Рішення № 139698983, 14.09.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/585/26

Номер провадження 2/289/938/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось із позовом до відповідача про стягнення заборгованості з посиланням на те, що 10.02.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 8553648, який підписано позичальником електронним підписом, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надає позичальнику кредитні кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту, кредит вважається наданим в день перерахування кредитних коштів у визначеній в п. 1.2. договору сумі за реквізитами, зазначеними в п. 2.1. Кредитного договору.

24.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №24122025/1, у відповідності до умов якого, ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 24.12.2025 до договору факторингу №24122025/1 від 24.12.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 51636,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 0,00 грн. - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 36,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 33600,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 6000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня), яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача разом із понесеними у цій справі судовими витратами.

Ухвалою від 31.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено на 30.04.2026 (а.с.51), та було неодноразово відкладено з об`єктивних причин.

18.05.2026 від представника відповідача Кадлубовської Л.А. надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву (а.с.64-65), ухвалою від 25.05.2026 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву відмовлено, а відзив залишено без розгляду (а.с.68).

25.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій з урахуванням зазначених у відзиві заперечень відповідача, представником відповідача порушено клопотання про витребування доказів у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» щодо рахунку позивача (а.с.70-81), ухвалою суду від 26.05.2026 клопотання представника відповідача задоволено (а.с.82), витребувані докази надійшли 28.05.2026 (а.с.85-88), а також на ухвалу від 30.06.2026 (а.с.107) витребувана інформація надійшла 07.07.2026 та 10.07.2026 (а.с.114-118,119-121).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності та у випадку неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.5 на звороті).

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належний чином (а.с.136), в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань до суду не направляв.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Кадлубовська Л.А. зазначила, що її довіритель відповідач ОСОБА_1 заперечує факт укладання будь-яких угод та отримання кредиту від ТОВ «МІЛОАН», просить відмовити в задоволенні позовної заявив повному обсязі, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів факту отримання відповідачем коштів згідно Кредитного договору №8553648. Звертає увагу суду, що відповідач ОСОБА_1 являється військовослужбовцем за мобілізацією, учасник бойових дій, він належить до захищеної категорії осіб, визначених згідно Закону України «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей», в тому числі, в частині нарахування штрафних санкцій, процентів за користування кредиту.

Суд, заслухавши заперечення представника відповідача, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на сайті miloan.ua 10.02.2025 19:11:44 заповнив Анкету-заяву на кредит №8553648, у якій зазначені особисті дані відповідача, заявлена сума кредиту 12000,00 грн. та в якій відображено процес оформлення та розгляду товариством заяви 8553648, що зафіксовано позначками часу електронних підписів АЦСК та погоджені усі істотні умови кредитування з підписанням договору 10.02.2025 21:00:57 (а.с.19).

В цей же день 10.02.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено Договір про споживчий кредит №8553648 (а.с.8-15).

Згідно п. 1.1. договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 12000,00 грн., кредит надається строком на 360 днів з 10.02.2025 (п. 1.3.), остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 05.02.2026 (п. 1.4.).

Денна процентна ставка складає 0,86%, орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 11417,45 відсотків річних (п. 1.5.). Комісія за надання кредиту 36,00 грн., нараховується за ставкою 0,30 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.).

Згідно п. 2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

Розділом 4 Договору передбачено відповідальність сторін, а саме в п. 4.1. вказано, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту згідно Графіка, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 грн. за кожний випадок порушення.

Відповідно до п. 6.1. цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Позивачем надано Графік платежів, який являється Додатком №1 до Договору про споживчий кредит №8553648 та яким визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення (а.с.14), Заяву на отримання кредиту №8553648, яка є Додатком №2 до Договору про споживчий кредит №8553648, в якій вказані персональні дані заявника ОСОБА_1 та прохання надати йому кредит для задоволення особистих потреб (а.с.15).

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав із ТОВ «Мілоан» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (одноразовим ідентифікатором 117872 а.с.8), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Підписанням договору відповідач усвідомлено погодився з викладеними в ньому умовами, включаючи строки кредитування, розмір кредиту, комісії за надання кредиту та процентної ставки, порядок її нарахування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що відповідає принципу свободи договору з урахуванням рівності статусу сторін такого договору.

Платіжним дорученням 147720136 від 10.02.2025, підтверджується перерахування коштів через ТОВ ФК Котрактовий дім в сумі 12000,00 грн. платник ТОВ «Міолан», отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 8553648; кредит.рах.: НОМЕР_1 (а.с.20).

Згідно інформації АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 28.05.2026 на ім`я ОСОБА_1 Банком емітовано платіжну картку НОМЕР_2 (а.с.94), а 06.07.2026 надано інформацію по руху коштів за вказаною платіжною карткою (а.с.119), відповідно до якої на картку 10.02.2025 о 21:01:02 було зарахування коштів у сумі 12000,00 грн. (а.с.120 на звороті).

Суд звертає увагу на те, що в поданій 10.02.2025 заявці на отримання кредиту в сумі 12000,00 грн. відповідач зазначив реквізити банківської картки НОМЕР_3 , а зазначені в Анкеті-заяві на кредит №8553648 сума кредиту, дата і час оформлення договору (а.с.19) співвідносяться із зазначеною інформацією по руху коштів банківської картки НОМЕР_2 , належної відповідачу ОСОБА_1 .

З відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №8553648 вбачається, що ОСОБА_1 10.02.2022 надано кредит у розмірі 12000,00 грн. та одночасно нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 36,00 грн., в період з 13.03.2025 по 23.12.2025 проводилося нарахування комісії за обслуговування кредиту (а.с.21).

Отже наведені обставини укладання договору виконання кредитором обов`язку із надання грошових коштів у кредит, та невиконання відповідачем позичальником обов`язку із їх повернення та сплати відсотків, є встановленими судом й стороною відповідача не спростовані.

24.12.2025 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір факторингу Договір факторингу №24122025/1, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.22-29).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 24.12.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №8553648 від 10.02.2025 на загальну суму 51636,00 грн., яка складається : 12000,00 грн. сума виданого кредиту, 36,00 грн. сума заборгованості по комісії за надання кредиту, 33600,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 6000,00 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф,пеня) (а.с.29).

Відповідно до сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 у справі №2221/2373/12).

Позивачем надано копію договору факторингу, витяг з реєстру прав вимоги, які оформлені та підписані відповідно до договору факторингу, а також докази щодо розміру оплати за договором факторингу, вказані документи є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

За пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу), що відповідає висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

В силу частину 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відтак після підписання договору електронним підписом у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у кредитодавця виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги фінансової установи.

Згідно вимог ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач у передбаченому законом порядку набув право вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит №8553648 від 10.02.2025.

У спірних правовідносинах про стягнення кредитної заборгованості саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 10.02.2025 отримав кредитні кошти в розмірі 12000,00 грн., однак в порушення умов договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем переуступлено позивачеві.

Щодо стягнення 33600,00 грн. суми заборгованості по комісії за обслуговування кредиту.

Умовами Договору про споживчий кредит №8553648 від 10.02.2025 (п.1.5.2.) комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 36960,00 грн., що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частин першої та другої ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі, якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними, а договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», а саме 10.06.2017, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 в справі з подібними правовідносинами №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, яка розглядається, встановлено, що умовами кредитного договору передбачена необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з обслуговуванням кредиту.

Зі змісту п.1.5.2 Договору про споживчий кредит №8553648 від 10.02.2025 вбачається, що відповідачу встановлено комісію за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування) у розмірі 36960,00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені Графіком платежів. При цьому, в цьому договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банк встановив щомісячну комісію за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що позивачем встановлено щомісячну плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення договору, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за договором, є нікчемними, так як позивач не зазначав при зверненні до суду та не довів факту надання відповідачу додаткових послуг з обслуговування кредиту, за які може бути стягнута окрема плата (комісія).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Відтак суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог в частині стягнення із відповідача комісії, оскільки умови договору щодо обов`язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість за комісією в розмірі 33600,00 грн. стягненню не підлягає.

Щодо стягнення 6000,00 грн. заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) відповідно до умов кредитного договору.

Умовами Договору про споживчий кредит №8553648 від 10.02.2025 (п.4.1.) у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або комісій чи інших платежів згідно умов цього Договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 грн. за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Починаючи з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).

Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення неустойки за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення неустойки у розмірі 6000,00 грн. відсутні, відтак у цій частині позовну заяву слід залишити без задоволення.

З урахуванням викладеного з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про споживчий кредит № 8553648 від 10.02.2025 у відповідності до умов вказаного договору у розмірі 12036,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту 12000,00 грн., а також сума заборгованості по комісії за надання кредиту 36,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені (а.с.45) судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 620,59 грн. (12036,00 /51636,00 х 2662,40).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за Кредитним договором №8553648 від 10.02.2025 в розмірі 12036,00 грн., а також судові витрати 620,59 грн. сума сплаченого судового збору, а всього 12656,59 грн. (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість грн. 59 коп.).

В іншій частині заявлених вимог позовну заяву залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Наталія СІРЕНКО