Ухвала суду № 139719190, 14.09.2026, Харківський районний суд Харківської області

Харківський районний суд Харківської області

УХВАЛА

14.09.2026

селище Покотилівка Харківської області

Справа №635/10338/25

Провадження №2/635/2214/2026

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карасави І.О.,

секретаря судового засідання Федотова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»(далі-позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 17 116,50 гривень та судові витрати у розмірі 2 422,40 гривні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 грудня 2025 року провадження у справі було відкрито, призначено проведення судового розгляду.

24.06.2026 від представника позивача Чижик А.Д. надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ст. 1 ст. 255 ЦПК України та про повернення 50% сплаченого судового збору.

Представник позивача Чижик А.Д., у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд розглянувши заяву про закриття провадження у справі дійшов до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно частини 1 пункту 1 статті 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства - це свобода заінтересованих осіб розпоряджатися на свій розсуд матеріальними і процесуальними правами. Тобто диспозитивність процесу надає можливість заінтересованим особам самим визначати матеріальні та процесуальні межі судового захисту.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Про закриття провадження у справі, суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету(ч.2 ст. 255 ЦПК України).

Як вбачається зі змісту заяви, поданої представником позивача, відповідачем після відкриття провадження по справі була добровільно погашена заборгованість за кредитним договором, що стало підставою для відмови від позову.

Судом встановлено, що заява про відмову від позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому її необхідно прийняти, а провадження у справі закрити на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України (позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом).

Разом з тим, на момент звернення до суду позовні вимоги були обґрунтованими, а невиконання відповідачем свого обов`язку щодо погашення заборгованості за кредитним договором стало підставою для звернення позивача до суду.

Повернення сплаченого судового збору з державного бюджету має місце вразі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті. Однак відповідних процесуальних документів у матеріалах справи немає.

Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Тлумачення частини третьої 142 ЦПК України свідчить про те, що суд може покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу понесені ним витрати лише в тому разі, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України) внаслідок задоволення відповідачем його вимог після пред`явлення позову.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 06 травня 2026 року у справі № 726/2253/25 (провадження № 61-13391св25).

Таким чином, з урахуванням частини третьої статті 142 ЦПК України, оскільки позивач відмовився від позову у зв`язку із добровільною сплатою відповідачем заборгованості, а предметом позову було саме стягнення заборгованості, тому наявні правові підстав для стягнення з відповідачів понесених позивачем судових витрат.

У постанові КЦС ВС від 15.07.2026 у справі № 345/5838/25 Верховний Суд сформулював висновок: якщо відповідач після відкриття провадження добровільно задовольнив вимоги, а позивач через це відмовився від позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Враховуючи ту обставину, що позивач відмовляється від своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, заборгованість відповідача перед позивачем повністю сплачена, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України та стягнення з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 58, 142, 255, 259, 260, 261, частиною 1 статті 7 Законом України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Чижик А.Д. про закриття провадження у цивільній справі у зв`язку з відмовою позивача від позову та повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити на підставі пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 2 422,40 гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя І.О. КАРАСАВА