Постанова № 13971931, 11.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2011 року 15:57 № 2а-19108/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Бузінській А.В., за участю представників сторін:

від позивача: Анісімову К.О. (довіреність від 27.12.2010 р. № 30)

від відповідача: Карпенко О.В. (довіреність від 15.04.2010 р. № 665/9/10-206

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000431650/0 від 14 червня 2006 року,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року Дочірнє підприємство «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000431650/0 від 14.06.2006 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 07 липня 2008 року позов задоволено повністю, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000431650/0 від 14.06.2006 року Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь ДП «Укрнафтогазкомплект»85,00 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 200 року постанову Господарського суду м. Києва від 07 липня 2008 року змінено, резолютивну частину рішення викладено наступним чином: «визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.06.2006 року № 0000431650/0». В іншій частині постанову Господарського суду м. Києва від 07 липня 2008 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року постанову Господарського суду м. Києва від 07 липня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 200 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду м. Києва від 14.12.2010 р., підставою для скасування вказаних вище судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд було ненадання судами попередніх інстанцій обґрунтованої оцінки доводам податкового органу стосовно того, що відвантажену продукцію Корпорацією НВІГ «Інтерпайп»в ІІ кварталі 2005 року (червень), оприбутковано підприємством в ІІІ кварталі 2005 року (липень), що привело до заниження залишку товару, що обліковується на балансі станом на 01.07.2005 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Відтак, вказані вище висновки суду касаційної інстанції враховуються судом під час вирішення даної справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваним рішенням відповідачем було безпідставно визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 440 080,00 грн. за порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки визначення валових витрат в другому кварталі 2005 р. відбувалось відповідно до п. 11.2.1 зазначеного Закону на підставі даних бухгалтерського обліку (після отримання від продавця продукції первинних бухгалтерських документів), а тому позивачем не було занижено суми податкового зобов'язання у другому кварталі 2005 р. в розмірі 1 100, 2 тис. грн., податкові декларації з податку на прибуток за 2 та 3 квартал 2005 р. складені відповідно до вимог чинного законодавства та достовірно відображають склад валових доходів та валових витрат, а також залишки товарів (матеріалів та продукції) на складах підприємства.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке спричинило заниження податку на прибуток за другий квартал 2005р. на суму 1 100 200 грн. та завищення податкового зобов'язання з податку на прибуток за третій квартал 2005р. на суму 1 100 200 грн., у звязку з чим відповідач вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 440 080 грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП «Укрнафтогазкомплект»НАК «Нафтогаз України» за період з 01.07.2003 року по 31.12.2005 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 344/16-50/30167066 від 31.05.2006 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).

14 червня 2006 року СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000431650/0, яким за порушення пп. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на підставі вказаного Акту перевірки, застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за платежем “податок на прибуток” у розмірі 440 080,00 грн.

Зміст порушення, що призвело до застосування штрафних санкцій у зазначеній сумі, викладено у розділі 3.1.2 акту перевірки та полягає у порушенні позивачем порядку оприбуткування продукції під час господарських операцій, які відбувались між ДП "Укрнафтогазкомплект" та Корпорацією НВІГ "Інтерпайп" згідно договору № 555-04 від 20.12.2004р. на постачання продукції матеріально-технічного призначення. Згідно Акту перевірки, дата оприбуткування продукції позивачем не відповідає даті, зазначеній в товарних накладних, що оформлюються постачальником (корпорація НВІГ "Інтерпайп") в момент передачі продукції залізниці, тоді як оприбуткування продукції має відбуватися за датою, яка вказана в товарній накладній постачальника, навіть при її фактичній відсутності.

Щодо суті виявлених під час перевірки порушень судом встановлено наступне.

20 грудня 2004 року між Дочірнім підприємством "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" (Покупець) та Корпорацією "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" (Постачальник) було укладено договір № 555-04 на постачання продукції матеріально-технічного призначення (далі Договір № 555-04).

Згідно вказаного Договору Постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію матеріально-технічного призначення, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених у договорі (п.1.1). Вантажоотримувачем продукції є філії ДК „Укргазвидобування" (п.1.2).

Умови поставки визначено відповідно до Міжнародних правил Інкотермс-2000.

Так, відповідно до п. 4.1 Договору № 555-04 поставка узгодженої партії продукції здійснюється на умовах СРТ, пункт призначення на території України, який вказаний у рознарядці. Строк поставки продукції зазначається в кожній специфікації. Відвантаження продукції здійснюється Постачальником на підставі рознарядок, які надаються Покупцем (п.4.2).

Пунктом 4.3 Договору № 555-04 встановлено, що датою поставки вважається дата здачі продукції перевізнику.

Пунктом 4.5 договору визначено, що протягом п'яти днів з моменту поставки продукції Постачальник надає Покупцю рахунок-фактуру та товарну накладну. Постачальник повинен надати вищевказані документи в такі строки: - на продукцію, що відвантажена до 25 числа - не пізніше 1-го числа наступного місяця; - на продукцію, що відвантажена після 25 числа - не пізніше 4-го числа наступного місяця.

Податкову накладну Постачальник надає Покупцю в 5-ти денний термін з моменту виникнення зобов'язань.

Згідно з Протоколом розбіжностей до Договору № 555-04 від 20.12.2004 р. на постачання продукції матеріально-технічного призначення, пункт 4.5 договору №555-04 від 20.12.2004р. доповнено наступним: передача документів оформлюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі. Після підписання Покупцем акта Продавець вважається таким, що виконав свої обов язки по наданню документів.

27 грудня 2004 року між Дочірнім підприємством „Укрнафтогазкомплект" НАК „Нафтогаз України" (Постачальник) та Дочірньою компанією „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" (Покупець) укладено договір № УГВ 2819/11-04/601-04, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю матеріально-технічну продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, що передбачені даним договором (п.1.1).

Таким чином, ДП „Укрнафтогазкомплект" НАК „Нафтогаз України" одночасно виступало Покупцем за договором №555-04 від 20.12.2004р. та Продавцем тієї ж продукції за договором №УГВ 2819/11-04/601-04 від 27.12.2004р.

В II кварталі 2005 року ДП „Укрнафтогазкомплект” НАК „Нафтогаз України” здійснено попередню оплату по договору № 555-04 від 20.12.2004 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Корпорації НВІГ „Інтерпайп” в сумі 9 830 294,24 грн., яка обліковувалась станом на 01.07.2005 р. на балансовому рахунку 371 ”Аванси видані”.

Суму попередньої оплати (без урахування ПДВ) було включено позивачем до складу валових витрат (у розмірі 8191911,87 грн.).

Як встановлено під час розгляду справи, відвантаження продукції від Корпорації НВІГ „Інтерпайп” до ДП „Укрнафтогазкомплект” НАК „Нафтогаз України” відбулась у червні 2005 року.

Одночасно з відвантаженням продукції було Постачальником (Корпорацією НВІГ „Інтерпайп”) передано позивачу товарні накладні на поставлений товар (№ 08350-Т від 05.06.2005 р., № 08352-Т від 03.06.2005 р., № 08353-Т від 03.06.2005 р., № 08355-Т від 03.06.2005 р., № 08356-Т від 03.06.2005 р., № 08357-Т від 03.06.2005 р., № 08358-Т від 03.06.2005 р., № 08359-Т від 12.06.2005 р., № 08354-Т від 04.06.2005 р., № 08372-Т від 04.06.2005 р., № 08373-Т від 04.06.2005 р., № 08387-Т від 15.06.2005 р., № 08388-Т від 15.06.2005 р., № 08390-Т від 19.06.2005 р., № 08375-Т від 14.06.2005 р., № 08376-Т від 14.06.2005 р., № 08384-Т від 18.06.2005 р.) та виписано податкові накладні.

Фактичне оприбуткування позивачем зазначеної продукції на балансовому рахунку 281 ”Товари” було здійснено у III кварталі 2005 року (з 01.07.2005 по 07.07.2005 року) на підставі складених ним прибуткових накладних.

Одночасно позивачем було здійснено списання продукції з рахунку 281 в звязку з продажем продукції Дочірній компанії „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" за договором № УГВ 2819/11-04/601-04 від 27.12.2004 р. (видаткові накладні, виписані з 01.07.2005 по 07.07.2005 року).

При цьому, суми податку на додану, визначені у податкових накладних, які були виписані Корпорацією НВІГ „Інтерпайп” на вартість відвантаженого у червні 2005 року товару були включені позивачем до складу податкового кредиту у червні 2005 року (згідно податкової звітності з ПДВ за І півріччя 2005 року).

Вказані обставини не заперечувались сторонами.

Отже, первинні документи - видаткові накладні, податкові накладні, виписані Корпорацією НВІГ „Інтерпайп”, квитанції (залізничні накладні), виписані залізницею - були відображені позивачем в податковому обліку по податку на додану вартість у ІІ кварталі 2005 року та не відображені у цьому ж періоді по податку на прибуток.

Тож, головним питанням, що підлягає вирішенню під час розгляду даної справи, є питання про, чи були підстави у позивача здійснювати оприбуткування продукції, придбаної у ІІ кварталі 2005 року, - в ІІІ кварталі 2005 року та, відповідно, включати вартість цієї продукції до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2005 року.

З приводу вказаного суд зазначає наступне.

Згідно положень п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаних положень Закону № 334/94-ВР визначальним моментом, з яким повязується виникнення обовязку платника податків включити вартість товару до складу товарних запасів, є момент передачі товару.

Як вбачається зі змісту Договору №555-04 від 20.12.2004 р., умовою поставки товару було СРТ, пункт призначення на території України, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Міжнародних правил Інкотермс-2000.

