Постанова № 13972737, 10.02.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 року Справа № 2а-7939/10/0870

(17 год. 00 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

при секретарі судового засідання Бобер І.В.,

за участю представників:

позивача Нестерець Ю.С., довіреність б/н від 01.03.2010

відповідача 1 Кваснюк-Сандак І.А., довіреність №11976/10/10-010 від 16.08.2010,

Пужай-Череди А.М., довіреність №20497/10/10-010 від 30.11.2010

відповідача 2 Безкоровайної О.С., довіреність №1717/10/10-113 від 23.04.2010

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Закритого акціонерного товариства фармацевтичної фабрики «Віола»

до:Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Державної податкової адміністрації у Запорізькій області

про:визнання протиправними та нечинними рішень субєктів владних повноважень.

07 жовтня 2010 року Закрите акціонерне товариство Фармацевтична фабрика «Віола» (далі - позивач), звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - відповідач-1) та Державної податкової адміністрації у Запорізькій області (далі відповідач-2).

Остаточні вимоги позивача, викладені в заяві про зміну позовних вимог, яка надійшла до суду 25.01.2011, полягали в наступному: визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення відповідача-1 від 25.06.2010 №0003112302/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 952177,00 грн. та 250705,70 грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення від 21.07.2010 №00031112302/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 952177,00 грн. та 250705.70 грн. штрафних санкцій, рішення відповідача-1 від 20.07.10 № 10433/10/25 про результати розгляду первинної скарги, рішення відповідача-2 від 24.09.10 № 4302/10/25-020 (№10815/7/25-20) про результати розгляду повторної скарги позивача, податкове повідомлення рішення відповідача-1 від 06.10.10 № 0003112302/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 952177,00 гри. та 250705,70 грн. штрафних санкцій, податкове повідомлення - рішення відповідача-1 від 06.10.10 №0005302302/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 188086,50 грн. та 619543,10 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою судді від 11.10.2010, у зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам ст.106 КАС України, заяву було залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви до 11.11.2010.

Станом на 11.11.2010 позивач усунув недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі судді від 11.10.2010.

Ухвалою судді від 12.11.2010 року було відкрито провадження в адміністративній справі, попереднє судове засідання призначене на 30.11.2010 року.

Ухвалою суду від 30.11.2010 за клопотаннями представників позивача та відповідача-1 провадження у справі було зупинено до 17.01.2011.

Ухвалою суду від 18.01.2011 провадження у справі було поновлено, попереднє судове засідання призначене на 26.01.2011.

Ухвалою суду від 26.01.2011 було задоволено клопотання представника відповідача-1, витребувано від державного реєстратора виконавчого комітету Запорізької міської ради копії реєстраційних карток Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком-В.В.» (ідентифікаційний код юридичної особи 36073309) щодо зміни відомостей про юридичну особу, а саме складу засновників та керівника, які були надані ТОВ «Інтерком-В.В.» державному реєстратору в 2009 році.

Ухвалою суду від 26.01.2011 було закінчене підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 03.02.2011.

У зв'язку з ненадходженням від державного реєстратора виконавчого комітету Запорізької міської ради витребуваних письмових доказів, у судовому засіданні 03.02.2011 оголошувалась перерва до 10.02.2011.

