Ухвала суду № 139701466, 07.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

07.09.2026м. ДніпроСправа № 904/6487/25

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до боржника Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620)

про визнання грошових вимог у сумі 73 900, 15 грн з виплати заробітної плати

Суддя Первушин Ю.Ю.

за участю секретаря судового засідання Дяченко А.С.

Представники учасників справи:

від кредитора: повноважний представник не з`явився.

від боржника: повноважний представник не з`явився.

розпорядник майна: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансліт» (49100, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 120, код ЄДРПОУ 38530114) 17.11.2025 (вх. суду № 26-1521/25 та повторно - № 50539/25) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Дніпроазот» (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 матеріали заяви передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансліт» про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Дніпроазот» (код ЄДРПОУ 05761620) та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Дніпроазот» (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртрансліт» (49100, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 120, код ЄДРПОУ 38530114) у розмірі 24 224,00 грн витрат зі сплати судового збору (перша черга задоволення вимог кредиторів), 72 000,00 грн витрат на авансування винагороди арбітражному керуючому (перша черга задоволення вимог кредиторів), 97 590 251,99 грн заборгованості за основним зобов`язанням (четверта черга задоволення вимог кредиторів). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Вернигору Володимира Петровича (свідоцтво № 573 від 21.03.2013; адреса: 50086, місто Кривий Ріг, вулиця Дніпровське шосе, будинок 8, приміщення 1; РНОКПП НОМЕР_2 ).

23.12.2025 на офіційному вебпорталі судової влади України оприлюднено повідомлення № 78014 про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Дніпроазот» (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620).

13.03.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання грошових вимог до Акціонерного товариства «Дніпроазот» у загальному розмірі 73 900,15 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання грошових вимог у розмірі 73 900,15 грн.

Цією ж ухвалою повідомлено, що розгляд заяви відбудеться після проведення попереднього засідання господарського суду.

05.06.2026 суд постановив ухвалу за результатами попереднього засідання та призначив підсумкове судове засідання на 03.08.2026 о 11:00.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2026 розгляд заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог у розмірі 73 900,15 грн призначено в судовому засіданні на 24.08.2026 о 14:00.

Кредитор, боржник та розпорядник майна в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

24.08.2026 через підсистему «Електронний суд» представник боржника подав письмові пояснення щодо заявлених грошових вимог. Боржник зазначив, що визнає заборгованість перед ОСОБА_1 в загальному розмірі 53292,21 грн, із яких 2 956,55 грн виникли до 17.12.2025, а 50 335,56 грн - з 18.12.2025. Водночас сума наведених боржником складових становить 53292,11 грн та не відповідає зазначеному ним загальному розміру визнаної заборгованості.

Кредитором - ОСОБА_1 заявлено до боржника грошові вимоги в загальному розмірі 73 900,15 грн належних їй при звільненні.

З огляду на розбіжність між заявленою кредитором сумою та сумою, визнаною боржником, ухвалою від 24.08.2026 господарський суд відклав розгляд заяви на 07.09.2026 о 09:45 та запропонував боржнику надати детальний розрахунок заборгованості із зазначенням періодів нарахування, а в разі її погашення - належні докази сплати.

У судове засідання 07.09.2026 представники учасників справи не з`явилися.

Боржник письмових пояснень або додаткових доказів до суду не подав.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи встановлені строки процедури розпорядження майном боржника, господарський суд дійшов висновку про можливість розглянути грошові вимоги ОСОБА_1 за наявними матеріалами справи.

Обставини, встановлені судом.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що перебувала у трудових відносинах з АТ «Дніпроазот» у період з 05.08.1977 до 22.12.2025.

Наказом №1414 від 22.12.2025 її звільнено за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України.

За твердженням заявниці, у день звільнення боржник не провів з нею остаточного розрахунку, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 73 900,15 грн. Зазначений розмір вимог заявниця підтверджує повідомленням про нараховані та належні до виплати при звільненні суми та розрахунковим листком за грудень 2025 року.

ОСОБА_1 також зазначає, що раніше зверталася до Південного районного суду міста Кам`янського із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення вказаної заборгованості. Ухвалою від 25.12.2025 у видачі судового наказу відмовлено у зв`язку з відкриттям Господарським судом Дніпропетровської області провадження у справі про банкрутство АТ «Дніпроазот».

Згідно з даними, відображеними в розрахунковому листку за грудень 2025 року, заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 на початок місяця становила 47 379,11 грн, а на кінець місяця - 73 900,15 грн.

У грудні 2025 року ОСОБА_1 нараховано 34 637,21 грн, утримано 8116,17 грн, належить до виплати 26521,04 грн. Нарахування складаються з окладу за 10 робочих днів (82 години) у розмірі 4 058,16 грн, доплати за суміщення в розмірі 1 000,00 грн, компенсації за невикористану відпустку в розмірі 9 902,56 грн, із яких 2 357,96 грн - за період до 31.12.2023 та 7 544,60 грн - за період з 01.01.2024, а також вихідної допомоги в розмірі 19 676,49 грн.

Розрахунковий листок містить окремий рядок «Доплата до рівня мінімальної заробітної плати», однак суми за цим рядком не зазначено. Отже, нарахування в розмірі 1 000,00 грн є доплатою за суміщення, а не доплатою до рівня мінімальної заробітної плати.

Таким чином, грудневі нарахування включають заробітну плату та доплату за суміщення, компенсацію за невикористані відпустки і вихідну допомогу, що має значення для визначення моменту виникнення та правової природи кожної складової вимог.

Заявлена ОСОБА_1 сума 73 900,15 грн відповідає сумі, належній працівниці до виплати після здійснених утримань: 47 379,11 грн заборгованості на початок грудня та 26 521,04 грн грудневих виплат. Тому під час визначення розміру конкурсних і поточних вимог суд виходить із сум, належних працівниці до виплати, та не додає до заборгованості на початок місяця суми грудневих нарахувань до утримання податків і зборів.

Арифметична звірка даних розрахункового листка свідчить, що із заробітної плати та доплати за суміщення, нарахованих у загальному розмірі 5 058,16 грн, утримано 1 213,96 грн, а належна до виплати сума становить 3 844,20 грн. Із компенсації за невикористану відпустку в розмірі 9 902,56 грн утримано 2 376,62 грн, а належна до виплати сума становить 7 525,94 грн. Із вихідної допомоги в розмірі 19 676,49 грн утримано 4 525,59 грн, а належна до виплати сума становить 15 150,90 грн. Загальна сума цих складових після утримань становить 26 521,04 грн та відповідає підсумку розрахункового листка.

Відомості, наведені боржником у письмових поясненнях від 24.08.2026 щодо періодів виникнення заборгованості, не підтверджені первинними документами, не містять детального розрахунку та не узгоджуються з даними розрахункового листка, виданого бухгалтерією боржника.

Як зазначено вище, ухвалою суду від 24.08.2026 господарський суд запропонував боржнику усунути встановлені розбіжності та надати детальний розрахунок заборгованості із зазначенням періодів нарахування, а в разі її погашення - належні докази сплати.

Боржник не скористався наданою процесуальною можливістю та додаткових доказів або пояснень суду не подав.

Висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Оскільки, боржник не виплатив ОСОБА_1 належні їй при звільненні суми, заявниця звернулася до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог.

Абзацом шостим частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено право кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника та документи, що їх підтверджують.

ОСОБА_1 скористалася цим правом та подала до суду заяву з грошовими вимогами до Акціонерного товариства «Дніпроазот».

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, а поточними - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Вирішальним для визначення характеру вимоги є момент виникнення відповідного зобов`язання боржника, а не дата звернення кредитора до суду або дата настання строку його виконання.

Згідно з абзацом третім пункту 1 частини першої статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим і звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпусток, а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

За частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ухвалою суду від 24.08.2026 суд не витребовував докази в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України, а лише запропонував боржнику надати детальний розрахунок. Тому ненадання боржником додаткових документів не оцінюється як невиконання ухвали про витребування доказів і не тягне спеціальних процесуальних наслідків, передбачених статтею 81 цього Кодексу. Водночас така процесуальна поведінка боржника враховується судом під час оцінки доведеності його заперечень відповідно до статей 13, 74 і 79 Господарського процесуального кодексу України.

Подані боржником пояснення від 24.08.2026 (вих. №016/юр-143-П/2026) не містять первинних даних і детального розрахунку. Наведений боржником розподіл заборгованості за періодами не підтверджений табелем обліку робочого часу, індивідуальним графіком роботи, розрахунковими відомостями або іншими первинними документами та не узгоджується з розрахунковим листком за грудень 2025 року, виданим бухгалтерією боржника.

Оцінивши надані докази окремо та в їх сукупності за стандартом вірогідності доказів, суд дійшов таких висновків.

Заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 на початок грудня 2025 року в розмірі 47 379,11 грн є конкурсною, оскільки існувала станом на 01.12.2025, тобто до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Окремої оцінки потребує правова природа вимог щодо заробітної плати в розмірі 4 058,16 грн та доплати за суміщення в розмірі 1 000,00 грн, нарахованих за період роботи з 01.12.2025 до дня звільнення 22.12.2025.

З розрахункового листка за грудень 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 відпрацювала 10 робочих днів тривалістю 82 години за графіком роботи три дні на тиждень. Водночас розрахунковий листок не містить календарних дат, у які працівниця фактично виконувала роботу.

Матеріали справи не містять відомостей, які дають можливість однозначно встановити конкретні робочі дні, відпрацьовані ОСОБА_1 у грудні 2025 року. Боржник такої інформації суду не надав.

Сама по собі вказівка в розрахунковому листку на період нарахування з 01.12.2025 до 22.12.2025 не підтверджує виконання ОСОБА_1 роботи в кожний день цього періоду або те, що частина з відпрацьованих нею 10 робочих днів припала на час після відкриття провадження у справі про банкрутство. Дата звільнення також не є безумовним доказом виконання працівницею роботи саме в день звільнення.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» обов`язок забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці покладено на роботодавця. Отже, табель обліку робочого часу, індивідуальний графік роботи та інші первинні документи, які дають змогу встановити конкретні дні й години роботи ОСОБА_1 , мають перебувати у володінні боржника.

Боржник, посилаючись на виникнення частини вимог після 17.12.2025, повинен був підтвердити цю обставину належними доказами. Однак надані ним пояснення не містять первинних відомостей про фактично відпрацьовані дні, а запропонованого судом детального розрахунку боржник не подав. Кредитор об`єктивно не є особою, відповідальною за ведення та зберігання таких документів роботодавця.

За таких обставин ризик недоведеності заперечень щодо конкурсної природи заробітної плати та доплати за суміщення покладається на боржника. За стандартом вірогідності доказів суд відхиляє як не підтверджене доказами твердження боржника про виникнення частини цих вимог після відкриття провадження у справі про банкрутство та виходить із того, що заробітна плата в розмірі 4 058,16 грн і доплата за суміщення в розмірі 1 000,00 грн нараховані за роботу, виконану до 18.12.2025.

Отже, нараховані заробітна плата та доплата за суміщення в загальному розмірі 5 058,16 грн мають конкурсний характер. Водночас, оскільки заявниця просить визнати суму, належну до виплати після утримань, розмір цієї складової конкурсних вимог становить 3 844,20 грн.

Таким чином, конкурсні грошові вимоги ОСОБА_1 становлять 51 223,31 грн, із яких 47 379,11 грн - заборгованість на початок грудня 2025 року та 3 844,20 грн - належні до виплати заробітна плата і доплата за суміщення за грудень 2025 року. Зазначені вимоги підлягають визнанню та віднесенню до першої черги задоволення вимог кредиторів відповідно до статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Компенсація за невикористані відпустки, належна до виплати після утримань у розмірі 7 525,94 грн, є поточною вимогою, оскільки обов`язок виплатити грошову компенсацію виник у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 22.12.2025.

Вихідна допомога, належна до виплати після утримань у розмірі 15 150,90 грн, є поточною вимогою, оскільки обов`язок її виплатити виник у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 22.12.2025.

Отже, компенсація за невикористані відпустки та вихідна допомога в загальному розмірі 22 676,84 грн є поточними вимогами.

Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України грошова компенсація за всі невикористані працівником дні щорічної відпустки виплачується у разі звільнення. Право на відпустку, набуте працівником протягом трудових відносин, не є тотожним грошовій вимозі про виплату компенсації замість її використання. До припинення трудових відносин працівник має право використати відпустку, а обов`язок роботодавця виплатити її грошовий еквівалент виникає у зв`язку зі звільненням.

Так само обов`язок виплатити вихідну допомогу, передбачену статтею 44 Кодексу законів про працю України, пов`язаний із припиненням трудового договору з відповідної підстави. До звільнення працівника право вимагати виплати вихідної допомоги не виникає.

Абзацом третім частини чотирнадцятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства імперативно визначено, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом (абзац третій частини восьмої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до частини четвертої статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства в ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду таких заяв господарський суд ухвалою визнає або відхиляє повністю чи частково вимоги поточних кредиторів.

Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, законодавець розмежував порядок розгляду поточних вимог: до визнання боржника банкрутом спір щодо таких вимог розглядається в межах справи про банкрутство за правилами позовного провадження, а після визнання боржника банкрутом вимоги поточного кредитора можуть бути визнані або відхилені за результатами розгляду відповідної заяви в порядку частини четвертої статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19, щодо розмежування порядку розгляду грошових вимог у позовному провадженні та порядку заявлення кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Подана ОСОБА_1 заява в частині поточних вимог не може бути підставою для їх визнання та внесення до реєстру вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном боржника.

До визнання боржника банкрутом спір щодо таких вимог може бути вирішений у межах справи про банкрутство в позовному провадженні. Розгляд поточних вимог у порядку подання заяви про визнання грошових вимог можливий після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За таких обставин поточні грошові вимоги в розмірі 22 676,84 грн підлягають відхиленню в межах розгляду цієї заяви як заявлені в неналежному процесуальному порядку та до настання передбачених частиною четвертою статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства умов для їх розгляду як вимог поточного кредитора.

Відхилення поточних вимог у межах цієї заяви не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися за їх захистом у позовному провадженні до визнання боржника банкрутом або заявити їх як вимоги поточного кредитора в ліквідаційній процедурі відповідно до частини четвертої статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 79, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, статтями 1, 9, 39, 45, 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Дніпроазот» (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1, код ЄДРПОУ 05761620) частково в розмірі 51223,31 грн - заборгованість із виплат, належних працівниці, з віднесенням до першої черги задоволення вимог кредиторів.

У решті заявлених грошових вимог у розмірі 22676,84 грн, які є поточними, відхилити в межах розгляду цієї заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття в порядку встановленому приписами статті 236 ГПК України та відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.09.2026.

Суддя Ю.Ю. Первушин