Ухвала суду № 139703331, 29.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" червня 2026 р. Справа № 911/424/25

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши скаргу Малого приватного підприємства «Кім» № 26 від 08.06.2026 на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі

за позовом Пристоличної сільської ради

до Малого приватного підприємства «Кім»

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

без участі представників учасників провадження,

встановив:

У січні 2025 року Пристолична сільська рада звернулася до Господарського суду Київської області із позовною заявою № 02-14/190/2025 від 27.01.2025 до Малого приватного підприємства «Кім» (далі скаржник, боржник, МПП «Кім»), у якій просила суд внести зміни до договору оренди № 173 від 07.09.2005, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А.В. та зареєстрованого за реєстровим № 3716 (зареєстрований у Бориспільському відділі КРФ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 17.10.2005 за № 0105323000), виклавши пункт 1.4 договору та підпункт 2.7.1 пункту 2.7 договору у нових редакціях:

« 1.4. Нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 6598534,15 грн (шість мільйонів п`ятсот дев`яносто вісім тисяч п`ятсот тридцять чотири гривні 15 копійок), згідно з Витягом №HB-9903612452025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.01.2025 р.».

« 2.7.1. Орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за рік у розмірі 5% (п`ять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (6598534,15 грн) та становить 329926,71 (триста двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість гривень 71 копійок) грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

Орендна плата сплачується на рахунок Пристоличної сільської ради. Реквізити поточного рахунку уточняються Орендарем кожного місяця та у разі їх зміни, орендна плата вноситься на новий поточний рахунок.

У разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим Договором, стягується пеня у розрахунку 120% річної облікової ставки НБУ на несплачену суму за кожен день прострочення. Сплата пені за прострочку платежів здійснюється в грошовій формі.».

Господарський суд Київської області рішенням від 05.05.2025 відмовив у задоволенні позову повністю.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.09.2025 вказане рішення скасував; прийняв нове рішення, яким позовні вимоги Пристоличної сільської ради задовольнив та стягнув з МПП «Кім» на користь Пристоличної сільської ради витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн.

На примусове виконання вказаної постанови Господарський суд Київської області 16.10.2025 видав наказ.

Через підсистему «Електронний суд» 09.06.2026 від МПП «Кім» надійшла скарга № 26 від 08.06.2026 на дії (бездіяльність) державного виконавця, у якій скаржник просить суд:

- визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Бориспільський відділ ДВС) Черенок Юлії Євгеніївни (далі Черенок Ю.Є.), а саме постанови № 79486504 від 03.11.2025 про відкриття виконавчого провадження, задовольнити клопотання та поновити строк на оскарження;

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Бориспільського відділу ДВС Черенок Ю.Є. щодо неповідомлення МПП «Кім» про відкриття виконавчого провадження № 79486504 від 03.11.2025;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бориспільського відділу ДВС Черенок Юлії Євгеніївни № 79486504 від 03.11.2025 про відкриття виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи скаргу, МПП «Кім» зазначає, що державний виконавець порушила вимоги статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки підприємство не було належним чином повідомлене про відкриття виконавчого провадження № 79486504 від 03.11.2025.

Скаржник вказує, що про наявність зазначеного виконавчого провадження та накладення арешту на кошти на його банківському рахунку йому стало відомо лише у квітні 2026 року. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження МПП «Кім» встановило відсутність у них належних доказів направлення та вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі. На думку скаржника, сам по собі супровідний лист державного виконавця не підтверджує факту направлення такої постанови боржнику.

За твердженням МПП «Кім», неналежне повідомлення про відкриття виконавчого провадження позбавило його можливості добровільно виконати рішення суду у встановлений строк, а також реалізувати право на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження. У зв`язку з цим скаржник вважає, що державний виконавець не мала правових підстав до встановлення факту належного повідомлення боржника вчиняти подальші виконавчі дії, зокрема накладати арешт на кошти підприємства.

Крім того, скаржник посилається на порушення державним виконавцем вимог статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконавчого збору. На думку МПП «Кім», державний виконавець, не забезпечивши належного повідомлення боржника про початок виконавчого провадження та можливість добровільного виконання рішення, фактично позбавила підприємство можливості виконати виконавчий документ без застосування заходів примусового виконання, що, за твердженням скаржника, унеможливлює правомірне стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 127/2-1455/2010, № 916/1605/15-г, № 756/9582/14-ц, № 554/13475/15-ц, № 821/1108/17, № 816/463/15-а, № 641/9433/19, а також на правові позиції судів апеляційних інстанцій, відповідно до яких державний виконавець перед початком примусового виконання рішення повинен належним чином повідомити боржника про відкриття виконавчого провадження, а відсутність підтвердження такого повідомлення є підставою для висновку про передчасність вчинення виконавчих дій.

З огляду на наведене МПП «Кім» вважає протиправною бездіяльність державного виконавця щодо неналежного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження № 79486504 від 03.11.2025.

Ухвалою від 09.06.2026 суд поновив МПП «Кім» пропущений строк для подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця та прийняв скаргу до розгляду, розгляд скарги призначено на 29.06.2026.

Через підсистему «Електронний суд» 17.06.2026 від Бориспільського відділу ДВС надійшов відзив.

У поданому відзиві Бориспільський відділ ДВС проти задоволення скарги заперечує та зазначає, що виконавче провадження № 79486504 відкрито 03.11.2025 на підставі наказу Господарського суду Київської області від 16.10.2025 у справі № 911/424/25, пред`явленого до виконання у встановленому законом порядку.

Відділ ДВС вказує, що державним виконавцем 03.11.2025, крім постанови про відкриття виконавчого провадження, винесено постанови про стягнення витрат виконавчого провадження та про звернення стягнення на кошти боржника. За результатами встановлення наявності у МПП «Кім» рахунків в АТ «Райффайзен Банк» до банківської установи направлено відповідні платіжні інструкції та вимоги щодо примусового списання коштів. При цьому фактичного списання коштів не відбулося у зв`язку з недостатністю коштів на рахунках боржника або з інших причин, що не залежали від державного виконавця.

Щодо доводів скаржника про неналежне повідомлення про відкриття виконавчого провадження Бориспільський відділ ДВС зазначає, що 03.11.2025 копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено МПП «Кім» рекомендованим поштовим відправленням за адресою боржника, зазначеною у виконавчому документі, за трек-номером R067031311540. На думку відділу ДВС, вимоги статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язані саме з направленням постанови за належною адресою, а не з обов`язковим встановленням факту її особистого отримання боржником.

Відділ ДВС також заперечує доводи скаржника щодо необхідності направлення постанови про відкриття виконавчого провадження цінним листом з описом вкладення, зазначаючи, що Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція з організації примусового виконання рішень не встановлюють такої вимоги. При цьому відсутність відомостей про вручення поштового відправлення, на думку державного виконавця, сама по собі не спростовує факту його направлення та не свідчить про порушення статті 28 зазначеного Закону.

Крім того, Бориспільський відділ ДВС посилається на те, що після передачі поштового відправлення оператору поштового зв`язку державний виконавець не має можливості впливати на його подальше пересилання та вручення, а інформація щодо пересилання рекомендованих поштових відправлень зберігається протягом обмеженого строку. Водночас матеріали виконавчого провадження містять відомості про направлення постанови сторонам виконавчого провадження.

Доводи МПП «Кім» про необізнаність щодо існування виконавчого провадження Бориспільський відділ ДВС вважає необґрунтованими, посилаючись, зокрема, на функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Також зазначає, що скаржником не доведено, яким саме чином оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження порушує його права та законні інтереси.

Щодо правомірності вжиття заходів примусового виконання Відділ ДВС зазначає, що арешт коштів боржника застосовано відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення реального виконання судового рішення, а постанова про арешт коштів винесена під час відкриття виконавчого провадження.

Також Відділ ДВС звертає увагу, що скасування постанови про відкриття виконавчого провадження саме по собі не припинить обов`язку МПП «Кім» виконати чинний виконавчий документ, оскільки наказ суду залишається чинним та може бути повторно пред`явлений стягувачем до виконання.

З огляду на викладене Бориспільський відділ ДВС вважає дії державного виконавця такими, що вчинені в межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а доводи скарги необґрунтованими, у зв`язку з чим просить відмовити у її задоволенні.

Через підсистему «Електронний суд» 22.06.2026 від МПП «Кім» надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив МПП «Кім» наголошує на відсутності в матеріалах виконавчого провадження належних доказів направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням, у тому числі доказів, пов`язаних із поштовим відправленням за трек-номером R067031311540, на який посилається Бориспільський відділ ДВС.

Також МПП «Кім» заперечує проти посилань Бориспільський відділу ДВС на його обізнаність про виконавче провадження через ЄСІТС, зазначаючи, що електронний кабінет підприємство зареєструвало лише 29.04.2026. При цьому скаржник зазначає, що про виконавче провадження дізнався від працівника банку, а не внаслідок належного повідомлення державним виконавцем.

Крім того, скаржник вважає, що його подальше ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження не усуває порушення обов`язку державного виконавця щодо повідомлення боржника, передбаченого статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження», та не позбавляє боржника права на оскарження відповідних дій і рішень.

Через підсистему «Електронний суд» 29.06.2026 від МПП «Кім» надійшли додаткові пояснення у справі та долучення доказів.

У додаткових поясненнях МПП «Кім» зазначає, що з листопада 2023 року господарської діяльності не здійснює, що, на його думку, підтверджується наданими банківськими виписками про відсутність руху коштів на рахунках товариства.

Скаржник також зазначає, що 02.06.2026 ним було внесено грошові кошти для виконання зобов`язань перед бюджетом, у тому числі за рішенням у цій справі, однак у призначенні платежу працівником банку помилково зазначено найменування іншого органу місцевого самоврядування.

На думку МПП «Кім», наведені обставини підтверджують його намір добровільно виконати судове рішення та свідчать про те, що за умови належного повідомлення про відкриття виконавчого провадження боржник мав можливість добровільно сплатити відповідні кошти та уникнути додаткових витрат виконавчого провадження у розмірі 369,00 грн.

З огляду на викладене скаржник просить долучити додаткові пояснення та додані до них докази до матеріалів справи, а скаргу розглянути за наявними матеріалами без участі скаржника та його представника.

У призначене судове засідання з розгляду скарги представники стягувача, боржника (скаржника) та Бориспільського відділу ДВС, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не з`явились.

З огляду на те, що за приписами частини другої статті 342 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд розглядає скаргу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши документи, додані до матеріалів скарги, суд установив таке.

Пристолична сільська рада подала до Бориспільського відділу ДВС заяву № 02-14/2306.2025 від 24.10.2025 про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду Київської області від 16.10.2025 у справі № 911/424/25.

03.11.2025 старший державний виконавець Бориспільського відділу ДВС Черенок Ю.Є. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 79486504 з виконання наказу № 911/424/25, виданого 16.10.2025 Господарським судом Київської області про стягнення з МПП «Кім» на користь Пристоличної сільської ради витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн та витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн.

Відповідно до вказаної постанови, зокрема, вирішено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 757,00 грн.

У матеріалах виконавчого провадження наявний супровідний лист від 03.11.2025 № 158273 щодо направлення на адреси стягувача і боржника постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім цього 03.11.2025 в рамках виконавчого провадження № 79486504 винесено постанови:

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно до якої вирішено визначити для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 169,00 грн. Загальна сума мінімальних витрат: 369,00 грн;

- про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 8696,00 грн.

Розглянувши доводи скаржника та заперечення Бориспільського відділу ДВС в сукупності з матеріалами скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Статтею 339-1 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, можливість оскарження до суду дій або бездіяльності державних чи приватних виконавців є гарантією прав сторін виконавчого провадження.

При цьому сторони виконавчого провадження мають право оскаржити до суду як окреме рішення, дію чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення, так і сукупність певних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, які, на думку скаржника, порушують його права, свободи чи інтереси.

У цій справі скаржник вважає протиправною бездіяльність державного виконавця, яка полягає у неналежному повідомленні МПП «Кім» про відкриття виконавчого провадження № 79486504, а також просить скасувати постанову про відкриття цього виконавчого провадження.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, наведена норма пов`язує належне повідомлення боржника насамперед із направленням постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд установив, що у виконавчому документі наказі Господарського суду Київської області від 16.10.2025 у справі № 911/424/25 зазначено місцезнаходження МПП «Кім». Ця сама адреса боржника зазначена у заяві Пристоличної сільської ради про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, зазначена у виконавчому документі та у заяві про відкриття виконавчого провадження адреса відповідає відомостям про місцезнаходження МПП «Кім», внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Матеріали виконавчого провадження також містять супровідний лист Бориспільського відділу ДВС, у якому зазначено про направлення сторонам виконавчого провадження копії постанови про відкриття виконавчого провадження, при цьому адреса боржника, зазначена у цьому листі, відповідає адресі, вказаній у виконавчому документі, заяві про відкриття виконавчого провадження та відомостям ЄДР.

Водночас суд погоджується з тим, що з наявних у матеріалах справи доказів неможливо достовірно встановити поштову адресу, за якою фактично було відправлено поштове відправлення з трек-номером R067031311540, на який посилається у відзиві Бориспільський відділ ДВС, оскільки матеріали виконавчого провадження не містять відповідного поштового документа, накладної чи іншого документа оператора поштового зв`язку, який би давав можливість встановити зміст поштового відправлення, його адресу призначення та факт вручення. Саме поштове відправлення за вказаним трек-номером на час розгляду скарги також не може бути відстежене.

Разом з тим зазначена обставина сама по собі не є достатньою для висновку про протиправність бездіяльності державного виконавця та незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки для задоволення скарги в порядку судового контролю за виконанням судового рішення необхідним є не лише встановлення факту недотримання державним виконавцем певних вимог законодавства, а й встановлення порушення у зв`язку з цим прав чи охоронюваних законом інтересів саме скаржника.

Можливість оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності державного або приватного виконавця є гарантією захисту прав сторін виконавчого провадження. Водночас завданням господарського судочинства є ефективний захист саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Отже, звертаючись зі скаргою, сторона виконавчого провадження має обґрунтувати, а суд встановити, яке саме її право чи законний інтерес порушено оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю виконавця та яким чином обраний спосіб судового захисту спрямований на відновлення такого права.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18, звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати, а суд встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням судового рішення. Аналогічний правовий підхід викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, відповідно до якого саме по собі порушення виконавцем установленого порядку вчинення виконавчих дій не є достатньою підставою для задоволення скарги, якщо при цьому не доведено порушення прав саме скаржника.

У цьому випадку МПП «Кім», посилаючись на неналежне повідомлення про відкриття виконавчого провадження № 79486504, не зазначило та не довело, які саме його права чи охоронювані законом інтереси були порушені внаслідок неповідомлення про винесення постанови від 03.11.2025, а також яким чином така обставина вплинула на можливість реалізації ним процесуальних прав у виконавчому провадженні. Самого факту неможливості достовірно встановити адресу, за якою було направлено поштове відправлення з трек-номером R067031311540, за відсутності доказів негативних наслідків для скаржника, недостатньо для висновку про порушення його прав.

При цьому суд враховує принцип обов`язковості судового рішення та необхідність забезпечення його реального і своєчасного виконання. Оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця не може розглядатися як самоціль та має бути спрямоване на відновлення конкретного порушеного права або законного інтересу сторони виконавчого провадження. Відтак, навіть за умови встановлення порушення державним виконавцем певного порядку вчинення виконавчих дій, за відсутності доведеного порушення прав МПП «Кім» такі обставини самі по собі не можуть бути підставою для задоволення скарги та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд не бере до уваги посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду та судів апеляційної інстанції, оскільки наведені ним судові рішення прийняті за інших фактичних та/або нормативно-правових обставин, а тому не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

Так, у постановах Верховного Суду у справах № 916/1605/15-г від 07.05.2018, № 554/13475/15-ц від 31.07.2019, № 816/463/15-а від 16.01.2019 та інших справах, на які посилається скаржник, суди виходили, зокрема, з положень попередньої редакції Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачала інший порядок повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та інше нормативне формулювання наслідків такого повідомлення.

Зокрема, у справі № 916/1605/15-г Верховний Суд застосовував положення Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин. При цьому сама справа стосувалася, серед іншого, питання наслідків недотримання строку добровільного виконання та стягнення виконавчого збору, а попередні суди встановили, що боржник фактично виконав наказ добровільно і заходи примусового виконання не застосовувалися.

Аналогічно, у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 554/13475/15-ц предметом судового контролю була правомірність накладення штрафу на боржника за невиконання рішення у встановлений державним виконавцем строк. Саме у цьому контексті Верховний Суд зазначав про необхідність належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та встановлення строку для добровільного виконання.

Також не є релевантною до спірних правовідносин постанова Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 756/9582/14-ц, оскільки правовідносини у зазначеній справі виникли та регулювалися положеннями Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, чинного на відповідний момент, частина перша статті 31 якого передбачала направлення постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а положення статті 27 цього Закону пов`язували початок примусового виконання рішення із закінченням встановленого державним виконавцем строку для його добровільного виконання. Саме з огляду на таке нормативне регулювання Верховний Суд у зазначеній постанові виходив із необхідності встановлення факту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки від належного повідомлення боржника залежала можливість реалізації ним права на добровільне виконання рішення у визначений виконавцем строк та, відповідно, правомірність подальшого застосування заходів примусового виконання.

Натомість у цій справі виконавче провадження відкрито у 2025 році, тобто під час дії Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII у чинній редакції, яка не передбачає встановлення державним виконавцем строку для добровільного виконання судового рішення майнового характеру та пов`язує належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження із направленням йому постанови за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже правовий висновок Верховного Суду, сформульований у справі № 756/9582/14-ц з урахуванням іншого нормативного регулювання та іншої правової конструкції початку примусового виконання, не може бути безпосередньо застосований до правовідносин, що виникли після набрання чинності Законом № 1404-VIII.

Що стосується постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 127/2-1455/2010, то посилання скаржника на неї також не змінює висновків суду.

Дійсно, у зазначеній постанові Верховний Суд навів положення частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII та зазначив, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й встановити факт її отримання.

Разом з тим зміст цієї постанови свідчить, що висновок був зроблений у межах вирішення питання про початок перебігу процесуального строку на оскарження постанови державного виконавця, а не щодо автоматичної незаконності самого відкриття виконавчого провадження за відсутності доказів фактичного вручення постанови боржнику.

Більше того, у тій справі Верховний Суд встановлював дату, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, у зв`язку з чим оцінював докази щодо отримання постанови та своєчасності звернення зі скаргою.

Таким чином, наведений висновок не може розглядатися як такий, що встановлює загальне правило про неможливість державного виконавця вчиняти будь-які виконавчі дії до моменту фактичного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, незалежно від виконання виконавцем вимог частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII щодо її надсилання.

Так само посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 641/9433/19 від 09.12.2020 також не є підставою для задоволення скарги, оскільки висновки у ній сформульовані за дії Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, який передбачав встановлення боржнику строку для самостійного виконання рішення та надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Не підлягають застосуванню й посилання скаржника на постанови судів апеляційної інстанції у справах № 300/1617/20, № 140/997/22, № 440/4999/23, № 580/3968/21, № 175/14160/24, № 337/3799/20 та інших, оскільки, на відміну від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України підлягають врахуванню судом, висновки судів апеляційної інстанції не мають обов`язкового характеру.

Не приймає суд і доводи скаржника про те, що неналежне, на його думку, повідомлення про відкриття виконавчого провадження позбавило його можливості добровільно виконати рішення суду та призвело до виникнення додаткових витрат.

Відповідно до приписів частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру зазначається строк для виконання рішення, а за рішенням майнового характеру закон визначає відповідні наслідки початку примусового виконання.

У даному випадку виконавчий документ передбачав стягнення грошових коштів, а тому після відкриття виконавчого провадження державний виконавець вправі був застосовувати передбачені Законом заходи примусового виконання.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, а відповідно до частини другої цієї статті постанова про арешт коштів боржника виноситься, зокрема, під час відкриття виконавчого провадження.

Отже, винесення 03.11.2025 постанови про арешт коштів боржника саме по собі не свідчить про передчасність чи незаконність дій державного виконавця.

Доводи скаржника на те, що він фактично не здійснював господарської діяльності та мав намір самостійно виконати судове рішення, також не спростовують правомірності відкриття виконавчого провадження. Такі обставини можуть характеризувати поведінку боржника, однак не скасовують обов`язковості судового рішення та не позбавляють стягувача права на його примусове виконання.

Крім того, посилання скаржника на те, що у разі отримання постанови про відкриття виконавчого провадження він мав би можливість добровільно виконати рішення суду та уникнути стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір є збором, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з частиною другою цієї статті виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. При цьому частиною четвертою статті 27 Закону передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження (висновок щодо застосування норм права викладено в постанові ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 712/5014/17).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення. Примусове виконання виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження він повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Крім того, чинне на момент відкриття виконавчого провадження законодавство не передбачало надання боржнику у спірних правовідносинах окремого строку для добровільного виконання рішення майнового характеру як передумови для стягнення виконавчого збору. Відтак доводи скаржника про те, що саме отримання постанови про відкриття виконавчого провадження надало б йому можливість у визначений державним виконавцем строк добровільно виконати рішення та уникнути стягнення виконавчого збору не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

До того ж суд зазначає, що за умови надходження до органу державної виконавчої служби належним чином оформленої заяви стягувача про примусове виконання рішення та виконавчого документа, який відповідає встановленим законом вимогам і підлягає виконанню, державний виконавець зобов`язаний прийняти такий виконавчий документ до виконання та винести постанову про відкриття виконавчого провадження у встановлений законом строк. Водночас відмова у відкритті виконавчого провадження можлива виключно з підстав, прямо передбачених законом.

Під час розгляду скарги суд не встановив обставин, які відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виключали б можливість відкриття виконавчого провадження за поданими стягувачем заявою та виконавчим документом.

Як визначено частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами статті 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Розглянувши скаргу МПП «Кім», суд встановив, що наведені скаржником доводи фактично зводяться до незгоди з наслідками відкриття виконавчого провадження та винесення державним виконавцем постанов про стягненням пов`язаних із примусовим виконанням витрат, однак самі по собі такі обставини не свідчать про незаконність оскаржуваної постанови.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що скаржником не доведено, а судом не встановлено порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів унаслідок дій (бездіяльності) державного виконавця Бориспільського відділу ДВС Черенок Ю.Є. при відкритті виконавчого провадження № 79486504. Посилання скаржника на неповідомлення його про відкриття виконавчого провадження без доведення того, яким чином такі обставини порушили його права та призвели до негативних для нього наслідків, не є достатньою підставою для задоволення скарги.

За таких обставин правові підстави для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2025 відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні скарги МПП «Кім» слід відмовити.

Керуючись статтями 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити в задоволенні скарги повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржена в порядку та у строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.09.2026.

Суддя О.В. Щоткін