Рішення № 139680989, 11.09.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 367/9281/25

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді Герасименко М.М.,

за участі секретаря Слухай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в селищі Бородянка, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 лютого 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 506152, за умовами якого відповідач отримав кредит і зобов`язався повернути кошти, сплатити проценти за користування кредитом і виконати інші обов`язки, передбачені договором. Однак відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання. 28 серпня 2023 року між ТОВ «Слон Кредит» і ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 2808-23, за умовами якого ТОВ «Слон Кредит» відступлено вимоги за кредитним договором № 506152 від 09 лютого 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги до відповідача в сумі 8 197,09 грн, з яких: 5 373,28 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 823,81 грн заборгованість за відсотками. Враховуючи викладене, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 506152 від 09 лютого 2021 року в розмірі 8 197,09 грн і судові витрати.

08 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

04 листопада 2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Площенко Н.Ф. надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не доведено факт перерахування коштів відповідачу; не надано доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача; умови договору щодо суми кредиту є суперечливими. Вважає, що стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн є завищеним та неспівмірним зі складністю справи.

12 листопада 2025 року до суду від представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» - Звіздецької Д.І. надійшов відзив на позов, в якому остання вказала, що 09 лютого 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 506152. Згідно п. 2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання): у розмірі 10 500,00 гривень за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені споживачем в особистому кабінеті, або надані товариству іншим шляхом, в тому числі, через засоби зв`язку; у розмірі 2 625,00 гривень на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5. Договору. Відповідно до зазначеного договору 09 лютого 2021 року було перераховано відповідачу кошти у розмірі 10 500,00 грн на карту НОМЕР_2 , яку вказав особисто відповідач у договорі. Щодо тверджень представника відповідача про те, що розмір заборгованості є необґрунтованим вказала, що порядок нарахування процентів визначений договором. Пунктом 1.8. договору передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 19 817,09 грн. Протягом усього періоду перебування права вимоги за вищезазначеним договором у позивача ним не здійснювалося жодних додаткових нарахувань та не застосовувалися штрафні санкції до боржника, позивач просить суд стягнути з відповідача виключно ту заборгованість за договором, яка була нарахована первісним кредитором. Щодо тверджень представника відповідача про відсутність належних доказів наявності права вимоги, вказала, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження факту відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача за договором про надання споживчого кредиту № 506152 від 09 лютого 2021 року.

28 листопада 2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Площенко Н.Ф. надійшли заперечення, в яких наведено аналогічні доводи, зазначені у відзиві.

За ухвалою судді від 15 січня 2026 року було ухвалено провести розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивач «Діджи Фінанс» свого представника в судове засідання не направив, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Площенко Н.Ф. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 09 лютого 2021 року між ТОВ «Слон Кредит» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 506152, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 13 125,00 грн, строком кредитування 365 днів з кінцевим терміном повернення 09 лютого 2022 року включно, зі сплатою процентів за перший день користування кредитом у розмірі 25% в день, за всі наступні дні, починаючи з другого дня й до кінця строку кредитування у розмірі 85% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 19 817,09 грн (а.с. 28-31, 45, 192-193).

Згідно з розрахунком здійсненим ТОВ «Слон Кредит», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 506152 станом на 09 лютого 2022 року становить 8 197,09 грн. З даного розрахунку вбачається, що ОСОБА_2 сплатив на користь ТОВ «Слон Кредит» грошові кошти в загальному розмірі 11 620,00 грн, які було зараховано в рахунок погашення заборгованості (а.с. 21).

28 серпня 2023 року між ТОВ «Слон Кредит» і ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 2808-23, за умовами якого ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 506152 від 09 лютого 2021 року в сумі 8 197,09 грн, з яких: 5 373,28 грн заборгованість за тілом, 2 823,81 грн заборгованість за відсотками (а.с. 16, 20, 32-43).

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до ОСОБА_1 з досудовою вимогою Вих. № 3066619314-АВ від 31 липня 2024 року про погашення заборгованості в розмірі 8 197,09 грн (а.с. 49-50).

Проте, як убачається із позовної заяви, вказана вимога залишилася без виконання.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути у судовому порядку з відповідача заборгованість у розмірі 8 197 гривень 09 копійок та понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач ухиляється від сплати боргу в добровільному порядку, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі 8 197 гривень 09 копійок.

При цьому доводи відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують надання відповідачу кредитних коштів за вказаним кредитним договором.

Так, позивачем долучено до матеріалів справи повідомлення вих.№2646_230913160540 від 13 вересня 2023 року, з якого вбачається, що відповідно до умов договору на платіжну картку перераховано кредитні кошти в сумі 10 500,00 грн. Крім того, за клопотанням позивача судом витребувано виписку з рахунку, з якої вбачається, що ОСОБА_1 на платіжну картку клієнта відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 506152 перераховано кредитні кошти в сумі 10 500,00 грн (а.с. 192-193).

Відповідачем не спростовано того, що рахунок, на який були перераховані кредитні кошти, йому не належить. Навпаки, відповідно до листа АТ «Універсал банк» від 30 червня 2026 року платіжна картка, зазначена у кредитному договорі та на яку перераховано кредитні кошти, емітована на ім`я відповідача.

Крім того, доводи відповідача, що позивачем не надано доказів щодо відступлення права вимоги за договором № 506152 від первісного кредитора до позивача є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи наявні документи на підтвердження відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором від первісного кредитора до позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року, додаткової угоди № 506152 від 30 травня 2025 року, акту № 506152 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 6 000,00 гривень.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 3 000,00 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, який сплачений із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8.

Керуючись ст. 526, 530, 1046-1056 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за договором № 506152 про надання споживчого кредиту від 09 лютого 2021 року в розмірі 8 197 (вісім тисяч сто дев`яносто сім) гривень 09 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 11 вересня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО