Постанова № 13972971, 10.02.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року Справа № 2а-0870/178/11

Запорізький окружний адміністративний суд ускладі: головуючого - суддіТатаринова Д.В. при секретаріСокол О.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод», м. Запоріжжя,

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

про: скасування податкового повідомлення - рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - за участю представників:

від позивача: Черненко Н.О. (довіреність №083 від 22.09.2008 року); від відповідача: Хорунжий Я.В. (довіреність б/н від 12.10.2009 року);

Кондратенко Ю.В. (довіреність б/н від 20.10.2010 року);

В С Т А Н О В И В:

06 січня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем № 000154080210 від 27 грудня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4537957, 00 грн., а також зобовязати вчинити дії по відновленню відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року в сумі 354820, 00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог вказав, що підприємством правомірно було віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2010 року суму ПДВ, що була нарахована та сплачена постачальнику послуг ТОВ «САП Україна» відповідно до договору № SAP 19 кп/2010 від 26 липня 2010 року у розмірі 920849, 00 грн., суми ПДВ по деклараціях за серпень на суму 1209 150,35 грн. та вересень 2010 року на суму 2718472,11 грн., що сформована на підставі податкових накладних минулих періодів, а також суму ПДВ у розмірі 44305,84 грн. нараховану та сплачену по взаємовідносинам із договору поставки з ТОВ «Транс Агентство Метал». Крім того, Представник позивача зазначив, що сума податкового повідомлення-рішення безпідставно збільшена відповідачем в оскаржуваному повідомленні рішенні на 920849, 00 грн., за рахунок подвійного віднесення суми ПДВ, що була нарахована та сплачена ТОВ «САП Україна» в загальну суму зменшеного бюджетного відшкодування згідно повідомлення-рішення (4537957 грн.) вперше, як платіж, що був розцінений відповідачем, як роялті і тому не підлягав обкладенню ПДВ, і вдруге, як сума включена підприємством до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної минулого періоду.

На думку Представника позивача такі дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі призвели то незаконного збільшення суми податкового повідомлення рішення та анулювання відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року в сумі 354820, 00 грн.

Крім того, представник позивача зазначив, що усі суми, які були включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Відповідно, порушення вимог п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон України 168/97-ВР) відсутні.

Представник відповідача, у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем порушені п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР.

Вважає, що при формуванні податкового кредиту вересня 2010 року, позивачем неправомірно враховано ПДВ на суму 920849, 00 грн. по операції з придбання програмного забезпечення SAP (роялті), що не є обєктом оподаткування, чим порушено п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 вказаного Закону.

До того ж, при формуванні податкового кредиту серпня-вересня 2010 року підприємством неправомірно враховано ПДВ у звязку з включенням податкових накладних минулих періодів в розмірі 3927622,11 грн. (у т.ч. за серпень 2010 року на суму 1209150, 00 грн. та за вересень 2010 року 2718472,11 грн.), чим порушено п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Також представник відповідача вважає, що отримана позивачем податкова накладна від «ТРАНС АГЕНСТВО МЕТАЛ» включена до складу податкового кредиту неправомірно, оскільки вона була виписана в межах угоди, що є нікчемною.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 15 листопада 2010 року по 03 грудня 2010 року уповноваженними особами СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі була проведена позапланова виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» з питання правильності обчислення відємного значення ПДВ та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у серпні-вересні 2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення п.п. 3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону № 168/97-ВР, а саме віднесення суми ПДВ 920849, 00 грн. по операції з придбання програмного забезпечення SAP, яке не є обєктом оподаткування, до податкового кредиту; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону№ 168/97-ВР, а саме: позивачем неправомірно завищено суму бюджетного відшкодування на суму 3572802, 00 грн. по податковим накладним минулих податкових періодів включеним до складу податкового кредиту серпня-вересня 2010 року та на суму ПДВ 44306, 00 грн. по операції купівлі продажу з ТОВ «ТРАНС АГЕНСТВО МЕТАЛ», по якій визнано, що реального настання правових наслідків по укладеному договору не настало.

За результатами перевірки складено акт № 408/08-02/ 25480917 від 17 грудня 2010 року, на підставі якого СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжівинесено податкове повідомлення рішення від №000154080210 27 грудня 2010 року.

Суд не погоджується з вищевказаним рішенням, виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено, що згідно із податковими деклараціями по ПДВ за серпень та вересень 2010 року ЗАТ «ЗАЗ» було включено до складу податкового кредиту податкові накладні з періодом виписки інший ніж звітний, виписані третіми особами контрагентами за угодами та договорами на загальну суму 3572802, 00 грн. При цьому позивачем в запереченнях на акт перевірки, що направлялися до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та які містяться в матеріалах справи, зазначено, що податкові накладні не були включені в періоди виписки цих накладних, оскільки вони надійшли до підприємства із запізненням.

В підтвердження цих фактів позивач послався на данні реєстра отриманих та виданих накладних, що ведеться на підприємстві, в якому зазначені дати отримання відповідних податкових накладних в звітних періодах серпня-вересня 2010 року.

Як свідчать матеріали справи, виписки з реєстру надавалися відповідачу як додаток до податкових декларацій при проведенні перевірки, а також були наданні до суду.

Як слідує з акту перевірки та з пояснень представників відповідача, порушення полягало в тому, що у податкових деклараціях позивача з ПДВ за серпень-вереснь 2010 року було включено до складу податкового кредиту податкові накладні з періодом виписки інший ніж звітний. При цьому, на думку відповідача, підприємством не було надано достатніх підтверджень того, що податкові накладні дійсно були отримані в звітних періодах, та не були подані скарги на неправомірні дії осіб, що затримали надання відповідних податкових накладних.

Однак, такі висновки відповідача спростовуються матеріалами справи та нормами Закону України № 168/97-ВР.

Згідно із п. 1.5 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податковим періодом є один календарний місяць (пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону).

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пп. 1.7 ст.1 Закону).

Згідно із пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що повинна мати визначений Законом зміст та реквізити.

Відповідно до пп. 7.4.1 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Під час перевірки не було встановлено формування податкового кредиту, виходячи з вартості товарів, послуг вище звичайних. Також не встановлено формування податкового кредиту по операціям з придбання, виготовлення товарів, послуг, основних фондів і таке інше, що використовуються не у межах господарської діяльності, чи в неоподатковуваних ПДВ операціях.

Таким чином, порушення пп. 7.4.1 Закону України № 168/97-ВР не встановлені.

Згідно пп. 7.4.5 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін позивачем були надані усі податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит звітних періодів серпня-вересня 2010 року.

Таким чином, усі суми, що були включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Відповідно, порушення вимог п.п. 7.4.5 Закону України № 168/97-ВР відсутні, відтак нарахування зобов'язань з ПДВ є неправомірним.

На виконання вимог пп. 7.7.1 Закону України № 168/97-ВР, сума, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету позивачем була визначена, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду і сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, що підтверджується податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних та податковими деклараціями з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 зазначеного Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Пунктом 10.2 ст. 10 цього ж Закону визначено, що платники податку, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, враховуючи фактичне здійснення господарської операції, відповідачем не встановлено якихось передбачених законом обставин, які би впливали на податковий кредит покупця.

Згідно вимог пп. 7.2.6 Закону України № 168/97-ВР у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Тобто пп. 7.2.6 Закону України № 168/97-ВР чітко передбачено право платника податку подати заяву на постачальника товарів (послуг), а не обов'язок виконати ці дії. Метою цієї норми Закону не є визначення переліку документів, які надають право на податковий кредит. ЇЇ мета - встановлення процедури, за якою платник податків має право сформувати податковий кредит без наявності податкової накладної. Слід наголосити, що це виключно є правом платнику податків, а не обов'язком.

Під час перевірки відповідачем взагалі не враховано вимоги пп. 7.5.1 п. 7.5 Закону України № 168/97-ВР, за якими:

датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)».

Таким чином, датою виникнення права на податковий кредит є, зокрема, дата отримання податкової накладної.

Позивач сформував податковий кредит у повній відповідності із приписами пп. 7.5.1 Закону України № 168/97-ВР, а саме за датою отримання податкових накладних, що підтверджується даними Реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Отже, недотримання продавцем порядку, встановленого пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення відповідача, оскільки згідно з абзацем другим пп. 7.4.5 ст. 7 цього ж Закону підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Таким чином, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість або зменшувати суму бюджетного відшкодування покупцю при порушенні вимог Закону України № 168/97-ВР продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Що стосується віднесення позивачем суми ПДВ 920849, 00 грн. в податковий кредит за вересень 2010 року по операції з придбання програмного забезпечення SAP, згідно договору з ТОВ «САП Україна» необхідно зазначити наступне.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем було укладено договір про надання прав користування програмним забезпеченням та надання послуг з підтримки від 26 липня 2010 року № SAP 19 кп/2010 з ТОВ «САП Україна». Предметом вказаного договору є надання права користування програмним забезпеченням, в тому числі, право на відтворення програмного забезпечення шляхом збереження такого програмного забезпечення, право на здійснення відповідної кількості інсталяцій та надання послуг.

Згідно п.1.2 зазначеного договору програмним забезпеченням SAP вважається програмне забезпечення, зазначене в Додатку 1 до договору і складається з машинних програм та повязаних з ними письмових документів, розроблених Виконавцем для Замовника відповідно до договору. При цьому зазначено, що інструментальні засоби розробки програмного забезпечення не є частиною програмного забезпечення яке передається як предмет договору. В п.1.11 договору закріплене право користування Замовником як можливість вилучати корисні властивості програмного забезпечення SAP для задоволення господарських потреб та інтересів Замовника, що є позивачем у справі. Згідно умов договору права користування програмним забезпеченням надаються на необмежений у часовому вимірі строк після оплати повної вартості прав користування. В п. 4.2.1 договору визначена повна вартість прав користування. На ціну цієї вартості постачальником також нараховано ПДВ у розмірі 920848, 50 грн. Крім того, ст. 6 Договору передбачена можливість передачі Замовником прав користування третій особі, за певних умов, що визначені Договором, тобто при виконанні відповідних процедур, Замовник позивач має право на відчуження придбаного права користування.Статтею 8 Договору закріплено право Замовника на відтворення програмного забезпечення SAP та здійснення відповідних інсталяцій та модифікацій, а сама передача прав користування оформлюється актом передачі прав, та має ознаки надання послуг та виконання робіт. Статтею 12 Договору передбачено, що жодні права інтелектуальної власності за цим договором, включаючи авторське право замовнику не надаються. Крім того, договором передбачена гарантія на програмне забезпечення, права щодо користування яким були надані замовнику. В Додатку 1 визначений конкретний предмет договору, його вартість з ПДВ. Також позивачем наданий до суду акт приймання передачі прав користування.

Отже, за змістом договору вбачається, що Позивач замовив та сплатив розроблення, впровадження та передання в користування сукупності технічних засобів з програмного забезпечення своєї господарської діяльності.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що дане програмне забезпечення було прийняте за актом прийому-передачі та поставлене на баланс товариства як нематеріальні активи по принципам основних фондів.

Крім того представником позивача надано до суду документи про перерахування ТОВ «САП Україна» грошових коштів в оплату предмету договору та податкову накладну № 306 від 30 липня 2010 року, видану ТОВ «САП Україна» на 920848, 5 грн. згідно умов договору від 26 липня 2010 року № SAP 19 кп/2010.

Судом не може бути прийнятий як доказ, посилання відповідача на лист ДПА України № 15426/7/15-0317 від 16 сенрпня 2006 року, оскільки цей лист не має нормативного значення і лише надає тлумачення норм Закону з боку контролюючого органу ДПА України.

До того ж, позивачем був також наданий лист ДПА України за № 7632/6/31-0015 від 10 серпня 2005 року з розясненням на адресу ТОВ «САП Україна» про необхідність оподаткування ПДВ операцій з надання прав користування на програмне забезпечення SAP по аналогічним договорам.

Твердження відповідача, з посиланням на п. 1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», про те що платіж, здійснений позивачем на користь ТОВ «САП Україна» за договором, потрібно вважати роялті, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно п.1.30 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР : «Роялті платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи компютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)».

Тобто, роялті за своєю правовою природою є винагородою за отримання права користування авторськими правами на той чи інший обєкт. Як зазначалося вище, із аналізу норм договору, що був укладений між позивачем та ТОВ «САП Україна», предметом договору не було надання права користування авторськими правами. Навпаки, в договорі міститься застереження про не перехід в будь якому вигляді будь яких прав інтелектуальної власності (авторських прав) до позивача. Предметом вказаного договору є надання права користування програмним забезпеченням в якості користувача з можливостями відтворення програмного забезпечення та здійснення інсталяцій.

Згідно п.1.4 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР, поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші обєкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності».

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Зважаючи на викладене, на зміст договору № SAP 19 кп/2010 від 26 липня 2010 року, суд приходить до висновку, що предмет зазначеної операції для цілей оподаткування ПДВ, згідно норм Закону України «Про податок на додану вартість» потрібно кваліфікувати не як платіж за авторське право - «роялті», а як поставку послуг, що є обєктом оподаткування ПДВ, а отже сплата Позивачем ПДВ в вартості предмету договору на адресу ТОВ «САП Україна» та отримання відповідної податкової накладної від контрагента, дає право на включення цієї суми до податкового кредиту та відображення її в відповідній податковій декларації в відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо віднесення позивачем суми ПДВ 44306, 00 грн. в податковий кредит за серпень 2010 року по операції з придбання металопродукції, згідно договору з ТОВ «Транс Агентство Метал», судом встановлено наступне.

Як зазначає відповідач, підставою для зменшення суми податкового кредиту позивача на суму ПДВ за договором № 85-31-1/125 від 25 травня 2009 року стали матеріали невиїзної позапланової перевірки Алчевської ОДПІ, згідно яких встановлено, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Транс Агенство Метал» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача».

Також відповідачем було встановлено, що в серпні 2010 року виникла розбіжність між сумою податкового кредиту ЗАТ «ЗАЗ» та сумою податкових зобовязань ТОВ «Транс Агенство Метал» на суму ПДВ по отриманій податковій накладній № ТНД-0004 від 16 серпня 2010 року на суму 265 835,04 грн., в т.ч. ПДВ 44 305,84 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у серпні 2010 року було здійснено придбання металопродукції у постачальника ТОВ «Транс Агенство Метал». Придбання продукції здійснювалося відповідно до умов договору № 85-31-1/125 від 25 травня 2009 року та умов додатка № 2 від 10 серпня 2010 року до даного договору.

Відвантаження продукції постачальником здійснювалося згідно з видатковою накладною №ТНД-000007 від 16 серпня 2010 року. Придбання продукції обумовлене виробничою необхідністю з метою використання в господарській діяльності.

Оприбуткування придбаної у ТОВ «Транс Агенство Метал» продукції здійснювалося на склад №71 складського комплексу № 4 позивача, що підтверджується прибутковим ордером №5000032455 від 16 серпня 2010 року, бухгалтерський рахунок №201 «Сировина і матеріали».

Перерахування грошових коштів в оплату продукції здійснювалося платіжним дорученням № 63360 від 19 серпня 2010 року на суму 264 835,03 грн.

На здійснену поставку продукції ТОВ «Транс Агенство Метал» виписало податкову накладну № ТНД-0004 від 16 серпня 2010 року на суму 265 835,03 грн., в т.ч. ПДВ 44 305,84 грн., яка відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України № 168/97-ВР була включена позивачем до податкового кредиту серпня 2010 року та реєстру отриманих податкових накладних. Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, то згідно п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР її включено до податкового кредиту звітного податкового періоду.

Згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Представником позивача були надані документальні докази того, що здійснена операція (правочин) з придбання продукції відповідала вимогам ст.203 ЦК України (не суперечила Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, вчинена у формі, встановленій Законом), була спрямована на реальне настання правових наслідків, а саме була здійснена з метою забезпечення господарської діяльності та виробництва оподатковуваної продукції.

Виходячи із зазначеного, вчинений правочин не є нікчемним, оскільки за своїми ознаками не підпадає під дію ст. 228 ЦК України, згідно якої - «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним».

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ «ТрансАгенство Метал» металопродукції, на яку платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідач не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення № 000154080210 від 27 грудня 2010 року про зменшення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4537957, 00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, органи державної податкової служби зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскільки позовна вимога Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» щодо зобвязання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі вчинити дії по відновленню відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року в сумі 354820. 00 грн., повязана з діями відповідача по зменшенню бюджетного відшкодування ПДВ, що виразилися в прийнятті оскаржуваного повідомлення рішення, то суд задовольняючі вимогу позивача про скасування такого повідомлення рішення, вважає необхідним задовольнити вимогу позивача по відновленню відємного значення ПДВ за вересень 2010 року в сумі 354820. 00 грн.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі,

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

А адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 000154080210 від 27 грудня 2010 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі вчинити дії по відновленню від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року в сумі 354 820, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» (ЄДРПОУ 25480917) судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 16 лютого 2011 року.

Суддя (підпис)Д.В. Татаринов