Ухвала суду № 139689376, 11.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/16121/25

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Молодецький Р.І., розглянувши без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження заяву представника позивача від 09.09.2026 про забезпечення позову (вхідний № 68985/26) у справі № 440/16121/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи " Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи " Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", в якій просить визнати протиправним та скасувати Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" від 14 лютого 2025 року № ЦО 3989.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/16121/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи " Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.09.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову (вхідний № 68985/26), в якій просить: заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь-які дії щодо призиву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на військову службу під час мобілізації до набранням законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що предметом спору є оскарження Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" від 14 лютого 2025 року № ЦО 3989, яким позивачу заочно скасували 2 (другу) довічну групу інвалідності. Проте, на роботу Позивача прийшло оповіщення про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повісткою ІНФОРМАЦІЯ_3 №8875331 від 06.09.2026, дата явки 11.09.2026 о 09:00, для «уточнення даних». Разом з тим, згідно е-ВОД Позивача, «дані уточнено вчасно», ВЛК пройдено 07.01.2025, висновок придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, - тобто після явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 з пройденою ВЛК Позивача однозначно мобілізують. Позивач не просить, до прикладу, зупинення дії рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 14 лютого 2025 року № ЦО 3989 оскільки фактично позивач у такий спосіб набуває прав (пільг, гарантій тощо), які надані законодавством України для осіб з інвалідністю 2 групи, у т.ч. отримання пенсійних виплат. Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. Водночас, вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до часу набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду справи №440/16121/25 має на меті збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву представника позивача про забезпечення позову (вхідний № 68985/26) у справі № 440/16121/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи " Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Предметом оскарження у цій справі є рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" від 14 лютого 2025 року № ЦО 3989.

Зі змісту позовної заяви, судом встановлено, що з 22.01.2021 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності (загальне захворювання) безстроково на підставі Акту №240/1 огляду МСЕК від 27.01.2021 та видано довідку до акту огляду МСЕК серії 12ААВ №096890.

14.02.2025 року прийнято рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" від 14 лютого 2025 року № ЦО 3989, яке і оскаржується у цій справі.

Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №826/13306/18).

Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суддя зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала відповідну заяву.

Водночас, заявником не обґрунтовано, як і не подано до суду доказів, які б однозначно свідчили б про неможливість реалізації ним своїх прав у зв`язку з оскарженням рішення експертної комісії з оцінювання функціонування особи, які і про те, яким чином виконання такого здатне істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав, котрі, на думку останнього, порушені відповідачами.

Наявними матеріалами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Як вже було зазначено судом предметом оскарження у цій справі є рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" від 14 лютого 2025 року № ЦО 3989.

Водночас в заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набранням законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі..

Призов на військову службу оформлюється начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якому передує комплекс заходів, таких як вручення повістки, проходження ВЛК, отримання довідки ВЛК тощо.

Вказані дії не охоплюються предметом заявленого на розгляд суду спору.

Відтак, заходи забезпечення позову про вжиття яких просив представник позивача в заяві про забезпечення позову не відповідають предмету даного судового спору, а тому заява представника позивача про забезпечення позову від 09.09.2026 (вхідний № 68985/26) у справі № 440/16121/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи " Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії не може бути задоволена судом.

Суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову від 09.09.2026 (вхідний № 68985/26) у справі № 440/16121/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи " Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р.І. Молодецький