Рішення № 139705184, 10.09.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

10 вересня 2026 року Справа № 926/3040/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., за участі секретаря судового засідання Галак А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до Фізичної особи-підприємця Остафія Радіона Траяновича

про стягнення заборгованості в сумі 83697,70 грн

Представники:

від позивача - Лесечко М.В. (у режимі відеоконференції)

від відповідача - Борзов Я.Е. (у режимі відеоконференції)

І. Стислий виклад позовних вимог.

Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Остафія Р. Т. про стягнення заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 7100900659840 від 25.07.2025 року в сумі 83697,70 грн з яких: 71111,12 грн - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 15555,54 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 55555,58 грн; 12586,58 грн прострочена заборгованість за комісією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.07.2025 року між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ФОП Остафієм Р. Т. укладено Кредитний договір "Кредит всеБІЗНЕС" № 7100900659840 шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів сторін. На виконання умов Договору банк надав відповідачу кредит у розмірі 80000 грн, з яких: 78800 грн кредитних коштів та 1200 грн комісії за надання кредиту зі встановленим строком виплати - 25.07.2028 року. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань щодо своєчасного погашення кредиту та сплати комісії, у останнього утворилася заборгованість у загальному розмірі 83697,70 грн, з яких 71111,12 грн - заборгованість за тілом кредиту (15555,54 грн простроченої та 55555,58 грн строкової заборгованості) та 12586,58 грн - прострочена заборгованість за комісією.

ІІ. Стислий виклад заперечень проти позовних вимог

У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується із частиною заявлених позовних вимог, вважає нарахування, які здійсненні АТ "ПУМБ" поза межами строку кредитування протиправними та просить суд відмовити у їх задоволенні. Також звертає увагу суду на істотні розбіжності у сформованому Протоколі створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису і укладеним Кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 7100900659840 від 25.07.2025 року. Відповідач погоджується із частиною заявлених до стягнення позовних вимог, а саме - стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 71111,12 грн та процентами за користування кредитом за ставкою 0,000001 % річних, нарахованими до 28.05.2026 року (моменту звернення позивачем до суду із заявою про видачу судового наказу у справі №926/2196/26) та просить суд задовольнити позовні вимоги у цій частині, в решті позовних вимог відмовити.

III. Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача, на підтвердження укладення та змісту кредитних правовідносин, долучає до матеріалів справи оригінал Кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС" № 7100900659840 від 25.07.2025 року, підписаний кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників позивача та відповідача. Звертає увагу суду на Типові умови кредитування, які є невід`ємною частиною зазначеного Кредитного договору та діють з 02.12.2024 року, станом на момент розгляду справи змін не зазнавали. Підписуючи Кредитний договір, позичальник підтвердив своє ознайомлення з його умовами та Типовими умовами кредитування, а також надав повну, безумовну та остаточну згоду із ними. Щодо строку виконання грошового зобов`язання представник позивача вказує, що Кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" № 7100900659840 від 25.07.2025 року був чинним на момент звернення до суду, оскільки відповідач продовжував користуватися наданими йому кредитними коштами. У зв`язку з цим звернення позивача 28.05.2026 року до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу не вплинуло на строк виконання грошового зобов`язання, а лише стало підтвердженням факту його порушення відповідачем. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

IV. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 року позовну заяву передано на розгляд судді Швецю М.В.

Ухвалою суду від 24.07.2026 року постановлено відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 07.08.2026 року о 12:15 год.

29.07.2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника позивача - Лесечка М.В. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 3117) в якому він просить провести судове засідання по справі №926/3040/26, що призначено на 07.08.2026 року о 12:15 год., та всі наступні судові засіданні по даній справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.07.2026 року задоволено заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 3117 від 29.07.2026 року) та постановлено провести судове засідання по справі № 926/3040/26, призначене на 07.08.2026 року у режимі відеоконференції з представником позивача Лесечком М.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою суду від 07.08.2026 року розгляд справи по суті відкладено на 10.09.2026 року о 11:30 год.

19.08.2026 року через підсистему "Електронний суд" надійшло повідомлення №123949 про надання адвокату Борзову Я.Е. доступу до справи за допомогою електронного кабінету користувача ЄСІТС.

20.08.2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. № 3397, у змісті якого просить суд поновити ФОП Остафію Р.Т. процесуальний строк для подання відзиву, позовні вимоги задовольнити частково - стягнути заборгованість за тілом кредиту та процентами за його користування до 28.05.2026 року, у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

20.08.2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання вх. № 3398 про поновлення строку для подання клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у якому також просить суд здійснювати розгляд справи №926/3040/26 за правилами загального позовного провадження з огляду на необхідність дослідження електронних доказів у судовому засіданні.

20.08.2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання вх. № 3399 про поновлення строку для подання такого клопотання, у змісті якого просить суд витребувати у АТ "ПУМБ" (позивача) оригінал Кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС" №7100900659840 від 25.07.2026 року разом із накладеними КЕП сторін.

24.08.2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх. № 4098, у змісті якого позивач не погоджується із доводами відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

24.08.2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення вх. № 4099 на клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у змісті якого вказує на безпідставність заявленого відповідачем клопотання та просить суд відмовити у його задоволенні, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

03.09.2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача - Борзова Я.Е. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 3566) в якому він просить проводити судові засідання по справі №926/3040/26 у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 03.09.2026 року задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 3566 від 03.09.2026 року) та постановлено провести судове засідання по справі № 926/3040/26, призначене на 10.09.2026 року у режимі відеоконференції з представником відповідача Борзовим Я.Е. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

03.09.2026 року через підсистему "Електронний суд" від представника позивача - Лесечка М.В. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 3567) в якому він просить провести судове засідання по справі №926/3040/26, що призначено на 10.09.2026 року об 11:30 год., та всі наступні судові засіданні по даній справі, в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 03.09.2026 року задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 3567 від 03.09.2026 року) та постановлено провести судове засідання по справі № 926/3040/26, призначене на 10.09.2026 року у режимі відеоконференції з представником позивача Лесечком М.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

09.09.2026 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява вх. № 4333 разом із довідкою про стан заборгованості за кредитним договором.

У судовому засіданні 10.09.2026 року, суд протокольною ухвалою постановив поновити відповідачу строк на подання відзиву на позов та долучив до матеріалів справи відзив на позов вх. № 3397; поновити строк для подання клопотання про розгляду справи за правилами загального позовного провадження, поновити строк для подання клопотання про витребування оригіналу електронного доказу.

Суд розглянувши клопотання представника відповідача вх. № 3398 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 5 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частинами першою та другою статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Норми частини третьої цієї статті визначають, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частини друга-шоста статті 250 ГПК України не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (частина сьома статті 250 ГПК).

Враховуючи, що: (1) ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; (2) зазначена справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження як малозначна, тому ч.ч. 2-6 ст. 250 ГПК України не застосовуються; (3) господарський суд за власною ініціативою ухвалив розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, чим забезпечив принцип змагальності судового процесу, підстави для розгляду цієї справи в іншому порядку ніж спрощене позовне провадження, відсутні. Правові висновки щодо застосування ст. ст. 247-250 ГПК України є практиці Верховного Суду є усталеними, про що доводить зміст постанов від 24.05.2024 у справі № 904/346/23, від 26.02.2025 у cправі № 904/4690/22, від 06.10. 2025 у cправі № 904/6704/23, та інші.

Відповідно до частини першої статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Сторони спору скористались правом подати заяви по суті та докази, що підтверджують викладені у таких заявах доводи та заперечення.

У даному випадку відповідач не обґрунтував у чому ж полягає складність справи.

За таких обставин, суд залишає без задоволення клопотання відповідача вх. № 3398 про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження.

У задоволенні клопотання представника відповідача вх. № 3399 про витребування оригіналу договору суд відмовляє, оскільки договір повторно подано позивачем до суду разом із відповіддю на відзив (вх. № 4098), у зв`язку з чим необхідність у його витребуванні відсутня.

Також, суд долучив до матеріалів справи відповідь на відзив вх. № 4098, заперечення вх. № 4099 та заяву вх. № 4333.