У судовому засіданні 10.02.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про зміну (доповнення) позовних вимог від 25.01.2011, зокрема зазначивши, що за результатами позапланової перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства під час взаємовідносин позивача із ТОВ «Інтерком-В.В.» відповідачем-1 був складений акт від 10.06.2010 № 91/23- 5/01973472 (далі - Акт №1). На підставі Акту №1 відповідачем-1 було прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.06.2010 №0003112302/0 (далі - перше ППР) про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 952177,00 грн. та 250705,70 грн. штрафних санкцій. Не погодившись з першим ППР, позивач його оскаржив відповідачу-1. Рішенням відповідача-1 від 20.07.2010 № 10433/10/25 про результати розгляду первинної скарги (далі - Рішення відповідача-1) скаргу позивача було залишено без задоволення. Крім того, відповідачем-1 було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.07.2010 №0003112302/1 (далі - друге ППР) про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 952177,00 грн. та 250705,70 грн. штрафних санкцій. Позивач оскаржив Рішення відповідача-1 до відповідача-2 шляхом подання 30.07.2010 повторної скарги №389. У відповідь на повторну скаргу позивача відповідачем-2 була призначена повторна позапланова виїзна документальна перевірка позивача, проведення якої було доручене відповідачу-1. За результатами повторної перевірки відповідачем-1 був складений Акт від 22.09.2010 №168/25/01973472 (далі - Акт №2). На підставі Акту № 2 відповідачем-2 24.09.2010 було прийняте рішення №4302/10/25-020 (№10815/7/25-20) про результати розгляду повторної скарги позивача (далі - Рішення відповідача-2). Рішенням відновідача-2 були залишені без змін перше, друге ППР та Рішення відповідача-1, а повторна скарга позивача - без задоволення. Крім того, Рішенням відповідача-2 було збільшено розмір бюджетного зобов'язання позивача з податку на прибуток на 188086,50 грн. і штрафні санкції на 619543,10 грн., а також зобов'язано відповідача-1 прийняти окреме податкове повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов'язання позивача. 06.10.2010 відповідачем-1 були прийняті податкове повідомлення-рішення №0003112302/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у сумі 952177,00 грн. та 250705,70 грн. штрафних санкцій (далі - третє ППР), а також податкове повідомлення - рішення №0005302302/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 188086,50 грн. та 619543,10 грн. штрафних санкцій (далі - четверте ППР). В обґрунтування оскаржуваних рішень відповідача-1 та відповідача-2 були покладені висновки Актів № 1 та № 2, відповідно до яких кошти в сумі 4561053,51 грн. перераховані позивачем на користь ТОВ «Інтерком-В.В.» в якості оплати за поставлену лікарську сировину були безпідставно включені позивачем до складу валових витрат, внаслідок чого в порушення вимог пп. 1.32 ст. 1, пп.5.2.1 п. 5.2, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94) позивачем було занижено податок на прибуток за 2009 рік на суму 1140013 грн. (за Актом №2) Позивач вважає оскаржувані рішення відповідачів протиправними, безпідставними та прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства, висновки зроблені в Актах №1 та №2 такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Відтак, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні 10.02.2011 проти позовних вимог заперечили з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов від 30.11.2010, зокрема зазначивши, що відповідачем-1 проводились позапланові виїзні перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інтерком-В.В.» за період серпень-жовтень 2009 року. Перевірками встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94, а саме занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1140263,50 грн., у т.ч. за 3 квартал 2009 року 720643,50 грн., за 4 квартал 2009 року - 419620,00 грн. Зазначене порушення виникло внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат, витрат на придбання лікарської сировини (пустинник, кора дуба, квіти безсмертника, звіробій, мати й мачуха та інші) від ТОВ «Інтерком-В.В.» на загальну суму 4561054,00 грн., оскільки договір, укладений між позивачем та ТОВ «Інтерком-В.В.» в силу ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України є нікчемним та, відповідно до ст. 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Крім того, зазначили, що видаткові накладні від 27.10.2009, 28.10.2009 та 30.10.2009, видані ТОВ «Інтерком-В.В.», підписані особою, яка не мала повноважень на їх підписання. Актом позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтерком-В.В.» від 07.06.2010 №74/23-5/36073309 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 по 30.04.2010, проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, було встановлено порушення ТОВ «Інтерком-В.В.»: ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, вчинених ТОВ «Інтерком-В.В.» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655, 656 ЦК України; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.03.2008 по 30.04.2010, які підпадають під визначення ст. 3 Закону № 334/94; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.03.2008 по 30.04.2010, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Також, ТОВ «Інтерком-В.В.» не мало право вчиняти правочин з продажу лікарської сировини, оскільки така діяльність піддягає ліцензуванню. У зв'язку з викладеним представники відповідача-1 просили у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 10.02.2011 проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов від 24.11.2010, зокрема зазначивши, що Рішення відповідача-2 не є рішенням суб'єкта владних повноважень в значенні наведеному у КАС України. Рішенням суб'єкта владних повноважень у даному випадку є податкові повідомлення-рішення, тому просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 10.02.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. ст. 1, 4, 9, 10 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (далі - Закон №509), п.п. 1.1, 2.1 Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого наказом ДПА України від 25.06.2008 № 412, п.п. 1.1, 2.1 Положення про державну податкову адміністрацію в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Севастополі, затвердженого наказом ДПІ України від 23.10.2007 №601, відповідачі у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органами державної виконавчої влади та суб'єктами владних повноважень.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 028306 (а.с. 237 т. 1) та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АА № 260070 (а.с. 238 т. 1) позивача первинно зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Запорізької міської ради 29.12.1993.

03.08.2009 між позивачем та ТОВ «Інтерком-В.В.» був укладений договір поставки лікарської сировини №03/08/09 (далі - Договір) (а.с. 72-74 т. 1) за умовами якого ТОВ «Інтерком-В.В.» зобов'язалось поставити позивачу, а позивач прийняти від постачальника лікарську сировину, вказану у накладних та здійснити оплату на умовах цього договору та специфікації до нього. Згідно із п. 1.2 Договору обсяг кожної партії мав встановлюватися у попередній заявці позивача. Відповідно до п. 3.1 Договору, його загальна орієнтовна ціна була визначена сторонами в п'ять мільйонів гривень.

Як зазначено в Актах №1 та №2, Рішенні відповідача-2 та не оскаржується сторонами ТОВ «Інтерком-В.В.» були виписані наступні видаткові накладні: №807 від 07.08.2009, №808 від 07.08.2009, №813 від 13.08.2009, №814 від 14.08.2009, №819 від 19.08.2009, №820 від 20.08.2009, №821 від 21.08.2009, №831 від 31.08.2009, №901 від 01.09.2009, №902 від 02.09.2009, №903 від 03.09.2009, №904 від 04.09.2009, №907 від 07.09.2009, №908 від 08.09.2009, №909 від 09.09.2009, №910 від 10.09.2009, №911 від 11.09.2009, №914 від 14.09.2009, №915 від 15.09.2009, №916 від 16.09.2009, №917 від 17.09.2009, №918 від 18.09.2009, №921 від 21.09.2009, №922 від 22.09.2009, №923 від 23.09.2009, №928 від 28.09.2009, №929 від 29.09.2009, №1001 від 01.10.2009, №1007 від 07.10.2009, №1008 від 08.10.2009, №1009 від 19.10.2009, №1012 від 12.10.2009, №1013 від 13.10.2009, №1014 від 14.10.2009, №1015 від 15.16.2009, №1016 від 16.10.2009, №1019 від 19.10.2009, №1020 від 20.10.2009, №1021 від 21.10.2009, №1022 від 22.10.2009, №1027 від 27.10.2009, №1028 від 28.10.2009, №1030 від 30.10.2009 на загальну суму 4570450,80 грн., у т.ч. ПДВ - 761741,80 грн. Позивач виписав видаткові накладні на повернення товару ТОВ «Інтерком-В.В.» на загальну суму 9397,29 грн., у т.ч. ПДВ - 1566,22 грн. Операції на зазначені суми були відображені у бухгалтерському обліку позивача.

Відповідачами не заперечуються факти перерахування позивачем в серпні 2009 - березні 2010 на поточний рахунок ТОВ «Інтерком-В.В.» грошової суми за поставлену згідно Договору лікарську сировину в розмірі 3994611,33 грн., а також наявність у позивача перед ТОВ «Інтерком-В.В.» станом на 30.06.2010 заборгованості за Договором на суму 566442,18 грн.

За даними документів первинного бухгалтерського обліку позивача, лікарська сировина, придбана за Договором використана ним у виробництві лікарських засобів.

На підставі наказу від 07.06.2010 №576 (а.с. 199 т. 4) та направлення від 07.06.2010 №0352 (а.с. 200 т. 4), виданих відповідачем-1, посадовими особами відповідача-1 в період з 07.06.2010 по 11.06.2010 (п. 2.1 Акту №1 - а.с. 19 т. 1) була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час взаємовідносин з ТОВ «Інтерком-В.В.» за період серпень-жовтень 2009 року. Відповідно до висновків Акту №1 (а.с. 27 т. 1), перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 - заниження податку на прибуток за 2009 рік на суму 952177,00 грн.

В обґрунтування наведеного порушення відповідач-1 послався на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 07.06.2010 № 74/23-5/36073309 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтерком-В.В.» (а.с. 224-235 т. 4), відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «Інтерком-В.В.»: ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Інтерком-В.В.» (код ЄДРПОУ 36073309) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655, 656 ЦК України; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.03.2008 по 30.04.2010, які підпадають під визначення ст. 3 Закону № 334/94; відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.03.2008 по 30.04.2010, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 235 т. 4).

На підставі наведеного вище акта ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 07.06.2010 № 74/23-5/36073309 відповідич-1 зробив висновок про те, що в ході перевірки ТОВ «Інтерком-В.В.» не встановлено факту передачі товарів позивачу, в зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, через що у позивача відсутнє право на формування валових витрат по операціях з ТОВ «Інтерком-В.В.» в розумінні ст. 5 Закону №334/94.

Не погодившись з висновками Акту 17.06.2010 позивач подав відповідачу-1 заперечення на цей Акт (а.с. 28-30 т. 1).

25.06.2010 відповідачем-1 було прийнято перше ППР (а.с. 31 т.1).

08.07.2010 позивач оскаржив відповідачу-1 перше ППР (а.с. 33-37 т.1).

20.07.2010 відповідач-1 надав позивачу Рішення відповідача-1 (а.с. 38-40 т. 1), яким залишив без змін перше ППР.

21.07.2010 відповідач прийняв друге ППР (а.с. 41 т. 1).

30.07.2010 позивач оскаржив відповідачу-2 із Рішення відповідача-1 та друге ППР (а.с. 42-47 т. 1).

Рішенням відповідача-2 від 12.08.2010 №3609/10/25-020 (8899/7//25-020) (наявність якого сторонами не заперечувалась) було продовжено термін розгляду повторної скарги до 27.09.2010 включно.

03.09.2010 для перевірки обставин, викладених у скарзі позивача, відповідач-2 прийняв рішення про проведення позапланової перевірки позивача та доручив проведення цієї перевірки відповідачу-1 (а.с. 201 т. 4).

В період з 09.09.2010 по 22.09.2010 на підставі направлення від 09.09.2010 №0648 та наказу від 08.09.2010 №1014 відповідачем-1 була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питання дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтерком-В.В.» за період серпень-жовтень 2009 року, про що був складений Акт №2 (а.с. 49-63 т. 1). Згідно висновків Акту №2 перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 - занижено податок на прибуток підприємств на суму 1140013 грн., у т.ч. у 3 кварталі 2009 року - 720644 грн., 2009 році - 1140013 грн.

24.09.2010 і відповідач-2 надав позивачу Рішення відповідача-2 (а.с. 64-71 т. 1), яким залишив без змін перше ППР, Рішення відповідача-1 та друге ППР, а скаргу позивача залишив без задоволення. Також відповідач-2 збільшив розмір донарахованого податку на прибуток підприємств на суму 188086,50 грн. і розмір застосованих штрафних санкцій на 619543,10 грн. та одночасно зобов'язав відповідача-1 забезпечити прийняття окремого податкового повідомлення-рішення про сплату 188086,50 грн. податку на прибуток підприємств та 619543,10 грн. штрафних санкцій.

06.10.2010 відповідачем-1 було прийняте третє та четверте ППР.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку рішенням відповідачів суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням відповідачів, суд виходить з наступного.

Відповідно до Актів №1, №2 та Рішення відповідача-2, відповідачем-1 встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94, крім того Актом №2 відповідачем-1 встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1 та пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94.

В обґрунтування таких висновків відповідач-1 посилається на нікчемність відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України Договору, а також на те, що він в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, в ході судового розгляду цієї справи представники відповідача-1 посилались на те, що ТОВ «Інтерком-В.В.» не мало право вчиняти правочин з продажу лікарської сировини, оскільки така діяльність, на думку відповідача-1, підлягає ліцензуванню, а також на те, що видаткові накладні від 27.10.2009, 28.10.2009 та 30.10.2009 від імені ТОВ «Інтерком-В.В.» підписані особою, яка не мала повноважень на їх підписання. При цьому, ані в Актах №1 та №2, ані під час судового розгляду цієї страви відповідачі не заперечили факт отримання позивачем лікарської сировини, яка була предметом Договору, та її використання в господарській діяльності позивача.

Відтак, для повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, суд має дослідити обґрунтованість та вмотивованість висновків відповідача-1 щодо нікчемності Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагаєтеся.

Посилання відповідача-1 як на підставу нікчемності Договору лише на ч.ч. 1, 5 ст. 203 та на ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України не обґрунтовує висновків відповідача-1 про нікчемність Договору, оскільки така правова позиція суперечить змісту ч. 3 ст. 215 ЦК України відповідно до якої - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), а також не враховує вимог ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відтак, нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Станом на час прийняття відповідачем-1 оскаржуваних рішень законодавство України визначало вичерпний перелік випадків, коли правочин є нікчемним (ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 219, ч.1 ст. 220, ч. 2 ст. 221, ч. 1 ст.224, ч. 1 ст. 226, ч. 2 ст. 228, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 3 ст. 719 ЦК України та ін.). Проте, обґрунтування нікчемності Договору, наведене відповідачем-1 в Актах №1 та №2, не містить посилання на відповідні правові норми, які встановлювали б нікчемність Договору.

Крім того, в ході судового розгляду відповідачі не довели будь-якого порушення Договором вимог ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України.

В обґрунтування позиції про те, що ТОВ «Інтерком-В.В.» не мало право вчиняти Договір, оскільки ця діяльність підлягає ліцензуванню, відповідачі посилаються на ст. 4 Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 № 698-ХІІ та Закон України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 № 123/96-ВР.

Проте, ст. 4 Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 № 698-ХІІ в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних рішень не містила вимоги про здійснення підприємницької діяльності з реалізації Лікарських засобів (а так само й лікарської сировини) лише за наявності відповідної ліцензії. Така вимога міститься в п. 5 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-ІІІ.

Разом з тим, ані в Актах №1 та №2, ані в оскаржуваних рішеннях, відповідачі не посилались на ст. 227 ЦК України як на підставу недійсності Договору, крім того порушення, про які йдеться в цій статті, не мають наслідком нікчемність Договору, а є підставою для визнання такого правочину недійсним в судовому порядку.

Оскільки Договір не був визнаний в судовому порядку недійсним, а відповідачем-1 в Актах №1, № 2 та Рішенні відповідача-2 не було наведено правової норми, яка прямо встановлює нікчемність цього Договору, то суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідачів про нікчемність Договору.

Оцінюючи доводи відповідачів про те, що видаткові накладні №1027 від 27.10.2009, №1028 від 28.10.2009, №1030 від 30.10.2009 щодо передачі лікарської сировини позивачу від імені ТОВ «Інтерком-В.В.» були підписані не уповноваженою на те особою, суд зазначає, що відповідачі не довели факту обізнаності позивача про зміни у складі осіб, уповноважених здійснювати юридичнозначущі дії від імені ТОВ «Інтерком-В.В.», які відбулись з моменту державної реєстрації таких змін 27.10.2009. Крім того, Акти №1 та №2 не містять посилання на цю обставину, як на підставу прийняття оскаржуваних рішень, тому суд не приймає цих доводів відповідача.

Щодо порушеним вимог Закону № 334/94 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94 господарською діяльністю - є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону № 3.34/94 валовими витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94 визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В процесі судового розгляду відповідачами не було доведено факти неотримання позивачем лікарської сировини за Договором, нездійснення позивачем витрат на оплату цієї сировини, а так само й невикористання зазначеної сировини у власній господарській діяльності. Навпаки, відповідачами ці факти не заперечувались, проте представники відповідачів висловлювали сумніви щодо постачання лікарської сировини саме ТОВ «Інтерком-В.В.», ці сумніви вони обґрунтовували актом перевірки ТОВ «Інтерком-В.В.» від 07.06.2010 №74/23-5/36073309. Суд не приймає такі доводи відповідачів, оскільки відповідно до зазначеного акту перевірки ТОВ «Інтерком-В.В.» ця перевірка проводилась за відсутності ТОВ «Інтерком-В.В.», без сповіщення осіб, уповноважених вчиняти юридичнозначущі дії від імені цієї юридичної особи та за відсутності будь-яких документів про господарську діяльність цього підприємства. Відтак, факти встановлені актом перевірки ТОВ «Інтерком- В.В.» суд не може визнати безспірними.

Разом з тим, факти отримання позивачем лікарської сировини за Договором у ТОВ «Інтерком-В.В.» та її використання у власній господарській діяльності підтверджуються як первинними бухгалтерськими документами позивача, так і висновками експертного дослідження Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ УМВС України в Запорізькій області № 34 від 12.07.2010 (а.с. 102-133 т. 4), експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати від 22.09.2010 № О-1920 (а.с. 134-147 т. 4) та довідки про результат и перевірки дотримання субєктом господарської діяльності вимог законодавства щодо забезпечення якості лікарських засобів від 28-29 жовтня 2010, складеної Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів в Запорізькій області (а.с. 204-210 т. 4).

В обґрунтування порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 відповідач-1 посилається на порушеним позивачем абзацу 4 цієї норми, відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, відповідач-1 не зазначає, якою нормою правил ведення саме податкового обліку передбачена обов'язковість ведення і зберігання зазначених документів, а також які саме документи не велись або бели відсутні у позивача.

Відтак, з урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про необґрунтованість висновків відповідача-1 про порушення позивачем вимог Закону №334/94.

Вирішуючи позов в частині визнання протиправними та скасування Рішення відповідача-1 та Рішення відповідача-2 суд зазначає наступне.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії. а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Рішення відповідача-1 та Рішення відповідача-2 не породжують прав та обов'язків у позивача, не змінюють чи припиняють їх. Відтак, за своєю правовою природою Рішення відповідача-1 та Рішення відповідача-2 не є рішенням суб'єкта владних повноважень в значенні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України.

За наведених вище підстав суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині визнання протиправними та скасування першого, другого, третього та четвертого ППР. У задоволенні ж решти позовних вимог має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 кой.), що підтверджується документом системи «Клієнт-Банк» про перерахування за платіжним дорученням № 4575 від 05.10.2010 зазначеної суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Відповідачами не надано документального підтвердження своїх судових витрат, тому підстав для присудження судових витрат на користь відповідачів судом не встановлено.

Отже, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2,27 грн. (дві гривні двадцять сім копійок) виходячи з того, що чотири з шести вимог позивача були задоволені (3,40 грн. * 4 / 6).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2. 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС У країни, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства фармацевтичної фабрики «Віола» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Державної податкової адміністрації у Запорізькій області про визнання протиправними та нечинними рішень субєктів владних повноважень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 25.06.2010 №0003112302/0 про визначення Закритому акціонерному товариству фармацевтичній фабриці «Віола» податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 952177,00 гривень та 250705,70 гривень штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 21.07.2010 №0003112302/1 про визначення Закритому акціонерному товариству фармацевтичній фабриці «Віола» податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 952177,00 гривень та 250705,70 гривень штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 06.10.2010 №0003112302/2 про визначення Закритому акціонерному товариству фармацевтичній фабриці «Віола» податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 952177,00 гривень та 250705,70 гривень штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 06.10.2010 №0005302302/2 про визначення Закритому акціонерному товариству фармацевтичній фабриці «Віола» податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 188086,50 гривень та 619543,10 гривень штрафних санкцій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в розмірі 2,27 грн. (дві гривні двадцять сім копійок) присудити на користь Закритого акціонерного товариства фармацевтичної фабрики «Віола», ЄДРПОУ 01973472 (вул. Кірова, буд. 75, Жовтневий район, м. Запоріжжя, 69063) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус

Постанова в повному обсязі складена 15.02.2011.