Постанова № 13972506, 09.02.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2011 року м. Запоріжжя Справа № 2а-6285/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Пекній Т.В.,

за участю представників:

позивача Берлінера А.В. (довіреність від 14.12.2009 №б/н);

Дробіна А.М. (довіреність від 08.12.2003 №2);

відповідача Проценко Ю.В. (довіреність від 19.10.2010 №07-01-14-23/6156)

прокурора Романова Р.О. (посвідчення від 06.08.2008 №83)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергогаз», м.Запоріжжя

до Запорізької митниці

за участю прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеренергогаз» (далі ТОВ «Інтеренергогаз», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі-суд) із позовом до Запорізької митниці (далі відповідач), у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд :

визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 28.05.2010 №112000006/2010/000687/1, від 28.05.2010 №112000006/2010/000689/1, від 28.05.2010 №112000006/2010/000688/1, від 10.06.2010 №112000006/2010/000831/1;

визначити та застосувати митну вартість товарів, що експортувались в Україну по зовнішньоекономічному контракту №AU-100 від 01.03.2010 та додаткам до нього від 10.03.2010 №№100184 , 100186, заявлену позивачем шляхом подання декларації митної вартості, а саме: відповідно до декларації №112000010/2010/003715 від 26.05.2010 в розмірі 1286586,44 грн., відповідно до декларації №112000010/2010/003714 від 26.05.2010 в розмірі 1186551,20 грн., відповідно до декларації №112000010/2010/003712 від 26.05.2010 в розмірі 2084024,65 грн., відповідно до декларації №112000010/2010/004175 від 08.06.2010 в розмірі 3634720,67 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Зокрема зазначає, що товар, митна вартість якого заявлена позивачем ДМВ №112000010/2010/003450 та товар, митна вартість якого заявлена ДМВ №112000010/2010/003715, №112000010/2010/003714, №112000010/2010/003712, №112000010/2010/004175 є ідентичним. Проте при проведенні митного оформлення першої партії товару відповідач визнав митну вартість товару, заявлену в декларації позивача, а рішеннями від 28.05.2010 №112000006/2010/000687/1, від 28.05.2010 №112000006/2010/000689/1, від 28.05.2010 №112000006/2010/000688/1 визначив митну вартість ідентичного товару в розмірі 0,6854 євро за одиницю товару, рішенням від 10.06.2010 №112000006/2010/000831/1 визначив митну вартість ідентичного товару в розмірі 0,6994 євро за одиницю товару. Вказує, що відповідно до п.п.5.4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби від 31.01.2007 №74 (далі Методичні рекомендації №74), у розумінні статті 268 митна вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 та скоригована відповідно до вимог абзацу п'ятого статті 268 та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267. Оскільки відповідав мав інформацію про операції з ідентичними товарами та у позивача згідно контракту не було зобовязань, визначених у п. п. 5, 6, 7 ч.2 ст.267 Митного кодексу України (далі - МК України), тому коригувати митну вартість не має підстав, а ідентичні товари продавались в Україну на тих самих комерційних умовах та кількості, тому приміняти ст. 268 МК України на підставі інформації про продаж в Україну ідентичних товарів в іншій кількості та на інших комерційних умовах не має підстав. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях. Зокрема зазначає, що оскаржувані рішення є правомірним, оскільки під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (далі Порядок №1766) були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом не надані додаткові документи на підставі положень ст. 265 МК України, вимог п. 14 Порядку № 1766 було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості № 2 відповідно до ст. 268 МК України. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Згідно повідомлення заступника прокурора Запорізької області від 05.01.2011 №05/1-2203-11 з метою захисту економічних інтересів держави за виниклим спором, на підставі ст.ст.35, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.60 КАС України у справу вступив прокурор на стороні відповідача.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи представника відповідача та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.

01.03.2010 між ТОВ «Інтеренергогаз» та АрселорМіттал Інтернешнл ОСОБА_4 був укладений зовнішньоекономічний контракт №AU-100 відповідно до якого АрселорМіттал Інтернешнл ОСОБА_4 зобов'язаний продати, а ТОВ «Інтеренергогаз» - оплатити та прийняти першоякісний горячеоцинкований сталевий лист в рулонах. Загальна вартість вказаного контракту, включаючи пакування, маркування та доставку товару, складає 5000000,00 євро.

Для проведення митного оформлення першої партії товару, позивачем до митного органу 17.05.2010 була подана вантажна-митна декларація (далі ВМД) №112000010/2010/003450 та ДМВ №112000010/2010/003450 за формою ДМВ-1, відповідно якої позивачем митна вартість смоли була визначена за основним метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст. 266, 267 МК України.

Митна вартість товару була визначена позивачем відповідно до підпункту 1 частини 1 ст. ст. 266, 267 МК України в розмірі відповідно до ціни контракту (метод № 1) в іноземній валюті 214919,52 Євро, що у розрахунку у гривнях складає 2127925,47 грн., виходячи з ціни, встановленої сторонами у зовнішньоекономічному контракті на умовах поставки DAF Тереховка, транспортом продавця за рахунок продавця.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були надані документи, а саме: облікова картка №11200/2/03/00092 субєкта зовнішньоекономічної діяльності (ТОВ «Інтеренергогаз»); внутрішній транзитний документ; залізничні накладні; інвойси; пакувальні листи; проформи; зовнішньоекономічний контракт №AU-100 від 01.03.2010; додатки №№100186, 100184 до зовнішньоекономічного контракту №AU-100 від 01.03.2010; довідка про відсутність за межами України валютних цінностей; сертифікат походження ЕЕ 149564; сертифікати якості; платіжне доручення в іноземній валюті; прас-лист виробника; висновок Державного підприємства «Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків» при Міністерстві економіки України від 12.05.2010 №6/237; експортна ВМД.

Відповідачем на ДМВ №112000010/2010/003450 зроблено відмітку про визнання митної вартості.

Для проведення митного оформлення другої, третьої та четвертої партій товару, позивачем до митного органу 26.05.2010 та 08.06.2010 були подані ВМД № 112000010/2010/003715, № 112000010/2010/003714, № 112000010/2010/003712, № 112000010/2010/004175 та ДМВ № 112000010/2010/003715, № 112000010/2010/003714, № 112000010/2010/003712, № 112000010/2010/004175 за формою ДМВ-1, відповідно якої позивачем митна товару була визначена за основним метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст. 266, 267 МК України.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були надані документи аналогічні поданим під час оформлення першої партії товару.

Митна вартість товару була визначена позивачем відповідно до підпункту 1 частини 1 ст. ст. 266, 267 МК України в розмірі відповідно до ціни контракту (метод № 1):

у ВМД №112000010/2010/003715 митну вартість заявлено в іноземній валюті 132811,13 Євро, у розрахунку у гривнях у розмірі 1286586,44 грн.;

у ВМД №112000010/2010/003714 в іноземній валюті 122484,74 Євро, у розрахунку у гривнях у розмірі 1186551,20 грн.;

у ВМД №112000010/2010/003712 в іноземній валюті 215128,70 Євро, у розрахунку у гривнях у розмірі 2084024,65 грн.;

у ВМД №112000010/2010/004175 в іноземній валюті 383703,85 Євро, у розрахунку у гривнях у розмірі 3634720,67 грн.

У звязку із сумнівами щодо заявленої митної вартості товару Запорізькою митницею були витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ДМВ №112000010/2010/003715, №112000010/2010/003714, №112000010/2010/003712, №112000010/2010/004175, а саме: експортна декларація країни відправлення;згідно ст. 77 МК України переклад документу про характеристики; договір з третіми особами, що повязані з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) фірми виробника товару; калькуляція фірми виробника товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару або сировини.

28.05.2010 та 09.06.2010 позивачем додатково надані Запорізькій митниці наступні документи: переклад калькуляції ціни товару; фінансова довідка про сплату за товар; лист від 19.05.2010 про статус компанії АрселорМіттал Інтернешнл ОСОБА_4; калькуляція ціни товару.

Проте, митним органом прийняті рішення від 28.05.2010 №112000006/2010/000687/1, від 28.05.2010 №112000006/2010/000689/1, від 28.05.2010 №112000006/2010/000688/1, від 10.06.2010 №112000006/2010/000831/1 про визначення митної вартості товару за методом №2.

Не погодившись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 259 МК України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 261 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною 2 ст. 262 МК України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі (ст.264 МК України).

Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів (ст. 265 МК України).

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларації митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) згідно ст. 267 МК України, відповідно до якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем до митниці надано всі необхідні документи, визначені у п. 7 Порядку № 1766. Ці документи були аналогічними тим, що подавались позивачем під час митного оформлення першої партії товару.

