Рішення № 139713503, 14.09.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4875/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання рішення протиправним та скасування, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.06.2026 №232730029429 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 01.10.1994 по 30.09.1996 та період з 12.10.2017 по 25.05.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що 25.05.2026 звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за згідно пунктом "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон №1788-XII). Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.06.2026 №232730029429 їй відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017.

Вказує, що відповідачем не були зараховані до спеціального стажу періоди її роботи з 01.10.1994 по 30.09.1996 згідно з довідкою від 19.05.2025 №504-12/01-21, оскільки посада «інструктор фізкультури» дошкільних навчальних закладів не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі Перелік №909).

Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки нею до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують страховий, спеціальний стаж та право на призначення пенсії за вислугу років.

Крім цього, відповідачем при прийнятті спірного рішення та обрахунку стажу за вислугу років не було враховано рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-p/2019, у зв`язку з чим не враховано періоди роботи з 12.10.2017 по 25.05.2026.

З цих підстав просить позов задовольнити.

20.07.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №340/4875/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначив, що заява позивача була розглянута ним за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви та доданих документів було прийнято рішення від 01.06.2026 №232730029429 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю достатнього спеціального стажу.

Вказує, що до спеціального стажу не враховано період трудової діяльності позивача з 01.10.1994 по 30.09.1996 згідно довідки № 504-12/01-21 від 19.05.2025, оскільки посада інструктор фізкультури дошкільних навчальних закладів не передбачена Переліком посад затверджених Постановою №909.

До спеціального стажу також не враховано період з 11.10.2017 по 25.05.2026 з огляду на те, що відповідно до статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років визначається за нормами законодавства, чинними станом на 10.10.2017.

Крім цього, відсутні відомості про звільнення з роботи з посади, яка дає право на пенсію за вислугою років.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

31.07.2026 представник позивача надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

25.05.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII (а.с. 12-14).

Указану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням від 01.06.2026 №232730029429 відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності достатнього стажу за вислугу років 26 років 6 місяців, що дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Крім того заявниця працює на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугою років. Визначено, що вік заявниці 56 цілих років, страховий стаж становить 38 років 8 місяців 28 днів, стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 - 23 роки 6 місяців 21 день.

До спеціального стажу не враховано період трудової діяльності з 01.10.1994 по 30.09.1996 згідно довідки № 504-12/01-21 від 19.05.2025, оскільки посада інструктор фізкультури дошкільних навчальних закладів не передбачена Переліком посад затверджених Постановою № 909. Крім цього, відсутні відомості про звільнення з роботи з посади, яка дає право на пенсію за вислугою років (а.с. 29-30).

Згідно з розрахунком стажу пенсійним органом період з 01.10.1994 по 30.09.1996 тривалістю 2 роки враховано до страхового стажу, однак не зараховано до стажу працівника освіти, охорони здоров`я чи соціального забезпечення. Період з 12.10.2017 по 30.04.2026 відображено в розрахунку страхового стажу позивача за кодом страхувальника 36299692 (а.с. 27).

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 23.02.1987 по 09.09.1987 працювала у дитячому садку №47;

25.09.1987 прийнята вихователем Черкаського дитячого садка №17, а 06.06.1988 звільнена з цієї посади у зв`язку з переведенням до дошкільного закладу №49;

06.06.1988 у порядку переведення прийнята на роботу вихователем дошкільного закладу №49;

з 01.10.1994 у дошкільному закладі №49 призначена інструктором з фізкультури.

- 01.10.1996 переведена на посаду вихователя, з якої звільнена 16.07.1997;

з 17.10.1997 по 13.07.1998 перебувала на обліку як безробітна;

01.09.1998 прийнята на роботу помічником вихователя у дошкільному навчальному закладі №77 «Берізка» Черкаської міської ради;

14.01.2002 переведена на посаду вихователя дошкільного навчального закладу №77 «Берізка»;

30.09.2003 звільнена з дошкільного навчального закладу №77 «Берізка» у зв`язку з переведенням до дошкільного закладу №35;

01.10.2003 у порядку переведення прийнята на посаду вихователя дошкільного закладу №35 «Горобинка» Черкаської міської ради, де працювала до 07.11.2012;

07.11.2012 звільнена з дошкільного закладу №35 «Горобинка» у зв`язку з переведенням до дошкільного закладу №22;

08.11.2012 прийнята на посаду вихователя у дошкільному закладі №22 «Жайворонок». Запис про її звільнення з цієї роботи станом на дату звернення за призначенням пенсії у трудовій книжці відсутній (а.с. 19-26).

Довідкою Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради від 19.05.2025 №504-12/01-21 підтверджено, що з 01.10.1994 ОСОБА_1 призначено на посаду інструктора з фізкультури у дитячий садок №49, при цьому за нею залишено 0,5 ставки вихователя. Також зазначено про відсутність можливості підтвердити подальше переведення з посади інструктора з фізкультури на посаду вихователя та звільнення з посади вихователя у зв`язку з відсутністю відповідних книг наказів за окремий період (а.с. 16).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом №1788-XII та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно зі статтею 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Проте, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набув чинності з 01.04.2015 (далі Закон №213-VIII) пункт "е" статті 55 Закону №1788-XII було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII (далі Закон №911-VIII) до статті 55 Закону №1788-XII з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до яких пункт "е" вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Таким чином, Законом №213-VIII підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII, та Закон №911-VIII додатково встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону №1788-XII - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися цією нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII, тобто виходити з необхідності наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років на посадах і в закладах, передбачених Переліком №909, незалежно від віку.

Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач виходив із того, що спеціальний стаж позивача станом на 11.10.2017 становить 23 роки 6 місяців 21 день та є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. При цьому до такого стажу не було зараховано період роботи з 01.10.1994 по 30.09.1996 тривалістю 2 роки.

03.10.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Також, Законом №2148-VIII були внесені зміни до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

"До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Враховуючи положення пункту 2-1 та пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень пункту "е" статті 55 Закону України №1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, передбачено можливість підтвердження стажу довідками, виписками з наказів, особовими рахунками, відомостями на видачу заробітної плати та іншими документами, які містять відомості про періоди роботи.

Переліком №909 до закладів освіти та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено, зокрема, дошкільні навчальні заклади всіх типів та посади директорів (завідуючих), вихователів-методистів, вихователів, музичних керівників, учителів-дефектологів, учителів-логопедів і практичних психологів.

Посада інструктора з фізкультури у відповідному розділі Переліку №909 безпосередньо не зазначена. Водночас ця обставина не є визначальною для оцінки спірного періоду, оскільки матеріалами справи підтверджено, що одночасно з роботою інструктором з фізкультури позивач продовжувала працювати вихователем.

Так, згідно із записами у трудовій книжці з 01.10.1994 ОСОБА_1 у дошкільному закладі №49 призначено інструктором з фізкультури.

Водночас довідкою Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради від 19.05.2025 №504-12/01-21 підтверджено призначення позивача з 01.10.1994 на посаду інструктора з фізкультури у дитячому садку №49 із залишенням за нею 0,5 ставки вихователя.

Посада вихователя дошкільного навчального закладу прямо передбачена Переліком №909 та належить до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №442/456/17 зазначила, що зарахування педагогічної роботи до спеціального стажу не ставиться у залежність від того, чи була така робота основною або виконувалася за сумісництвом, за умови достатнього обсягу педагогічного навантаження; зокрема, враховується робота в обсязі не менше 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

У спірному періоді за позивачем було збережено 0,5 ставки вихователя, тобто обсяг педагогічної роботи перевищував зазначений мінімальний показник. Відповідач достовірність довідки від 19.05.2025 №504-12/01-21 не спростував та доказів припинення роботи позивача на 0,5 ставки вихователя до 30.09.1996 не надав.

За таких обставин період з 01.10.1994 по 30.09.1996 підлягає зарахуванню до спеціального стажу позивача як період роботи вихователем дошкільного навчального закладу.

Оскільки за розрахунком самого пенсійного органу спеціальний стаж позивача станом на 11.10.2017 без урахування спірних двох років становив 23 роки 6 місяців 21 день, після зарахування періоду з 01.10.1994 по 30.09.1996 його тривалість становить 25 років 6 місяців 21 день.

Отже, станом на 11.10.2017 ОСОБА_1 вже мала спеціальний стаж понад 25 років, необхідний для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII у редакції, яка підлягає застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019.

Таким чином, навіть виходячи з підходу, сформульованого Верховним Судом у постанові від 27.07.2022 у справі №440/1286/20 щодо необхідності набуття відповідного стажу станом на 11.10.2017, позивач відповідає цій умові, а протилежний висновок відповідача ґрунтується на неправильному обчисленні спеціального стажу.

Вже з цієї підстави висновок спірного рішення про відсутність у позивача необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017 є необґрунтованим.

Разом з тим предметом спору є також незарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача після 11.10.2017 по 25.05.2026, тому суд надає оцінку і цій підставі відмови.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 08.11.2012 та станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії працювала вихователем у дошкільному закладі №22 «Жайворонок».

Зі змісту спірного рішення вбачається, що період роботи після 11.10.2017 не зараховано до спеціального стажу не у зв`язку з невідповідністю закладу чи посади вимогам Переліку №909, а виключно з огляду на позицію пенсійного органу про неможливість врахування спеціального стажу, набутого після 11.10.2017.

Більше того, у спірному рішенні відповідач сам зазначив, що заявниця продовжує працювати на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, тобто характер її трудової діяльності у цей період пенсійним органом фактично не заперечувався.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 у справі №240/24/21, вирішуючи питання про врахування спеціального стажу, набутого після 11.10.2017, виходив із необхідності застосування у разі колізійного нормативного регулювання підходу, найбільш сприятливого для особи, та недопустимості звуження змісту права на пенсійне забезпечення.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, що закріплено частиною третьою статті 22 Конституції України.

