Рішення № 13971179, 24.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.11 Справа № 4/321пд

Розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського транспортного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах Луганської міської ради, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор", м. Луганськ

про визнання договору недійсним

Суддя Старкова Г.М.

секретар судового засідання Макаренко В.А.

за участю представників сторін:

від заявника - Кудіна Т.А., посвідчення НОМЕР_1 від 16.01.2007;

від позивача - Кім Д.І., довіреність №И01/03-30./5455/0/2-10 від 24.11.2010;

від відповідача - Малишев В.Б., довіреність №11/01-11 від 31.01.2011;

Бурлаченко А.С., довіреність б/н від 28.01.11.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

У судовому засіданні 17.02.2011, відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 24.02.2011. Рішення господарського суду Луганської області виноситься 24.02.2011.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 29.03.2006 № 350 загальною площею 0,2455 га., розташованої за адресою Лісний тупик ( біля будинку №1), укладеного між Луганською міською радою та ТОВ "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор"; зобовязати ТОВ "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор" повернути земельну ділянку загальною площею 0,2455 га., розташовану за адресою Лісний тупик ( біля будинку №1) Луганській міській раді ( з урахуванням уточнення до позовної заяви від 16.02.2011 № 365вих-11, зданого до суду 17.02.2011).

Відповідач надав до суду 23.02.2011 клопотання від 22.02.2011 в порядку ст. 58 ГПК України про обєднання позовних заяв в одне провадження з вимогою: обєднати в одне провадження позовну заяву Луганського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Луганської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор" про визнання недійсним договір оренди земельної ділянки та її повернення власнику»з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор" до Луганської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення стороні всього, що було одержано на виконання цього правочину”.

Так, відповідно до ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Розглянувши вищевказану заяву відповідача, суд відмовляє у її задоволенні за необґрунтованістю, оскільки вимоги викладені в даній заяві суперечать положенням ст. 58 ГПК України.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву, зданим до суду 31.01.2011 та 22.02.2011, вимоги позову відхилив у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не правомірно посилається на вимоги ч.1 ст. 216 ЦК України.

Представник позивача запереченням на відзив, зданим у засіданні суду 24.02.2011 зазначив, що відзив на позовну заяву, є необґрунтованим з огляду на наступне.

Так, ухвалою господарського суду Луганської області від 24.12.2010 у справі № 4/321 пд порушено провадження за позовом Луганського транспортного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах Луганської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислово - ресурсна компанія «Віктор»про визнання договору недійсним.

Оскільки рішення, на підставі якого був укладений договір оренди землі від 29.03.2006, державна реєстрація від 17.05.2006 № 040640200078, в судовому порядку було визнано нечинним шляхом його скасування, то й договір оренди землі №350 від 29.03.2006, державна реєстрація від 17.05.2006 № 040640200078 повинен визнаватись недійсним.

Так, відповідач посилається у відзиві на ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в якій зазначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Але, відповідно до ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. На підставі вищевикладеного в даному випадку не застосовується ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.

Представник заявника поясненням від 22.02.2011 № 428вих-11, вимоги позову підтримав у повному обсязі, посилаючись на наступне.

Луганський транспортний прокурор звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах Луганської міської ради до ТОВ „Українська промислово-ресурсна компанія „Віктор" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення власнику.

В позовній заяві, обґрунтовуючи позовні вимоги, заявник зазначив, ще згідно з п. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, як існують на момент відшкодування.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК України правові наслідки передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування.

Статтею 21 Закону України „Про оренду землі" від 06.10.1998 рок) № 161-XIV зі змінами передбачено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавці орендна плата зі фактичний строк оренди землі не повертається.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в:

Уточнення до позовної заяви від 16.02.2011 № 365вих-11 приймається судом.

Позовними вимогами слід вважати: визнати недійсним договір оренди землі від 29.03.2006, зареєстровано в реєстрі за № 350 загальною площею 0,2455 га., розташованої за адресою Лісний тупик ( біля будинку №1), укладеного між Луганською міською радою та ТОВ "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор"; зобовязати ТОВ "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор" повернути земельну ділянку загальною площею 0,2455 га., розташовану за адресою Лісний тупик ( біля будинку №1) Луганській міській раді.( з урахуванням уточнення до позовної заяви від 16.02.2011 № 365вих-11, зданого до суду 17.02.2011).

В обґрунтування заявлених вимог, заявник посилається на наступне.

У квітні 2007 року Луганською транспортною прокуратурою проведено перевірку вимог Земельного кодексу України, Законів України „Про оренду землі", „Про транспорт" щодо раціонального використання земельних площ, що надані в користування підприємствам Луганської дирекції залізничних перевезень державного підприємства „Донецька залізниця".

Так, перевіркою встановлено, що рішенням сесії Луганської міської ради від 28.02.06. № 41/204 Товариству з обмеженою відповідальністю „Українська промислово-ресурсна компанія „Віктор" під забудову та розміщення адміністративно-виробничої будівлі, відкритого складу надані в оренду на 49 років земельні ділянки площею 0,2455 га та 0,0261 га, розташовані за адресою: м. Луганськ Лісний тупік (біля будинку №1).

Луганським транспортним прокурором 17.01.2007, з огляду на те, що рішення сесії Луганської міської ради від 28.02.06 №41/204 суперечило вимогам чинного законодавства, принесено протест, в задоволенні якого відмовлено.

За таких обставин, 16.04.07 прокурор, керуючись ст. 121 Конституції України, п. 3 ст. 21 Закону України „Про прокуратуру", ст. ст. 6, 17, 18, Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до Ленінського районного суду з адміністративним позовом про скасування рішення сесії Луганської міської ради від 28.02.06. № 41/204.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 09.11.07, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2009 залишена в силі, позовні вимоги Луганського транспортного прокурора задоволено в повному обсязі.

Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України наголошує на преюдиціальне значення для суду фактів, які у відповідності до закону вважаються встановленими.

Таким чином, рішення сорок першої сесії четвертого скликання Луганської міської ради від 28.02.06. № 41/204 „Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю „Українська промислово-ресурсна компанія „Віктор" в оренду земельних ділянок під будівництво та розміщення адміністративно-виробничої будівлі та під розміщення відкритого складу (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: Лісний тупик (біля будинку №1) на теперішній час є недійсним.

Заявник у позові вказує на те, що договір оренди землі від 29.03.06, зареєстровано в реєстрі за № 350 загальною площею 0,2455 га, розташованої за адресою Лісний тупик (біля будинку №1), укладено між Луганською міської радою та ТОВ „Українська промислово-ресурсна компанія „Віктор" без законних на те підстав, оскільки його укладено на підставі рішення Луганської міської ради від 28.02.06. № 41/204, яке визнано судом недійсним. Як наслідок законні підстави для користування земельною ділянкою ТОВ „Українська промислово-ресурсна компанія „Віктор" відсутні.

Виходячи з наведених обставин, заявник в інтересах позивача звернувся до господарського суду з вимогами про визнання недійсним договору оренди землі від 29.03.2006 загальною площею 0,2455 га., розташованої за адресою Лісний тупик ( біля будинку №1), укладеного між Луганською міською радою та ТОВ "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор"; зобовязання ТОВ "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор" повернути земельну ділянку загальною площею 0,2455 га., розташовану за адресою Лісний тупик ( біля будинку №1) Луганській міській раді ( з урахуванням уточнення до позовної заяви від 16.02.2011 № 365вих-11, зданого до суду 17.02.2011).

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, вказаних у відзивах..

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, у квітні 2007 року Луганською транспортною прокуратурою проведено перевірку вимог Земельного кодексу України, Законів України „Про оренду землі", „Про транспорт" щодо раціонального використання земельних площ, що надані в користування підприємствам Луганської дирекції залізничних перевезень державного підприємства „Донецька залізниця".

Перевіркою встановлено, що рішенням сорок першої сесії четвертого скликання Луганської міської ради від 28.02.06. № 41/204 товариству з обмеженою відповідальністю „Українська промислово-ресурсна компанія „Віктор" під забудову та розміщення адміністративно-виробничої будівлі, відкритого складу надані в оренду на 49 років земельні ділянки площею 0,2455 га та 0,0261 га., розташовані за адресою: м. Луганськ Лісний тупік (біля будинку №1).

Луганським транспортним прокурором 17.01.2007, оскільки рішення сесії Луганської міської ради від 28.02.06 №41/204 суперечило вимогам чинного законодавства, принесено протест, в задоволенні якого відмовлено.

За таких обставин, 16.04.2007 прокурор, керуючись ст.. 121 Конституції України, п.3 ст.21 Закону України «Про прокуратуру», ст..ст.6,17,18 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до Ленінського районного суду з адміністративним позовом про скасування рішення сесії Луганської міської ради від 28.02.2006 № 41/204.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 09.11.2007, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2009 залишена в силі, позовні вимоги Луганського транспортного прокурора задоволено в повному обсязі (а.с.8-10).

Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України наголошує на преюдиціальне значення для суду фактів, які у відповідності до закону вважаються встановленими.

Таким чином, рішення сорок першої сесії четвертого скликання Луганської міської ради від 28.02.06. № 41/204 „Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю „Українська промислово-ресурсна компанія „Віктор" в оренду земельних ділянок під будівництво та розміщення адміністративно-виробничої будівлі та під розміщення відкритого складу (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: Лісний тупик (біля будинку №1) ( далі- рішення Луганської міської ради від 28.02.06. № 41/204 )(а.с.47) на теперішній час є недійсним.

Відповідно до ст. ст. 116, 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Луганською міської радою та ТОВ „Українська промислово-ресурсна компанія „Віктор" на підставі зазначеного рішення укладено договір оренди землі від 29.03.2006, згідно якого, останньому передано в строкове платне користування земельну ділянку під будівництво та розміщення адміністративно-виробничої будівлі, що знаходиться за адресою: Лісний тупик (біля будинку №1), загальною площею 0,2455 га строком на 49 років.

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст договору не може не відповідати актам цивільного законодавства, це є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч. І. ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог ст..124 Закону України і ст. 16 Закону України „Про оренду землі".

За таких обставин, договір оренди землі від 29.03.2006 загальною площею 0,2455 га., розташованої за адресою Лісний тупик ( біля будинку №1), укладеного між Луганською міською радою та ТОВ "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор" без законних на те підстав, оскільки його укладено на підставі рішення Луганської міської ради від 28.02.06. № 41/204 ,яке визнано судом недійсним. Як внаслідок законної підстави для користування земельною ділянкою Товариству з обмеженою відповідальністю „Українська промислово-ресурсна компанія „Віктор" відсутні.

Оскільки рішення Луганської міської ради від 28.02.06. № 41/204, на підставі якого був укладений договір оренди землі від 29.03.2006, в судовому порядку було визнано нечинним шляхом його скасування, то й договір оренди землі від 29.03.2006, державна реєстрація від 17.05.2006 № 040640200078 слід визнати недійсним.

Так, відповідач посилається у відзиві на ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в якій зазначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Але, відповідно до ч. 3 ст.216 Цивільного кодексу України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

На підставі вищевикладеного в даному випадку не застосовується ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України

Згідно із ст. ст. 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільному кодексу України, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.

В даному випадку, позивачем наведені документально обґрунтовані докази щодо недійсності договору оренди землі від 29.03.2006 та невідповідності його нормам діючого законодавства, що підтверджено постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 09.11.07 про визнання нечинним рішення Луганської міської ради від 28.02.06. № 41/204, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2009 залишена в силі, а позовні вимоги Луганського транспортного прокурора задоволені в повному обсязі.

Разом з цим, відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорення.

В даному випадку, заявником визначено, яке саме право позивача при укладанні договору оренди землі від 29.03.2006 порушено, з підстав, викладених вище.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу статей 33,42,43 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вказані положення позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази допущення відповідачем порушень. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачами, на останніх покладається обовязок їх спростування.

Необхідність захисту державних інтересів покладає на прокуратуру обов'язок представництва інтересів держави - позивача в суді відповідно до положень ст. 121 Конституції України.

Згідно до ст. 20 Закону України „Про прокуратуру" прокурор або його заступник при виявленні порушень закону має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Вимоги ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" визначають, що підставою для представництва є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави і громадянина в господарському і цивільному судочинстві і положень ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" визначено, що представництво полягає в здійсненні прокурором від імені держави процесуальних дій, направлених на захист в суді інтересів держави або громадянина у випадках, передбачених законом. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форми його здійснення і може реалізувати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини другої статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статус позивача.

З огляду на викладене позовні вимоги, а саме: визнати недійсним договір оренди землі від 29.03.2006 загальною площею 0,2455 га., розташованої за адресою Лісний тупик ( біля будинку №1), укладеного між Луганською міською радою та ТОВ "Українська промислово

ресурсна компанія "Віктор"; зобовязати ТОВ "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор" повернути земельну ділянку загальною площею 0,2455 га., розташовану за адресою Лісний тупик ( біля будинку №1) Луганській міській раді( з урахуванням уточнення до позовної заяви від 16.02.2011 № 365вих-11, зданого до суду 17.02.2011), підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні 24.02.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Відповідно Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 та згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 заявник звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тому державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягуються в доход Державного бюджету України .

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 22, 35, 44, 49, 77,82, 84, 85 ГПК України суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди землі від 29.03.2006 загальною площею 0,2455 га., розташованої за адресою Лісний тупик ( біля будинку №1), укладеного між Луганською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор".

3. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор" повернути земельну ділянку загальною площею 0,2455 га., розташовану за адресою Лісний тупик ( біля будинку №1) Луганській міській раді.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово ресурсна компанія "Віктор", кв. Комарова, 26/33, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 33766527 :

- в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 85 грн. 00 коп., на поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк ГУ ДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, видати наказ Жовтневій державній податковій інспекції м. Луганська після набрання рішенням законної сили;

- в доход Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. на поточний рахунок 312117264700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач УДК у м. Луганську, банк ГУ ДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22050003., видати наказ Жовтневій державній податковій інспекції м. Луганська після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено : 01.03.2011

Суддя Г.М.Старкова

Пом. судді Ю.А.Зайцева