Рішення № 13970811, 02.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.02.11р.

Справа № 5005/560/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Септима",

с. Кіровка, Криворізький район Дніпропетровська область

до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький

турбінний завод "Констар",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 64 153,84 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

Від позивача: Комишна Є.В., представник, дов. б/н від 07.02.2011р.

Від відповідача: представник не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача заборгованість - 64 153,84 грн, яка складається із основного боргу та пені, а також витрати на правову допомогу - 3 000,00 грн, посилаючись на акти виконаних робіт від 12.07.2010р., 19.07.2010р., 26.07.2010р., 30.07.2010р. та угоду про надання правової допомоги від 17.11.2010р.

24.02.2011р. Позивачем до суду була надана уточнена позовна заява, в якій він просить стягнути з Відповідача борг –19 597,60 грн, пеню –1792,55 грн та витрати на правову допомогу –3000,00 грн з тих же підстав, та посилаючись на те, що Відповідач борг частково сплатив. Вважає свої вимоги щодо стягнення пені правомірними, оскільки сторонами було укладено письмову угоду про виконання робіт шляхом об міну листами.

Представник Позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (повідомлення від 26.01.11р.), надіслав до суду відзив, в якому не погоджується із сумою боргу, посилаючись на те, що Позивач подвійно нарахував ПДВ, а також на часткову оплату, та визнає борг в сумі 32 516,82 грн. Проти стягнення пені та витрат на правову допомогу заперечує, посилаючись на відсутність угоди про забезпечення вимог Позивача та недоведеність витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року N2453-VI) в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

На виконання гарантійних листів про оплату №5-120/1616 від 08.07.2010р., №5-120/1695 від 15.07.2010р. Відкритого акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" (надалі –Відповідач) Товариство з обмеженою відповідальністю "Септима" (надалі –Позивач) виконало та передало Відповідачу роботи, що підтверджується актами виконаних робіт від 12.07.2010р. на суму 19 597,60 грн з ПДВ, від 19.07.2010р. на суму 12919,22 грн з ПДВ, від 26.07.2010р. на суму 11 803,10 грн з ПДВ, від 30.07.2010р. № 3/2 на суму 7 598,00 грн з ПДВ; а Відповідач прийняв роботи за цими актами, що підтверджується підписами повноважних осіб та печаткою підприємства на актах.

Відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дії сторін по замовленню та виконанню робіт були направлені на набуття цивільних прав та обов'язків, про що сторонами підписані відповідні акти приймання передачі виконаних робіт, в яких визначений предмет правочину (виконані роботи), істотна умова договору – ціна виконаних робіт.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України). Таким чином у Відповідача виник обов`язок щодо оплати за виконані Позивачем роботи, оскільки він прийняв їх відповідно до вище наведених актів.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 19 401,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2395 від 08.12.2010р на суму 7598,00 грн та платіжним дорученням № 1580 від 08.12.2010р на суму 11 803,10 грн). Також, в погашення заборгованості відповідачем було сплачено 12 919,22 грн, що підтверджується банківською випискою по руху коштів за 28.01.2011р. Вказану суму було сплачено після звернення позивача з позовом, яке відбулося 12.01.2011р., та провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору на час розгляду справи.

Після оплати заборгованість становить 19 597,60 грн, що підтверджується розрахунком позивача та не спростовано Відповідачем.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано та вимоги позивача в цій частині обґрунтовані.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пеня, яку просить позивач стягнути з відповідача в сумі 1792,55 грн, є одним із видів забезпечення зобов’язання. Письмового правочину щодо такого забезпечення та його розміру сторонами не укладалося, та вимоги позивача про стягнення пені безпідставні. Посилання позивача на укладення такого правочину шляхом обміну листами безпідставне, оскільки надані позивачем гарантійні листи та акти виконаних робіт не містять умов щодо сплати пені за прострочення оплати, її розміру та порядку сплати.

За приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно наданих доказів позивач уклав з ТОВ «Адвокатська контора Нечаєв, Перепелиця і партнери» угоду про надання правової допомоги від 17.11.2010р., за послуги якого позивач сплатив 3 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1056 від 07.12.2010р., в якому зазначено призначення платежу, наявний підпис відповідального виконавця в графі «підпис банку»та відбиток штампа банку, а також платник та одержувач платежу, та в суду відсутні підстави вважати що за даним платіжним дорученням не було здійснено перерахування коштів на оплату адвокатських послуг. Інтереси позивача в суді представляв юрист адвокатської контори.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене, витрати на адвоката підлягають частковому задоволенню в сумі 1521,00 грн.

Зважаючи на встановлені обставини, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в сумі боргу – 19 597,60 грн, витрат на правову допомогу –1521,00 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85, п. 1-1 ст.80, ст.ст. 116,117 Господарського процесуального кодексу України, 173, 174 Господарського кодексу України, ст. 202, 525, 526, 547, 837 Цивільного кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В частині стягнення боргу 12 919,22 грн провадження у справі припинити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" –50045, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Окружна, 127, код ЄДРПОУ 13461621 (п/р 26009120626601 в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Кривий Ріг, МФО 305017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Септима" –53060, с. Кіровка Криворізького району Дніпропетровської області, вул. Кірова, 27, код ЄДРПОУ 20224090 (п/р 26002152090001 в КФ КБ “ПриватБанк” м. Кривий Ріг, МФО 305750) борг – 19 597,60 грн (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім грн 60 коп), витрати на правову допомогу –1521,00 грн (одну тисячу п`ятсот двадцять одну грн 00 коп), витрати по сплаті держмита – 325,17 грн (триста двадцять п`ять грн 17 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 119,65 грн (сто дев`ятнадцять грн 65 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

Л.П. Широбокова

Повне рішення складено 28 лютого 2011 року