Рішення № 13970688, 01.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.03.11р.Справа № 5005/518/2011 За позовом Приватного підприємства "Царь-риба", м. Севастополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-2006", м. Дніпропетровськ

про стягнення суми заборгованості за договором поставки у розмірі 145 239,87 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Представники:

від позивача: Бойко А.О., представник ПП "Царь-риба", довіреність № 19 від 28.01.11р.;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Царь - риба", м. Севастополь (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-2006", м. Дніпропетровськ (далі - відповідач) про стягнення суми заборгованості за договором поставки у розмірі 145 239,87 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 136 545,60 грн. - основний борг, 2 438,50 грн. - індекс інфляції, 947,32 грн. - 3% річних та 5 308,45 грн. - пеня.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № М-60300 від 01.09.2009 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

10.02.11р. до господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивач просить стягнути з відповідача 138 729,62 грн., з них: основний борг у розмірі 130 035,35 грн., індекс інфляції у розмірі 2 438,50 грн., 3% річних у розмірі 947,32грн. та пеню у розмірі 5 308,45 грн. Заява обґрунтована зменшенням суми основного боргу на 6 510,25 грн., у зв'язку з підписаною 30.12.10р. між сторонами Угоди № 887-30/12/2010 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також, 10.02.11р. до суду надійшов відзив на позов, відповідно якого відповідач не визнає основний борг у розмірі 136 545,60 грн. та пеню у розмірі 5 308,45 грн. Відповідач не погоджується з зазначеною позивачем сумою основного боргу, оскільки між сторонами 30.12.10р. підписано Угоду № 887-30/12/2010 про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою зобов'язання відповідача по Договору були припинені у розмірі 6 510,25 грн., а також з повернення відповідачем товару позивачу на суму 325,32 грн., що підтверджують накладні на повернення № 46745 та № 46746. Таким чином, відповідач визнає основний борг у розмірі 129 710,03 грн. Щодо нарахування позивачем пені, відповідач зазначає, що вона нарахована з порушеннями вимог чинного законодавства, оскільки нарахування пені не повинно перевищувати шість місяців, тобто 182 дня.

Ухвалою господарського суду від 10.02.11р. відкладено розгляд справи на 01.03.11р., зобов'язано позивача надати уточнений розрахунок нарахування суми основного боргу, інфляційних витрат, пені та 3% річних з зазначенням періодів, в строк до 01.03.2011р. Крім того, явка в судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнана обовязкова.

21.02.11р. до господарського суду надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно якого позивач просить стягнути з відповідача 141 882,41 грн., з них: основний борг у розмірі 130 035,35 грн., індекс інфляції у розмірі 3 734,70 грн., 3% річних у розмірі 1 321,81 грн. та пеню у розмірі 6 790,55 грн.

01.03.11р. у судове засіданні повноважний представник відповідача не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи представник відповідача був повідомлений належним чином, про що є відповідна відмітка в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представника позивача, в судовому засіданні 01.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №М-60300 ( далі -Договір), відповідно якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність товар, в строки обговорені сторонами відповідно до заявок, а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити за товар певну грошову суму, відповідно до додатку № 4, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 Договору).

Асортимент та ціна товару узгоджуються у специфікації к Договору. Специфікація затверджується сторонами в установчій формі та являється невід'ємною частиною даного договору ( п. 2.1 Договору).

Ціна на товар формується в українській національній валюті, у відповідності до чинного законодавства України, включаючи ПДВ, за винятком товарів (операцій), котрі звільняються від сплати податку на додану вартість відповідно діючому законодавству України (п. 2.6 Договору).

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку та передачу товару відповідачу, відповідно до видаткових накладних та кільцевих довіреностей, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 136 545,60 грн.

Загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним (п. 7.1 Договору).

Порядок розрахунків за товар передбачене п. 7.2 Договору, а саме відповідач виконує оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в строк вказаний сторонами в п. 6 Додатку № 4 до Договору, тобто зазначено, що відповідач виконує оплату за поставлений товар на протязі 35 (тридцяти п'яти) календарних днів з моменту поставки.

Як зазначив позивач, оплати які були проведені відповідачем за договором № М-60300 від 01.09.2009р. та відображені у акті звірки станом на 23.12.10р., проводились відповідачем за період до виникнення заборгованості у розмірі 136 545,60 грн.

На день подання позовної заяви відповідач не розрахувався перед позивачем за поставлений товар на загальну суму 136 545,60 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором № М-60300 від 01.09.2009 року перед позивачем становить 136 545,60 грн.

Відповідно до п. 8.9 Договору, у випадку просрочки сплати товару позивач стягує з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожен день просрочки.

Позивачем була нарахована пеня, за період з 17.06.2010 року по 31.12.2010 року, у розмірі 5 308,45 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог чинного законодавства позивачем було нараховано індекс інфляції, за період з липня 2010 року по грудень 2010 року, у розмірі 2 438,50 грн. та 3% річних, за період з 17.06.10р. по 31.12.10р., у розмірі 947,32 грн.

Таким чином, станом на 31.12.2010р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 136 545,60 грн. - основного боргу, 5 308,45 грн. - пені, 2 438,50 грн. - індексу інфляції та 947,32 грн. - 3% річних, всього 136 545,60 грн.

10.02.11р. до господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно якої позивач просить стягнути з відповідача 138 729,62 грн., з них: основний борг у розмірі 130 035,35 грн., індекс інфляції у розмірі 2 438,50 грн., 3% річних у розмірі 947,32грн. та пеню у розмірі 5 308,45 грн. Заява обґрунтована зменшенням суми основного боргу на 6 510,25 грн., у зв'язку з підписаною 30.12.10р. між сторонами Угоди № 887-30/12/2010 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, 21.02.11р. до господарського суду надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно якого позивач просить стягнути з відповідача 141 882,41 грн., з них: основний борг у розмірі 130 035,35 грн., індекс інфляції у розмірі 3 734,70 грн., 3% річних у розмірі 1 321,81 грн. та пеню у розмірі 6 790,55 грн. Збільшення індексу інфляції, 3% річних та пені пов'язано з перерахуванням позивачем даних сум станом на 14.02.11р.

10.02.11р. до суду надійшов відзив на позов, відповідно якого відповідач не визнає основний борг у розмірі 136 545,60 грн. та пеню у розмірі 5 308,45 грн. Відповідач не погоджується з зазначеною позивачем сумою основного боргу, оскільки між сторонами 30.12.10р. підписано Угоду № 887-30/12/2010 про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою зобов'язання відповідача по Договору були припинені у розмірі 6 510,25 грн., а також з повернення відповідачем товару позивачу на суму 325,32 грн., що підтверджують накладні на повернення № 46745 та № 46746. Таким чином, відповідач визнає основний борг у розмірі 129 710,03 грн. Щодо нарахування позивачем пені, відповідач зазначає, що вона нарахована з порушеннями вимог чинного законодавства, оскільки нарахування пені не повинно перевищувати шість місяців, тобто 182 дня.

Станом на 01.03.11р. доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача відлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, як зазначено у ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.

Оскільки, відповідачем було надано копії накладних на повернення товару № 46745 та № 46746 не завірених належним чином та для огляду не було надано оригінал цих накладних, а також у зв'язку з відсутність на зазначених накладних печатки та підпису уповноваженої особи позивача про отримання повернутого товару, суд не приймає ці докази до уваги.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 130 035,35 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 8.9 Договору, у випадку просрочки сплати товару позивач стягує з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожен день просрочки.

На підставі вищевказаних норм закону та п. 8.9 Договору, позивачем була нарахована пеня, за період з 18.06.2010 року по 14.02.2011 року, у розмірі 6 790,55 грн.

При перевірки господарським судом розрахунку нарахування пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені, за період з 18.06.2010 року по 14.02.2011 року, у розмірі 6 790,55 грн. визнаються не правомірними, оскільки позивачем при нарахуванні пені в деяких розрахунках не правильно визначено розмір подвійної облікової ставки НБУ в день та не правильно зазначено період, тобто кількість днів.

Після перерахунку відповідно до вимогам чинного законодавства, пеня складає 6527,53 грн.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 6 527,53 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати, за період з 18.06.10 року по 14.02.11 року, у розмірі 3 734,70 грн. та 3% річних, за період з 18.06.10р. по 14.02.11р., у розмірі 1321,81 грн., розрахунок яких господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 3 734,70 грн. та 3% річних у розмірі 1 321,81 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлений товар у розмірі 130 035,35 грн., пеня у розмірі 6 527,53 грн., інфляційні витрати у розмірі 3 734,70 грн. та 3% річних у розмірі 1 321,81 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 449,71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,56 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма-2006", м.Дніпропетровськ (49000 м. Дніпропетровськ, пров. Л. Мокієвської, буд. 20, к. 2; ЄДРПОУ 33974608, р/р 26005312063301 в філії АБ "Південний", МФО 306458) на користь Приватного підприємства "Царь-риба" (99040, м. Севастополь, вул. Промислова, буд. 7; ЄДРПОУ 31183178, р/р 26004527 в філії ПАТ "ПУМБ" м. Севастополь, МФО 308092) заборгованість за поставлений товар у розмірі 130 035,35 грн. (сто тридцять тисяч тридцять п'ять грн. 35 коп.), пеня у розмірі 6 527,53 грн. (шість тисяч п'ятсот двадцять сім грн. 53 коп.), інфляційні витрати у розмірі 3 734,70 грн. (три тисячі сімсот тридцять чотири грн. 70 коп.), 3% річних у розмірі 1 321,81 грн. (одна тисяча триста двадцять одна грн. 81 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 449,71 грн. (одна тисяча чотириста сорок дев'ять грн. 71 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,56 грн. (двісті тридцять п'ять грн. 56 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 02.03.11р.