Постанова № 13973155, 28.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2011 року Справа № 2а-6983/10/1270 28 січня 2011 року Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Петросян К.Є.,

за участю секретаря: Ковіної І.В.,

сторін:

представника позивача: Масалова Є.В. (дов. від 13.08.2010),

представника відповідача: Назаренко Н.О. (дов. №6/10 від 04.01.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камінь-Україна» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправними дій субєкта владних повноважень та скасування податкових повідомлень-рішень, першої податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2010 року позивач ТОВ «Камінь-Україна» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправними дій субєкта владних повноважень та скасування податкових повідомлень-рішень, в обґрунтування якого послався на наступне.

30.08.2010 року позивач отримав від Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Луганську чотири податкових повідомлення-рішення форми «Р», зокрема: №0030911600/0 від 25.08.2010 року, №0030921600/0 від 25.08.2010 року, №0030931600/0 від 25.08.2010 року та №0030941600/0 від 25.08.2010 року. Відповідно до зазначених повідомлень-рішень позивачу визначено суму податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість, а саме:

- відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0030911600/0 від 25.08.2010 року в сумі 14651,00 грн., у тому числі за основним платежем 13953,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 698,00 грн.,

- відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0030921600/0 від 25.08.2010 року в сумі 3822,00 грн., у тому числі за основним платежем 3640,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 182,00 грн.,

- відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0030931600/0 від 25.08.2010 року в сумі 254,00 грн., у тому числі за основним платежем 242,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12,00 грн.,

- відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0030941600/0 від 25.08.2010 року в сумі 4032,00 грн., у тому числі за основним платежем 3840,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 192,00 грн.

Підставою для визначення сум податкових зобовязань з ПДВ є підпункт «в» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000, п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 та акти камеральних перевірок від 04.08.2010 року №1591/16, 1593/16, 1592/16, 1590/16. Позивач вважає дані податкові повідомлення-рішення Ленінської МДПІ протиправними і такими, що підлягають скасуванню, а дії відповідача щодо проведення камеральних перевірок позивача такими, що здійснені в порушення вимог Конституції та Законів України, внаслідок чого мають бути визнані протиправними з наступних підстав.

В порушення вимог ст.7 п.7.7 п.п.7.7.5 Закону №168, всі камеральні перевірки поданих позивачем податкових декларацій з ПДВ були проведені відповідачем з порушенням строку, встановленого Законом для проведення такої камеральної перевірки, лише 04.08.2010, тоді як позивачем податкові декларації були надані відповідачу: за листопад 2008 року отримана відповідачем 12.12.2008 року, за грудень 2008 року 14.01.2009 року, за лютий 2009 року 11.03.2009 року, за квітень 2009 року 14.05.2009 року.

Крім того, акт перевірки в порушення п.4.2 та п.4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА від 10.08.2005 року №327 не підписаний протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку у приміщенні органу державної податкової служби, оскільки позивач ні письмово, ні усно не був запрошений для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у п.4.2 цього розділу.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі актів камеральних перевірок від 04.08.2010р. №1591/16, 1593/16, 1592/16, 1590/16. В даних актах камеральних перевірок відповідач зробив висновок про порушення позивачем п.п. 7.2.4, 7.2.6 п.7.2. ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем безпідставно сформований податковий кредит у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2008р. на суму 13953,00 грн., грудень 2008р. 3840,00 грн., лютий 2009р. 3640,00 грн. та квітень 2009р. 242,00 грн. Як підставу для такого висновку відповідач посилається на інформаційні бази даних АIС «Реєстр платників податків», АРМ «Облік податків та платежів», АРМ «Бест-звіт», Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Зокрема, в актах перевірки зазначено, що на підставі баз даних встановлено, що свідоцтво платника ПДВ контрагента позивача ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» №10000 від 30.11.2006 року анульовано 30.11.2006р., оскільки згідно з рішенням суду №2а-21337/09/1270 визнано недійним запис про державну реєстрацію ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» з моменту реєстрації.

Позивач вважає хибним висновок відповідача, що ТОВ «Камінь-Україна» не мало право на податковий кредит у звязку із анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн», оскільки свідоцтво було анульовано на підставі рішення суду від 01.06.2009, в той час як податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит були виписані у листопаді-грудні 2008 року, лютому, квітні 2009 року, тобто в період, в якому ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» було платником податку на додану вартість та мало право на складання податкових накладних.

На думку позивача, анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість здійснюється лише при настанні законодавчо встановлених випадків відповідно до ст.9 п.п. 9.6 зазначеного Закону. Відповідно до п.25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, про що податковим органом складається відповідний акт, та яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням свідоцтва, органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру. Крім того, визнання за рішенням суду від 01.06.2009 недійним запису про державну реєстрацію ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн», та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, зокрема договору поставки, та не позбавляє правового значення виданих ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» за договором від 01.11.2008 податкових накладних.

Позивач вважає, що покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо них. Тобто, станом на 05.11.2008, 10.12.2008 та 19.02.2009 ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» було зареєстроване в якості субєкта господарської діяльності, запис про його державну реєстрацію не був визнаний недійсним, підприємство мало статус платника податку на додану вартість. Позивач вважає, що спірні суми податку на додану вартість, що самостійно визначив відповідач в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях, віднесені позивачем до податкового кредиту у відповідності з приписами ст.7 п.7.4 Закону №168 на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам ст.7 п.7.2 п.п.7.2.1 зазначеного Закону.

З огляду на викладене, на думку позивача, визначення відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями в сумі 21675,00 грн. є безпідставними, а отже, не підлягають застосуванню і штрафні (фінансові) санкції в сумі 1084,00 грн.

Заявою від 18.10.2010 позивач збільшив розмір позовних вимог, відповідно до якої доповнив позовні вимоги вимогою щодо скасування як незаконної першої податкової вимоги від 10.09.2010 року №1/2100/42417/24-504, в обґрунтування якої зазначив, що в порушення вимог Закону №2181, 05.10.2010р. на поштовому відділенні №53 позивач отримав від Ленінської МДПІ у м.Луганську рекомендований лист №02196857, в якому знаходилася перша податкова вимога від 10.09.2010р. №1/2100/42417/24-504. Позивач вважає, що отримана ним перша податкова вимога від 10.09.2010 прийнята незаконно, в порушення норм чинного законодавства, внаслідок чого має бути скасована з наступних підстав.

Згідно даної вимоги, відповідач визначив, що станом на 10.09.2010р. у позивача існує сума податкового боргу за узгодженим податковим зобовязанням, у тому числі з податку на додану вартість на суму 22749,40 грн. (за основним платежем 21665,40 грн., за штрафною (фінансовою санкцією) 1084,00 грн. Однак, в силу Закону №2181 дане податкове зобовязання не є узгодженим, тому що оскаржується позивачем в судовому порядку. Відповідно ж до вимог Закону №2181 податкові вимоги надсилаються платнику податків лише у разі, якщо останній не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання.

Позивач зазначив, що 09.09.2010 він звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в тому числі щодо визнання недійсним рішень Ленінської МДПІ у м.Луганську податкових повідомлень-рішень №0030911600/0 від 25.08.2010, №0030921600/0 від 25.08.2010, №0030931600/0 від 25.08.2010 та №0030941600/0 від 25.08.2010. Крім того, на виконання вимог п.п. 5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону №2181 письмово листом від 09.09.2010 позивач повідомив відповідача про оскарження до суду податкових повідомлень-рішень.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати протиправними дії та бездіяльність Ленінської МДПІ у м.Луганську щодо проведення камеральних перевірок ТОВ «Камінь-Україна» та оформлення їх результатів, що виразились:

- в протиправному проведенні відповідачем 04.08.2010 камеральних перевірок податкових декларацій з ПДВ за листопад-грудень 2008 року, лютий і квітень 2009 року;

- в протиправній бездіяльності відповідача стосовно не запрошення позивача письмово для підписання актів камеральних перевірок від 04.08.2010 за №1591/16, 1593/16, 1592/16, 1590/16 до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 Порядку;

- в неможливості для позивача підписати акти камеральних перевірок від 04.08.2010 за №1591/16, 1593/16, 1592/16, 1590/16 у приміщенні органу державної податкової служби внаслідок протиправної бездіяльності Ленінської МДПІ м.Луганська та порушення п.4.3 Порядку;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську форми «Р» №0030911600/0 від 25.08.2010, №0030921600/0 від 25.08.2010, №0030931600/0 від 25.08.2010 та №0030941600/0 від 25.08.2010;

- скасувати як незаконну першу податкову вимогу від 10.09.2010 №1/2100/42417/24-504.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, надав пояснення аналогічні предявленому позову, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Ленінської МДПІ у м.Луганську в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях посилався на наступне.

Ленінською МДПІ у м.Луганську проведені невиїзні перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Камінь-Україна». Право на проведення вказаної перевірки передбачено ст.11 Закону України «Про державну податкову службу».

Результати проведених перевірок оформлені актами від 04.08.2010 №1593/16, 1592/16, 1591/16, 1591/16, в яких зазначені порушення п.п. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.8 ст.9 Закону України «Про ПДВ», п.п. 2, 5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної, книги обліку придбання і продажу товарів (робіт, послуг), порядок її заповнення» від 30.05.97 №165.

За результатами перевірок встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн». Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.06.09 у справі №2а-21337/09/1270 визнано недійсним запис про державну реєстрацію та припинено юридичну особу ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн». Вказана постанова на момент проведення перевірки набрала законної сили. Таким чином, в судовому порядку встановлено недійсність запису про державну реєстрацію з моменту здійснення такої реєстрації. Як наслідок, є беззаперечним той факт, що діяльність ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» є «фіктивною» з моменту створення юридичної особи та не може тягти ніяких правових наслідків, окрім тих, що повязані з її недійсністю. Крім того, постановою суду визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн». Тому, вважає, що доводи позивача з приводу того, що анулювання свідоцтва платника ПДВ є подальшою дією та наслідком визнання недійсним запису про державну реєстрацію є необґрунтованим з огляду на те, що самою постановою суду визнано недійсним свідоцтво.

Враховуючи, що свідоцтво платника ПДВ ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» вважається недійсним з моменту його отримання 30.11.06, то фахівцями Ленінської МДПІ у м.Луганську правомірно зроблено висновок про те, що податкові накладні, видані вказаним підприємством є такими, що видані неправомірно, а тому не можуть формувати податковий кредит з податку у порядку, передбаченому діючим законодавством.

З огляду на зазначене вище та враховуючи положення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, в якому зазначено, що у разі, коли на момент проведення перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включеної до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими документами, передбаченими законодавством, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену перевіркою Ленінська МДПІ у м.Луганську вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення внесені на законних підставах та не підлягають скасуванню.

Крім того, зазначила, що Ленінська МДПІ у м.Луганську провела перевірки відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону №168 вчасно, а саме протягом 30 днів після кожної поданої декларації. Після отримання відповідачем рішення суду щодо визнання контрагента ТОВ «Камінь-Україна» фіктивним та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість, була проведена невиїзна документальна перевірка, в результаті якої було виявлено порушення п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ». Отже, посилання позивача на неправомірність проведення перевірки є безпідставними, Закон не обмежує податкові органи в праві проведення невиїзних документальних перевірок на відміну від виїзних планових та позапланових. Тому, дії Ленінської МДПІ у м.Луганську щодо проведення перевірок не можуть бути визнані незаконними.

ТОВ «Камінь-Україна» здійснила господарські операції з ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» - субєктом господарювання, яке визнано судом фіктивним, керівник підприємства ОСОБА_4 створив підприємство без мети займатися підприємницькою діяльністю, він нею фактично не займався, що встановлено в постанові суду від 01.06.09. Печатка підприємства знаходилась у невідомих осіб. Тобто, податкові накладні, видані від імені ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» підписані невідомими особами, не мають жодної юридичної сили та не можуть слугувати підставою для нарахування податкового кредиту.

Наявність первинних документів, які підтверджують господарські операції з ТОВ «Камінь-Україна» є формальними і не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операції, так як судом встановлена фіктивність однієї сторони господарської операції, внаслідок чого ТОВ «Камінь-Україна», на думку представника відповідача, безпідставно включило до сум податкового кредиту суми по взаємовідносинам з фіктивним підприємством з метою збільшення показників податкового кредиту, а тим самим зменшення сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Щодо вимоги позову про скасування першої податкової вимоги зазначила, що провадження в даній частині позову підлягає закриттю, оскільки акти та рішення органу ДПС, у тому числі податкові вимоги є такими, що не породжують певних правових наслідків, не створюють юридичний стан платника податків і тому не можуть бути предметом судового оскарження.

На підставі викладеного, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Камінь-Україна» у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст.ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функції та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону №168 платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що позивач у встановленому порядку зареєстрований субєктом господарювання, знаходиться у відповідача на обліку, як платник податків, у своїй господарській діяльності позивач укладає договори з контрагентами, здійснює платежі за цими договорами.

Контролюючим органом 04.08.2010, на підставі розпорядження Ленінської МДПІ у м.Луганську від 10.03.2010 №50 проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року, грудень 2008 року, лютий 2009 року та квітень 2009 року ТОВ «Камінь-Україна», про що складено акти від 04.08.2010 року №№ 1590/16, 1591/16, 1592/16 та 1593/16 (а.с. 14-17).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 «право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту» п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідачем зроблено висновок про безпідставне формування податкового кредиту підприємством ТОВ «Камінь-Україна» в податковій декларації за листопад 2008 року на суму ПДВ 13953,00 грн., грудень 2008 року 3840,00 грн., лютий 2009 року 3640,00 грн., квітень 2009 року 242,00 грн. Зазначений висновок податковим органом було зроблено на підставі того, що ТОВ «Камінь-Україна» в податкових деклараціях з податку на додану вартість сформував податковий кредит за рахунок включення податкових накладних, виписаних не платником ПДВ, а саме ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн». Як вбачається з тексту актів перевірки, на підставі баз даних встановлено, що свідоцтво платника ПДВ підприємства ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» анульовано 30.11.2006, оскільки згідно рішення суду №2а-21337/09/1270 від 01.06.2009 визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» з моменту реєстрації.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ «Камінь-Україна» визначено суми податкових зобовязань з податку на додану вартість, а саме:

- №0030911600/0 від 25.08.2010 року в сумі 14651,00 грн., у тому числі за основним платежем 13953,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 698,00 грн.,

- №0030921600/0 від 25.08.2010 року в сумі 3822,00 грн., у тому числі за основним платежем 3640,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 182,00 грн.,

- №0030931600/0 від 25.08.2010 року в сумі 254,00 грн., у тому числі за основним платежем 242,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12,00 грн.,

- №0030941600/0 від 25.08.2010 року в сумі 4032,00 грн., у тому числі за основним платежем 3840,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 192,00 грн.

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №168).

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168 визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як вбачається з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Виходячи з зазначених норм Закону №168, єдиною умовою для включення сум податку до складу податкового кредиту є наявність податкових накладних, виданих відповідно до вимог закону, які підтверджують сплату податку в ціні товару (послуги).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Камінь-Україна» та ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» було укладено договір поставки товару (камінь натуральний) від 01.11.2008 року (а.с. 76). На виконання зазначеної угоди були виписані податкові накладні №05-11-2 від 05.11.2008 на суму 83719,32 грн., з яких ПДВ 13953,22 грн.; №10-12-2 від 10.12.2008 на суму 23042,22 грн., ПДВ 3840,37 грн.; №19-02-1 від 19.02.2009 на суму 21838,80 грн., ПДВ 3639,80 грн., №19-02-2 від 19.02.2009 на суму 1449,66 грн., ПДВ 241,62 грн. (а.с.34-37).

Позивачем в ціні поставленого товару, за укладеним з ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» договором, сплачено податок на додану вартість та отримано податкові накладні. Податкові накладні містять всі необхідні реквізити i відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України. Зауваження щодо оформлення податкових накладних, згідно акту перевірки, відсутні.

Відповідно до актів перевірки, Ленінською МДПІ у м.Луганську було зроблено висновок про безпідставне формування позивачем податкового кредиту в податкових деклараціях за листопад 2008 року на суму ПДВ 13953,00 грн., грудень 2008 року 3840,00 грн., лютий 2009 року 3640,00 грн., квітень 2009 року 242,00 грн. на підставі того, що ТОВ «Камінь-Україна» в податкових деклараціях з податку на додану вартість сформував податковий кредит за рахунок включення податкових накладних, виписаних не платником ПДВ, а саме ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року у справі №2а-21337/09/1270, визнано недійсним запис від 27 жовтня 2006 року №13821020000011373 про реєстрацію приватного підприємства «ВКФ «Стальдизайнмодерн», і.к. 34642636, з моменту реєстрації; припинено юридичну особу ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» - код ЄДРПОУ 34642636, зареєстрованого за адресою: 91012, м.Луганськ, вул.Братів Сумських, буд.134; визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ приватного підприємства «ВКФ «Стальдизайнмодерн» з моменту його видачі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року у адміністративній справі №2а-21337/09/1270 за позовом Ленінської МДПІ у м.Луганську до ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, припинення юридичної особи скасовано в частині визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» з моменту його видачі, провадження по справі в даній частині закрито.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту в податкових деклараціях за листопад 2008 року, грудень 2008 року, лютий 2009 року та квітень 2009 року на підставі того, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року у справі №2а-21337/09/1270, визнано недійсним запис від 27 жовтня 2006 року №13821020000011373 про реєстрацію приватного підприємства «ВКФ «Стальдизайнмодерн», і.к. 34642636, з моменту реєстрації, оскільки визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи саме по co6i не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи i до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих ПП «ВКФ Стальдизайнмодерн» за договором від 01.11.2008 року податкових накладених від 05.11.2008 року №05-11-2, від 10.12.2008 року №10-12-2 та від 19.02.2009 року №19-02-1 і №19-02-2.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних oci6 та фізичних осіб підприємців» закріплено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними i можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними i були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин позивач, як покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так i за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо них.

Виходячи з вимог наведених законодавчих актів, на дати складання податкових накладних, тобто на 05.11.2008 року, 10.12.2008 року та 19.02.2009 року, ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» було зареєстровано в якості субєкта господарської діяльності, запис про його реєстрацію не був визнаний недійсним, підприємство мало статус платника податку на додану вартість.

Крім того, реальність угод купівлі-продажу природного каменя позивачем у ПП «ВКФ «Стальдизайнмоедрн» та подальше його постачання ТОВ «Епіцентр К» підтверджується наданими представником позивача первинними документами.

З огляду на викладене, визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 21675,00 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями «Р» №0030911600/0 від 25.08.2010, №0030921600/0 від 25.08.2010, №0030931600/0 від 25.08.2010 та №0030941600/0 від 25.08.2010 є безпідставним, а, отже, не підлягають застосуванню і штрафні (фінансові) санкції в сумі 1087,00 грн.

Також суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо скасування як незаконної першої податкової вимоги від 10.09.2010 року №1/2100/42417/24-504, з огляду на наступне.

У відповідності зі ст. 1.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - податковий борг це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачено в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

6.2.3. Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

П.п. 5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону №2181 визначено, що при звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду справи судом по суті та прийняття відповідного рішення.

Судом встановлено, що на підставі податкових повідомлень-рішень №«Р» №0030911600/0 від 25.08.2010, №0030921600/0 від 25.08.2010, №0030931600/0 від 25.08.2010 та №0030941600/0 від 25.08.2010, які є предметом даного судового розгляду, у процесі розгляду справи до прийняття рішення судом, відповідачем 10.09.2010 року було винесено першу податкову вимогу №1/2100/42417/24-504 про сплату суми податкового зобовязання 21665,40 грн. та штрафних санкцій у сумі 1084,00 грн., що є передчасним, оскільки до вирішення спору судом ця сума податкового зобовязання не може вважатися узгодженою, а тому вона не може визнаватися податковим боргом з виставленням податкових вимог.

Крім того, листом від 09.09.2010 року позивач повідомив відповідача про оскарження у судовому порядку податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0030911600/0 від 25.08.2010, №0030921600/0 від 25.08.2010, №0030931600/0 від 25.08.2010 та №0030941600/0 від 25.08.2010 (а.с.89).

За таких обставин зазначена перша податкова вимога винесена з порушенням вимог закону та має бути скасована, як протиправна, у звязку із чим суд вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо закриття провадження в даній частині, через те, що перша податкова вимога не породжує певних правових наслідків і не може бути предметом судового оскарження.

Одночасно, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позову про визнання протиправними дії та бездіяльність Ленінської МДПІ у м.Луганську щодо проведення камеральних перевірок ТОВ «Камінь-Україна» та оформлення їх результатів, що виразились в протиправному проведенні відповідачем 04.08.2010 камеральних перевірок податкових декларацій з ПДВ за листопад-грудень 2008 року, лютий і квітень 2009 року; в протиправній бездіяльності відповідача стосовно не запрошення позивача письмово для підписання актів камеральних перевірок від 04.08.2010 за №1591/16, 1593/16, 1592/16, 1590/16 до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 Порядку; в неможливості для позивача підписати акти камеральних перевірок від 04.08.2010 за №1591/16, 1593/16, 1592/16, 1590/16 у приміщенні органу державної податкової служби внаслідок протиправної бездіяльності Ленінської МДПІ м.Луганська та порушення п.4.3 Порядку, виходячи з наступного.

Вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії податкові повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Луганську форми «Р» №0030911600/0 від 25.08.2010, №0030921600/0 від 25.08.2010, №0030931600/0 від 25.08.2010 та №0030941600/0 від 25.08.2010, саме вони мають вплив на його права та обовязки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів. З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає обєкту порушеного права.

Згідно частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з квитанцій №21682, 21684, 21686, 21688, 21690 від 09.09.2010 (а.с. 2-6) та № 00665 від 18.10.2010 (а.с. 85), позивачем при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 20,40 грн., яка частково повинна бути стягнута з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 28 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 02 лютого 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 94, 158, 159, 161-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Камінь-Україна» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправними дій субєкта владних повноважень та скасування податкових повідомлень-рішень, першої податкової вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Луганську форми «Р» №0030911600/0 від 25.08.2010, №0030921600/0 від 25.08.2010, №0030931600/0 від 25.08.2010 та №0030941600/0 від 25.08.2010.

Визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу №1/2100/42417/24-504 від 10.09.2010 року, винесену Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м.Луганську Товариству з обмеженою відповідальністю «Камінь-Україна».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Камінь-Україна» (91053, м.Луганськ, вул.Совєтська, 90/3) судові витрати у розмірі 10, 20 (десять гривень 20 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Камінь-Україна» відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 02 лютого 2011 року.

СуддяК.Є. Петросян