Постанова № 13973153, 03.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.14

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2011 року Справа № 2а-9834/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді - Петросян К.Є.,

за участю секретаря Ковіної І.В.,

сторін:

представника позивача - Деменко Н.М. (довіреність від 04.01.2011 № 6/6-17)

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 26.01.2011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Краснодонського міськрайцентру зайнятості у Луганській області до ОСОБА_2 про стягнення сум витрат на соціальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2010 позивач Краснодонський міськрайцентр зайнятості звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в обґрунтування якого послався на наступне.

ОСОБА_2 02.11.2006 року була зареєстрована в Краснодонському міськрайцентрі зайнятості як така, що шукає роботу. У статусі безробітного перебувала з 09.11.2006 року по 03.11.2007 року. У заяві від 09.11.2006 року про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідач зазначила, що не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років, не є членом особистого селянського господарства. Наказом від 09.11.2006 року №НТ061109 ОСОБА_2 надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю з 09.11.2006 року по 03.11.2007 року. З 04.11.2007 року виплату допомоги припинено, у звязку із закінченням строку.

З метою сприяння зайнятості безробітної та подальшому її працевлаштуванню, 28.11.2006 року ОСОБА_2 була направлена на професійне навчання за напрямком «Основи бухгалтерського обліку» з 28.11.2006 року по 23.02.2007 року, згідно поданої заяви.

У серпні 2010 року було виявлено, що ОСОБА_2 на дату отримання статусу безробітного була зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності.

На момент звернення ОСОБА_2 з заявою до Краснодонського міськрайцентру зайнятості 09.11.2006 року про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не було внесено реєстраційної дії про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця. Тобто, ОСОБА_2 відносилася на той момент до категорії зайнятого населення.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Протягом періоду перебування у статусі безробітної ОСОБА_2 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з 09.11.2006 року по 03.11.2007 року в сумі 10007,60 грн. та сума витрат на професійну підготовку в розмірі 715,38 грн. Стосовно ОСОБА_2 прийняте рішення про повернення коштів у сумі 10007,60 грн. за період з 09.11.2006 року по 03.11.2007 року (наказ від 17.09.2010 № 74) та витрат на професійну допомогу (наказ від 19.10.2010 № 343), однак, станом на теперішній час кошти не повернуті.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Краснодонського міськрайцентру зайнятості суму виплаченого матеріального забезпечення та наданих соціальних послуг у розмірі 10007,60 грн. та витрати на професійне навчання у розмірі 715,38 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Відповідач та її представник у судовому засіданні вимоги позову не визнали, надали письмові заперечення відповідно до яких зазначили наступне.

На час свого звернення до Краснодонського міськцентру зайнятості, а саме 07.11.2006 року ОСОБА_2 не мала жодного доходу, а тому потребувала допомоги.

Зі сторони відповідача умислу та зловживання не було. Разом з ти, працівники центру зайнятості повинні були здійснили перевірку та належним чином розяснили, які документи потрібно було надати відповідачу, сама вона нічого не приховувала. У трудовій книжці ОСОБА_2 є запис про направлення її на навчання за програмою «Підприємець-початківець» цим же центром зайнятості.

Враховуючи, що для розрахунків виплати допомоги по безробіттю необхідні не тільки дані про середню заробітну плату, а і про страховий стаж, умови та час звільнення, тому в кожному конкретному випадку по кожному безробітному Центри зайнятості окремо проводять перевірки тих даних, які викликають сумніви і потребують перевірки.

Неналежне виконання своїх обовязків працівниками позивача також підтверджується помилками, які були зроблені при заповненні її персональної картки від 02.11.2006 року. У 10 графі працівником центру зайнятості було відмічено на питання «чи реєструвалися в Службі зайнятості» відповідь «ні», хоча відповідачем була надана трудова книжка, де зазначено, що вона вже зверталася до центру зайнятості.

Також у наказі №74 від 17.09.2010 року позивач зазначив, що 10.08.2010 року йому стало відомо про те, що відповідач зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності і, що в ході розслідування даного випадку спеціалістами центру зайнятості 11.08.2010 року складено акт №64 за участю державного реєстратора Краснодонського міськвиконкому, згідно якого вона зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності з 13.02.2004 року. Хоча 03.06.2008 року Луганським окружним адміністративним судом винесено постанову про припинення підприємницької діяльності. Просила суд врахувати той факт, що у неї на утриманні перебувають літні батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які потребують догляду.

На підставі викладеного, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство» належать до зайнятого населення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно з абзацом 1 ч.3 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності із ст. 39 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування», спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 09.11.2006 було подано заяву до Краснодонського міськрайцентру зайнятості про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначено, що вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності (а.с. 12).

Наказом Краснодонського міськрайцентру зайнятості від 09.11.2006 № НТ061109 ОСОБА_2 надано статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю (а.с. 11).

У період з 09.11.2006 року по 03.11.2007 року під час перебування відповідача у статусі безробітного їй була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 10007,60 грн., що підтверджується довідкою, і персональною карткою №НОМЕР_1 (а.с. 8, 13) .

Крім того, 28.11.2006 року ОСОБА_2 була направлена на професійне навчання за напрямком «Основи бухгалтерського обліку» по 23.02.2007 року, у звязку із чим їй була нарахована та виплачена сума витрат на професійну підготовку у розмірі 715,38 грн., що підтверджується розрахунком вартості професійного навчання та квитанцією про оплату зазначеної суми Луганським обласним центром зайнятості (а.с. 6-7, 14).

На підставі спільного наказу Міністерства праці і соціальної політики України і ДПА України №259/407 від 12.07.2006р. служба зайнятості здійснює перевірку достовірності даних, які є підставою для надання матеріальної допомоги по безробіттю, шляхом звірки інформації з органами ДПА України і Пенсійного фонду України.

11.08.2010 позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_2 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, про що було складено в ході розслідування даного випадку спеціалістами центру зайнятості акт № 64 від 11.08.2010, та наказом Краснодонського міськрайцентру зайнятості від 17.09.2010 № 71 прийнято рішення про повернення коштів у сумі 10007,60 грн. за період з 09.11.2006 року по 03.11.2007 (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 6 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007р у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п.7 цього Порядку.

Згідно з п. 7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У відповідності до п. 9 Порядку передбачено, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Повідомлення Краснодонського міськрайцентру зайнятості про повернення коштів від 12.08.2010 року №6/2-1390 надіслано рекомендованим листом відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29).

Крім того, в ході слухання справи позивачем повторно було надіслано відповідачу повідомлення від 12.08.2010 №6/2-1390 за адресою: АДРЕСА_2, яке отримано відповідачем 28.12.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 28).

Таким чином, суд вважає, що відповідачка завчасно була повідомлена про прийняте стосовно неї рішення про повернення коштів, мала можливість у разі незгоди з ним оскаржити його у встановленому законом порядку. Разом з тим, на момент розгляду справи відповідачем рішення про повернення коштів не оскаржено, і є чинним.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Представник відповідача та відповідач не надали суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень. Суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що саме працівники центру зайнятості повинні були здійснити необхідну перевірку, оскільки у своїй заяві ОСОБА_2 особисто зазначила про те, що вона зобовязується своєчасно повідомляти службу зайнятості про всі зміни її даних, внесених в картку персонального обліку.

На час розгляду справи сума коштів у розмірі 10007.60 грн. та 715,38 грн. відповідачем не перерахована, у звязку із чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги Краснодонського міськрайцентру зайнятості підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України, в судовому засіданні 03 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 07 лютого 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Краснодонського міськрайцентру зайнятості у Луганській області до ОСОБА_2 про стягнення сум витрат на соціальні послуги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) на користь Краснодонського міськрайцентру зайнятості у Луганській області (94404, Луганська область, м. Краснодон, вул. Першокінна, 1, код 13391976 банк ДУ УДК у Луганській області, р/р 37177320001255 МФО 804013) суму виплаченого матеріального забезпечення та наданих соціальних послуг у розмірі 10007,60 грн. (десять тисяч сім гривень 60 копійок) та витрати на професійне навчання в сумі 715,38 грн. (сімсот п'ятнадцять гривень 38 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 07 лютого 2011 року.

СуддяК.Є. Петросян