Постанова № 13972334, 16.02.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2011 р. Справа №2а-1081/11/1/0170 (14:32) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Трещової О.Р., при секретарі Сусловій Є.О., за участю

представника позивача Чистякова В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Золотий пляж» до Державної податкової інспекції у м.Ялта АРК

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Золотий пляж» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м.Ялта АРК про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АРК № 0002171502/0 від 19.07.2010 року про застосування до ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» штрафних санкцій в сумі 170,00 гривень.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.01.2011 року відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.07.2010 року ДПІ у м.Ялта АР Крим складено акт невиїзної документальної перевірки № 2925/15-2/02650593 від 06.07.2010 року.

Позивач зазначає, що на підставі вищевказаного акту ДПІ у м.Ялта АР Крим винесено податкове повідомлення рішення № 0002171502/0 від 19.07.2010 року, яким була визначена сума податкових зобовязань з платежу з ПДВ в розмірі 170,00 гривень.

Позивач підкреслює, що вищевказане податкове повідомлення рішення є незаконним та необґрунтованим.

Позивач пояснює, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. «а» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме: платником ПДВ не подана податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року.

Позивач зазначає, що ЗАТ «Золотий пляж» зазначена податкова декларація була подана своєчасно, про що свідчить протокол успішного імпорту файлів, квитанції № 1 та №2 від 21.06.2010 року за реєстраційним номером звіту 9002256538.

Позивач пояснює, що листом № 13179/10/15-2 від 22.06.2010 року відповідач повідомив ЗАТ «Золотий пляж», що декларація з ПДВ за травень 2010 року не визнана податковою звітністю.

Позивач підкреслює, що в листі № 13179/10/15-2 від 22.06.2010 року не зазначено з яких саме підстав декларація позивача з ПДВ за квітень 2010 року не визнана податковою.

Позивач пояснює, що у звязку з тим, що вищевказаний лист відповідача не визначав будь-яких обставин та посилань на допущені ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» порушення позивач звернувся до ДПІ у м.Ялта АРК зі скаргою № 79 від 05.07.2010 року, за якою просило скасувати незаконне рішення з невизнання поданої звітності,але до теперішнього часу відповіді від контролюючого органу на подану скаргу підприємство не отримало.

Позивач зазначає, що повідомленням № 14463/10/15-2 від 08.07.2010 року ДПІ у м.Ялта вказує, що підставою невизнання податкової декларації з ПДВ, в т.ч. за травень 2010 року, є п.3.2 Регламенту взаємодії між структурними підрозділами органів ДПІ в АРК щодо відпрацювання підприємств при проведенні операції «Бюджет».

Позивач підкреслює, що відповідач в своєму повідомленні не зазначає навіть причинного звязку віднесення платника податку до категорії ризику з висновком податкової інспекції щодо невизнання декларації з ПДВ за травень 2010 року.

У судове засідання представник відповідача не зявився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином про дату час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» зареєстрований юридичною особою 12.03.2003 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 445907.

Судом встановлено, що ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» взято на облік в органах державної податкової служби 27.12.1991 року за №33, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 18.03.2009 року №5453/3.

ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» є платником ПДВ, що вбачається з свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №00511110 від 01.07.2003 року.

06.07.2010 року головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість ДПІ у м.Ялта Тезек Н.М. проведено камеральну перевірку ЗАТ Санаторій «Золотий пляж» з питання не надання податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року, про що складено акт №2925/15-2/02650593 від 06.07.2010 року (надалі акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що на порушення п.п. «а» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платником ПДВ не подана декларація з ПДВ за травень 2010 року, граничний строк подання якої 21.06.2010 року.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до п.п. «а» п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, непредоставляючий податкову декларацію в терміни, визначені законодавством, сплачує штрафу розмірі десяти не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.

Судом встановлено, що 06.07.2010 року податковим органом на адресу керівника ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» направлено лист за №14463/10/15-2, з якого вбачається,що у випадку незгоди позивача з висновками перевірки, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, посадові особи платника податків мають право протягом трьох днів з дня отримання екземпляру акту перевірки подати до органів податкової служби заперечення до акту перевірки.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Ялта винесено податкове повідомлення рішення № 0002171502/0 від 19.07.2010 року, яким на підставі п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобовязання позивача з ПДВ за штрафними санкціями в розмірі 170,00 гривень.

Судом встановлено, що зазначене податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Так, ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» 28.07.2010 року до ДПІ у м.Ялта АР Крим подано скаргу № 79 від 27.07.2010 року, в якій позивач просив скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Ялті АР Крим № 0002171502/0 від 19.07.2010 року про застосування до ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» штрафних санкцій в сумі 170,00 гривень.

Суд зазначає, що рішення, прийнятого податковим органом за результатом розгляду скарги позивача, сторонами не надано.

11.11.2010 року позивачем до ДПА України подано повторну скаргу за № 98 на податкове повідомлення рішення, в якій позивач просив скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Ялті АР Крим № 0002171502/0 від 19.07.2010 року про застосування до ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» штрафних санкцій в сумі 170,00 гривень, скасувати рішення ДПА в АР Крим про результати розгляду скарги вих.№2746/10/25-023 від 01.11.2010 року, скасувати рішення ДПІ у м.Ялта АР Крим про результати розгляду скарги вих. № 20081/10/25-0 від 24.09.2010 року.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 146/6/25-0215 від 06.01.2011 року ДПА України залишила без змін податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Ялта від 19.07.2010 року № 0002171502/0 та рішення ДПА в АРК від 01.11.2010 року №32746/10/25-023, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу без задоволення.

Суд зазначає, що позивач у звязку з незгодою зі спірним податковим повідомленням рішенням ДПІ у м.Ялта АР Крим звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність винесення Державною податкової інспекції у м.Ялта АРК податкового повідомлення - рішення № 0002171502/0 від 19.07.2010 року, судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що спірне податкове повідомлення рішення було прийнято ДПІ у м.Ялта АР Крим на підставі акту перевірки, яким встановлено, що ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» не подана декларація з ПДВ за травень 2010 року, граничний строк подання якої 21.06.2010 року.

При цьому, судом встановлено, що ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року разом з розрахунком коригування сум ПДВ (додаток 1), довідкою щодо залишку відємного значення попереднього періоду (додаток 2), розрахунком суми бюджетного відшкодування (додаток 3), розшифровкою в розрізі контрагентів (додаток 5) була направлена до податкова органу електронною поштою та отримана відповідачем 21.06.2010 року, що підтверджується квитанціями №1 та № 2 від 21.06.2010 року.

Судом встановлено, що надана позивачем до ДПІ у м.Ялта АР Крим податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року не визнана податковою звітністю, про що позивача повідомлено листом від 22.06.2010 року №13179/10/15-2.

Крім того, з листа ДПІ у м.Ялта АР Крим від 06.07.2010 року №14463/10/15-2 вбачається, що у звязку з рішенням робочої групи в межах проведення операції «Бюджет», декларація з ПДВ за травень 2010 року не визнана як «податкова декларація».

Перевіряючи правомірність дій ДПІ у м.Ялта АР Крим щодо невизнання декларації ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» з ПДВ за травень 2010 року податковою звітністю суд зазначає наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачалося Законом України "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI). З прийняттям вказаного Закону та в силу повноважень, передбачених ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), ДПА України було затверджено форму податкової декларації з ПДВ та Порядок її заповнення і подання наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.97 р. за N 250/2054 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок).

В силу п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (що діяв на дату виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

П.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, в разі неподання до органу державної податкової служби додатків до податкової декларації з податку на додану вартість така податкова декларація вважається невизнаною як податкова декларація, про що повідомляється платника податків із зазначенням підстав її неприйняття. Отже, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларації обмежено вичерпним переліком - прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вимоги Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), з метою покращення контролю при справлянні податку на додану вартість, досягнення прозорості у податковій звітності, виявлення на стадії подання звітності тих платників податків, які уникають від належної та повної сплати податку на додану вартість, підвищення ефективності та скорочення термінів перевірки та забезпечення своєчасного відшкодування ПДВ з бюджету з дотриманням повноважень, наданих п. 3 ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) Державною податковою адміністрацією України було розроблено та внесено наказом N 159 зміни до форми податкової декларації з ПДВ та Порядку її подання, затверджених наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166 (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Також, з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 06.02.2008 р. N 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість", яким, зокрема, було зобов'язано внести за погодженням з Мінфіном, відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість та Порядку її заповнення і подання.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. N 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість", з метою забезпечення своєчасного і повного відшкодування податку на додану вартість, скорочення термінів проведення та кількості документальних перевірок з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість"(що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI), з урахуванням змін і доповнень, внесених Законом України від 28.12.2007р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прийнято наказ Державної податкової адміністрації України "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" від 17.03.2008 р. N 159, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2008 р. за N224/14915.

Таким чином, ДПА України постійно здійснюється удосконалення форм та порядку подання податкової звітності, в тому числі і податкової декларації з ПДВ. Вказані обставини свідчать, що ДПА України є розробником форми декларації по ПДВ, Порядку її заповнення та подання, й, відповідно, безпосередньо має повноваження і для подальшого удосконалення даної форми декларації та порядку її подання.

Підпунктом 7.2.8 пунктом 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 10.6 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Проаналізувавши положення Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI), суд встановив, що безпосередньо цим законом форму та порядок заповнення декларації з податку на додану вартість не встановлено. Вищевказана норма (пп. 7.2.8 Закону України N168/97-ВР) є відсильною до інших законів, тому при визначенні правомірності положень наказу ДПА України, яким затверджено форму та порядок подання декларації з ПДВ, потрібно розглядати в сукупності норми законодавчих актів, які передбачають та встановлюють таку форму чи порядок або визначають компетенцію органу, який наділений правом встановлювати таку форму і порядок заповнення декларації.

Разом з тим, суд зауважує, що приписами п.п. 4.1.2. Закону 2181-ІІІ (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) чітко встановлено випадки, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме, якщо в ній не зазначено обовязкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Тобто, Законом встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкова декларація може бути не визнана такою контролюючим органом: 1 - коли в ній не зазначено обовязкових реквізитів, або 2 - її не підписано відповідними посадовими особами, або 3 - не скріплено печаткою.

Разом з тим, слід зауважити, що сама податкова служба обовязкові реквізити визначила, наприклад, в п. 4.4. “Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України”, затверджених Наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008р. таким чином:

“У цьому контексті під обовязковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 “Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України” або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.

Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними Реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період”.

Отже, зважаючи на постійний процес вдосконалення та змінення форм податкової звітності з боку ОДПС, визначення її органами переліку обовязкових реквізитів своїми наказами, неприпустимо змінювати перелік таких реквізитів або змінювати перелік підстав, за якими податкові декларації можуть бути не визнані як податкові декларації у кожному окремому випадку, не спираючись на норми діючого законодавства.

Як вже зазначено судом, приписами п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) визначено обовязок контролюючого органу прийняти податкову декларацію.

Суд зазначає, що не визнаючи надану позивачем податкову звітність за травень 2010р. з ПДВ відповідач посилався на наказ ДПА України від 09.04.2010р. №2010р. “Про введення в дію операції “Бюджет”, у звязку з чим суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, як вбачаться з наказу ДПА України від 09.04.2010р. №2010р. “Про введення в дію операції “Бюджет”, він не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, що відповідно до вимог Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” є обовязковим, а отже, він не містить ознак підзаконного нормативно-правового акту та не може бути застосований судом при вирішенні даного спору.

Крім того, зазначений наказ ДПА України не може бути визнаний таким, що розширює або звужує перелік підстав, за якими не можуть бути визнані податковою звітністю декларації платників податку на додану вартість.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Проаналізувавши декларацію ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» з ПДВ за травень 2010 року, судом встановлено, що всі обовязкові реквізити були заповнені та зазначені позивачем вірно, будь-яких зауважень з цього приводу відповідач в листах від 22.06.2010 року № 13179/10/15-2 та від 08.07.2010 року № 14463/10/15-2 не наводив. Крім того, зазначена декларація підписана керівником товариства Старинським А.Т. та головним бухгалтером Коваль Н.Б., скріплена печаткою платника податків.

Отже, підстави невизнання декларації податковою звітністю, передбачені п. 4.1.2 статті 4 Закону № 2181 (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI), пунктом 4.3. Порядку її заповнення і подання, відсутні. При цьому, жодним законодавчим актом інші підстави невизнання декларацій податковою звітністю не передбачені.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено, відтак обґрунтованості позовних вимог відповідачем не спростовано.

Таким чином, дії ДПІ у м.Ялта АР Крим стосовно відмови в визнанні податкової декларації ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» з ПДВ за травень 2010 року податковою звітністю не можуть бути визнані судом такими, що вчинені обґрунтовано, на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Отже, позивач у встановленому Законом порядку та строки надав ДПІ у м.Ялта АР Крим декларацію з ПДВ за травень 2010 року, яка була отримана податковим органом.

Приймаючи до уваги, що штрафні санкції до ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» спірним податковим повідомленням рішенням ДПІ у м.Ялта АР Крим були застосовані у звязку з неподанням позивачем податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року, що зазначено в акті перевірки № 2925/15-2/02650593 від 06.07.2010 року, суд вважає, що податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Ялта АР Крим № 0002171502/0 від 19.07.2010 року не може бути визнано таким, що прийняте на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Ялта АРК № 0002171502/0 від 19.07.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У судовому засіданні, що відбулося 16.02.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 21.02.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м.Ялта АРК № 0002171502/0 від 19.07.2010 року на суму 170,00 гривень.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Санаторій «Золотий пляж» (ЄДРПОУ 02650593) 3,40 гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.