Рішення № 139688776, 10.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 рокусправа № 380/2089/26місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Яворівської окружної прокуратури в інтересах держави до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Яворівської окружної прокуратури код ЄДРПОУ 0291003130, адреса: 81500, м. Яворів, вул.Львівська, 25 в інтересах держави до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області код ЄДРПОУ 34106981, адреса: 81071, площа Ринок, буд.1,, Яворівський р-н, Львівська область, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області щодо непроведення відповідно до вимог чинного законодавства нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Дубровиця на території Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області;

- зобов`язати Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Дубровиця на території Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з положеннями статті 271.2 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). З інформації Івано-Франківської селищної ради №04-07/2668 від 29.10.2025 вбачається, що на розгляд сесії селищної ради, яка відбулась 24.10.2025, винесене питання «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області», однак за результатами голосування рішення не прийняте.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 09.02.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 03.04.2026 суд відмовив повністю у клопотанні представника відповідача про об`єднання справ в одне провадження у справі за позовом Яворівської окружної прокуратури в інтересах держави до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 03.04.2026 суд відмовив повністю у клопотанні представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

За даними Довідника показників нормативної грошової оцінки земель населених пунктів на 2025 оціночний рік станом 19.01.2026 (доступним за посиланням https://land.gov.ua/category/napriamy-diialnosti/rynok-ta-otsinka-zemel/) оновлення нормативної грошової оцінки земель потребує с. Дубровиця Яворівського району Львівської області (рік останнього проведення 2015).

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Львівській області нормативну грошову оцінку с. Дубровиця на території Івано-Франківської сільської ради Яворівського району Львівської області проведено ще у 2015 році та станом на 30.10.2025 потребує оновлення, оскільки має проводитися не рідше, ніж один раз на 5 - 7 років (щодо земель населених пунктів).

З метою конкретизації заходів, яких вжито або планується вжити Івано-Франківською сільською радою Яворівського району для розроблення та затвердження технічної документації з повторної нормативної грошової оцінки земель с. Дубровиця окружною прокуратурою скеровано запит від 21.10.2025 №14.59/05-23-3801вих-25.

З інформації Івано-Франківської селищної ради № 04-07/2668 від 29.10.2025 вбачається, що на розгляд сесії селищної ради, яка відбулась 24.10.2025, винесене питання «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області», однак за результатами голосування рішення не прийняте.

Отже, станом на теперішній час нормативна грошова оцінка земель на території с.Дубровиця не проведена та Івано-Франківською селищною радою не вживаються належні та достатні заходи до оновлення (актуалізації) нормативної грошової оцінки земель с.Дубровиця.

Вважаючи, що бездіяльність відповідача щодо непроведення відповідно до вимог чинного законодавства нормативної грошової оцінки земель є протиправною, Яворівська окружна прокуратура звернулась до суду відповідним позовом.

IV. Позиція суду

Щодо наявності підстав для представництва прокурором державних інтересів у справі, суд встановив таке.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві в і такому разі набуває статусу позивача. Крім того, в обґрунтування звернення до суду з самостійним позовом, прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист інтересів держави тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Частина четверта статті 5 КАС України визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Частинами третьої - п`ятої статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою згаданої статті.

Прокурор з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист інтересів держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 (справа №826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді сформувала правовий висновок про те, що частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ж із частиною четвертою статті 23 згаданого Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Водночас прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Велика Палата Верховного Суду у згаданому рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

У другому випадку прокурор повинен довести факт відсутності органу уповноваженого державою здійснювати захист її інтересів у цій сфері.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на здійснення такого захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, постанова Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №918/323/17, ухвали Верховного Суду від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 16.05.2018 у справі №826/13768/16).

Звертаючись до суду із заявою про захист державних інтересів, органи прокуратури реалізують конституційну функцію представництва інтересів держави у суді. При цьому, прокурор є особливим суб`єктом адміністративного процесу і його участь у адміністративному судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Суд встановив, що предметом спору є бездіяльність органу місцевого самоврядування - Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області щодо нездійснення своїх обов`язків, передбачених Законом.

З таких підстав суд висновує, що Яворівська окружна прокуратура звернулася з відповідним позовом до суду на захист інтересів держави самостійно, в порядку, визначеному частиною п`ятою статті 53 КАС України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з відсутністю органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", частиною другою статті 2 якого визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі за текстом - Закон №280/97-ВР) встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 16 Закону №280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 60 Закону №280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною першою статті 62 Закону №280/97-ВР визначено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 63 Закону №280/97-ВР доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПК України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а її своєчасне оновлення позитивно впливає на дохідну частину місцевого бюджету.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором у позовній заяві обґрунтовано наявність інтересів держави на захист яких подано відповідну позовну заяву.

Правові засади проведення оцінки земель визначені Законом України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 №1378-IV (надалі за текстом - Закон №1378).

Відповідно до статті 1 Закону №1378 дата оцінки земельної ділянки дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка земельної ділянки та визначається її вартість. Для нормативної грошової оцінки земельної ділянки дата, вказана в технічній документації; нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 3 Закону №1378 визначено, що об`єктами оцінки земель є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону №1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (у разі передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки), втрат лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Статтею 13 Закону №1378 унормовано випадки за яких є обов`язковим проведення грошової оцінки земельних ділянок.

Так, частиною першою статті 13 Закону №1378 визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (при передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки); визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок державної, комунальної власності, якщо відповідно до закону ціна продажу таких земельних ділянок визначається з використанням нормативної грошової оцінки земельних ділянок; проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення (у разі якщо попередня нормативна грошова оцінка земельних ділянок у цьому масиві не проводилася протягом 5 років до дня прийняття уповноваженим органом рішення про проведення такої інвентаризації).

Відповідно до частин першої - третьої статті 15 Закону №1378 підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Підставами для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки є договір, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом, а також рішення суду.

Згідно з частинами першої-третьої статті 18 Закону №1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

З аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що законодавцем унормовано періодичність проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок. При цьому не дотримання такої періодичності свідчить про бездіяльність щодо проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач не дотримався законодавчо встановленої періодичності проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с.Дубровиця на території Івано-Франківської селищної ради Яворівського району, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області щодо непроведення відповідно до вимог чинного законодавства нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Дубровиця на території Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області.

У зв`язку з цим, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права держави у сфері охорони культурної спадщини буде зобов`язання Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Дубровиця на території Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов Яворівської окружної прокуратури в інтересах держави до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області щодо непроведення відповідно до вимог чинного законодавства нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Дубровиця на території Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області.

Зобов`язати Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту с. Дубровиця на території Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович