Ухвала суду № 139713448, 02.09.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

02 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6110/26

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Черниш О.А. розглянула матеріали адміністративного позову

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Держава України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через адвоката Меламеда В.Б., звернулася до суду з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, що полягає у невиконанні Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009, а саме:

- у неприйнятті закону, який визначає порядок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої позивачці застосуванням положень пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV, визнаних Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними);

- у неприведенні у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсії позивачці як особі, що постійно проживає в Державі Ізраїль, з якою Україною не укладено відповідного міжнародного договору, зокрема статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, частини третьої статті 1 та частини другої статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення", наслідком чого є невідшкодування позивачці матеріальної шкоди, завданої застосуванням до неї зазначеного нормативного регулювання;

2) стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді майнових втрат, що відповідають сумам пенсійних виплат, яких вона була позбавлена за період з 01.05.1999 року по 31.12.2003 року включно внаслідок застосування до неї положень статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, частини третьої статті 1 та частини другої статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення", визначену окремо за кожен календарний місяць зазначеного періоду та з урахуванням інфляційного коригування відповідних сум станом на дату подання цього позову, у розмірі 30 036,43 грн.;

3) стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді майнових втрат, що відповідають сумам пенсійних виплат, яких вона була позбавлена за період з 01.01.2004 року по 06.10.2009 року включно внаслідок застосування до неї пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визнаних Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), визначену окремо за кожен календарний місяць зазначеного періоду та з урахуванням інфляційного коригування відповідних сум станом на дату подання цього позову, у розмірі 211 063,14 грн.

Загальний розмір матеріальної шкоди за пунктами 2 та 3, з урахуванням інфляційного коригування станом на дату подання позову, становить 241 099,57 грн.;

4) нараховувати на суму, присуджену за пунктами 2 та 3 цієї позовної заяви, інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України - з дня набрання рішенням суду законної сили до дня фактичного виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1, 2 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 5 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Частинами 1, 5 статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В позовній заяві зазначаються: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно з частинами 1, 4, 5 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Цей спір стосується бездіяльності суб`єкта владних повноважень та відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачці неконституційним актом. Представник позивачки посилається на Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року у справі №25-рп/2009, яким вирішено:

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

2. Положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Звернути увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Представник позивачки стверджує, що з 01.05.1999 року по 06.10.2009 року вона не отримувала пенсію внаслідок застосування до неї у цей період норм Законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном), які були визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року у справі №25-рп/2009. Внаслідок цього їй заподіяно збитки у вигляді недоотриманої у період з 01.05.1999 року по 06.10.2009 року пенсії в сумі 26 532, 27 грн. З урахуванням індексу інфляції станом на липень 2026 року розмір заподіяної позивачці матеріальної шкоди, за розрахунками її представника, становить 241099,57 грн. Представник позивачки просить суд стягнути з відповідача цю суму з нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Частинами 2, 3 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Представник позивачки об`єднав у позові кілька вимог, вказавши відповідачем державу в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, та висуваючи до нього позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування шкоди.

Вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача обґрунтована тим, що держава не виконала обов`язки, покладені пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009, щодо необхідності прийняття закону та приведення положень законодавства у відповідність до Конституції України.

Між тим, відповідно до статті 85 Конституції України прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Натомість Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не є суб`єктом правотворчої діяльності чи правотворчої ініціативи.

Представник позивачки необґрунтовано вказав відповідачем за вимогою про визнання протиправною бездіяльності держави Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, хоча йдеться про невиконання пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009, адресованого Верховній Раді України.

Тож представнику позивачки слід конкретизувати зміст оскаржуваної бездіяльності та обґрунтувати належність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як відповідача за основною позовною вимогою, або вказати іншого відповідача. Це має істотне значення для визначення предмета та меж судового розгляду, перевірки наявності публічно-правового спору, а також встановлення належного способу судового захисту. За відсутності таких відомостей суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження у справі.

Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

За правилами частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Тож у цій справі судовий збір за позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень становить 1331,20 грн. ((3328 грн. х 0,4), а за позовні вимоги майнового характеру про відшкодування шкоди 2411 грн. (241 099,57 грн. х 1%). Оскільки позовна заява подана до суду в електронній формі, то з урахуванням понижуючого коефіцієнту загальна сума судового збору становить 2993, 76 грн. (1331,20 грн. + 2411 грн.) х 0,8).

Всупереч вимогам частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору за подання цього позову.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальних правил щодо обчислення строків звернення до адміністративного суду у спорах, які виникли у зв`язку визнанням неконституційними акту, ані КАС України, ані будь-яким іншим законом не встановлено.

Тож для визначення строку звернення до суду щодо захисту права, передбаченого частиною 3 статті 152 Конституції України, за відсутності спеціального закону, що регулює порядок відшкодування такої шкоди, підлягає застосуванню абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України - шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким днем для здійснення обрахунку шестимісячного строку є дата ухвалення рішення Конституційного Суду України, в якому констатована неконституційність акту.

У разі відтермінування Конституційним Судом України втрати чинності визнаним неконституційним актом (окремим його положенням), зокрема на невизначений час, днем для здійснення обрахунку шестимісячного строку на звернення до суду є дата фактичної втрати чинності відповідним актом, яка слугує граничною у визначенні періоду завдання шкоди.

Такий підхід відповідає природі строку звернення до адміністративного суду як процесуального інструменту забезпечення юридичної визначеності та своєчасності судового захисту. Особа не може без обмеження в часі відкладати реалізацію права на судовий захист, а згодом збільшувати розмір заявлених до відшкодування втрат за рахунок інфляційного коригування суми шкоди за весь період такого зволікання.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 1 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Представник позивачки подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому вказав, що строк, передбачений статтею 122 КАС України, до цих правовідносин не застосовується. Посилається на правові позиції, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 815/1226/18 щодо права на відновлення виплати пенсії без обмеження будь-яких строком, та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 24.02.2026 року у справі №160/6949/20 щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної застосуванням неконституційної норми, на підставі частини 3 статті 152 Конституції України, яка є нормою прямої дії. Вказує, що позивачка, яка постійно проживає за кордоном, є особою похилого віку та була обмежена у доступі до професійної юридичної допомоги та до актуальної інформації про формування відповідної судової практики.

Суд не погоджується із такими доводами та зазначає, що перебіг строку звернення до адміністративного суду з вимогами про відшкодування майнової та (або) моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі актом (законом), що визнаний неконституційним, починається від дня втрати чинності цим актом.

У спірних правовідносинах перебіг строку для звернення до адміністративного суду з вимогами про відшкодування шкоди, завданої позивачці неконституційним актом, розпочався з 07.10.2009 року, коли було ухвалене Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 року у справі №25-рп/2009. Відповідно до статті 99 КАС України (у редакції, яка діяла на той момент) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.

Посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №815/1226/18 суд не приймає, оскільки у ній наведені правові позиції щодо поновлення виплати раніше призначених пенсій з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 року у справі №25-рп/2009, а не щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом.

Позивачці достеменно було відомо про порушення її прав на пенсійне забезпечення ще у 2019 2020 роках, коли вона зверталася до адміністративного суду за вирішенням спорів щодо поновлення їй виплати пенсії з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 року у справі №25-рп/2009 (справи №340/1541/19, №340/5738/20).

Вже тоді інтереси позивачки ОСОБА_1 представляв адвокат Меламед В.Б., що спростовує його доводи про відсутність у неї доступу до професійної правничої допомоги.

Суд вважає, що наведені у клопотанні обставини (як-то: похилий вік позивачки, її постійне проживання за кордоном, юридична необізнаність) є суб`єктивними і не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку звернення до суду. Вони не свідчать про наявність об`єктивно непереборних та нездоланних обставин, які дійсно перешкоджали позивачці своєчасно звернутися до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права у встановлений законом строк. Право на звернення до суду з позовом виникає, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими пов`язується виникнення в особи права та підстав для судового захисту, а тому ці обставини також не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя -

У Х В А Л И Л А :

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити спосіб і строк усунення недоліків позовної заяви - протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали подати до суду:

- виправлену позовну заяву, у якій конкретизувати зміст оскаржуваної бездіяльності та обґрунтувати належність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як відповідача за основною позовною вимогою, або вказати іншого відповідача, який повинен відповідати за цією вимогою,

- документ про сплату судового збору у розмірі 2993, 76 грн.,

- заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