Ухвала суду № 139685439, 09.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34667/26

Провадження № 2-з/761/316/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.,

з участю секретаря Яцишина А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника заявника Моторного транспортного страхового бюро України - адвоката Сечка Сергія Володимировича, про забезпечення доказів до подання позову,-

в с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва до суду надійшла заява представника заявника Моторного транспортного страхового бюро України - адвоката Сечка Сергія Володимировича, про забезпечення доказів до подання позову, згідно з якою представник заявника просить суд: витебувати у Державної міграційної служби України (01001 м. Київ, вул. Володимирська 9, код ЄДРПОУ 37508470) інформацію про зареєстроване місце проживання або перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву про забезпечення доказів обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Люботин по вул. І. Баглая № 4 ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «TOYOTA AURIS» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , в наслідок чого останній загинув. Постановою СУ ГУНП в Харківській області від 29.03.2025 року кримінальне провадження № 12024221320000573 від 01.11.2024 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

Заяву мотивовано тим, що оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «TOYOTA AURIS» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 полісом ОСЦПВВНТЗ застрахована не була то в силу приписів ст. 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок фонду захисту потерпілих, здійснило регламентну виплату пов`язані із смертю потерпілого на користь ОСОБА_3 в розмірі 288000 грн. та у відповідності до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ набуло право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо -транспортну пригоду та не застрахував свою цивільно - правову відповідальність.

У заяві зазначено, що оскільки у Моторного транспортного страхового бюро України відсутня інформація про зареєстроване місце проживання або перебування ОСОБА_1 , то МТСБУ звернулося з відповідним запитом Державної міграційної служби України із запитом про надання інформації про зареєстроване місце проживання або перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Листом № 6.2-11339/1-25 від 20.10.2025 року Державна міграційна служба України повідомила МТСБУ, що поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України «Про захист персональних даних»). З огляду на викладене, у ДМС відсутні правові підстави для обробки персональних даних запитуваної особи та, відповідно, надання інформації про зареєстроване місце її проживання.

В обґрунтування заяви вказано, що Моторне транспортне страхове бюро України має намір звернутися до суду із позовною заявою про стягнення із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 суми майнового відшкодування (регламентної виплати) здійсненого в розмірі 288000 грн. 00 коп, за наслідками дорожньо - транспортної пригоди, в наслідок якої загинув ОСОБА_2 . Проте відсутність інформації, щодо зареєстрованого місця проживання або перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 унеможливлює таке звернення, оскільки постанова про закриття кримінального провадження від 29.03.2025 року не містять таких відомостей.

Заявник, в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, до суду надійшла заява представника заявника - адвоката Сечко С.В. у якій останній просив провести розгляд справи за заявою про забезпечення доказів без його участі та участі заявники.

Водночас, враховуючи положення ч. 3 ст. 118 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення доказів за відсутності вказаних осіб.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Частиною другою вищезазначеної статті визначено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів.

Згідно із частиною першою статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Згідно із ч.1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

За змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Окрім того, аналізуючи зазначені вище положення ЦПК України у зіставленні з вимогами заявника насамперед слід зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання або подання останніх стане згодом неможливим чи утрудненим.

Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.

Належною є судова процедура витребування доказів від нотаріуса у зв`язку з неможливістю самостійного ознайомлення позивача з матеріалами нотаріальної справи, оскільки вони захищені встановленою законом нотаріальною таємницею і за відсутності у матеріалах справи заяви позивача про відмову та/або відкликання та/або залишення без розгляду клопотання про витребування доказів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року у справі N 148/2383/19 та постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі N 635/9574/18.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2020 у справі N 367/6751/18-ц (провадження N 61-23322св19) викладено наступну правову позицію: "Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України). Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом".

Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові 11.03.2020 року у справі N 9901/608/19, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі N 9901/845/18.

Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Відтак у суду є підстави отримати/зберегти вищенаведені докази, оскільки щодо цих доказів у суду існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку статей116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до статті 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.

Більш того, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (статті116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (стаття 84 ЦПК України).

Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов`язки тощо.

Згідно ст.8 Закону України «Про нотаріат» - довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв`язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов`язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.

Як вбачається судом з матеріалів справи про забезпечення доказів, постановою СУ ГУНП в Харківській області від 29.03.2025 року кримінальне провадження № 12024221320000573 від 01.11.2024 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. З дослідженого судом витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засоіб встановлено, що з 31.07.2024 року власником ТЗ марки «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 є ТОВ «Авентус Лізинг».

Листом № 6.2-11339/1-25 від 20.10.2025 року Державна міграційна служба України повідомила МТСБУ, що поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України «Про захист персональних даних»). З огляду на викладене, у ДМС відсутні правові підстави для обробки персональних даних запитуваної особи та, відповідно, надання інформації про зареєстроване місце її проживання.

Заява мотивована тим, що Моторне транспортне страхове бюро України має намір звернутися до суду із позовною заявою про стягнення із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 суми майнового відшкодування (регламентної виплати) здійсненого в розмірі 288000 грн. 00 коп, за наслідками дорожньо - транспортної пригоди, в наслідок якої загинув ОСОБА_2 . Проте відсутність інформації, щодо зареєстрованого місця проживання або перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 унеможливлює таке звернення, оскільки постанова про закриття кримінального провадження від 29.03.2025 року не містять таких відомостей.

Дослідивши матеріали заяви, а також враховуючи те, що перелічена в заяві інформація, має значення для вирішення майбутньої позовної заяви, яку заявник не має можливості отримати самостійно, суд вважає за можливе в порядку забезпечення доказів витребувати у Державної міграційної служби України інформацію про зареєстроване місце проживання або перебування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч. 2 ст. 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження. Якщо ухвала про забезпечення доказів на момент її скасування була виконана повністю або частково - отримані судом докази (показання свідків, висновки експертів тощо) не можуть бути використані в іншій справі.

Згідно з ч.11 ст. 118 ЦПК України ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Враховуючи вищенаведені норми Закону, заяву, предмет і підстави майбутнього позову, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заяви про забезпечення доказів.

Керуючись ст.ст. 76, 95, 116-118, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

заяву Моторного транспортного страхового бюро України - адвоката Сечка Сергія Володимировича, про забезпечення доказів до подання позову, - задовольнити.

Витребувати у Державної міграційної служби України (адреса місцезнаходження 01001 м. Київ, вул. Володимирська 9, код ЄДРПОУ 37508470) інформацію про зареєстроване місце проживання або перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 09.09.2026.

Суддя: