Вирок № 139732383, 10.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

10.09.2026 Справа № 756/13222/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/13222/26

1-кп/756/1793/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026100050000324 від 18.02.2026, на підставі обвинувального акта про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Азербайджан, уродженця Республіка Азербайджан, такого, що немає зареєстрованого місця проживання на території України, жителя АДРЕСА_1 , офіційно непрацевлаштованого, неодруженого, раніше судимого:

- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 05.09.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На піставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком приєднано частину невідбутого покарання за вироком від 11.06.2024 та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць (справа №756/10747/24).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.03.2025 ОСОБА_4 звільнено від покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, призначеного вироком від 05.09.2024. Постановлено вважати засудженим вироком Оболонського районного суду міста Києва від 05.09.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки (ухвала №761/5340/25);

- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 01.05.2025 за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі статей 71, 72 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком приєднано частину невідбутого покарання за вироком від 05.09.2024 з урахуванням ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 24.03.2025 та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць (справа №756/15214/24). 19.12.2025 звільненого по відбуттю строку покарання;

- вироком Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років (справа №756/42158/26-к),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

Судом установлено, що ОСОБА_4 після засудження вироком Оболонського районного суду міста Києва від 01.05.2025 за ч. 2 ст. 309 КК України на шлях виправлення не став та протягом року вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці у ОСОБА_4 виник кримінально протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено. Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, але не пізніше 17.02.2026, ОСОБА_4 в неустановлений досудовим розслідуванням спосіб придбав 4 (чотири) блістери з таблетками «Метадон-ЗН» в загальній кількості 40 (сорок) таблеток із вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон), тобто в такий спосіб незаконно придбав та почав зберігати наркотичний засіб без мети збуту.

У подальшому, 17.02.2026 о 12:00 ОСОБА_4 був зупинений працівниками поліції поблизу будинку №30б по вул. Героїв полку «Азов» у місті Києві та на запитання останніх щодо наявності при собі речей, обіг яких обмежений та/або заборонений, ОСОБА_4 повідомив, що у внутрішній лівій кишені куртки, в яку він одягнений, знаходяться 4 (чотири) блістери з таблетками «Метадон-ЗН» у загальній кількості 40 таблеток із вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон), який він незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.

Як наслідок, на місце події було викликано СОГ Оболонського УП ГУНП у м. Києві та після приїзду якої 17.02.2026 за адресою: м. Київ, вул. Героїв полку «Азов», 30, ОСОБА_4 у присутності двох понятих добровільно надав для огляду та вилучення 4 (чотири) блістери з таблетками «Метадон-ЗН» у загальній кількості 40 таблеток із вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон), який останній незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.

Відповідно до висновку експерта КНДЕКЦ від 27.02.2026 №СЕ-19/111-26/9202-НЗПРАП в наданих на дослідження 40 (сорока) таблетках білого кольору виявлено наркотичний засіб, обіг якої обмежено, - метадон (фенадон), загальною масою 0,88 г.

Відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» Таблиця IІ Список №1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, метадон є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість визнав повністю, щиро покаявся, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним злочину відповідно до висунутого обвинувачення й показав наступне. Так, насамперед обвинувачений підтвердив, що він раніше судимий за ст. 309 КК України, востаннє 01.05.2025. У лютому 2026 року він для власного вживання без мети збуту за обставин указаних в обвинувальному акті придбав 4 (чотири) блістери з таблетками метадону. В подальшому його зупинили працівники поліції та запитали чи має він при собі заборонені речовини, на що він відразу повідомив, що має і добровільно в присутності понятих видав працівникам поліції вказані блістери.

Висловивши самозасудження своїх дій та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність за вчинений злочин, просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому, враховуючи те, що учасники кримінального провадження не оспорюють обставини, які підлягають доказуванню, й судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши позиції учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши долучені відомості, що характеризують особу обвинуваченого, інші письмові документи, які мають істотне значення для прийняття рішення по суті обвинувачення, суд приходить до висновку, що за результатами судового розгляду повністю доведено винуватість ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 309 КК України та кваліфікує дії останнього як «незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею».

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до сталої судової практики при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, характер, мотиви та обставини вчинення злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Обставиною, яка пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_4 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що, на переконання суду, свідчить про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Зважив суд і на дані про особу винного, котрий неодружений, має місце проживання в Україні, однак немає місця реєстрації, раніше судимий, за даними наявної документації на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому та встановлюючи ступінь його винуватості у вчиненому, суд повинен дати оцінку не лише кримінально караним діянням, а й обставинам кримінального провадження у сукупності з даними про особу обвинуваченого, зокрема, відомостями про схильність такої особи до вчинення кримінальних правопорушень та відомостями про поведінку до вчинення злочинних дій, про її соціальні зв`язки, спосіб життя, стан здоров`я та інші обставини, які впливають на прийняття рішення.

З огляду на матеріали кримінального провадження, враховуючи принципи й загальні засади призначення покарання, характер і спосіб вчинення злочину у сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого та відомостями про особу останнього, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах, суд приходить до висновку про призначення винному основного покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинене.

Водночас, відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на момент ухвалення вироку у цій справі ОСОБА_4 засуджений вироком Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років (справа №756/42158/26-к), який на момент ухвалення вироку у цій справі не набрав законної сили.

Однак, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.06.2020 у справі №766/39/17 (провадження №51-8867кмо18), відповідно до яких при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили, та якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст.70 КК (за сукупністю злочинів).

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, до постановлення попереднього вироку від 04.09.2026, а тому остаточне покарання ОСОБА_4 слід визначити на підставі ч. 4 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглишення менш суворого покарання більш суворим, оскільки вибір принципу складання покарань при визначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень є дискрецією суду.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України, процесуальних витрат - ст. 124 КПК України.

Заходи збезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись положеннями статей 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2026 (справа №757/42158/26-к) ОСОБА_6 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 72 КК України в строк покарання, визначеного остаточно за сукупністю злочинів, зарахувати покарання частково відбуте ОСОБА_7 за вироком Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2026 (справа №757/42158/26-к).

Початок строку відбування ОСОБА_7 покарання рахувати з моменту постановлення цього вироку, тобто з 10.09.2026.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон), масою 0,88 г (постанова від 02.03.2026), який передано на тимчасове зберігання до камери зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП у м. Києві (квитанція №008430), - після набрання вироком законної сили знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта (Отримувач: ГУК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; Код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA098999980313040115000026006; Код класифікації доходів бюджету: 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження):

- 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. (висновок від 27.02.2026 №СЕ-19/111-26/9202-НЗПРАП).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1