Ухвала суду № 139703595, 14.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про залишення заяви про відкриття провадження у справі

про банкрутство без розгляду

"14" вересня 2026 р.м.Одеса№ 916/1364/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.

за участю секретаря судового засідання Дробиш К.А.,

дослідивши матеріали заяви за вх. № 1399/26 від 10.04.2026

за заявою кредитора: Акціонерного товариства "Полтава-Банк" (36000, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, буд. 40-А; код ЄДРПОУ 09807595)

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" (75040, Херсонська обл., Білозерський район, с. Токарівка, Траса Ростов-Одеса-Рені, 597 км; код ЄДРПОУ 31507214)

про відкриття провадження у справі про банкрутство

у відкритому судовому засіданні

представники сторін:

від заявника: не з`явився;

від боржника: не з`явився;

вільний слухач: арбітражний керуючий Сердюк В.В. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції).

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Полтава-Банк" звернулось із заявою від 07.04.2026 (вх. № 1399/26 від 10.04.2026) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир"; визнання грошових вимог до боржника в загальній сумі 5 024 918, 36 грн та включення їх в реєстр вимог кредиторів, як конкурсні (не забезпечені заставою); призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сердюка Віктора Володимировича; введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; введення процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2026 вищевказану заяву залишено без руху; зобов`язано Акціонерне товариство "Полтава-Банк" надати суду заяву про усунення недоліків у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення даної ухвали, до якої додати: або докази авансування винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим із дотриманням умов, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.05.2026 повернуто заяву (вх. № 1399/26 від 10.04.2026) Акціонерного товариства "Полтава-Банк" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир"; надіслано матеріали заяви з додатком заявнику.

При цьому, суд зазначає, що на виконання вимог ч. 7 ст. 174 ГПК України була залишена лише копія заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

На виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 (вх. ГСОО № 804/26 від 19.05.2026) щодо надсилання матеріалів справи № 916/1364/26 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги (вх. № 1961/26 від 13.05.2026) Акціонерного товариства "Полтава-Банк" на ухвалу суду від 01.05.2026, господарський суд супровідним листом від 20.05.2026 надіслав вказану справу.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2026 апеляційну скаргу задоволено; ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2026 по справі №916/1364/26 скасовано; справу №916/1364/26 направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Супровідним листом Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 матеріали справи повернуто до Господарського суду Одеської області 17.07.2026 (вх. № 1256/26 від 17.07.2026), про що свідчить дата та вхідний штамп вказаного суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2026 прийнято та призначено до розгляду заяву за вх. № 1399/26 від 10.04.2026 Акціонерного товариства "Полтава-Банк" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" у підготовчому засіданні господарського суду на 10.09.2026 о 10:00; визнано явку учасників справи у судове засідання обов`язковою; повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в порядку статті 197 ГПК України; зобов`язано надати Акціонерне товариство "Полтава-Банк": оригінал заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство з додатками.

Вказана ухвала суду була доставлена Акціонерному товариству "Полтава-Банк" до Електронного кабінету 27.07.2026 19:14, про що свідчить відповідна довідка від 29.07.2026 про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформована за допомогою Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 7 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, ГПК України передбачено два способи надсилання судового рішення: (1) в електронній формі - через "Електронний кабінет" та (2) шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Тобто, ухвала суду від 27.07.2026 була надіслана Акціонерному товариству "Полтава-Банк" у відповідності до вимог ГПК України, та якою на останнього було покладено обов`язок з`явитися у підготовче засідання та надати суду відповідні документи.

Однак, Акціонерне товариство "Полтава-Банк" у судове засідання 10.09.2026 не з`явилося, про причини неявки суд не повідомив; витребуваних документів судом у визначений судом строк не надав.

У судове засідання 10.09.2026 ані заявник, ані боржник не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У приписах КУзПБ законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм ГПК України.

Тому загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено КУзПБ (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2026 у справі № 910/12711/25).

Відповідно до ч. 1 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 39 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

Положеннями КУзПБ такий процесуальний наслідок як залишення заяви про відкриття провадження у справі без розгляду передбачено лише у випадку відкликання такої заяви заявником.

Разом з тим, у випадках, коли процесуальні правовідносини неплатоспроможності не регулюються спеціальними положеннями КУзПБ, слід застосовувати субсидіарно загальні положення ГПК України, якими передбачені відповідні підстави та наслідки.

Відповідно до частини другої статті 202 ГПК України, за загальним правилом, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених у частині другій статті 202 ГПК України, які стосуються як позивача, так і його представника, окрім випадків, коли суд визнав явку позивача обов`язковою.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними, а зазначена норма дисциплінує заявника-боржника, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Отже, у випадку зобов`язання на підставі статті 121 ГПК України відповідною ухвалою суду заявника до явки у судове засідання безпосередньо до приміщення суду, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати подану заяву боржника без розгляду, оскільки саме такі процесуальні наслідки передбачені положеннями ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2024 у справі № 910/12482/23.

У свою чергу, одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21).

Дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів є однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство. Подібний за змістом висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.06.2025 у справі №924/232/22.

Верховний Суд у зазначеній постанові наголосив, що провадження у справі про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з положеннями статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1). Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина 3).

У постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 Верховний Суд зазначив, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково.

Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а саме перешкоджання судочинству.

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесенню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. Процесуальні права надаються законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду у розгляді справ, правильному вирішенню спору. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту тощо) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №905/945/18).

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливої форми процесуальне правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників судового процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав, які здійснюються лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом стосовно відомих обставин справи, у цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь у справі, а також з метою перешкодити суду розглянути і вирішити справу.

З огляду на принципи верховенства права і справедливості, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін тощо, функції судової системи, гарантії судочинства та процесуальні засоби не можуть застосовуватися виключно задля забезпечення інтересів лише однієї зі сторін господарської справи. Адже суд, розглядаючи позов конкретної особи, не обслуговує інтереси конкретного позивача, а діє відповідно до принципу верховенства права, справедливості та завдань судочинства (постанова Верховного Суду від 24.09.2024 у справі №918/822/23(559/2823/23)).

У постанові від 12.06.2025 у справі № 924/232/22 Верховний Суд зауважив, що учасники цивільного обороту доволі часто намагаються використовувати правомірний цивільно-правовий інструментарій з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності у приватних відносинах, захисту прав та інтересів. Проте суд не є місцем "безцеремонної процесуальної гри".

Про зловживання правом можуть свідчити дії ініціюючого кредитора щодо подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо при поданні такої заяви він не керується метою ефективного захисту власних порушених прав і законних інтересів, а задля досягнення якихось інших сторонніх цілей.

Висновки суду.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою суду від 27.07.2026 прийнято та призначено до розгляду заяву вх. № 1399/26 від 10.04.2026 Акціонерного товариства "Полтава-Банк" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" на 10.09.2026 0 10:00; визнано явку учасників справи у судове засідання обов`язковою; зобов`язано Акціонерне товариство "Полтава-Банк"надати: оригінал заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство з додатками.

При цьому, суд зазначає, що вказаною ухвалою встановлено строк для подання витребуваних судом документів, останнім днем строку прийняття судом яких засобами поштового зв`язку або через офіційну електронну адресу суду із відповідним цифровим підписом, зазначено 04.09.2026 включно.

Однак, витребуваних судом документів Акціонерним товариством "Полтава-Банк" у встановлений судом строк не надано, як і не повідомлено про причини їх не подання.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань.

Суд зазначає, що при ініціюванні справи про банкрутство наявність боргу підтверджується в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, та доказами у такому обсязі, який є необхідним з урахуванням правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Ураховуючи те, що завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором, а також встановлення наявності спору про право, тоді як відсутність доказів, підтверджуючих викладені у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство обставини, та доказів наявності боргу унеможливлює його проведення.

Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою справу, зокрема докази, в умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище у порівнянні з опонентом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 03.05.2016 у справі "Летінчич проти Хорватії" (Letincic v. Croatia)).

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. Постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).

Безпосереднє дослідження доказів тісно пов`язане зі змістом судового доказування, оскільки він є способом сприйняття судом доказів, а також з дотриманням правил про належність та допустимість доказів. Відповідно до принципу безпосередності дослідження судових доказів має проводитися таким чином, щоб суд мав реальну можливість особисто ознайомитися з доказами, які є у справі (див. постанову Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 357/4897/20).

Акціонерне товариство "Полтава-Банк" у судове засідання 10.09.2026 явку повноважних представників не забезпечило, хоча вчасно та належно було повідомлене про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою від 29.07.2026 про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформованою за допомогою Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду"; будь-яких клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від Акціонерного товариства "Полтава-Банк" до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України), а отже, боржник повинен виконувати покладений на нього обов`язок неухильно, дотримуватись вимог суду та чинного законодавства в частині обов`язкової явки в судове засідання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21).

Судом також встановлено, що згідно даних "Діловодство спеціалізованого суду" Акціонерне товариство "Полтава-банк" звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" (вх. № 2033/26 від 19.05.2026), яка зареєстрована канцелярією суду за вх. № 2033/26 від 19.05.2026 та розподілена на суддю Демченко Т.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2026 № 916/1987/26 (суддя - Демченко Т.І.) прийнято заяву до розгляду; призначено підготовче засідання для розгляд заяви на 10.06.2026 о 12:00; ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2026 призначено засідання суду на 09.09.2026 о 15:00.

Тобто, заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство подані одним і тим самим заявником (Акціонерним товариством "Полтава-банк") до одного і того ж боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир"; тексти заяв мають ідентичні номери (вих .№ 099-009/856), дати (07.04.2026) та ідентичні додатки.

Суд зазначає, що Акціонерне товариство "Полтава-банк" повторно звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" (вх. № 2033/26 від 19.05.2026) в період розгляду його апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2026, якою повернуто таку заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2026 у справі № 910/10837/25 (№ 12-13гс26) зазначила наступне:

"10.7. Отже, процесуальним законом на осіб, які беруть участь у господарській / цивільній / адміністративній справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

10.8. Добросовісність необхідно розуміти як реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23, від 03 грудня 2025 року у справі № 902/388/18).

10.9. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони правовідносин, зокрема процесуальних (див. постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц тощо).

10.10. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження, не сумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки -покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для «безцеремонної процесуальної гри». Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі № 229/7156/19, від 22 січня 2025 року у справі № 757/22295/17-ц, постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 532/1550/23, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2025 року у справі № 914/2693/23(914/3477/23).

10.11. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17).

10.12. За змістом частини другої статті 43 ГПК України законодавець вважає зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства. У цій же нормі наведений перелік дій, що суперечать завданню господарського судочинства, які суд залежно від конкретних обставин може визнати зловживанням процесуальними правами. Аналогічна регламентація міститься у частині другій статті 44 ЦПК України та частині другій статті 43 КАС України.

10.13. Велика Палата Верховного Суду висновує, що тлумачення норм частини другої статті 43 ГПК України у сукупності із нормою частини першої статті 2 ГПК України дозволяє визначити зловживання процесуальними правами як процесуальні дії, які, хоча й відповідають визначеній законом процесуальній формі, але чиняться на шкоду справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляду інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, а отже, всупереч меті ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

10.14. Саме приписи статті 43 ГПК України, які кореспондують статті 44 ЦПК України та статті 45 КАС України, спрямовані на дієвий захист правосуддя від недобросовісного використання процесуальних механізмів, тож їх мета полягає не в обмеженні права на суд, а у забезпеченні того, щоб судова процедура використовувалася відповідно до її функціонального призначення - для вирішення реального юридичного спору та захисту порушених прав / інтересів осіб.

10.15. Тому у випадках, коли особа: свідомо ініціює фіктивний / штучний спір; використовує судовий процес для досягнення неправомірної мети; діє всупереч принципу добросовісності; фактично маніпулює механізмом судового захисту, реагування суду у формі залишення позову без розгляду саме по собі не суперечить праву на доступ до правосуддя, як його тлумачать національні суди з урахуванням практики ЄСПЛ щодо застосування Конвенції.

10.16. У контексті статті 6 Конвенції та статті 55 Конституції України право на доступ до суду не є абсолютним. ЄСПЛ послідовно виходить із того, що держава вправі встановлювати процесуальні правила та обмеження, спрямовані на забезпечення належного функціонування системи правосуддя, запобігання хаотичному судовому процесу та недобросовісному використанню права на звернення до суду.

10.17. Водночас будь-яке обмеження доступу до суду повинно: переслідувати легітимну мету; бути пропорційним; не порушувати саму сутність права на судовий захист, зокрема не створювати надмірних або свавільних процесуальних бар`єрів".

Суд зазначає, що за сукупністю фактичних обставин і процесуальних дій Акціонерного товариства "Полтава-банк" простежується, що останній звертаючись до суду із заявами про відкриття провадження у справі про банкрутство не керувався метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів.

Ураховуючи вище викладене, а також у зв`язку із закінченням строку підготовчого засідання, який визначено ст. 35 КУзПБ, зважаючи на неявку уповноваженого представника Акціонерного товариства "Полтава-банк" в підготовче засідання суду, тоді як така явка визнавалась обов`язковою, та неповідомлення ним будь-яких поважних причин неможливості участі в судовому засіданні, а також неподання витребуваних судом доказів у визначений строк, а саме до 04.09.2026 включно, суд позбавлений можливості з`ясувати наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, а також вирішити інші питання, пов`язані з розглядом заяви, тому суд дійшов висновку, що подана заява за вх. № 1399/26 від 10.04.2026 Акціонерного товариства "Полтава-Банк" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир", підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду. Залишення, в даному випадку, заяви Акціонерного товариства "Полтава-Банк" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" не призводить до позбавлення права на судовий захист, порушення принципів пропорційності, оскільки не перешкоджає повторному зверненню такого кредитора з відповідною заявою після усунення вказаних обставин.

З огляду на залишення без розгляду заяви Акціонерного товариства "Полтава-Банк" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир", заяву арбітражного керуючого Сердюка В.В. на участь у справі належить залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 226, ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити заяву за вх. № 1399/26 від 10.04.2026 Акціонерного товариства "Полтава-Банк" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 14 вересня 2026 року та відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Повну ухвалу складено та підписано 14 вересня 2026 року.

Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": АТ "Полтава-Банк".

Копію ухвали в електронному вигляді надіслати: Білозерському відділу державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (info@bz.ks.dvs.gov.ua), приватному виконавцю виконавчого округу Херсонської області Манікіну Д.С. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Херсонської міської ради (registrator@public.kherson.ua), арбітражному керуючому Сердюку В.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Копію ухвали надіслати: ТОВ "Синєвир" (75040, Херсонська обл., Білозерський район, с. Токарівка, Траса Ростов-Одеса-Рені, 597 км).

Суддя О.О. Мусієнко