Постанова № 13972328, 28.02.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2011 р. о 17:47 Справа №2а-529/11/4/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представників сторін:

представник позивача - Вишневський В.Л.;

представник відповідача - Володькін С.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Євротранс"

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Приватне підприємство "Євротранс" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2010 року №0004191502/0.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про непоширення на позивача пільгового режиму оподаткування податком на додану вартість, встановленого пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо звільнення від оподаткування операцій з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Ухвалами суду від 11.01.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення. Представник відповідача вказав, що тарифи на послуги з пасажирських перевезень підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування лише у разі надання таких послуг підприємствами комунальної власності, тарифи, які застосовує позивач, погоджуються міською радою. З наведених підстав представник відповідача вважає, що пільга, передбачена пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону №168 не може бути застосована позивачем, тому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 32003201.

Посадовою особою відповідача проведено невиїзну документальну перевірку позивача з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, за наслідками перевірки складено акт від 17.12.2010 року №4471/32003201/15-2 (а.с. 10-13).

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення позивачем приписів пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону №168 (тут і далі - нормативно-правові акти в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у сумі 14466,00 грн.

На підставі даного акту та відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, підпунктів 17.1.3, 17.1.6-1 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181), відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 24.12.2010 року №0004911502/0 (а.с. 14) про визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 46291,00 грн., у тому числі за основним платежем 14466,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31825,00 грн.

Відповідно до акту перевірки, висновки відповідача про порушення позивачем правил оподаткування зроблені виходячи з того, що позивачем було задекларовано у декларації за жовтень 2001 року загальний обсяг операцій, які звільнені від оподаткування на підставі пп. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону №168 у сумі 76058,00 грн.

Відповідач, посилаючись на положення ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» та положення пп. «а» п. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування України» зазначив в акті перевірки, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі «маршрутного таксі» підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної власності.

Як зазначено в акті перевірки, рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 27.08.2009 року №1544 позивачу погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території м. Ялта.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що дія пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону №168 не поширюється на позивача, в звязку з чим зробив висновок про заниження позивачем суми ПДВ до сплати в бюджет.

Суд вважає такий висновок податкового органу необґрунтованим у звязку з наступним.

У пункті 2 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1544 від 27 серпня 2009 року затверджено типові договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, втім тариф на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють в режимі маршрутного таксі вказаним рішенням не погоджувався.

Судом встановлено, що ПП «Євротранс» відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та договору №22/09 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 10.12.2009 року, договору №21/09 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 10.12.2009 року, договору №20/09 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 10.12.2009 року, договору №48/10 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 09.04.2010 року здійснює господарську діяльність по наданню послуг з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Ялта.

Відповідно до п. 2.1 вказаних договорів виконавчий комітет Ялтинської міської ради з 01.08.2008 року погоджує тариф на перевезення пасажирів.

Таким чином, доводи відповідача стосовно порушення виконавчим комітетом Ялтинської міської ради при прийнятті рішення № 1544 від 27 серпня 2009 року вимог Закону України "Про принципи державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності" жодного правового значення для спірних відносин не мають, оскільки регулювання тарифів на пасажирські перевезення виконавчий комітет Ялтинської міської Ради проводив не шляхом прийняття даного рішення, а шляхом узгодження тарифів у договорах, які укладались із позивачем (диференційовано для кожного конкретного маршруту руху пасажирського транспорту загального користування).

Підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону №168 визначено, що звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Підпунктом 2 пункту «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Згідно із пунктами 10, 12 п. "а" ч. 1 ст. 30 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що нормою, яка визначає компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів є підпункт 2 пункту «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За таких підстав, суд дійшов висновку, що підпунктом 2 пункту «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено у який саме спосіб орган місцевого самоврядування здійснює регулювання, про яке йдеться у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:

- шляхом встановлення тарифів які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,

- шляхом погодження тарифів з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, погодження тарифу на перевезення пасажирів виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради, в розумінні положень підпункту 2 пункту «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону №168, є регулюванням таких тарифів.

Слід відзначити, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону №168 сама по собі не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень пп. 2 пункту «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Крім того суд зазначає, що термін «регулювання», застосований законодавцем у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону №168 слід розуміти, як впорядкування чого-небудь, що також може включати поняття: погоджувати, приймати рішення, встановлювати, визначати, обмежувати та інше.

При використанні терміну «регулювання» необхідно виходити з його значення, а не буквального відображення у тексті при прийнятті рішення.

Отже, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради здійснив дії направлені на впорядкування в межах своєї компетенції тарифів перевезення осіб пасажирським транспортом врегулювавши їх у встановлений законом спосіб.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг перевезення пасажирів при формуванні сум ПДВ у податковій звітності, оскільки він керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

За таких обставин суд вважає помилковими висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про заниження позивачем обсягів оподатковуваних операцій у декларації за жовтень 2010 року на 76058,00 грн. і заниження суми податкового зобовязання з ПДВ до сплати в бюджет у вказаному періоді на суму 14466,00 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3 пп. 17.1.6-1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Платники податку (посадові особи платника податку), які використовують податкову пільгу не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено, вважаються такими, що умисно ухиляються від оподаткування. У цьому випадку такі особи додатково до штрафів, визначених у підпунктах 17.1.1 - 17.1.5 цього пункту, за наявності підстав для їх накладення, сплачують суму податків, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, а також штраф у розмірі двохсот відсотків від такої суми.

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування сум податкового зобовязання за наслідками невиїзної документальної перевірки позивача з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, та правомірність користування позивачем пільгою, передбаченою пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону №168, то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкції за пп. 17.1.3, пп. 17.1.6-1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також суд вважає можливим стягнути на користь позивача судовий збір, сплачений при зверненні до суду, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 28.02.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови, постанова у повному обсязі складена 02.03.2011 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 24.12.2010 року №0004191502/0 про визначення Приватному підприємству «Євротранс» (ідентифікаційний код 32003201) суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 46291,00 грн., у тому числі за основним платежем 14466,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31825,00 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Євротранс» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.