В судовому засіданні 10.09.2026 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позов.

Також, на стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів (під час вступного слова представника позивача) представник відповідача звернувся з усним клопотання про витребування оригіналу Типових умов кредитування АТ "ПУМБ" та документів, що підтверджують їх затвердження. Суд залишає без розгляду зазначене клопотання, оскільки ГПК України на даній стадії розгляду справи по суті не передбачено такої дії (ч. 2 ст. 207 ГПК України), а також зазначає, що в матеріалах справи наявна належним чином завірена копія Типових умов кредитування Кредитний договір "Кредит всеБІЗНЕС" в системі Інтернет-банкінг АТ "БУМБ", що діють 3 02.12.2024 року також з текстом умов можна ознайомитись на інтернет-сайті банка за електронною адресою: https://www.pumb.ua/.

V. Фактичні обставини справи встановлені судом.

25.07.2025 року між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Фізичною особою-підприємцем Остафієм Р. Т. укладено Кредитний договір "Кредит всеБІЗНЕС" №7100900659840 (далі - Договір), шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів сторін. На виконання умов зазначеного Договору та відповідно до Заяви про приєднання до Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів Банком було відкрито ФОП Остафію Р. Т. поточний рахунок у національній валюті (UAH), який використовувався для обслуговування кредитних зобов`язань та здійснення підприємницької діяльності.

Статтею 1 Договору встановлено те, що відповідно до умов, передбачених Договором, Банк надає Позичальнику Кредит, а Позичальник зобов`язується прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити Плату за Кредит та повернути Банку Кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного: сума кредиту становить 80000 грн зі строком оплати до 25.07.2028 року (включно). Плата за кредит здійснюється у наступному порядку: тариф комісійної винагороди становить 1,5%. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п.6.3.1. Типових умов.

За обслуговування кредиту позичальник сплачує банку 2% за один місяць, згідно тарифу комісійної винагороди, яка розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п.6.3.2. Типових умов та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного в п.1.4. Договору)(пп.1.1.4.2. Договору).

За користування кредитом нараховується процентна ставка у розмірі 0,000001% річних. Проценти нараховуються відповідно до п.6.2. Типових умов та сплачуються згідно графіку платежів, наведеного в.п.1.2. Договору. Окрім цього, п.1.1.4.4. Договору передбачена процентна ставка на прострочену суму кредиту - 0,000001% річних, проценти нараховуються відповідно до п.6.2. Типових умов.

Відповідно до п.1.1.7. Договору цільове користування кредиту полягає у придбанні основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та Договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п.1.1.4.1. Договору (у разі наявності такої комісійної винагороди), в сумі, що визначається згідно п.1.1.4.1. Договору. Позичальник не має права використовувати Кредит на такі цілі: задоволення особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю; інші цілі, заборонені законодавством України та Типовими умовами.

Невід`ємною частиною цього Договору є Типові умови кредитування (далі - Типові умови) в рамках Кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС", укладеного в Системі Інтернет-Банкінг ПУМБ Digital Business Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", що розміщуються на інтернет-сайті банка за електронною адресою: https://www.pumb.ua/ (п.1.1.8. Договору).

Згідно із п.1.1.9. Договору у разі порушення позичальником строку оплати суми платежу за Кредитом на строк 5 (п`ять) календарних днів і більше позичальник зобов`язаний на шостий календарний день з дня настання строку оплати відповідної суми платежу за Кредитом сплатити на користь банку штраф у розмірі 5 (п`ять) відсотків від розміру несплаченої суми платежу за Кредитом, за умови, що розмір несплаченої суми платежу за Кредитом становить на шостий календарний день з дати настання строку її оплати не менше 1000,00 (однієї тисячі) гривень. Штраф сплачується за кожне таке порушення.

Відповідно до п. 1.4. Договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в Договорі графіку платежів. Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 25.08.2025 року, щомісячно, не пізніше 25 числа місяця до 25.07.2028 року сплачувати суму у розмірі 3822,22 грн, а 25.07.2028 року - 3822,30 грн, з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 2222,22 грн, а 25.07.2028 року - 2222,30 грн та на погашення комісії по 1600 грн щомісячно. Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 137600 грн, з яких 80000 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту та 57600 грн на погашення комісії.

Пунктом 1.5. Договору визначено, що повернення Кредиту, сплата плати за Кредит та інших боргових зобов`язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь банку на рахунок для погашення боргових зобов`язань.

Порядок надання кредиту встановлений статтею 2 Договору: підписанням Договору позичальник звертається до банку за наданням Кредиту в сумі, зазначеній в п.1.1.1. Договору, та підтверджує, що кредитні кошти будуть використані за цільовим призначенням відповідно до Договору. Умови цього пункту Договору є заявою (клопотанням) позичальника про надання Кредиту. Банк надає Кредит протягом трьох Банківських днів з дня укладення Договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в п.1.1.1. Договору. Банк приймає рішення про надання Кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов`язання Банку щодо надання Кредиту за Договором є відкличними. Ненадання Кредиту в зазначений строк вважається відмовою Банку в наданні Кредиту та Договір вважається таким, що припинив свою дію. Позичальник уповноважує Банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми Комісійної винагороди за надання Кредиту у розмірі, визначеному відповідно до п.1.1.4.1. Договору, на користь Банку, згідно з п.6.3.1 Типових умов. Сума Кредиту, що залишиться після переказу суми Комісійної винагороди за надання Кредиту на користь Банку, зараховується на поточний рахунок позичальника, зазначений в п.1.1.5. Договору.

Відповідно до п. 3.5. Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. Договору.

Пунктом 4.2. Типових умов кредитування в рамках кредитного договору Кредит "всеБІЗНЕС", укладеного в Системі Інтернет-банкінг ПУМБ Digital Business АТ "ПУМБ" визначено, що у випадку виникнення будь-якої Несприятливої події (зокрема несплати позичальником будь-якої суми що належить до сплати на користь банку згідно з договором/ Типовими умовами, у передбачений ними строк), банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п. 1.1.3, п. 1.4 договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 1 банківського дня з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснити договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором та Типовими умовами, для погашення боргових зобов`язань позичальника.

Відповідно до п. 5.1. Типових умов позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірах і строки, визначені у ст. 1 Договору.

Статтею 3 Договору передбачено право на договірне списання коштів з рахунків позичальника. При настанні строків виконання будь-яких Боргових зобов`язань Банк набуває право, а Позичальник цим доручає Банку протягом строку дії Договору самостійно списувати (переказувати) грошові кошти в розмірі, необхідному для виконання зазначених зобов`язань, з Рахунку(ів) Позичальника в Банку та переказувати їх на користь Банку в рахунок виконання відповідних Боргових зобов`язань (на Рахунок для погашення Боргових зобов`язань), відповідно до п.7.8., 7.9. Типових умов. Платіжні операції, пов`язані між собою спільними ознаками та зазначені в абзаці першому цього пункту, вважаються пов`язаними між собою платіжними операціями в розумінні Закону України "Про платіжні послуги". При цьому згода на виконання Банком першої з пов`язаних платіжних операцій надається Позичальником шляхом підписання цього Договору. Відкликання згоди на виконання пов`язаної платіжної операції в межах Договірного списання на користь Банку може бути здійснено Позичальником за погодженням з Банком у будь-який час, але не пізніше списання коштів з Рахунку Позичальника, та за умови відсутності у Позичальника будь-яких Боргових зобов`язань, в т.ч. і тих, строк виконання яких ще не настав (п.3.4. Договору).

Згідно із п.5.3. Договору сторони домовились, що Договір укладається Сторонами в формі електронного документа за допомогою Системи "ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ". Договір є оригіналом електронного документу після його підписання Сторонами шляхом накладення КЕП Уповноваженого представника Банку та КЕП/ УЕП Позичальника (тип підпису - на розсуд Позичальника).

Пунктом п.5.4. Договору встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання Банком та Позичальником шляхом накладення КЕП/ УЕП Позичальника (тип підпису - на розсуд Позичальника) та КЕП Уповноваженого представника Банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань згідно Договору в повному обсязі.

Кредитний договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, Позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку (п.5.1. Договору).

Пунктом 6.2.3. Типових умов встановлено те, що у разі порушення позичальником строку повернення Кредиту/частини Кредиту, позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п. 6.2.1. Типових умов та п. 1.1.4.3. Договору, сплачувати на користь Банку за весь час прострочення, проценти на прострочену суму Кредиту за ставкою у розмірі, визначеному п. 1.1.4.4. Договору, з першого дня прострочення повернення суми Кредиту/ частини Кредиту до тієї дати, коли сума Кредиту буде повернута банку в повному обсязі. Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час прострочення повернення Кредиту із розрахунку 365 днів на рік. Закінчення зазначеного у Договорі Строку кредитування не звільняє Позичальника від обов`язку сплачувати відповідно до умов Договору на користь Банку проценти на прострочену суму Кредиту.

Статтею 8 Типових умов визначено права та обов`язки сторін, серед яких, зокрема, обов`язок банку надати позичальнику кредит в порядку і на умовах, обумовлених Договором та Типовими умовами, та кореспондуючий йому обов`язок позичальника дотримуватися всіх умов та виконувати зобов`язання зазначені в Договорі та Типових умовах.

Кредитний договір "Кредит всеБІЗНЕС" №7100900659840 від 25.07.2025 року укладений в електронному вигляді та підписаний сторонами договору, шляхом накладення власних кваліфікованих електронних підписів (КЕП), що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 23.07.2026 року, відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_7100900659840.pdf, що містить Кредитний договір, підписаний з боку ФОП Остафія Радіона Траяновича (підписувач - 1) 15:25:54 25.07.2025 року. Результат перевірки підпису: Підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.

Довідкою від 21.07.2026 року, виданою керівником проєктів Департаменту мікрокредитування Гончаренком С.Ю., підтверджується, що в АТ "ПУМБ", по клієнту ФОП Остафій Р. Т., реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , в рамках Кредиту "всеБІЗНЕС" №7100900659840 від 25.07.2025 року, відкрито транзитний рахунок НОМЕР_2 для погашення боргових зобов`язань. Вказаний рахунок використовується для зарахування коштів на погашення грошових зобов`язань боржника за зазначеним кредитним договором.

На виконання умов Договору, банком надано позичальнику кредитні кошти в сумі 80000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №TR.99746922.78142.29514 вiд 25.07.2025 року, із призначенням платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором Кредиту "всеБІЗНЕС" № 7100900659840 від 25.07.2025 року за позикою Фізичної особи-підприємця Остафія Р. Т." на суму 78800 грн; та 1200 грн на сплату комісії за надання кредиту, що підтверджується платіжною інструкцією №TR.99746922.78141.29514 вiд 25.07.2025 року із призначенням платежу: "Оплата комісії за рахунок кредитних коштів за догвором №7100900659840 від 25/07/2025 за позикою Фізичної особи-підприємця Остафія Р. Т.".

Вищезазначене також підтверджується випискою з рахунку ФОП Остафія Р.Т. НОМЕР_2 , за період з 25.07.2025 року по 20.07.2026 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 20.07.2026 року (включно), відповідач у період з 25.08.2025 року по 25.11.2025 року сплатив тіло кредиту в сумі 8888,88 грн та 6400 грн комісії за користування кредитом, отже заборгованість за сумою кредиту становить 15555,54 грн та 12586,58 грн прострочена заборгованість за комісією, а також строкова заборгованість за сумою кредиту в розмірі 55555,58 грн.

31.03.2026 року Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до ФОП Остафія Р.Т. із вимогою (вх. №218) про погашення простроченої заборгованості, обґрунтованої неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань у частині повернення кредитних коштів. Станом на 31.03.2026 року у позичальника перед банком за кредитним договором Кредиту "всеБІЗНЕС" №7100900659840 від 25.07.2025 року була існуюча кредитна заборгованість у розмірі 77820,78 грн.

Лист-вимогу від 31.03.2026 року (вх. № 218) було направлено на адресу ФОП Остафія Р.Т. засобами поштового зв`язку, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень за формою ф. 103а від 31.03.2026 року, описом вкладення та трекінговим номером поштового відправлення № 0505590287533. Згідно з даними онлайн-відстеження АТ "Укрпошта", зазначене поштове відправлення вручено адресату 01.05.2026 року.

Крім того, 28.05.2026 року Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Остафія Радіона Траяновича заборгованості за кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 7100900659840 від 25.07.2025 у сумі 80762,73 грн, з яких 71111,12 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 11111,10 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 60000,02 грн., та 9651,61 грн простроченої заборгованості за комісією.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів відповідно до встановленого графіка та сплати процентів за користування кредитом, станом на 20.07.2026 року за Кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №7100900659840 від 25.07.2025 року за ФОП Остафій Р.Т. обліковується заборгованість у загальному розмірі 83697,70 грн, з яких 71111,12 грн - за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 15555,54 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 55555,58 грн; 12586,58 грн прострочена заборгованість за комісією. Невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасного та повного погашення зазначеної заборгованості стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

VI. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами частини 2 вищевказаної статті ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину.

У ст.1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" даються визначення: електронний підпис - це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - це удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису; користувачі електронних довірчих послуг - це підписувачі, створювачі електронних печаток, відправники та отримувачі електронних даних, інші фізичні та юридичні особи, які отримують електронні довірчі послуги у надавачів таких послуг відповідно до вимог цього Закону; підписувач - це фізична особа, яка створює електронний підпис.

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Положеннями ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Як установлено ч.ч. 1,3 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис; накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Статтею 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Суд виходить із того, що підписувач, який здійснює накладення електронного підпису на електронний документ, цим самим засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо застосував свій підпис у контексті, передбаченому документом, тобто підписав, погодив, засвідчив тощо.

Відтак, факт підписання сторонами указаного вище договору в електронному вигляді підтверджується наданими позивачем протоколами створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.

Отже, електронний договір, укладений шляхом підписання його у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, що вбачається також із змісту ч. 3 ст. 207 ЦК України.

Укладений між банком та відповідачем договір, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору банком перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 80000 грн із відповідним призначенням платежу, що відображено у доданих до позову банківській виписці по особовому рахунку відповідача та відповідних платіжних інструкціях.

З урахуванням вимог ст. 41 Закону України "Про Національний банк України", Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій. Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.

Таким чином, суд констатує, що банком належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за кредитним договором Кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" №7100900659840 від 25.07.2025 року та надано відповідачу кредитні кошти.

Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 04.05.2023 у справі №925/636/22, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З огляду на це виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) є належним доказом підтвердження користування кредитом за кредитним договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частинами 1 та 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, лист-вимога № 218 від 31.03.2026 року містить вимогу до боржника щодо повернення на користь банку 77820,78 грн за Кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 7100900659840 від 25.07.2025 року включаючи прострочену заборгованість та строкову заборгованість.

Таким чином, заявивши вимогу про сплату заборгованості, у тому числі тієї частини, строк виконання якої відповідно до встановленого графіка ще не настав (31.03.2026 року по 25.07.2028 року в розмірі 55555,58 грн), банк фактично заявив вимогу про дострокове виконання позичальником кредитного зобов`язання в повному обсязі 31.03.2026 року (лист-вимога № 218).

Отже, з урахуванням положень частини другої статті 1050 ЦК України, пред`явлення банком такої вимоги свідчить про реалізацію ним права на дострокове повернення кредиту та, відповідно, про зміну строку виконання боржником грошового зобов`язання.

Відтак, з моменту пред`явлення банком 31.03.2026 року вимоги про дострокове погашення кредиту позичальник фактично позбавлений можливості користуватися кредитними коштами на умовах кредитного договору, а відтак банк не має правових підстав для нарахування комісій, процентів за користування кредитом за період після зазначеної дати. У зв`язку з цим розрахунок комісії за користування кредитом має здійснюватися станом на 31.03.2026 року - дату пред`явлення банком вимоги про дострокове погашення кредиту.

Така правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), відповідно до яких зі спливом строку кредитування або пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених договором термінів погашення періодичних платежів, лише станом на момент спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту в межах цього строку.

При цьому, подальше нарахування процентів за користування кредитом після пред`явлення вимоги про дострокове його погашення суперечить суті кредитних правовідносин, оскільки після зміни строку виконання основного зобов`язання позичальник не отримує від кредитора відповідного блага у вигляді можливості правомірного користування кредитними коштами, а отже, не повинен сплачувати нові проценти за таке користування.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок комісії станом на 31.03.2026 року, у зв`язку із чим з відповідача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 77820,78 грн, з яких: 71111,12 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 15555,54 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 55555,58 грн та 6709,66 грн простроченої заборгованості за комісією, у стягненні комісії в сумі 5876,92 грн суд відмовляє у зв`язку із необґрунтованістю, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо усного посилання представника відповідача, що кредитний договір "Кредит "всеБІЗНЕС" № 7100900659840 від 25.07.2025 року недійсний/ неукладений, суд зазначає наступне.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України), а в силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).

Суд враховує, що кредитний договір № 713809234032 від 19.09.2024 або окремі його умови є чинними і недійсними в установленому законом порядку не визнавалися, а тому підлягають виконанню сторонами.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності зазначеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договорами кореспондуючих прав і обов`язків сторін. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні.

Відповідач доказів визнання недійсним договору про надання кредиту не надав, а отже, повинен виконувати його умови у повному обсязі належним чином.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у відзиві на позов (ст. 74, 74 зворот) представник відповідача вказує та те, що відповідач "зазначає що між сторонами узгоджувалися та погоджувалися виключно умови щодо повернення фактично отриманого тіла кредиту та сплати процентів за користування коштами за ставкою 0,000001% річних. Відповідач визнає позовні вимоги лише в цій частині - в межах залишку основного боргу за тілом кредиту в розмірі 71111,12 грн та нарахованих на цю суму процентів за ставкою 0,000001% річних до моменту зміни строку виконання зобов`язання (до моменту направлення вимоги та звернення Позивача до суду)" при цьому в судовому засіданні представник відповідача усно посилається на неукладеність /недійсність кредитного договору "Кредит "всеБІЗНЕС" № 7100900659840 від 25.07.2025 року, отже під час розгляду цієї справи, суд враховує принципи "естопель" та "заборони суперечливої поведінки".

Так, ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Суд звертає увагу на те, що поведінка відповідача не відповідають принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього посилається на недійсність такого договору або його неукладеність. Якщо поведінка сторони давала іншій стороні підстави вважати, що договір є дійсним (виконувався належним чином сторонами протягом тривалого часу), то наступне висунення вимог про його недійсність або неукладеність є зловживанням правом (Ухвала КЦС ВС про передання до ВП ВС у справі № 513/879/19).

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 910/6178/20 згідно якої, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку, суд зазначає що дана практика не є ревалентною, оскільки у зазначеній справі розглядалось питання недійсності пункту кредитного договору, що передбачає стягнення комісії.

Як було зазначено вище, матеріалами справи не містять доказів, що кредитний договір "всеБІЗНЕС" №7100900659840 від 25.07.2025 року в цілому або будь-який пункт даного договору визнаний судом недійсним.

Також, суд зазначає, що посилання представника відповідача, постанови Верховного Суду від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15, від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 є необґрунтованими, виходячи з того що предметом розгляду даних справ були правовідносини в сфері споживчого кредитування, проте у спорі, що розглядається між сторонами, виникли господарські правовідносини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України", Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

VIІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями ст. ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Остафія Радіона Траяновича ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4; код 14282829) заборгованість за Кредитним договором "Кредит "всеБІЗНЕС" № 7100900659840 від 25.07.2025 року в сумі 75537,81 грн ((з яких: 71111,12 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 15555,54 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 55555,58 грн) та 4426,69 грн простроченої заборгованості за комісією)) та судовий збір в сумі 2402,83 грн.

3. В решті позову (у стягненні комісії в сумі 5876,92 грн) - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2026 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя Микола ШВЕЦЬ