Ухвала суду № 139722189, 14.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1213/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Центр пробації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Державної установи Центр пробації про визнання протиправними дії щодо не здійснення розрахунку грошового забезпечення з 01.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та зобов`язання здійснити розрахунок грошового забезпечення починаючи з 01.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.03.2026 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи Центр пробації про визнання протиправними дії щодо не здійснення розрахунку грошового забезпечення з 20.07.2022 по 31.12.2022, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та зобов`язання здійснити розрахунок грошового забезпечення починаючи з 20.07.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, повернуто позивачу.

В іншій частині позовних вимог, ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 відкрито провадження у справі.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 про повернення позовної заяви скасовано, а справу направлено до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.

Вказана адміністративна справа №600/1213/26-а надійшла на адресу Чернівецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Центр пробації в частині позовних вимог щодо не здійснення розрахунку грошового забезпечення з 20.07.2022 по 31.12.2022, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та зобов`язання здійснити розрахунок грошового забезпечення починаючи з 20.07.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022. Продовжено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.08.2026 заяву Державної установи Центр пробації про залишення позову без розгляду задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи Центр пробації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог ухвали судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.08.2026, позивачем 20.08.2026 подано до суду заяву на усунення недоліків позовної заяви, в якій посилалась на те, що після звільнення зі служби, Державна установа «Центр пробації» не повідомляла її відповідно до статті 116 КЗпП України про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні). Це обов`язок роботодавця, який до теперішнього часу не виконаний. Тому, вважає, що перебіг трьох місячного строку не розпочався. Вказувала, що про реальне порушення своїх прав дізналася лише у березні 2026 року після добровільного звернення із запитом та отримання письмової відповіді, після чого одразу звернулася до суду (в межах 3-місячного строку). Просила суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.

У період з 19.08.2026 по 09.09.2026 головуючий суддя у справі перебувала у щорічній основній відпустці.

Розглянувши подану заяву на усунення недоліків позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас у вищезазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.

Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25, хоч грошовий атестат і містить інформацію про суми, нараховані та виплачені позивачеві при звільненні, тобто є повідомленням про ці суми у значенні, вжитому в частині другій статті 233 КЗпП України, з отриманням якого ця норма пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду, однак обсяг відомостей, які у ньому мають відображатися, визначено нормативно і з-поміж таких немає інформації про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за складовими такого грошового забезпечення за минулі періоди служби.

У вказаній постанові зверталась увага і на те, що послуговуючись позицією Судової палати, викладеною в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, Верховний Суд сформував у подібних справах загальний підхід, за якого для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення з позовом, суд має перевірити наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення до моменту отримання відповіді на запит, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

Отже, якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум, як про це зазначила Судова палата в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, однак, в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому частиною другою статті 233 КЗпП України, якою законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25 суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що про порушення своїх прав позивач дізналась тільки у березні 2026 року після добровільного звернення до відповідача із запитом та отримання письмової відповіді.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача із запитом щодо нарахованого під час служби грошового забезпечення протягом трьох місяців з моменту звільнення, як про це зазначено у постанові Верховного Суду від 25.06.2026 у справі №520/25416/25, так як і не надано доказів поважних причин неможливості такого звернення раніше.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач в обгрунтування пропуску строку звернення до суду є неповажними, а тому наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому наведені законодавчі приписи передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.

Крім цього, частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно із частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Отже, одним із обов`язків позивача при поданні позовної заяви, яку подано з пропуском строку звернення до адміністративного суду, є надання заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску. Наслідком же невиконання такої вимоги, встановленої судом після відкриття провадження у справі, є прийняття судом ухвали про залишення позову без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення останньому ухвали.

Враховуючи, що після відкриття провадження у цій справі та прийняття до розгляду позовної заяви судом встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, з метою надання можливості подати заяву про поновлення цього строку та інші докази поважності причин пропуску, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 171, 241, 242, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи Центр пробації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачеві, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна