Ухвала суду № 139695791, 01.09.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3873/26

Провадження №1-кп/944/1454/26

УХВАЛА

01.09.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах управління) Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025140000001039 від 09.09.2025, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України,

в с т а н о в и в:

на розгляді Яворівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесено до № 12025140000001039 від 09.09.2025, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.

01.09.2026 прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання покликається на те, що згідно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій і можливість настання суспільно небезпечних наслідків, будучи достовірно обізнаним щодо порядку видобутку корисних копалин, ведення та здійснення фінансово-господарської діяльності, не маючи передбачених законодавством України дозвільних документів на видобування корисних копалин місцевого значення та повноважень на проведення таких робіт, в порушення встановлених правил охорони та використання надр, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше липня 2025 року, вступив в злочинну змову із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для спільного вчинення незаконного видобування корисних копалин місцевого значення на території земельних ділянок з кадастровими номерами: 4625882900:03:000:0337, 4625882900:03:000:0336, 4625882900:03:000:0334, що розташовані у с. Вороців, Яворівського району, Львівської області, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , будучи місцевим жителем Яворівського району Львівської області та колишнім депутатом Вороцівської сільської ради, будучи обізнаним із особливостями ландшафту та рельєфу місцевості, підставами та порядком видобутку корисних копалин, достовірно знаючи, що на земельній ділянці з кадастровим номером: 4625882900:03:000:0337, яка розташована у с. Вороців, Яворівського району, Львівської області, цільове призначення 01.05 для індивідуального садівництва, яка до 18.08.2025 перебувала у його власності і на суміжних земельних ділянках з кадастровими номерами: 4625882900:03:000:0334, яка на праві власності належала ОСОБА_6 у та 4625882900:03:000:0336, яка на праві власності належить ОСОБА_9 , що аналогічні за складом угідь та цільовим призначенням, наявні запаси копалин місцевого значення піску, вирішив здійснювати незаконний видобуток таких копалин, з метою їх подальшого продажу та отримання прибутку.

При цьому, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, з корисливих мотивів, розуміючи, що одноособово він не зможе забезпечити процес реалізації незаконного видобутку корисних копалин, залучив своїх знайомих ОСОБА_6 , який являвся власником земельної ділянки з кадастровим номером: 4625882900:03:000:0334 і мав доступ до земельної ділянки з кадастровим номером: 4625882900:03:000:0336, яка належала дружині ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , який мав у користуванні та являвся водієм вантажного транспортного засобу марки МАЗ 54331 з номерним знаком НОМЕР_1 , до вказаної протиправної діяльності.

Керуючись корисливими мотивами та переслідуючи мету отримання незаконного прибутку, шляхом облаштування на вказаних земельних ділянках незаконного місця видобутку корисних копалин (котловану), вищевказані особи усвідомлено вжили низку дій, що передбачала порушення законодавства у сфері охорони або використання надр та видобування корисних копалин та заздалегідь узгодили способи та механізми вчинення злочинної діяльності, при цьому чітко усвідомлювали вимоги законодавства, що регулює охорону надр.

Кожен із учасників достовірно знав свою роль, у зв`язку із розробленим раніше планом, усвідомлював незаконність своїх дій та дій інших осіб, бажав та сприяв своїми діями настанню злочинних наслідків, тобто діяв з прямим умислом.

Так, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , реалізовуючи злочинний план, заздалегідь обумовлений із учасниками, діючи з єдиним умислом спрямованим на здійснення незаконного видобутку корисних копалин, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в порушення ст. 13 Конституції України, ст. ст. 4, 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 4-6, 16, 19, 23, 65 Кодексу України про надра та інших нормативно-правових актів законодавства України, будучи обізнаними про наявність піску у шарах ґрунту на вказаних земельних ділянках, самовільно, без отримання спеціального дозволу на користування надрами, використовуючи спеціальну техніку, здійснили незаконне видобування корисних копалин місцевого значення (піску) у великих розмірах, за наступних обставин.

ОСОБА_4 , діючи з відома ОСОБА_6 , в період з 17.09.2025 по 20.11.2025, перебуваючи на земельних ділянках із кадастровими номерами: 4625882900:03:000:0337, площею 0,09 га, 4625882900:03:000:0336, площею 0,09 га, 4625882900:03:000:0334, площею 0,09 га, що розташовані у Яворівському районі Львівської області, за допомогою екскаватора навантажувача JCB 3СХ з номерним знаком НОМЕР_2 , номер шасі: НОМЕР_3 , який перебував в його користуванні, здійснював видобуток піску карбонатного, який належить до корисних копалин місцевого значення та завантажував його на платформу самоскидної установки (кузов) вантажного автомобіля марки МАЗ 54331 з номерним знаком НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_4 , об`ємом 8,08 м3, який перебував під керуванням ОСОБА_5 , та на платформу самоскидної установки (кузов) вантажного автомобіля марки МАЗ 555102-223 з номерним знаком НОМЕР_5 , номер шасі: НОМЕР_6 , об`ємом 8,48 м3, який перебував під керуванням ОСОБА_10 , який не був обізнаний у злочинній діяльності вказаної групи, з метою його подальшого транспортування та збуту фізичним та юридичним особам.

Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у період з 17.09.2025 по 20.11.2025, здійснили незаконний видобуток корисних копалин місцевого значення піску карбонатного загальним об`ємом 1 202,64 м3, загальною вартістю 323 173 гривні 42 копійки без ПДВ, що відповідно до примітки статті 240 КК України є великим розміром та заподіяли державі збитки, внаслідок незаконного видобування надр (піску) на суму 1 151 888 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у незаконному видобуванні корисних копалин місцевого значення у великому розмірі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України

13.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.

Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 14.05.2026 (справа № 461/3525/26) щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання у період доби з 22:00 год. до 06:00 год., із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, строком на два місяці, тобто до 14.07.2026.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 07.07.2026 продовжено строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, строком на два місяці.

Водночас, ризики, наведені в ухвалі слідчого судді, на даний час не змінилися, не зменшилися та продовжують існувати.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 з метою уникнення від покарання може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, зважаючи на те, що санкція ч. 3 ст. 240 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років

Окрім цього, він може незаконно впливати на учасників кримінального провадження.

Прокурор вказав, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.

Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 після ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, відомо коло осіб, які володіють відомостями, що мають значення для розслідування злочину, не виключено, що обвинуваченим у разі не застосування до нього запобіжного заходу буде вчинятися дії щодо уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, підкупу чи залякування свідків, з метою відмовитися від раніше наданих показань чи уникати явки до суду з метою проведення їх допиту безпосередньо під час судового розгляду.

Також обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може негативно впливати на хід судового розгляду, перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками та обвинуваченими у справі, надавати цим особам поради із урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового розгляду, з метою уникнення покарання, виїжджати за межі державного кордону України, не з`являтися до суду тим самим перешкоджати кримінальному провадженню

Прокурор зазначив, що ОСОБА_4 інкриміновано тривалий у часі епізод кримінального правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 240 КК України, відтак, у разі незастосування до підозрюваного даного запобіжного заходу він зможе продовжити надалі вчиняти кримінальні правопорушення вказаної категорії, оскільки інших джерел доходу у вказаної особи не встановлено.

Водночас, сторона обвинувачення вважає, що для запобігання вказаним ризикам з огляду на дані, що характеризують особу обвинуваченого, достатнім буде продовження застосування щодо останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання.

Відтак, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання вказаним ризикам, необхідно продовжити строк застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, зазначив, що наведені у клопотанні ризики на даний час не зменшились та продовжують існувати, просив суд клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні клопотання заперечили. Вважають, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Захисник наголосив на тому, що за період застування запобіжного заходу обвинувачений належним чином виконував покладені на нього обов`язки, зокрема не допускав фактів ухилення від участі у судових засіданнях, таким чином тривала належна процесуальна поведінка свідчить про зменшення інтенсивності ризиків, на які посилається сторона обвинувачення. Водночас тяжкість обвинувачення сама по собі не підтверджує ризику переховування, а ризик впливу на свідків має бути конкретним та індивідуалізованим. Просили у задоволенні клопотання відмовити та не продовжувати запобіжного заходу.

Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та їх захисники, щодо вирішення оголошеного клопотання поклалися на розсуд суду.

Представник потерпілого ОСОБА_11 в судове засідання не з`явився причину невки суду не повідомив.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу суд повинен врахувати наявність ризиків, зазначених в ст. 177 цього Кодексу, а також оцінити в сукупності обставини, які визначені в частині першій цієї статті.

Судом встановлено, що на розгляді у Яворівському районному суді Львівської області перебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР № 12025140000001039 від 09.09.2025, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 14.05.2026 (справа № 461/3525/26, провадження № 1-кс/461/3040/26) щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання у період доби з 22:00 год. до 06:00 год., із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, строком на два місяці.

Востаннє ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 07.07.2026 продовжено строк застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, строком на два місяці, тобто до 04.09.2026 включно.

Так, відповідно до ч. ч. 1 3 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, знаходиться на стадії судового провадження, метою якого відповідно до глави 28 КПК України, є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Встановлено, що передбачені ст.177 КПК України ризики невиконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків залишились незмінними, не зменшились та продовжують існувати, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

А сумлінне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків жодним чином не свідчить про те, що ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу, перестали існувати.

Ризик переховування від суду є актуальним незалежно від стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Санкція ч. 3 ст. 240 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, та враховуючи тяжкість передбаченого покарання за інкриміноване обвинуваченому діяння, є достатні підстави вважати, що у випадку не продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, останній буде мати реальну можливість переховуватися від суду з метою уникнення покарання.

Також, в разі не продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, останній зможе може незаконно впливати на учасників кримінального провадження шляхом вмовлянь, підкупу чи залякування свідків, з метою відмовитися від раніше наданих показань чи уникати явки до суду з метою проведення їх допиту безпосередньо під час судового розгляду.

З урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, свідки ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу вироку суду.

Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких суду.

Відтак, суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків/експертів у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Водночас обвинувачений, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи продовжити надалі вчиняти кримінальні правопорушення вказаної категорії, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 інкриміновано тривалий у часі епізод кримінального правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 240 КК України.

Відтак, за наявності встановлених ризиків, які продовжують існувати, суд дійшов переконання, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, не гарантує запобігання встановленим ризикам і не забезпечить визначеної ст. 177 КПК України мети застосування запобіжного заходу, а саме забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи вищенаведене, клопотання прокурора підлягає задоволенню, обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із покладенням обов`язків передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 181, 194, 369-372, 376 КПК України, суд,

у х в а л и в :

клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді домашнього арешту задовольнити.

Продовжити строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 в, з 22:00 год. по 06:00 год., наступної доби, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України:

1) прибувати до прокурора чи суду із встановленою періодичністю;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи місця роботи;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Виконання ухвали покласти на співробітників Яворівського РВП ГУ НП України у Львівській області, а контроль за його виконанням - на прокурора, який підтримує державне обвинувачення у цьому кримінальному провадженні.

Визначити строк дії ухвали 60 (шістдесят) днів з 01.09.2026 по 30.10.2026.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_12