЗК України.

За договором оренди землі № 17 від 27.03.2009 в оренду передано земельну ділянку передається в оренду для промислових потреб площею 3,2865 га для промислових потреб, однак таку сформовано за рахунок земельної ділянки площею 642,7 га, яка належить до земель оборони та перебуває у державній власності, з присвоєнням кадастрового номеру 1820384800:07:000:0226 площею 3,2866га, з якої площа накладання складає 3,1154 га.

Відповідно до ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Частинами першою і другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Про таке зазначено в пунктах 64, 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.

Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно абзацу 2 частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, і про це наголошував суд касаційної інстанції у постанові від 09.09.2025 у цій справі № 902/1052/23.

У постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такий висновок щодо застосування норм частини третьої статті 215 та частин першої і другої статті 216 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах (у спорі про визнання договору недійсним):

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача".

Водночас суд приймає до уваги, що у статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. Інших правових наслідків визнаний недійсним договір оренди землі не створює.

З врахуванням викладеного, позовна вимога про визнання недійсним договору підлягає задоволенню.

3. Щодо застосування позовної давності.

Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення позивач міг отримати раніше. Подібні правові висновки Велика Палата Верховного Суду викладала, зокрема, у постановах від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала би змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 10.11.2022 у справі №916/1294/21, від 21.02.2024 у справі №296/6465/21.

Отже, з огляду на принцип непорушності права володіння майном визначення початку перебігу позовної давності розпочинається з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права, тобто з моменту вибуття майна із власності або користування.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та у подальшому послідовно застосована судом касаційної інстанції, зокрема у постановах від 07.10.2025 у справі № 911/2713/23, від 27.05.2026 у справі № 914/895/24, від 18.02.2026 у справі № 922/867/25 та інших.

ТОВ "Новобуд-ЮП" подало заяву щодо застосування позовної давності до позовних вимог, оскільки військова частина НОМЕР_1 була обізнана про можливе безпідставне вилучення земель - 08 травня 2009 року, а не 30.03.2018, як зазначено у позові. Заява ґрунтується на наявності підпису та відтиску печатки військової частини НОМЕР_1 на актах визначення (узгодження) в натурі меж земельної ділянки для промислових потреб, що передаються в оренду ТОВ "Новобуд-ЮП" від 08.05.2009 щодо земельних ділянок площею 2,2408га та площею 3,2865га.

Однак позов прокурора в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_1 суд залишив без розгляду. Про обізнаність Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомир про порушення права землекористування станом на 08.05.2009 відповідач не стверджував.

Суд розглядає справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч.1 статті 14 ГПК України).

Частина 2 ст. 86 ГПК України визначає, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 86 ГПК України).

З врахуванням викладеного, рішення суду ухвалено на підставі безпосередньо досліджених доказів, що визначають предмет доказування у цій справі, та які і вплинули на сформульовані у рішенні суду висновки.

Щодо розподілу судових витрат

При ухваленні рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (п.5 ч.1 ст.237 ГПК). У резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (п.2 ч.5 ст.238 ГПК).

У ч.1 ст.123 ГПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.123 ГПК).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені у Законі "Про судовий збір".

За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини 3 статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Як у п.2 ч.1 ст.129 ГПК, так і у п.3 ч.4 ст.129 ГПК встановлено, що судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, законом встановлений принцип пропорційності розподілу судових витрат (постанова Верховного Суду від 20.03.2024 року у cправі № 910/12731/22).

За змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

Звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №923/199/21 від 05.10.2022 та у додатковій постанові Касаційного господарського суду у справі №906/433/19 від 08.11.2022.

При зверненні з цим позовом до суду, прокурор сплатив судовий збір в розмірі 3524,00грн.

Судовий збір за вимогу скасувати розпорядження голови Андрушівської РДА № 30 від 22.01.2009 суд покладає пропорційно на прокурора. Бердичівська РДА не є належним відповідачем , оскільки земельні ділянки населеного пункту Новоівницьке територіально відносяться до івницького старостинського округу Волицької сільської ради 1820381601, яка є територіальною одиницею Житомирською районної адміністрації.

Судовий збір за вимогу визнати недійсним договір оренди землі № 17 від 27.03.2009 суд покладає на ТОВ "Новобуд-ЮП".

Щодо розподілу витрат на проведення судових експертиз у цій справі .

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до частини другої статті 125 ГПК України суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про призначення експертизи, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією.

Згідно із частиною четвертою статті 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте у частинах п`ятій-сьомій визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У пункті 286 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 зазначено, що системний аналіз положень статей 126, 129 ГПК України свідчить, що витрати, пов`язані з розглядом справи за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору.

Господарський суд ухвалою від 06.05.2019 призначив комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручив Київському НДІСЕ, та поклав витрати на її проведення на КЕВ м. Житомир та ТОВ "Новобуд-ЮП" ( а.с. 228, т.2). Рахунок КНДІСЕ № 2262 від 30.07.2019 на суму 10 048,00грн оплатило ТОВ "Новобуд-ЮП" квитанцією 0.0.1442334297.1 від 20.08.2019 ( а.с. 5, 34 т.4). Рахунок КНДІСЕ № 2261 від 30.07.2019 на суму 21352,00грн оплатило КЕВ м. Житомир на суму 21352,00грн платіжним дорученням № 1763 від 25.09.2019 ( а.с. 90, т.4).

У п. 4.14. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень № № 53/5 передбачено, що у заключній частині висновку на кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.

Висновок експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10.02.2020 № 15982/19-41/3199/3200/3201/20-41 у заключній частині містить причини, з яких не було можливо вирішити поставлене питання : координати поворотних точок (кутів) меж 7-ми земельних ділянок площами 0,2151га; 3,0774га; 6,8986га; 35,1530га; 69,9727га; 131,0360га та 395,7472га, які надані КЕВ м. Житомира з повідомленням від 07.10.2019 № 4174, не є координатами поворотних точок (кутів) 2-х земельних ділянок загальною площею 642,7га, які були визначені при розробленні документації із землеустрою та з використанням яких можливо визначити розташування вказаних земельних ділянок на земній поверхні ( а.с. 14 -36, т. 5).

У ч. 2. ст. 102 ГПК України експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи. За змістом ч. 3 цієї статті Кодексу питання про витребування відповідних матеріалів здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Після отримання Висновку експертів від 10.02.2020 № 15982/19-41/3199/3200/3201/20-41 КЕВ м. Житомир подано клопотання від 30.04.2020 (вх. № г/с 10633) про приєднання до матеріалів справи каталогу координат зовнішніх кутів та диску, а також про підготовку клопотання про призначення у справі додаткової експертизи ( а.с. 134-136, т.5).

На цій підставі витрати КЕВ м. Житомир на оплату зазначеної експертизи на суму 21352,00грн покладаються на КЕВ м. Житомир.

Господарський суд ухвалою від 15.05.2020 призначив у справі №906/1018/18 додаткову судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручив КНДІСЕ Міністерства юстиції України , та поклав витрати на її проведення на КЕВ м. Житомир (а.с. 177-179, т.5).

Рахунок експертної установи від 25.06.2020 № 1267 на суму 7 845,12 грн оплатило КЕВ м. Житомир платіжним дорученням № 1079 від 22.07.2020 (а.с. 225, 243 т.5).

Висновок експертів за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 16.12.2020 № 14365/20-41/31858/31862/20-41 у заключній частині містить причини, з яких не було можливо вирішити поставлене питання : визначити чи накладаються межі земельних ділянок з кадастровими номерами 1820384800:07:000:0225, 1820384800:07:000:0226 та 1820384800:07:000:0227 на межі земельних ділянок, право на які посвідчено Державним актом №5, що визначені відповідною документацією із землеустрою на підставі якої його видано, не вбачається можливим, оскільки: а) відсутні координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, які визначені документацією із землеустрою за якою сформовані земельні ділянки, право на які посвідчено вказаним державним актом, чи визначені їх фізичні характеристики ( а.с. 49-71, т.6 ).

Після отримання Висновку експертів за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 16.12.2020 № 14365/20-41/31858/31862/20-41 КЕВ м. Житомир подано клопотання № 2600 від 10.06.2021 (вх. № г/с 12416/21 від 14.06.2021) про приєднання до матеріалів справи копії "Технический отчет по установлению границ и видачи госакта Житомирськой КЕЧ р-на № 22/8-36 от 1982г.Участок "Степок" ( а.с. 194-231, т.7). У подальшому КЕВ м. Житомир подало клопотання від 09.07.2021 (вх. № г/с 02-44/1201/21) про проведення додаткової експертизи згідно зазначеного документу, яким встановлено точні координати поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки , право користування на яку посвідчено Державним актом № 5 від 1982 (а.с. 92, т.8).

На цій підставі витрати КЕВ м. Житомир на оплату зазначеної експертизи на суму 7 845,12 грн покладаються на КЕВ м. Житомир.

Господарський суд ухвалою від 09.07.2021 призначив у справі №906/1018/18 додаткову судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручив КНДІСЕ Міністерства юстиції України та судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив КНДІСЕ Міністерства юстиції України. Поклав витрати за проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи на КЕВ м. Житомир, а за проведення судової будівельно-технічної експертизи на ТОВ "Новобуд-ЮП".

Акт експертної установи №1 від 08.12.2021 оплатило КЕВ м. Житомир платіжним дорученням № 2333 від 08.12.2021 на суму 27457,60 грн (а.с. 204 т.8).

Висновок експертів за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи та судової будівельно-технічної експертизи від 24.02.2023 № 25715/21-41/26776/21-44 у заключній частині містить причини, з яких не було можливо вирішити поставлене питання: у складі технічного звіту по встановленню та видачі держакту Житомирській КЕЧ району, складеного Житомирським філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню "Укрземпроект", за яким виготовлено державний акт на право користування землею № 5, відсутні будь-які геодезичні відомості з використанням яких можливо визначити точне місце розташування земельної ділянки в натурі (на місцевості); вказані експерту 16.12.2021 в натурі ( на місцевості) залізобетонні стовпчики не є межовими знаками, про якій йдеться в протоколі закріплення меж землекористування від 14.10.1989, що є складовою Техзвіту, за яким виготовлено державний акт на право користування землею № 5.

Після отримання висновку експертів за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи та судової будівельно-технічної експертизи від 24.02.2023 № 25715/21-41/26776/21-44 КЕВ м. Житомир подано клопотання № 1959 від 26.08.2023 ( вх. № г/с 10590/23) про необхідність звернення до Житомирської філії ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", щодо виконання топографо-геодезичних , картографічних , та інших обстежень з використанням технічної документації 1982 року для визначення географічного положення земельної ділянки, користувача КЕВ м. Житомир, з подальшим визначенням факту накладення сторонніх землекористувачів, з схематичним зображенням площі накладення на земельну ділянку оборони ( а.с. 172, т. 10).

На цій підставі витрати КЕВ м. Житомир на оплату зазначеної експертизи на суму 27457,60 грн покладаються на КЕВ м. Житомир.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 02.08.2023 призначив у справі №906/1018/18 додаткову судову земельно-технічну експертизу та додаткову судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Вінницькому відділенню КНДІСЕ.

Поклав витрати за проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи на КЕВ м. Житомир, а за проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи на ТОВ "Новобуд-ЮП" ( а.с. 20, т.11).

Рахунок № 699 від 15.02.2024 на суму 73 456,16грн КЕВ м. Житомир не оплатило (а.с. 132, т.11). Рахунок № 700 від 15.02.2024 на суму 9844,64 грн ТОВ "Новобуд-ЮП" оплатило квитанцією 265676744 від 05.04.2024р. ( а.с. 134, 148 т.11).

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 16.01.2025 припинив проведення у справі №906/1018/18 додаткової судову земельно-технічної експертизи та додаткової судової будівельно-технічної експертизи Вінницьким відділенням КНДІСЕ.

З врахуванням викладеного, КЕВ м.Житомир не поніс витрати на проведення судової експертизи Вінницьким відділенням КНДІСЕ.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 18.02.2025 доручив судовому експерту Лазарчук В.В. провести у справі №906/1018/18 додаткову судову земельно-технічну експертизу, призначену ухвалою суду від 02.08.2023, а судовому експерту Свістунову І.С. - додаткову судову будівельно-технічну експертизу, призначену ухвалою суду від 02.08.2023. Поклав витрати за проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи на КЕВ м. Житомир, а за проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи на ТОВ "Новобуд-ЮП" ( а.с. 106-108, т.12).

Рахунок на оплату № Т908 від 24.06.2025 за проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи на суму 50185,80 грн ТОВ "Новобуд-ЮП" не оплатило ( а.с. 14, т.14).

Рахунок-фактуру № СФ-0000030 від 20.06.2025 за проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи на суму 40000,00грн КЕВ м. Житомир оплатило платіжною інструкцією № 2419 від 21.11.2025 ( а.с. 18, 55 т.14).

Висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження від 10.10.2025 № 560/25 у заключній частині підтвердив факт формування за рахунок земельної ділянки площею 642,7 га, яка належить до земель оборони та перебуває у державній власності, земельної ділянки кадастровий номер 1820384800:07:000:0226 площею 3,2866га, з якої площа накладання складає 3,1154 га та земельної ділянки кадастровий номер 820384800:07:000:0227 площею 2,2408га , з якої площа накладання складає - 0,1022 га та 0,0258га.

У ч. 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд наголошує, що у разі вжиття уповноваженими органами, зокрема Міністерством оборони та КЕВ м. Житомир заходів щодо з`ясування стану своїх майнових прав ці органи могли довідатися про порушення свого права та/або про особу, яка його порушила, значно раніше.

Так у період після виникнення спірних правовідносин існувала достатня кількість нормативних актів з питань обліку та інвентаризації військового майна, у тому числі земель оборони: Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"; Керівництво з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483; Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 № 748; Інструкція про порядок дій та вжиття заходів щодо недопущення самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони або нерухомого військового майна, затверджена наказом Міністра оборони України від 14.07.2008 № 348; Інструкція з обліку земель оборони, затверджена наказом Міністерства оборони України від 19.12.2017 № 680.

За їх вимогами землі, які використовують Збройні Сили України, підлягають обов`язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться з метою своєчасного забезпечення відповідних посадових осіб, органів квартирно-експлуатаційної служби, а також відповідних рад, в адміністративних межах яких знаходиться землекористувач, даними про наявність, рух і якісний стан земель, контролю за збереженістю, законністю, доцільністю й ефективністю використання земель, підготовки вихідних даних для складання облікових документів, установлених табелем термінових донесень будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України.

За таких обставин, оскільки КЕВ м. Житомир зобов`язаний був здійснювати своєчасний, повний та достовірний контроль за обліком, цільовим використанням і збереженістю земель оборони, тому мав можливість довідатися про порушення прав землекористування у спірній частині, а отже про порушення земельних прав Держави у їх особі.

На підставі цих доводів, витрати КЕВ м. Житомир на оплату зазначеної експертизи на суму 40 000,00грн покладаються на КЕВ м. Житомир.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Андрушівської РДА №30 від 22.01.2009 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині:

- пункту 1, яким затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу Івницької сільської ради ТОВ "Новобуд-ЮП" загальною площею 10,1755га на території Івницької сільської ради за межами населеного пункту Андрушівського району Житомирської області" в частині формування земельної ділянки кадастровий номер 1820384800:07:000:0226 площею 3,2866га та земельної ділянки кадастровий номер 1820384800:07:000:0227 площею 2,2408га;

- пункту 2, яким передано в оренду земельні ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу заводу залізобетонних виробів ТОВ "Новобуд-ЮП" загальною площею 10,1755 га , в тому числі землі промисловості - 10,1755 га терміном на 49 (сорок дев`ять) років в частині надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 1820384800:07:000:0226 площею 3,2866га та земельної ділянки кадастровий номер 1820384800:07:000:0227 площею 2,2408га.

3. Визнати недійсним договір оренди землі № 17 від 27.03.2009 року , укладений між Андрушівською РДА ( код ЄДРПОУ 04053588) та ТОВ "Новобуд-ЮП" ( код ЄДРПОУ 33484886) про передання в оренду земельну ділянку площею 3,2865 га для промислових потреб строком на 49 років, зареєстрований в Андрушівському районному відділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.05.2009 за № 040920200005.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд-ЮП" (12504, Житомирська обл., Коростишівський р-н, місто Коростишів, вулиця Енгельса, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 33484886) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, м.Київ, вул. Болбочана Петра, буд. 8 код ЄДРПОУ 38347014) - 1771 ,00грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.09.26

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- Житом. спеціалізов. прок.у сфері оборони (Ел. суд)

3- Міноборони Укр. (Ел. суд)

4- В/ч НОМЕР_1 (Ел.суд)

5- КЕВ м. Житомир (Ел.суд)

6- Берд. РДА (Ел. суд)

7- ТОВ "Новобуд - ЮП" на адресу (Ел.суд) + адвокату Явдошенку (через Ел. суд)

8 - ФОП Ткач О.Ю. на ел. пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

9 - РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирських областях (через Ел. суд)

10- Волицькій сільській раді (через Ел. суд)