Ухвала суду № 139736725, 09.09.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/2221/26

н/п 2/766/8326/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

Головуючого-судді: Майдан С.І.,

за участю секретаря: Дубінської К.М.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача Жильцова Володимира Володимировича про прийняття зустрічної позовної заяви у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановила:

Позивач АТ «Універсал Бакн» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 55339, 41 грн, як загальну заборгованість за тілом кредиту, та вирішити питання про судові витрати.

Ухвалою суду від 17.03.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

15.05.2026 року від представника відповідача Жильцова В.В., через підсистему «Електронний суд», надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачем заперечується факт укладання кредитного договору у формі та порядку, передбачених чинним законодавством, та виклав свою процесуальну позицію щодо позову.

19.05.2026 представник відповідача Жильцов В.В. подав до суду, через підсистему «Електронний суд», зустрічну позовну заяву, в якій просив поновити строк на подання зустрічного позову до АТ «Універсал Банк» про захист конституційних прав людини і громадянина шляхом застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину. Прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом АТ «Універсал Банк» у справі № 766/2221/26. Застосувати правові наслідки недійсності нікчемного правочину до Договору про надання банківських послуг № б/н від 22.01.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк». Застосувати наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України, шляхом повернення сторонами всього одержаного за правочином (у разі встановлення факту такого одержання). У разі встановлення судом факту передачі будь-яких грошових коштів між сторонами застосувати до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України як до правовідносин, що виникли з набуття майна без достатньої правової підстави. Застосувати наслідки недійсності правочину та визначити, що за відсутності належно укладеного кредитного договору проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором, не підлягають стягненню. Зустрічні вимоги обгрунтовує тим, що позивачем за зустрічним позовом не визнається факт підписання повного пакету документів, а надані Банком матеріали не підтверджують належним та допустимим способом вчинення електронного правочину саме позивачем, у спосіб передбачений ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відтак твердження Банку про те, що споживач підписав Договір про надання банківських послуг № б/н від 22.01.2024 року (як пакет документів) (надалі Договір) не відповідає дійсності, так як споживачем було підписано лише Анкету-заяву від 22.01.2024 року, яка не містить умов, що ставляться до кредитного договору та/або договору позики. Позивач за зустрічним позовом звертає увагу суду, що основною підставою заявлених вимог є не лише посилання на нікчемність правочину, а насамперед відсутність належних та допустимих доказів укладення кредитного договору у спосіб, визначений законом, а також недоведеність виникнення договірних правовідносин між сторонами. Тобто предметом спору є саме наявність чи відсутність належної правової підстави виникнення заявлених Банком вимог. На думку позивача за зустрічним позовом, суд має всі підстави для застосування правових наслідків недійсності нікчемного Договору шляхом повернення його сторонами (Споживачем та Кредитодавцем) другій стороні у натурі все, що вони одержали (у випадку одержання) на виконання цього договору. Позивач за зустрічним позовом заперечує належне укладення Договору у спосіб, передбачений чинним законодавством, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підписання повного комплексу документів саме Споживачем та у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Надані кредитором до матеріалів справи договір про споживчий кредит (індивідуальна частина), паспорт кредиту, анкету-заяву, графік платежів, не містять фізичного підпису споживача, а також відсутні докази, які б могли на підтвердити ідентифікацію споживача та підписання ним усіх вищевказаних документів з метою укладення Договору та отримання кредиту. Також позивачем за первісним позовом не надано оригіналу електронного документа у розумінні ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Матеріали справи не містять електронного файлу договору, технічних параметрів підписання, даних про електронний підпис, часу створення документа, журналів подій, IP-адрес, Device ID та інших технічних даних, які б дозволили суду перевірити факт підписання документів саме позивачем за зустрічним позовом. Крім того, позивач за первісним позовом не довів первинної підстави виникнення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наданої позивачем за первісним позовом довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 26.02.2025 року, розмір кредитного ліміту за рахунком позивача за зустрічним позовом становив 5 000,00 грн . Разом з тим, у даній справі Банк просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість у розмірі 55 339,41 грн. При цьому позивачем за первісним позовом не надано належного та зрозумілого розрахунку, який би дозволяв встановити: які саме кошти були фактично отримані позивачем за зустрічним позовом; які суми становлять тіло кредиту; які суми включені Банком як проценти; чи здійснювалась капіталізація процентів, комісій або інших платежів; яким чином відбулося збільшення суми заборгованості більш ніж у 11 разів порівняно з початковим кредитним лімітом; чи не включено до розрахунку платежі, правова природа яких прямо - залежить від дійсності та належного укладення кредитного договору. Сам по собі розрахунок Банку не може вважатися безумовним доказом існування заборгованості, оскільки є внутрішнім документом кредитора та підлягає перевірці судом у сукупності з іншими доказами.

03.07.2026 року представником позивача АТ «Універсал Банк» до суду, через підсистему «Електронний суд», була подана відповідь на відзив, в якому викладена процесуальна позиція, позов просить задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача АТ «Універсал Банк» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, позов підтримує та просить його задовольнити.

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надано відзив на позов. Крім того, стороною відповідача надано до суду клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення клопотання відповідача про витребування доказів у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`зку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, зустрічну позовну заяву, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7, 11 до Конвенції (далі Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини, так у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно зі ст.193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Таким чином, зі змісту статті 193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу, як суд першої інстанції.

За змістом вищезазначеної норми процесуального права, умовою прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.

Зустрічний позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочини за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором є недоцільним, оскільки суд забов`язаний самостійно оцінити нікчемність у межах заперечень на основний позов.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсності такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемність правочину є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав і інтересів, установленим законом ( Постанова ВС від 06.10.2018 року у справі №092/5910/78-ю; від 01.11.2018 року у справі № 258/3282/93-о).

Водночас ВП ВС звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установлених законом.

Відповідно до викладеної в позов вимоги позивача суд може визначити спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосовувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача сприятиме ефективному захисту його прав чи інтересів.

Відповідно до ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним у силу закону, і окремого рішення суду про визнання його недійсним не вимагається.

У постановах ВП ВС зокрема, від 04.06.2019 року у справі №916/3156/17, Верховний Суд вказує: за наявності спору щодо правових наслідків, суд перевіряє доводи сторін про нікчемність у мотивувальній частині рішення і спростовує або підтверджує її без подання окремих позовів.

Суд зобов`язаний надати правову оцінку умовам кредитного договору у звичайних запереченнях (відзиві).

Задоволення самостійних вимог про застосування наслідків часто призводить до відмови в задоволенні зустрічного позову через неналежність чи надмірність такого способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 522/9011/19 зазначено, що згідно із ч.2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.

У даному випадку, суд не вважає за доцільне розглядати вказану зустрічну позовну заяву в одному провадженні з первісним позовом, оскільки спільний їх розгляд істотно розширить предмет доказування та збільшить обсяг доказового матеріалу, ускладнить вирішення спору та затягне розгляд справи, а вимоги за зустрічним позовом повністю можуть бути розглянуті окремо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні клопотання про прийняття зустрічної позовної заяви, та її повернення заявнику, що не позбавляє відповідача права пред`явити позов у загальному порядку.

Керуючись ст.193, 194, 258-260, 353 ЦПК України, суд

ухвалила:

У задоволенні клопотання представника відповідача про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, та об`єднанні з первісним позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину/, повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Херсонської області в порядкуст.355 ЦПК України.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

СуддяС. І. Майдан