Ухвала суду № 139703533, 09.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

09 вересня 2026 року Справа № 915/937/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.

учасники справи відсутні

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 915/937/25

про неплатоспроможність фізичної особи (боржника) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Пляка С.В. (поштова адреса: а/с №8, м. Миколаїв, 54017)

кредитори:

1) Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570; вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)

2) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 );

3) Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Миколаївське обласне управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09326464; вул. Херсонське шосе, 50, м. Миколаїв, 54028)

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Миколаївської області із заявою від 13.06.2025 про неплатоспроможність боржника фізичної особи. Заявниця, посилаючись на ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, затвердити кандидатуру арбітражного керуючого Пляки С.В. та призначити його керуючим реструктуризацією боргів, оприлюднити оголошення про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, визнати її неплатоспроможною та зупинити штрафні санкції. Вказана заява обґрунтована наявністю у боржниці станом на дату звернення до суду заборгованості у загальній сумі 3385007,42 грн. перед АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Ощадбанк» в особі філії Миколаївського обласного управління АТ «Ощадбанк», КС «Надія», ПАТ «Кредипромбанк», ПАТ «Демарк», ОСОБА_2 . За твердженням заявниці вона не може погасити указаний борг з причини недостатності коштів.

У зв`язку із недоліками заяви , а саме відсутністю доказів на її обґрунтування та доказів, визначених у ч.3 цієї статті Кодексу, суд ухвалою від 18.06.2025 залишив без руху указану заяву та встановив строк на усунення недоліків.

Ухвалою від 07.07.2025 суд знову залишив без руху заяву ОСОБА_1 у зв`язку із недоліками заяви та встановив строк на їх усунення.

Ухвалою суду від 04.08.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Пляку Сергія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 465 від 15.03.2013), призначено попереднє судове засідання на 29.09.2025 та ін.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, господарським судом здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на офіційному вебпорталі судової влади України. Повідомлення опубліковане 04.08.2025 за № 76802.

Впродовж строку, визначеного для заявлення грошових вимог, до суду та керуючого реструктуризацією надійшли заяви:

1) АТ КБ «ПриватБанк» (вх. №11867/25 від 18.08.2025) про визнання кредиторських вимог, у якій заявник просить визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 8686213,25 грн, а також просить визнати витрати по сплаті судового збору у розмірі 4844,80 грн. за подання даної заяви;

2) Фізичної особи ОСОБА_2 (вх..№12331/25 від 27.08.2025) про визнання кредиторських вимог, у якій заявник просить визнати грошові вимоги до боржника

3) АТ «Ощадбанк» (вх. №12549/25 від 02.09.2025) про визнання кредиторських вимог, у якій заявник просить визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 1047948,92 грн, з яких: основний борг, проценти 1013721,37 грн; судові витрати за рішенням суду 910,00 грн; пеня 33317,55 грн, а також заявник просить визнати витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056,00 грн. за подання даної заяви про визнання грошових вимог;

Керуючим реструктуризацією було розглянуто вимоги та надано суду відповідні повідомлення про результати розгляду.

19.09.2025 за вх. № 13318/25 до суду надійшов звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій ОСОБА_1 , зі змісту якого вбачається, що боржником до декларацій 2022, 2023, 2024 та 2025 року внесено достовірні дані (том 2 а.с. 5-59).

Попереднє засідання 29.09.2025 попереднє засідання у справі № 915/937/25 не відбулось, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання спостерігалась непрацездатність підсистеми «Відеоконференцзв`язок» (vkz.court.gov.ua), у зв`язку з чим суд повідомив сторонам дату наступного судового засідання 20.10.2025.

Ухвалою суду від 20.10.2025, занесеною до протоколу судового засідання, попереднє засідання у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , у т.ч. й розгляд заяви АТ КБ «ПриватБанк» про грошові вимоги до ОСОБА_1 відкладено на 08.12.2025.

