Ухвала суду № 139743133, 14.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14.09.2026м. ДніпроСправа № 904/4387/19 (904/5322/26)

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Первушин Ю.Ю., розглянувши без участі (виклику) представників сторін матеріали

за позовом Приватного підприємства "Деліція" (08292, Київська область, місто Буча, вулиця Заводська, будинок 2-В; Ідентифікаційний код 31202174)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про покладення субсидіарної відповідальності на суму у загальному розмірі 825509409,06грн

в межах справи 904/4387/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (49006, Дніпропетровська область, місто Дніпро, бульвар Слави, будинок 145, ідентифікаційний код 34604386) про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі №904/4387/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Касаткін Денис Миколайович.

До Господарського суду Дніпропетровської області 02.09.2026 від Приватного підприємства "Деліція" (далі-позивач) за допомогою системи "Електронний суд" до ОСОБА_1 (далі-відповідач) надійшла заява (вх. суду №26-2294/26) про покладення субсидіарної відповідальності на суму у загальному розмірі 825 509 409,06 грн, відповідно до якої позивач (заявник) просить суд покласти субсидіарну відповідальність на відповідача в сумі 825 509 409,06 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.09.2026 матеріали заяви про покладення субсидіарної відповідальності №904/4387/19 (904/5322/26) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю., відповідно до положень частини 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2026 у справі №904/4387/19 (904/5322/26) залишено без руху заяву Приватного підприємства "Деліція" про покладення субсидіарної відповідальності на суму у загальному розмірі 825 509 409,06 грн , встановивши Приватному підприємству "Деліція" строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви про покладення субсидіарної відповідальності без рух, а саме:

- належним чином засвідчену копію договору переведення боргу від 29.03.2018 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соокур Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", а також додатків та додаткових угод до вказаного договору;

- належним чином засвідчену копію кредитного договору КЛ-DON-14 від 10.07.2014 укладений між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соокур Інвест", , а також додатків та додаткових угод до вказаного договору;

- належним чином засвідчену копію договору фінансового лізингу №1-ФЛ віл 10.07.2014, а також додатків та додаткових угод до вказаного договору;

- докази оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" лізингових платежів за фінансового лізингу №1-ФЛ віл 10.07.2014;

- докази отримання товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" від постачальника до серпня 2019 року;

- уточнену заяву із конкретизованим складом учасників, а також конкретизованою прохальною частиною;

- доказів направлення заяви про усунення недоліків з доданими до неї документами на адресу учасників справи.

До Господарського суду Дніпропетровської області 09.09.2026 від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №44057/26) про усунення недоліків, до якої останнім долучено:

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства "Днліція" від 03.11.2023;

- скан-копію уточненої заяви про покладення субсидіарної відповідальності"

- статтю Інформаційного агентства Антикорупційна правозахисна рада під назваю Схеми банкрутства Ахметова: "Брусничка" та "Укртелеком", яка у собі містить: викладений на російській мові (без нотаріально посвідченого перекладу на українську) договору позики (надання поворотної фінансової допомоги) від 25.07.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азоврітей"; Акт від 07.09.2022 про знищення документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", не внесених до Національного архівного фонду; розрахунок сум 3% річних, інфляційних втрат, пені, судового збору, та витрат на професійну правову допомогу до реєстру справ, які перебували в провадженні Господарського суду Запорізької області, у яких стороною є Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", за 2015-2019 роки;

- скан-копію договору про переведення боргу від 29.03.2018, укладиний між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокур" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл";

- додаткову угоду №15 від 29.03.2018 до кредитного договору №КЛ-DON від 10.07.2014, укладений між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл";

- докази направлення заяви про усунення недолік учасникам справи.

Господарський суд зазначає, що заявником не в повному обсязі виконано вимоги ухвали суду від 04.09.2026 про залишення заяви без руху, а саме не подано:

- належним чином засвідченої копії кредитного договору КЛ-DON-14 від 10.07.2014, укладеного між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Соокур Інвест", а також усіх додатків та додаткових угод до вказаного договору;

- належним чином засвідченої копії договору фінансового лізингу №1-ФЛ від 10.07.2014, а також додатків та додаткових угод до вказаного договору;

- доказів здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" лізингових платежів за договором фінансового лізингу №1-ФЛ від 10.07.2014;

- доказів отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" товарів від постачальників до серпня 2019 року.

Оцінюючи наведені заявником у заяві про усунення недоліків доводи, господарський суд виходить з такого.

Твердження заявника про те, що до заяви про покладення субсидіарної відповідальності не підлягають застосуванню вимоги Господарського процесуального кодексу України, встановлені для позовної заяви, суд вважає помилковим.

Частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Водночас частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства прямо встановлено, що заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, розгляд відповідного спору в межах справи про банкрутство визначає особливу процесуальну форму та підсудність такого спору, однак не усуває необхідності дотримання заявником вимог господарського процесуального законодавства, що регулюють форму і зміст позовної заяви, подання доказів та направлення процесуальних документів іншим учасникам справи.

Аналогічний висновок сформульовано Верховним Судом у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.10.2022 у справі №911/3554/17 (911/401/21), на яку посилається і сам заявник, а саме: заява про покладення субсидіарної відповідальності розглядається за правилами ГПК України у межах справи про банкрутство в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ.

Більше того, у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №910/4685/20 сформульовано висновок про те, що суб`єкти субсидіарної відповідальності у такому майновому спорі мають статус відповідачів та згідно вищенаведених мотивів Верховного Суду належать до учасників відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство та не наділені повним обсягом процесуальних прав учасників справи про банкрутство (непозовного провадження).

Отже, перебування певних документів у матеріалах основної справи про банкрутство саме по собі не звільняє особу, яка ініціює відокремлений майновий спір, від виконання встановлених ГПК України процесуальних обов`язків щодо доказів.

Правова природа звернення кредитора також не змінює наведеного висновку. У постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) зазначено, що у разі звернення із вимогою про субсидіарну відповідальність кредитором такий позов має похідний характер, оскільки відповідні грошові кошти стягуються не на користь кредитора, а до ліквідаційної маси банкрута.

Проте похідний характер позову визначає матеріально-правову спрямованість вимоги і особу, на користь якої надходять стягнені кошти, а не звільняє позивача від дотримання процесуальних вимог ГПК України.

Таким чином, доводи Приватного підприємства "Деліція" про неможливість застосування до поданої ним заяви положень статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України ґрунтуються на неправильному ототожненні матеріально-правової природи вимоги про субсидіарну відповідальність із процесуальним порядком її розгляду.

Крім того, заявником не наведено обставин та не надано жодних доказів того, що ним вживалися залежні від нього заходи, спрямовані на самостійне отримання документів, неподання яких стало підставою для залишення заяви без руху. Зокрема, матеріали заяви про усунення недоліків не містять доказів звернення заявника із запитами, листами чи іншими вимогами про надання копій відповідних договорів та первинних документів до осіб, у яких такі документи могли перебувати, у тому числі до боржника в особі ліквідатора, сторін відповідних правочинів, банківської установи чи інших осіб. Так само заявником не зазначено про відмову таких осіб у наданні документів або про залишення відповідних звернень без відповіді.

Відсутність у заявника оригіналів документів або його неучасть у правовідносинах, у межах яких такі документи складалися, не свідчить про об`єктивну неможливість отримання їх копій та не звільняє заявника від обов`язку продемонструвати вчинення всіх залежних від нього дій для їх одержання.

За таких обставин заявник не лише не подав витребуваних ухвалою суду документів, але й не дотримався передбаченого частиною четвертою статті 80 ГПК України, оскільки не надав доказів вчинення всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання таких доказів, та не скористався передбаченим статтею 81 ГПК України процесуальним механізмом їх витребування судом. Саме такі процесуальні можливості прямо передбачені законом для випадку, коли учасник справи об`єктивно не може самостійно подати певний доказ.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на невиконання заявником в повному обсязі вимог ухвали господарського суду від 04.09.2026 щодо усунення недоліків заява про покладення субсидіарної відповідальності, відповідна заява вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із заявою, на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки заява про покладення субсидіарної відповідальності подана в системі "Електроний суд", відповідно даною ухвалою вирішується тільки процесуальне питання про повернення позовної заяви, фізичному поверненню позивачу позовні матеріали не підлягають.

При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що повернення заяви про покладення субсидіарної відповідальності не є перешкодою в доступі до правосуддя.

Слід також зазначити, що статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, - а отже прийняття до розгляду заяви, поданої без дотримання статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України може бути витлумачено як надання переваги заявникові, що є неприпустимим.

Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.

Враховуючи наведені норми права, які передбачають порядок звернення до господарського суду та імперативні вимоги, які ставляться до учасників справи з метою дотримання порядку такого звернення, а також практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, суд зазначає, що передбачений положеннями Господарського процесуального кодексу України процесуальний механізм залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у разі неусунення встановлених недоліків позовної заяви, не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.

Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу заявника на приписи частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких, повернення заяви про покладення субсидіарної відповідальності не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод в реалізації позивачем права на доступ до правосуддя.

На підставі викладеного, керуючись частиною 4 статті 174, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Повернути позовну без розгляду заяву Приватного підприємства "Деліція" (вх. суду №26-2294/26) про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 на суму у загальному розмірі 825 509 409,06 грн.

Роз`яснити Приватному підприємству "Деліція", що згідно з частиною 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 14.09.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.Ю. Первушин