Пунктом 11 Порядку №1766 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

В процесі митного оформлення співробітниками Запорізької митниці були додатково витребувані від позивача документи, а саме: експортна декларація країни відправлення; згідно ст. 77 МК України переклад документу про характеристики; договір з третіми особами, що повязані з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) фірми виробника товару; калькуляція фірми виробника товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.

Крім того, як стверджує представник відповідача, враховуючи неподання декларантом всіх додатково витребуваних документів та те, що відомості, які містяться в поданих позивачем документах не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару, митним органом було здійснено митну оцінку товару за другим методом. При здійсненні зазначеної оцінки, митний орган використав лише цінову базу, яка була в наявності та застосована митна вартість ідентичних товарів, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього.

Відповідно до п.3 ст.3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 року №602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року за №669/16685 (далі Порядок №602) під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:

-спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;

-спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

-інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

-інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

-інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України;

-цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Відтак база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу та запереченнях, наданих суду, Запорізькою митницею при винесенні оскаржуваного рішення використовувалась лише інформація, що міститься в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.

Згідно ст. 189 Господарського кодексу України ціна це форма грошового визначення вартості продукції, яку реалізують субєкти господарювання. При цьому, у ч.4 ст. 189 ГК України встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Таким чином, оскільки в даному випадку грошове визначення вартості продукції сторонами у контракті визначено у євро, то і обчислювати митну вартість необхідно виходячи із курсу євро.

За твердженням представника відповідача під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару відрізняється від рівня митної вартості ідентичних товарів, імпортованих на митну територію України. Вартість ідентичних товарів ЄАІС ДМСУ відповідачем визначено у доларах США.

Із пояснень представника відповідача встановлено, що для порівняння митної вартості, визначеної позивачем у митній декларації, із рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів ЄАІС ДМСУ, відповідачем митну вартість у євро перераховано спочатку у гривні, а потім у долари США. При цьому, відповідачем не враховано коливання курсу долара США.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що співвідношення курсів долара США та євро не може бути визнано як показник зміни митної вартості товару.

Крім того, відповідно до п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3квітня 1997року N 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

В даному випадку митна вартість товару розрахована відповідачем в українській гривні із застосуванням курсу НБУ, який діяв на день прийняття вантажної митної декларації для оформлення, що є порушенням п.4.3. ст.4 Закону № 168/97-ВР.

Посилання представника відповідача на п. 16 Порядку № 1766, у якому вказано, що на підставі рішення митного органу про визначення митної вартості товарів зазначена вартість перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до відповідної іноземної валюти, установленим Національним банком України на день прийняття вантажної митної декларації для оформлення, не є обґрунтованим, оскільки, за загальними принципами права у разі якщо норми правових актів суперечать одна одній, то застосовується та норма, яка встановлена правовим актом вищої юридичної сили. У даному випадку це Закон № 168/97-ВР.

Ураховуючи вищевикладене, відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень про визначення митної вартості товарів від 28.05.2010 №112000006/2010/000687/1, від 28.05.2010 №112000006/2010/000689/1, від 28.05.2010 №112000006/2010/000688/1, від 10.06.2010 №112000006/2010/000831/1.

Щодо вимог про визначення та застосування митної вартості товарів, що експортувались в Україну по зовнішньоекономічному контракту №AU-100 від 01.03.2010 та додаткам до нього від 10.03.2010 №№100184 , 100186, заявлену позивачем шляхом подання декларації митної вартості, а саме: відповідно до декларації №112000010/2010/003715 від 26.05.2010 в розмірі 1286586,44 грн., відповідно до декларації №112000010/2010/003714 від 26.05.2010 в розмірі 1186551,20 грн., відповідно до декларації №112000010/2010/003712 від 26.05.2010 в розмірі 2084024,65 грн., відповідно до декларації №112000010/2010/004175 від 08.06.2010 в розмірі 3634720,67 грн., суд приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у разі постановлення судового рішення про протиправність та скасування рішень митниці про визначення митної вартості товару за певним методом, повторного оформлення вантажу не відбувається. Отже, вимога про зобовязання визначити митну вартість за методом 1 не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 28.05.2010 №112000006/2010/000687/1, від 28.05.2010 №112000006/2010/000689/1, від 28.05.2010 №112000006/2010/000688/1, від 10.06.2010 №112000006/2010/000831/1.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергогаз» (код ЄДРПОУ 31449719) судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 15.02.2011.

Суддя (підпис) О.С.Янюк

15.02.2011 постанова не набрала законної сили

СуддяО.С.Янюк