Принцип юридичної визначеності як складова верховенства права вимагає передбачуваності правового регулювання та послідовного застосування державою встановлених нею правил, особливо у сфері реалізації права на соціальний захист.

У разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи органи державної влади повинні застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи, на що звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

За таких обставин набуття спеціального стажу після 11.10.2017 не може бути підставою для неврахування фактично відпрацьованого періоду на посаді вихователя дошкільного навчального закладу, яка прямо передбачена Переліком №909.

При цьому зарахування періоду після 11.10.2017 не є визначальним для висновку про набуття позивачем права на пенсію, оскільки, як встановлено судом, необхідний спеціальний стаж понад 25 років позивач мала вже станом на 11.10.2017.

Враховуючи наведене, період роботи позивача з 12.10.2017 по 25.05.2026 також підлягає зарахуванню до стажу за вислугу років.

Стосовно зазначення у спірному рішенні про відсутність відомостей щодо звільнення позивача з роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років, суд враховує таке.

Приписами статті 7 Закону №1788-XII встановлено, що пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Отже, залишення відповідної роботи є окремою умовою безпосереднього призначення та виплати пенсії за вислугу років, однак така умова не змінює правил визначення спеціального стажу та не є підставою для неврахування періодів роботи, які за своїм характером відповідають вимогам Переліку №909.

Позивачем не заявлено вимоги про призначення пенсії за вислугу років з конкретної дати, а заявлені вимоги стосуються зарахування спірних періодів до спеціального стажу та усунення наслідків протиправної відмови пенсійного органу.

Під час повторного розгляду заяви відповідач повинен врахувати встановлені судом обставини щодо тривалості спеціального стажу та надати оцінку іншим передбаченим законом умовам призначення пенсії, у тому числі умові залишення роботи, яка дає право на таку пенсію, виходячи з обставин, наявних на момент прийняття нового рішення.

При цьому суд не підміняє пенсійний орган у вирішенні питання про безпосереднє призначення пенсії, оскільки після усунення встановлених судом порушень відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача та перевірити дотримання інших умов, передбачених законодавством.

Отже, наведені у спірному рішенні підстави для відмови у призначенні пенсії не підтверджують відсутності у позивача необхідного спеціального стажу та не можуть бути правовою підставою для виключення спірних періодів із стажу за вислугу років.

Таким чином, до спеціального стажу ОСОБА_1 підлягають зарахуванню періоди з 01.10.1994 по 30.09.1996 та з 12.10.2017 по 25.05.2026.

Зарахування першого із зазначених періодів свідчить, що вже станом на 11.10.2017 спеціальний стаж позивача становив 25 років 6 місяців 21 день, тобто перевищував мінімально необхідні 25 років, а відтак висновок відповідача про відсутність у неї необхідного стажу є помилковим.

З огляду на встановлені обставини та наведене правове регулювання суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.06.2026 №232730029429 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується способу відновлення порушеного права, суд зазначає таке.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування документів за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує електронну пенсійну справу та приймає рішення за результатами розгляду заяви і поданих документів.

У цій справі рішення за заявою позивача від 25.05.2026 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, тому саме на відповідача належить покласти обов`язок щодо зарахування спеціального страхового стажу за результатами повторного розгляду заяви.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, але може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені у справі обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву від 25.05.2026 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, зарахувавши до стажу за вислугу років періоди з 01.10.1994 по 30.09.1996 та з 12.10.2017 по 25.05.2026, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, приймаючи спірне рішення від 01.06.2026 №232730029429, діяв не на підставі Конституції та законів України.

Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем судового збору за подання позову. Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Позивач подала суду заяву про стягнення на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області заперечило проти проти стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги з підстав їх необгрунтованості, а також відсутністю доказів фактичного понесення.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн до суду надано копії: ордера про надання правової допомоги позивачу Серії ВВ№1061094 від 13.07.2026; додатку №1 від 08.07.2026 до договору №272.

Згідно з додатком №1 від 08.07.2026 до договору №272 сторони погодили фіксовану вартість судового супроводу пенсійної справи, що включає консультацію, написання позову та відповіді на відзив, у сумі 10000,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №280/1983/19 вказано, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказу-вання у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фак-тично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір го-норару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискре-ційні повноваження).

Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи встановлені частиною 5 статті 134 КАС України критерії, суд виходить із наступного: дана справа відноситься до незначної складності; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких необхідний значний час, розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження, позов носить немайновий характер.

Крім того, така послуга як надання консультації фактично є складовою послуги із підготовки та складання позовної заяви, а тому окремо не підлягає врахуванню до витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги обставини цієї справи та процесуальний хід її розгляду, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2500,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 134, 139, 241 246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання рішення протиправним та скасування, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 01.06.2026 №232730029429 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву від 25.05.2026 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, зарахувавши до стажу за вислугу років періоди з 01.10.1994 по 30.09.1996 та з 12.10.2017 по 25.05.2026, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК