Ухвала суду № 139706798, 14.09.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

"14" вересня 2026 р. Справа153/1826/26

Провадження1-кс/153/406/26-к

У приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області слідчий суддя Ямпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 розглянувши матеріали скарги поданої ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 щодо незаконного затримання,

В С Т А Н О В И В :

14.09.2026 за вхід.№7490 до Ямпільського районного суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 щодо незаконного затримання.

Вивчивши зміст скарги, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.

Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Виходячи із вищезазначених положень законодавства розгляду в порядку ст.206 КПК України підлягають клопотання, скарги, які виникають суто із кримінально-правових відносин, та передбачені обов`язки слідчого судді щодо захисту прав людини лише під час досудового розслідування.

Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов, у т.ч. із дотриманням правил підсудності.

Дотримання процедури, встановленої законом, є важливою гарантією права кожного на свободу та особисту недоторканність в розумінні ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні від 21 листопада 2019 року у справі «Мельник проти України» (CASEOFMELNYKv.UKRAINE) (заява №72286/01) Європейський Суд з прав людини наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Так, згідно ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Перевірка скарги на відповідність КПК України передбачає встановлення того, що особа, яка звернулась з клопотанням чи скаргою, має право подавати таке клопотання чи скаргу.

Для того щоб з`ясувати чи має особа право подавати скарги, слідчий суддя має встановити процесуальний статус цієї особи на підставі доданих до клопотання чи скарги документів.

Згідно із вимогами ч.1 ст.50 КПК України повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Зі змісту скарги вбачається, що із вказаною скаргою в інтересах ОСОБА_3 звернулась адвокат ОСОБА_2 , яка діє на підставі доручення Північного міжрегіонального центру з надання БПД від 12.09.2026 №04-02-2026-003841.

Однак, адвокат ОСОБА_2 , звертаючись до суду, не надала документів на підтвердження повноважень діяти в інтересах фізичної особи ОСОБА_3 . Зокрема, до скарги не додано доручення Північного міжрегіонального центру з надання БПД від 12.09.2026 №04-02-2026-003841 (за наявності - копію ордеру, який має бути заповнений належним чином: дані щодо особи, яку представляє адвокат; реквізити договору про надання правничої допомоги; в якому суді адвокатові необхідно здійснювати професійні повноваження; дата видачі ордеру; підпис адвоката, тощо).

Наведений недолік позбавляє слідчого судді можливості перевірити, що скаргу подала особа, яка має на це право, а також перевірити дійсне волевиявлення заявника на подання такої скарги.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу.

Враховуючи те, що скаргу підписано та подано особою, яка не має права подавати таку скаргу, з огляду на загальні засади кримінального провадження, зокрема, принципу законності, який не буде дотримано у випадку розгляду слідчим суддею скарги особи, яка не наділена повноваженнями подавати таку, з урахуванням положень ч.6 ст.9 та п.1 ч.2 ст.304 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, що належним процесуальним рішенням в даному випадку буде повернення скарги особі, яка її подала.

За наведених обставин у зв`язку із встановленням підстав для повернення скарги, визначених пунктом 1 частини 2 статті 304 КПК, слідчий суддя не вважає необхідним давати оцінку доводам скарги за їх сутністю, оскільки таку скаргу належить повернути скаржнику.

Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.7 ст.304 КПК).

Керуючись ст.ст.303, 369, 371, 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 щодо незаконного затримання - повернути особі, яка подала скаргу.

Відповідно до ч.7 ст.304 КПК України повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.

Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1