Термін СРТ ("фрахт/перевезення оплачено до ...") згідно Інкотермс-2000 означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб, тобто після передачі товару перевізнику у визначеному сторонами пункті.

Згідно Інкотермс-2000 покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки, тобто після передачі товару перевізнику.

Як зазначалось вище, пунктом 4.3 Договору № 555-04 від 20.12.2004 р. встановлено, що датою поставки вважається дата здачі продукції перевізнику.

Умовами Договору № 555-04 від 20.12.2004 р. встановлено, що ціна продукції, вказана в специфікаціях, сформована згідно умовам постачання ”Р.С.А., станція Нижньодніпровськ, Новомосковськ-Дніпровський, Никополь, Самаровка, Придніпровської залізниці” та не містить витрат на транспортування до пункту призначення, вартість яких покупець сплачує додатково на підставі рахунків Постачальника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, видаткових накладних, виписаних Корпорацією НВІГ „Інтерпайп” та квитанцій, виписаних залізницею, які досліджувались під час проведення перевірки, передачу товару від Постачальника (Корпорації НВІГ „Інтерпайп”) до ДК "Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" було здійснено у червні 2005 року.

Відтак, виходячи з положень п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" повинно було включити вартість придбаної продукції до приросту запасів у момент її передачі, тобто в червні 2005 року.

Посилання позивача на те, що відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а також на Положення про облікову політику підприємства в 2005 році, затвердженого Наказом ДП „Укрнафтогазкомплект" НАК „Нафтогаз України від 27.12.2004р. № 115, яким передбачено, що відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку здійснюється лише після надходження до бухгалтерії підприємства первинних документів, не приймається судом до уваги, оскільки вказані положення не змінюють вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо обов'язку платника податків включити вартість товарів до складу запасів у момент її передачі.

Вказане підтверджується також положеннями ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вiд 16.07.1999 № 996-XIV, відповідно до якого господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відтак, якщо надходження документів на товар, не співпадало з моментом передачі товару, позивач повинен був, керуючись пунктом 9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», включити вартість товару до складу товарних запасів у тому податковому періоді, коли відбулась передача товару, тобто у червні 2005 року.

Відтак, у тому ж звітному періоді, коли відбулась передача товару, тобто у ІІ кварталі 2005 року, позивач повинен був включити вартість отриманого товару до складу валових доходів.

З приводу посилання представника позивача на те, що умовами Договору № 555-04 від 20.12.2004 р. передбачено надання постачальником документів на товар, відвантажений до 25-го числа, не пізніше 1-го числа наступного місяця суд зазначає, що умови господарських договорів не можуть змінювати вимоги чинного законодавства з питань оподаткування.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 4.5 вказаного Договору, постачальник повинен надати покупцю первинні документи протягом 5-ти днів з моменту поставки, яка в даному випадку відбулась у період з 05.06.2005 р. по 18.06.2005 р., тож у випадку ненадходження від постачальника необхідних документів протягом строку, достатнього для своєчасного оприбуткування поставленого товару (відповідно до вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), позивач повинен був вжити розумних заходів з метою витребування від постачальника вказаних документів.

Оскільки передача товару позивачу (та перехід права власності на товар) відбулась у червні 2005 року, в момент здачі продукції перевізнику, приріст балансової вартості запасів повинен був відображений позивачем у декларації з податку на прибуток за ІІ квартал (І півріччя) 2005 року.

Суд зазначає, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.2.1 п.2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29.03.2003 р., платнику податку надано право до початку його перевірки податковим органом надати уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань в якості виправлення самостійно виявлених помилок.

Відтак, у випадку несвоєчасного надходження від постачальника первинних документів, позивач мав право, після надходження вказаних документів, подати до податкового органу уточнюючу декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2005 року, самостійно скоригувавши відповідні суми податкових зобовязань.

Вказаним правом позивач до початку проведення перевірки не скористався.

Враховуючи те, що відвантажену продукцію Корпорацією НВІГ „Інтерпайп” в II кварталі 2005 року (червень), було оприбутковано позивачем в III кварталі 2005 року (липень), що привело до заниження залишку товару, що обліковується на балансі станом на 01.07.2005 р., на 4400994,98 грн., відповідач прийшов правильного висновку про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та застосував до позивача штрафні санкції згідно оспорюваного повідомлення-рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд не погоджується з висновками судово-бухгалтерської експертизи № 8150/8151 від 28.12.2007 р., якою встановлено, що висновки акту перевірки від 31.05.2006 р. документально та нормативно не підтверджуються, оскільки вказаний висновок суперечить обставинам справи та спростовується наявними у справі доказами.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З урахуванням виявлених в ході перевірки порушень, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000431650/0 від 14 червня 2006 року є обґрунтованим, прийнято з дотриманням встановленої законом компетенції відповідача, в межах повноважень та у визначений законом спосіб, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки орган державної податкової служби довів законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 17 лютого 2011 року.