Рішення № 139707358, 14.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12676/26

Провадження № 2/752/11354/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 1513-7408 від 17.02.2025 у розмірі 64 228,12 грн та судового збору в сумі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 17.02.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) за допомогою веб-сайту Кредитодавця укладено електронний Кредитний договір № 1513-7408 на суму 12 000,00 грн строком на 365 днів зі стандартною процентною ставкою 1,00 % на день. Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором A2080, направленим на номер телефону, вказаний відповідачем при реєстрації в особистому кабінеті. Кредитні кошти перераховані на банківську картку відповідача, реквізити якої були вказані нею в особистому кабінеті.

Позивач зазначив, що відповідач частково виконала зобов`язання за договором, чим вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору та заборгованості за ним. Станом на 02.03.2026 заборгованість відповідача за договором становить 64 228,12 грн, з яких: 14 932,14 грн - заборгованість за кредитом; 29 750,60 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 19 095,38 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 450,00 грн - заборгованість по комісії.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2026 року в даній справі відкрито провадження, справу визнано малозначною та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала, доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надала.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17.02.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) за допомогою веб-сайту Кредитодавця укладено електронний Кредитний договір № 1513-7408 на суму 12 000,00 грн строком на 365 днів зі стандартною процентною ставкою 1,00 % на день. Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором A2080, направленим на номер телефону, вказаний відповідачем при реєстрації в особистому кабінеті. Кредитні кошти перераховані на банківську картку відповідача, реквізити якої були вказані нею в особистому кабінеті.

Відповідно до ст. 205, 207 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Судом встановлено, що Кредитний договір № 1513-7408 підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором A2080, а кредитні кошти в сумі 12 000,00 грн перераховані на банківську картку відповідача, вказану нею в особистому кабінеті.

Відповідач зазначених обставин не оспорила, відзиву не подала, доказів на спростування факту укладення договору чи отримання коштів не надала. При цьому судом враховано, що відповідач здійснила часткову оплату заборгованості за договором, що відповідно до усталеної судової практики свідчить про вчинення нею конклюдентних дій щодо визнання договору та заборгованості за ним. З огляду на сукупність наведених обставин суд вважає факт укладення Кредитного договору № 1513-7408 та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 12 000,00 грн достатньо підтвердженим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти, розмір і порядок сплати яких встановлюються договором. Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений договором строк, а відповідно до ст. 610-612 ЦК України невиконання зобов`язання у визначений строк є порушенням, яке тягне передбачені договором або законом наслідки.

Оскільки відповідач взятих на себе зобов`язань за договором не виконала, а наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом (14 932,14 грн) та нарахованими процентами за користування кредитними коштами (29 750,60 грн) відповідач не спростувала і власного розрахунку суду не надала, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог у цій частині на загальну суму 44 682,74 грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по комісії в розмірі 450,00 грн, суд зазначає таке.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які збори, відсотки, комісії, платежі за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Згідно з ч. 2 цієї статті кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі за дії, які не є послугою, а є передумовою надання кредиту.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017 року) щодо оплатності послуги з надання (видачі) кредиту, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». До цього зводяться висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19.

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача комісії в розмірі 450,00 грн відсутні.

Щодо вимоги про стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 19 095,38 грн, суд зазначає таке. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зазначене положення є нормою загального цивільного законодавства, яка поширюється на всі кредитні договори та договори позики незалежно від дати їх укладення і застосовується до прострочення, яке має місце в період дії в Україні воєнного стану. Наведені позивачем у позовній заяві доводи щодо особливостей застосування пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24.12.2023) стосуються виключно спеціального регулювання неустойки (штрафу, пені) за договорами про споживчий кредит і не спростовують застосування загальної норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язання, яке виникло з договору про надання фінансового кредиту, в період дії в Україні воєнного стану, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 19 095,38 грн. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково - на суму 44 682,74 грн з 64 228,12 грн заявлених вимог (69,57 %), сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позову, що становить 1 852,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 204, 205, 207, 215, 525, 526, 530, 536, 610-612, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 134, 137, 141, 175, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 274, 276, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) за Кредитним договором № 1513-7408 від 17.02.2025 заборгованість за кредитом у розмірі 14 932,14 грн, заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 29 750,60 грн та судовий збір у розмірі 1 852,20 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя