Рішення № 139688781, 10.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 рокусправа № 380/16175/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Державного підприємства «Львіввугілля» із вимогою прийняти рішення про стягнення з Державного підприємства Львіввугілля 30085439,82 грн фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та призначених відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, за яким обліковується заборгованість із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01.04.2026 по 30.06.2026 у розмірі 30085439,82 грн. На виконання вимог Інструкції позивач надсилав відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, проте понесених пенсійним органом витрат відповідач не відшкодував, що і зумовило утворення заборгованості, про стягнення якої звернувся позивач.

Ухвалою від 10.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, доказів сплати заборгованості чи заперечень по суті позовних вимог не надав, належним чином був повідомлений про розгляд справи.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив таке.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), зокрема, серед іншого, визначені принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов`язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Статтею 5 дію вказаного Закону поширено на регулювання відносин, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі Закон №400/97-ВР) визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.1, п.2 ст.1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Згідно з абз.4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (далі список №1); б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах (далі список №2).

Згідно з п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. При цьому до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку: підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.

Порядок та розмір відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначений розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі Інструкція №21-1).

Відповідно до п.6.1 Інструкції №21-1 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону №1788-XII до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону №1058-IV: особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону №1788-XII та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Пунктом 6.4 Інструкції №21-1 визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Положеннями пункту 6.7 Інструкції №21-1 передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції №21-1 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Аналіз наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що обов`язок з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, покладено на підприємства. При цьому обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій покладено на органи Пенсійного фонду України, а відповідач - підприємство зобов`язаний здійснити відшкодування зазначених витрат у розмірах, визначених позивачем. Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Беручи до уваги сформовану судову практику Верховного Суду, суд зазначає, що у постанові від 05.01.2021 у справі №640/18421/19 Верховний Суд вказав, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період, тобто такі розрахунки є підставою для стягнення заборгованості. Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 28.11.2019 у справі №460/3113/18, від 31.10.2019 у справі №812/1114/17, від 18.06.2020 у справі №813/1375/17 та від 29.09.2020 у справі №820/1957/18.

Водночас Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі №818/763/18, з посиланням на постанову від 07.09.2022 у справі №818/450/17, сформулював висновок, що стягнення сум за розрахунками не є безумовним, якщо органом Пенсійного фонду допущено помилки в проведенні обрахунку або включено будь-які додаткові суми до стягнення. Відтак предметом стягнення є відшкодування відповідачем саме фактично понесених органами Пенсійного фонду України витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за спірний період.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Львіввугілля» (місцезнаходження: 80002, Львівська область, м.Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26; код ЄДРПОУ 32323256) зареєстроване як юридична особа та відповідно до наведених вище положень Закону є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання вимог Інструкції №21-1 позивачем направлялися відповідачу на його зареєстроване місцезнаходження розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону №1788-XII та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, копії яких наявні у матеріалах справи.

Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій складені за формою додатка 7 до Інструкції №21-1 та містять відомості щодо прізвищ, імен та по батькові пенсіонерів, дат призначення їм пенсій на пільгових умовах, дат досягнення пенсійного віку, стажу роботи на підприємстві-відповідачі, загального місячного розміру пенсій та сум фактичних витрат, що підлягають відшкодуванню. Відповідач не оскаржив ці розрахунки у судовому порядку, заперечень до Пенсійного фонду щодо них не подавав, а отже фактично погодився із зазначеними у них сумами, тому такі розрахунки є обов`язковими для виконання.

Згідно з даними цих розрахунків заборгованість відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.04.2026 по 30.06.2026 становить 30085439,82 грн, з яких: заборгованість по виплачених сумах пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII та пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (Список №1), становить 27607244,87 грн; заборгованість по виплачених сумах пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону №1788-XII та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (Список №2), становить 2478194,95 грн.

Судом враховується те, що від відповідача не надходило жодних заперечень по суті позовних вимог, доказів сплати заборгованості або доказів, які б спростовували факт понесення позивачем заявлених до стягнення фактичних витрат чи ставили під сумнів правильність проведеного обрахунку. За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд приходить висновку, що заявлена до стягнення сума є документально підтвердженою фактичними витратами позивача на виплату і доставку пільгових пенсій за спірний період.

Як передбачено ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що заявлені позивачем вимоги повністю підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Що стосується судових витрат, то у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України такі розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» (ЄДРПОУ 32323256) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за період з 01.04.2026 по 30.06.2026 у сумі 30085439 (тридцять мільйонів вісімдесят п`ять тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн 82 коп.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.