При цьому ухвалами суду, постановленими у судовому засіданні 20.10.2026 визнані вимоги ОСОБА_2 у розмірі 1600000,00 грн та АТ «Ощадбанк» у розмірі 1047948,92 грн (забезпечені заставою майна боржника). Також суд зобов`язав керуючого реструктуризацією боргів боржника включити визнані вимоги та понесені витрати по сплаті судового збору за подання заяви про грошові вимоги у розмірі до реєстру вимог кредиторів боржника.

Ухвалою суду від 08.12.2025, занесеною до протоколу судового засідання, попереднє засідання у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , у т.ч. й розгляд заяви АТ КБ «ПриватБанк» про грошові вимоги до ОСОБА_1 , відкладено на 16.02.2026.

16.02.2026 судом була розглянута заява АТ КБ «ПриватБанк» про грошові вимоги до боржника, у результаті її розгляду судом визнані вимоги банку (з урахуванням ухвали від 25.02.2026 про виправлення описки) у розмірі 8686213,25 грн, керуючого реструктуризацією боргів боржника зобов`язано включити визнані вимоги та понесені витрати до реєстру вимог кредиторів боржника.

16.02.2025 за результатами попереднього засідання судом винесено ухвалу, якою визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для ОСОБА_1 та призначено судове засідання для розгляду погодженого кредитором плану реструктуризації боргів/переходу до процедури погашення боргів/ про закриття провадження на 18.03.2026. За даною ухвалою (з урахуванням ухвали від 25.02.2026 про виправлення описки) до реєстру вимог кредиторів боржника належить включити визнані судом вимоги, а саме:

- позачергові вимоги (судовий збір): 1) АТ «Ощадбанк» 6056,00 грн; 2) АТКБ «ПриватБанк» - 4844,80 грн;

- вимоги другої черги: 1) ОСОБА_2 1 600 000,00 грн; 2) АТ КБ «ПриватБанк» - 4045921,40 грн;

- вимоги третьої черги: 1) АТ КБ «ПриватБанк» - 4640291,85 грн.

- вимоги забезпечені заставою майна: 1) АТ «Ощадбанк» - 1047948,92 грн.

Цією ж ухвалою зобов`язано керуючого реструктуризацією боргів боржника провести збори кредиторів та надати до суду рішення зборів кредиторів, оформлене протоколом та прийняте відповідно до вимог ч. 8 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства. Окрім цього, судом зобов`язано керуючого реструктуризацією завчасно до судового засідання надати суду звіт про процедуру реструктуризацію боргів боржника з підтверджуючими документами.

12.03.2026 за вх. № 3277/26 до суду надійшло клопотання керуючого реструктуризацією вих. № 47 від 11.03.2026 про визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та відкриття процедури погашення боргів на підставі ч.11ст. 126 КУзПБ у зв`язку з неподанням до суду протягом 3-х місячного строку з дня відкриття провадження у справі погодженого плану реструктуризації боргів боржника.

Судове засідання 18.03.2026 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, наступне судове засідання призначене на 21.04.2026.

Ухвалою суду від 21.04.2026, занесеною до протоколу судового засідання, підсумкове засідання за клопотанням кредитора-3 відкладено на 19.05.2026.

23.04.2026 за вх. № 5886/26 до суду надійшло клопотання АТ КБ «ПриватБанк» б/н від 13.12.2024 про закриття провадження у справі на підставі ч.7 ст.123 КУзПБ та ч.11ст. 126 КУзПБ (недостовірні відомості у деклараціях та відсутність схваленого кредиторами плану реструктуризації).

Обґрунтування наявності підстав для закриття провадження: 1) Дефектність форми Декларацій та свідоме приховування майна (п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ); 2) Приховування грошових коштів; 3) Приховування транспортних засобів та невідповідність витрат задекларованому статусу; 4) Придбання майна членами сім`ї, без належного документального підтвердження; 5) Ознаки фраудаторності боргу перед ОСОБА_2 (1,6 млн грн); 6) Щодо дискримінаційного та невиконуваного плану реструктуризації.

Заявник зазначає, що керуючим реструктуризацією при перевірці декларацій про майновий стан боржниці не здійснено повного з`ясування майнового стану.

Також 18.05.2026 за вх. № 73766/26 до суду надійшло клопотання АТ «Ощадбанк» вих. № 55/5.5-03/69345/2016 від 18.05.2026 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п. ч.7 ст.123 КУзПБ (недостовірні відомості у деклараціях).

На обґрунтування указаного клопотання банк зазначає, що подані боржницею декларації містять недостовірні дані, адже пошукові запити керуючого реструктуризацією на сайтах з пошуку майна здійснено за неправильними параметрами і як наслідок інформація є відсутньою. Крім цього, банк зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази перевірки наявності транспортних засобів, зареєстрованих за чоловіком боржниці. Також банк стверджує, що зазначений у деклараціях сукупний дохід не відповідає офіційно підтвердженому ДПС розміру.

Так само банк зауважує, що у поданий до суду план реструктуризації не відповідає вимогам ст. 124 КУзПБ, адже не містить порядку та строків предмету забезпечення вимог банку та порядку погашення вимог банку.

Ухвалою суду від 19.05.2026, занесеною до протоколу судового засідання, підсумкове засідання за клопотаннями учасників справи відкладено на 07.07.2026.

Ухвалою від 07.07.2026, занесеною до протоколу судового засідання, підсумкове засідання за клопотанням керуючого реалізацією відкладено на 09.09.2026.

Учасники справи, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи шляхом доставлення ухвали до Електронного кабінету ЄСІТС та надсилання на поштову адресу, до суду не з`явилися, причин неявки не повідомили, заяв щодо відкладення розгляду справи також не подали.

Станом на час розгляду справи клопотань про відкладення підсумкового засідання чи про неможливість розгляду справи у даному судовому засіданні суду не надходило.

У судовому засіданні 09.09.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши у підсумковому судовому засіданні матеріали справи, суд установив наступне.

Частиною 1 статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Із введенням в дію КУзПБ запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).

З пояснювальної записки до проекту КУзПБ вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.

Тому призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

Також у преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За таким підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.

З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 КУзПБ) Верховний Суд зауважує, що цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20.

Отже, процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою «Відновлення платоспроможності фізичної особи» КУзПБ.

Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Частиною 2 статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Про введення процедури реструктуризації боргів боржника господарським суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника (частина 5 статті 119 КУзПБ).

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів фізичної особи - боржника, господарський суд зобов`язаний перевірити наявність визначених частиною 7 статті 123 КУзПБ підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з власної ініціативи суду, надати таким обставинам належну юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні. А за тим, врахувавши обставини, що свідчать про добросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи, господарський суд вирішує питання щодо подальшого руху справи.

Згідно з пунктом 1 частини 7 статті 123 КУзПБ суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, зокрема, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 зауважив, що розширене коло ініціаторів застосування частини 7 статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Враховуючи, що основним призначенням частини 7 статті 123 КУзПБ є припинення реабілітації очевидно недобросовісного боржника та можливість її застосування з власної ініціативи суду, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за цією нормою, тому з власної ініціативи, зокрема розглядаючи інформацію керуючого реструктуризацією про результати перевірки майнового стану боржника або вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, з якими КУзПБ пов`язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом при ухваленні рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Досліджуючи наявність визначених частиною 7 статті 123 КУзПБ підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зазначає таке.

Задля ефективної реалізації боржником права на реабілітацію добросовісного боржника КУзПБ передбачає участь арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника.

Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого, закріпленим у статті 12 КУзПБ, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано статтею 114 КУзПБ, а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього Кодексу.

Згідно зі статтею 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника. Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний організувати виявлення та складання опису майна боржника.

Своєчасне та належне виконання арбітражним керуючим завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг.

Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для розкриття перед судом і кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Вона повинна відповідати принципам повноти та достовірності.

Згідно ч.5 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

До членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

У даній справі боржник при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на виконання приписів КУзПБ надав декларації про доходи за 2022-2025 роки (том 1 а.с. 51-946).

На підставі ч. 3 ст. 122 КУзПБ керуючим реструктуризацією проведено перевірку декларацій про майновий стан боржника за 2022-2025 роки та складено звіт про результати перевірки, який надано суду 18.09.2025 та зареєстрований судом 19.09.2025 за вх.. № 13318/25 (том 2 а.с. 43-45).

Згідно указаного звіту в результаті перевірки відомостей, вказаних боржником у деклараціях про майновий стан, керуючий реструктуризацією встановив достовірність таких відомостей.

Разом з тим, як зазначено кредиторами у заявах про закриття провадження, подані боржницею декларації не відображають повну інформацію про майновий стан боржниці та її родини.

Так, у заяві про закриття провадження АТ КБ «ПриватБанк» зауважує, що подані Боржником Декларації не відповідають формі, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 (у редакції Наказу Мін`юсту від 06.04.2023 № 1263/5, що набув чинності 20.04.2023).

Дійсно, такий недолік має місце, попри це керуючий реструктуризацією не зазначив про це у звіті.

АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що декларації боржника не містять жодної інформації про рахунки боржника та членів сім`ї, при цьому, матеріали справи містять відповіді банківських установ щодо рахунків боржника та залишків коштів на них.

Так само банк стверджує про приховування боржницею інформації про нерухоме майно, в якому проживає боржник, адже відповідно Наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5, боржник має зазначити майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування боржника. Так боржник зазначає, що проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Однак, декларації не містять жодної інформації про вказане майно

Окрім зазначеного банк стверджує про приховування боржницею грошових коштів, оскільки згідно декларацій про майновий стан за 2022 2025 роки має місце суттєва різниця між офіційно отриманими доходами та понесеними витратами,. За підрахунком банку загальна сума позитивної різниці між доходами та витратами Боржника за вказаний період становить понад 330 000,00 грн, однак у жодній декларації не зазначено про наявні грошові активи. Банк вважає, що боржник умисно приховує наявні грошові кошти від суду та кредиторів, що становить пряме порушення ст. 116 КУзПБ та є беззаперечним фактом надання недостовірної інформації про майно.

Перевіривши наведені обставини суд встановив, що у поданих до суду деклараціях дійсно не зазначено рахунки боржниці та залишки на них, не зазначено інформації щодо квартиру, і якій боржниця проживає, не зазначено будь-яких грошових активів.

Щодо транспортних засобів АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що беручи до уваги інформацію про перетини кордону на автомобілях, керуючий реструктуризацією мав перевірити наявність транспорн6их засобів у чоловіка боржниці, однак арбітражний керуючий Пляка С.В. у своєму звіті від 18.09.2025 протиправно не здійснив такого запиту до органів МВС.

Відсутність запиту щодо наявності транспортних засобів у чоловіка боржниці при перевірці керуючим реструктуризацією відомостей, внесених боржницею до декларацій про майновий стан підтверджується матеріалами справи. Більше того, до звіту про перевірку декларацій взагалі не надано жодного запиту щодо до органів МВС.

Також банк вважає недостовірними відомості про доходи боржника зважаючи на інформацію Державної прикордонної служби щодо перетину кордону боржника та його родини. Проте перевірити указану інформацію неможливо через відсутність відповідних доказів у матеріалах справи.

Крім цього, АТ КБ «ПриватБанк» вважає запропонований боржником План реструктуризації є юридично дефектним, економічно необґрунтованим та порушує вимоги КУзПБ, оскільки не дотримується черговість та пропорційність погашення вимог, відсутні строки та порядок реалізації майна, містяться математичні помилки.

Суд погоджується з зауваженнями банку щодо плану реструктуризації.

Водночас суд вважає передчасними висновки банку щодо виведення активів боржника (придбання сином автомобіля) та фраудаторності боргу перед ОСОБА_2 , адже при перевірці внесених до декларацій даних перевіряється лише достовірність та повнота таких відомостей.

У заяві АТ Ощадбанк про закриття провадження банк зазначає, що подані боржницею декларації містять недостовірні дані, адже пошукові запити керуючого реструктуризацією на сайтах з пошуку майна здійснено за неправильними параметрами і як наслідок інформація є відсутньою.

Крім цього, банк зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази перевірки наявності транспортних засобів, зареєстрованих за чоловіком боржниці. А при внесенні даних щодо придбаного сином автомобілю боржницею указана занижена вартість.

Також банк стверджує, що зазначений у деклараціях сукупний дохід не відповідає офіційно підтвердженому ДПС розміру.

Крім того, банк звертає увагу, що в заяві до суду про неплатоспроможність, а саме у заяві про усунення недоліків від 30.06.2025 (вх.Nє 9772/25 від 30.06.2025) ОСОБА_1 , зазначено про те, що її батьки є померлими, проте доказів наведеного до матеріалів справи не долучено.

Перевіривши матеріали справи в частині зауважень АТ Ощадбанк суд встановив, що дійсно, зазначені обставини щодо способу пошуку майна боржника на сайтах з пошуку майна знаходять підтвердження.

Щодо доказів перевірки наявності транспортних засобів у чоловіка боржниці суд вже зазначав про їх відсутність. Твердження банку про заниження вартості придбаного сином автомобілю суд не приймає до уваги у зв`язку з відсутністю відповідних офіційних доказів.

Щодо сукупного доходу боржниці та її родини суд встановив розбіжності. Так, з наданої на вимогу суду ГУ ДПС України в Миколаївській області інформації про доходи (том 1 а.с. 163-172) ОСОБА_1 за період червень грудень 2022 року отримала доходи (заробітна плата) 64 523,90 грн, чоловік боржниці (заробітна плата) - 281 123,09 грн, син боржниці (стипендія) 1666,16 грн.

У 2023 році боржниця отримала доходи (заробітна плата та соціальні виплати) 117530,26 грн, чоловік (заробітна плата) - 459 902.43 грн, син (додаткове благо, соціальні виплати) - 6 388,62 грн.

У 2024 році боржниця отримала доходи (заробітна плата та соціальні виплати) 236 708,57 грн. чоловік (заробітна плата) - 799 829,99 грн, син (додаткове благо, соціальні виплати, виграш) - 15338,42 грн.

За період січень-червень 2025 року боржниця отримала доходи (заробітна плата та соціальні виплати) 153 600,00 грн, чоловік (заробітна плата) - 522 019.13 грн, син - 0 (відсутня інформація про доходи).

Всупереч наведеному, у декларації за 2022 рік боржницею зазначено власний сукупний дохід 54714,07 грн, замість офіційно підтвердженого податковим органом - 64 523,90 грн, сукупна сума доходів членів сім?ї - 341 388,40 грн та 10 000,00 грн стипендії сина, замість підтвердженого податковим органом 282 789,25 грн.

У декларації за 2023 рік зазначено власний сукупний дохід 92 536,85 грн, замість офіційно підтвердженого податковим органом - 117 530,26 грн, сукупний дохід членів сім?ї 370 221,40 грн, замість підтвердженого податковим органом 466 291,05 грн.

У декларації за 2024 рік зазначено власний сукупний дохід 192 500,50 грн. замість офіційно підтвердженого податковим органом - 236 708,57 грн, сукупний дохід членів сім?ї -641 380,00 грн, замість підтвердженого податковим органом 815 168.61 грн.

У декларації за період січень - червень 2025 року зазначено власний сукупний дохід 105 490,00 грн, замість офіційно підтвердженого податковим органом - 153 600,00 грн. сукупний дохід членів сім?ї - 236 919,20 грн, замість 522 019,13 грн.

З врахуванням наведеного, декларації про майновий стан ОСОБА_1 містять непідтверджені та недостовірні дані.

Слід зазначити, що аналогічні відомості отримані й керуючим реструктуризацією, проте у його звіті щодо перевірки декларацій ці відомості не зазначені й розбіжності не виявлені.

Будь-яких пояснень щодо зазначених у заявах АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Ощадбанк» обставин ані керуючим реструктуризацію ані боржником суду протягом досить тривалого часу не надано.

Перелічені вище обставини свідчать про те, що Звіт керуючого реструктуризацією про перевірку декларацій боржника є неповним, необґрунтованим та не підтверджений доказами.

Тож дослідивши матеріали справи суд вбачає, що боржником у деклараціях про доходи зазначена неповна інформація та недостовірна інформація.

Надаючи правову кваліфікацію зазначеним обставинам, суд виходить з такого.

Зокрема, як вбачається із приписів п.11 ч.2 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається, у тому числі, декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.

Згідно ч.5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року, за який подається декларація.

Згідно з положеннями частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. До членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

Кодексом України з процедур банкрутства, наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020 №593/5 "Про порядок подання арбітражними керуючими обов`язкових відомостей (інформації)" не передбачено імперативних норм щодо встановленої форми подання керуючим реструктуризацією звіту за результатами перевірки декларації боржника у справі про неплатоспроможність.

Отже, звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації боржника за своєю суттю відображає зміст встановлених при відповідній перевірці обставин.

При цьому, допустивши виявлення нових відомостей щодо майнового стану боржника, які останнім не були зазначені, або їх неточності, керуючий реструктуризацією, в силу вимог Кодексу України з процедур банкрутства, повідомляє боржника за результатами проведеної перевірки вказаних обставин.

Керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення керуючим реструктуризацією неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, обов`язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом.

Якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути недоліки поданих ним декларацій виявлені за наслідками їх перевірки арбітражним керуючим наступають наслідки визначені п.1 ч.7 ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства.

Закон не передбачає перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

Частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, яка містить назву «Наслідки затвердження плану реструктуризації боргів боржника» передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо встановить зокрема, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї; майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.

За змістом частини 2 наведеної статті основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Отже, Кодексом України з процедур банкрутства за результатами встановленого факту невідповідності інформації або її неточності у декларації про майновий стан боржника у випадку їх неусунення впродовж встановленого законодавством строку на стадії реструктуризації боргів боржника передбачено наявність підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

При цьому, певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.

За змістом пункту 1 частини 7 наведеної вище статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства у разі встановлення обставин зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї ці недоліки можуть бути усунуті упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації шляхом надання суду виправленої декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

Аналіз наведеної правової норми свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє декларації надані боржником та виявляє чи наявна у деклараціях поданих боржником неповна та/або недостовірна інформація; боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій; боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 також зауважила, що Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов`язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

При цьому п.1 ч.7 ст.123 КУзПБ розмежовує такі поняття як «неповна» та «недостовірна» інформація, зазначення якої має безумовний наслідок для боржника у вигляді закриття провадження у справі.

Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу на те, що положення ст.123 КУзПБ є безумовним заходом відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачають альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом. До того ж, розширене коло ініціаторів застосування ч.7 ст.123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч.7 ст.123 КУзПБ, тому з власної ініціативи зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні. Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності). Тож, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

Аналогічний за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20.

За змістом наведених положень КУзПБ та згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його можливостей і намірів щодо розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб, а також може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Тож, проаналізувавши процесуальну поведінку боржника, зважаючи на обставину надання боржником неповної інформації, суд не може констатувати добросовісність виконання боржником своїх обов`язків.

Зазначений висновок не можна вважати проявом надмірного формалізму, адже законодавством про банкрутство чітко прописаний механізм усунення боржником недостовірних відомостей у деклараціях про його майновий стан.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ суд приходить до висновку про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

У зв`язку з закриттям провадження у даній справі належить залишити без розгляду клопотання про визнання боржника банкрутом.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Керуючись ст. 9, 12, 113, 114, 123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 915/937/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

2. Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

3. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Пляки Сергія Валерійовича (свідоцтво № 465 від 15.03.2013).

4. Залишити без розгляду клопотання керуючого реструктуризацією вих. № 47 від 11.03.2026 про визнання боржника банкрутом (вх. № 3277/26 від 12.03.2026).

5. Копію ухвали надіслати боржнику, керуючому реструктуризацією, Головному управлінню ДПС в Миколаївській області, Одеському міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області, Центральному районному суду м. Миколаєва, Державній прикордонній службі Україні.

Ухвала набирає законної сили в порядку ч. ч. 4, 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 14.09.2026.

Суддя Т.М. Давченко