Ухвала суду № 139679464, 08.09.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2928/26

провадження № 1-кс/619/1106/26

УХВАЛА

іменем України

08 вересня 2026 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

власника майна, щодо якого вирішується питання ОСОБА_4 ,

адвоката власника майна щодо якого вирішується питання ОСОБА_5 ,

іншої особи ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №42026222080000026 від 09 квітня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,-

встановив:

Слідчий СВ ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна, погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 42026222080000026 від 09 квітня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 09 квітня 2026 року до Дергачівської окружної прокуратури Харківської області надійшла заява ОСОБА_9 про притягнення до кримінальної відповідальності службової особи державної виконавчої служби та керівника одного з державних підприємств, які вимагають з нього неправомірну вигоду за вчинення такою службовою особою дій із використанням наданої їй влади чи службового становища в інтересах вказаної особи, а саме за сприяння у вирішенні питання зняття арешту з майна.

У ході проведення досудового розслідування процесуальним керівником надано доручення співробітникам Управління СБУ в Харківській області про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 36 КПК України, за результатами виконання якого встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні: - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , працює на посаді директора Харківської філії ДП «СЕТАМ» (код ЄДРПОУ 40061891), розташованого за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 61; - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , працює на посаді заступника начальника заступника начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу ДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 41430678), розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 46, 4-й поверх.

В ході досудового розслідування 09 квітня 2026 року було допитано в якості свідка ОСОБА_9 , який надав показання про те, що він представляє інтереси ОСОБА_11 . Зі слів даного свідка, ОСОБА_11 є спадкоємцем квартири АДРЕСА_3 , який планує вступити у спадщину на зазначену квартиру, однак зробити це неможливо через накладений на неї арешт у межах виконавчого провадження. 08.04.2026 з метою закриття виконавчого провадження, він прибув до Холодногірсько-Новобаварського відділу ДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та під час спілкування із заступником начальника цього відділу ОСОБА_12 , остання повідомила йому про те, що виконавче провадження буде закрито, разом із цим, на даний час накладено арешт на квартиру спадкоємця. Відповідні дані містяться у програмі «СЕТАМ» та зазначила, що спадкоємець через ОСОБА_9 має передати грошові кошти в сумі 1000 доларів США для ОСОБА_13 та директора Харківської філії ДП «СЕТАМ» за виключення арештованої квартири з торгів та закриття виконавчого провадження.

17 квітня 2026 року було допитано в якості свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що 16.04.2026 року приблизно о 16 год 00 хв йому зателефонував у месенджері Whatsapp ОСОБА_4 та повідомив про необхідність з ним зустрітися. На наступний день, приблизно о 09:00 ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_4 у месенджері Whatsapp, який запропонував о 12:00 годині під`їхати за адресою його проживання. У подальшому, під час зустрічі ОСОБА_4 повідомив, що зустрічався з приводу закриття виконавчих проваджень ОСОБА_14 з ОСОБА_10 . Також ОСОБА_4 повідомив, що загальна сума заборгованостей складає майже 23 тисячі гривень, а крім того 23 тисячі гривень необхідно надати ОСОБА_10 , щоб це було швидко і в подальшому не було проблем у спадкоємця. Після цього, ОСОБА_4 дав ОСОБА_9 папірець із реквізитами для оплати за виконавче провадження, щоб після оплати був привід для зустрічі із ОСОБА_10 втрьох.

28 квітня 2026 року допитаний в якості свідка ОСОБА_9 повідомив, що 23.04.2026 року приблизно о 14 годині йому зателефонував у месенджері Whatsapp ОСОБА_4 та повідомив, що мав розмову з ОСОБА_10 і вона найближчим часом надасть реквізити для оплати офіційних платежів в рамках виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_14 , а після оплати вказаних реквізитів повинно пройти декілька днів, щоб грошові кошти були зараховані на депозитний рахунок відділу виконавчої служби. Після того, як грошові кошти будуть зараховані, ОСОБА_9 повинен передати 23 тисячі гривень ОСОБА_4 для подальшої передачі ОСОБА_10 .

Цього ж дня, приблизно о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_9 повідомлення із реквізитами для оплати заборгованості за виконавчими провадженнями стосовно ОСОБА_14 , а саме: ВП №75624434 (заборгованість 4692,96 гривень), ВП №77284720 (заборгованість 4175,45 гривень), ВП №77300646 (заборгованість 12833,34 гривні), ВП №77300774 (заборгованість 358,00 гривень), ВП №77656311 (заборгованість 1513,85 гривень), ВП №62505473 (заборгованість 521,17 гривень). Через декілька хвилин йому зателефонував ОСОБА_4 та сказав, що після оплати цих реквізитів він повинен надіслати йому фото квитанцій для надіслання ОСОБА_10

28 квітня 2026 року приблизно о 9:30 після того, як ОСОБА_9 зробив 6 платежів в одному із відділень «Укрпошта» за даними реківзитами, він надіслав фотографії квитанцій про оплату у месенджері Whatsapp ОСОБА_4 , а після цього додатково зателефонував йому та повідомив про дану сплату. У відповідь ОСОБА_4 наголосив, що необхідно зачекати день-два, поки платіж надійде на депозитний рахунок виконавчої служби, після чого розмова була закінчена.

01.05.2026 о 14:08 за адресою: вул. Полтавський Шлях, поблизу буд. 46, м. Харків, на відкритій ділянці місцевості, у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України затримано ОСОБА_10 , та за підозрою у вчинені кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України затримано ОСОБА_4 .

02.05.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у сприянні вчиненню кримінального правопорушення порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обіймаючи посаду директора Харківської філії ДП «СЕТАМ», діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, не будучи службовою особою у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України та прим. 1 ст. 364 КК України, вступив у попередню злочинну змову із заступником начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посада якої згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належить до категорії «Б», та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, прим. 1 ст. 364 КК України, п. 2 прим. до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

У межах досягнутої домовленості ОСОБА_4 , діючи узгоджено з ОСОБА_10 , забезпечував реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третіх осіб дій, пов`язаних із закриттям виконавчих проваджень та зняттям арештів з нерухомого майна боржників.

При цьому ОСОБА_4 , обіймаючи посаду директора Харківської філії ДП «СЕТАМ», будучи обізнаним із процедурою реалізації арештованого майна, порядком взаємодії органів державної виконавчої служби з ДП «СЕТАМ», а також значенням арешту майна у виконавчому провадженні, використав зазначені обставини з метою одержання неправомірної вигоди.

Діючи умисно та з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_10 , погодився сприяти останній у реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, та виступив пособником у його вчиненні.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08.04.2026, ОСОБА_10 , перебуваючи у приміщенні Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові, під час особистої зустрічі з ОСОБА_9 , який представляє інтереси ОСОБА_11 спадкоємця квартири АДРЕСА_3 , висловила вимогу про надання неправомірної вигоди у сумі 1000 (одна тисяча) доларів США за вирішення питання щодо закриття виконавчих проваджень та зняття арешту з вказаної квартири, оформлення права на яку було неможливим у зв`язку з накладеним арештом у межах виконавчих проваджень.

Вказаними діями ОСОБА_10 , використовуючи своє службове становище, створила для ОСОБА_9 умови, за яких останній був переконаний у неможливості вирішення зазначеного питання у законний спосіб без надання неправомірної вигоди.

ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи спільний із ОСОБА_10 злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, виступаючи пособником, сприяв останній у вчиненні кримінального правопорушення, забезпечуючи реалізацію спільного злочинного умислу, зокрема шляхом координації дій ОСОБА_9 , підтримання з ним контакту, підтвердження необхідності передачі грошових коштів, визначення умов їх передачі, надання вказівок щодо подальших дій, координації здійснення офіційних платежів, а також прийняття неправомірної вигоди для подальшої передачі ОСОБА_10 .

Зокрема, 16.04.2026 під час телефонної розмови з ОСОБА_9 ОСОБА_4 , діючи відповідно до попередньо узгодженого з ОСОБА_10 злочинного плану, повідомив про необхідність передачі грошових коштів, тим самим підтвердивши та підтримавши раніше висловлену вимогу про надання неправомірної вигоди.

У подальшому, 17.04.2026, ОСОБА_4 , продовжуючи діяти узгоджено з ОСОБА_10 , під час спілкування з ОСОБА_9 надав вказівки щодо порядку здійснення офіційних платежів, визначивши послідовність дій, необхідних для створення умов подальшої передачі неправомірної вигоди та вирішення питання у виконавчій службі.При цьому ОСОБА_4 діяв не самостійно та не з власної ініціативи як стороння особа, а в інтересах спільного з ОСОБА_10 злочинного плану, оскільки його дії були спрямовані на забезпечення можливості подальшого одержання неправомірної вигоди останньою.

У подальшому, 23.04.2026 близько 14:00, ОСОБА_4 , діючи узгоджено з ОСОБА_10 , під час телефонної розмови у месенджері «WhatsApp» повідомив ОСОБА_9 , що після отримання реквізитів для сплати заборгованості у межах виконавчих проваджень необхідно здійснити відповідні платежі, а після їх зарахування передати йому грошові кошти у сумі 23 000 гривень для подальшої передачі ОСОБА_10 .

Того ж дня ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_9 реквізити для оплати заборгованостей у межах виконавчих проваджень, а також надав вказівки щодо подальшого направлення підтвердження здійснених платежів.

28.04.2026 після здійснення ОСОБА_9 відповідних платежів та направлення підтверджуючих документів, ОСОБА_4 повідомив про необхідність очікування їх зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби з подальшою передачею неправомірної вигоди.

Таким чином, ОСОБА_10 висловила вимогу про надання неправомірної вигоди, поєднану з використанням наданої їй влади та службового становища, оскільки саме від її службових повноважень залежало вирішення питання щодо арештованого майна.

В свою чергу, ОСОБА_4 , діючи як пособник, шляхом надання порад, вказівок, координації дій, визначення умов передачі грошових коштів, а також безпосереднього прийняття неправомірної вигоди для подальшої передачі службовій особі, сприяв ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення.

Надалі, 01.05.2026 ОСОБА_9 , діючи під контролем правоохоронних органів, на території житлового комплексу «Рогатинський», поблизу будинку № 4 по вул. Рогатинська Левада у м. Харкові, передав ОСОБА_4 заздалегідь ідентифіковані грошові кошти у сумі 23 000 гривень, як неправомірну вигоду для ОСОБА_10 за сприяння у вирішенні питання щодо закриття виконавчих проваджень та зняття арешту з квартири.

ОСОБА_4 , перебуваючи у власному транспортному засобі марки «Volkswagen Touran», державний номерний знак НОМЕР_3 , усвідомлюючи протиправний характер переданих коштів та діючи відповідно до попередньо узгодженого з ОСОБА_10 злочинного плану, прийняв від ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 23 000 гривень для подальшої передачі останній.

Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направився до місця роботи ОСОБА_10 за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 46, де, перебуваючи у зазначеному транспортному засобі, передав їй частину отриманих грошових коштів.

Вказаними діями ОСОБА_4 забезпечив одержання неправомірної вигоди службовою особою, діючи в межах спільного злочинного умислу, спрямованого на отримання неправомірної вигоди як для ОСОБА_10 , так і для себе.

02.05.2025 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлена про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Так, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обіймаючи посаду заступника начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідно до покладених на неї повноважень здійснює функції представника влади, пов`язані із примусовим виконанням судових рішень, зокрема щодо відкриття та закриття виконавчих проваджень, накладення та зняття арештів з майна боржників, у зв`язку з чим є службовою особою у розумінні ч. 3 ст. 18, примітки 1 до ст. 364 Кримінального кодексу України, а її посада відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України відноситься до таких, що передбачають зайняття відповідального становища.

Згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_10 є суб`єктом, на якого поширюється дія зазначеного Закону, як особа, уповноважена на виконання функцій держави.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» їй заборонено використовувати службове становище та пов`язані з ним можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, залучила до його реалізації як посередника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обіймає посаду директора Харківської філії ДП «СЕТАМ» та не є службовою особою у розумінні кримінального законодавства, однак, діючи за попередньою домовленістю з нею, погодився сприяти у реалізації спільного злочинного умислу.

Реалізуючи зазначений злочинний умисел, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08.04.2026, ОСОБА_10 , перебуваючи у приміщенні Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові, під час особистої зустрічі з ОСОБА_9 , який представляє інтереси ОСОБА_11 спадкоємця квартири АДРЕСА_3 , висловила вимогу про надання неправомірної вигоди у сумі 1000 (одна тисяча) доларів США за вирішення питання щодо закриття виконавчих проваджень та зняття арешту з вказаної квартири, що перебувало в межах її службових повноважень та залежало від прийняття нею відповідних рішень.

Вказаними діями ОСОБА_10 , використовуючи надану їй владу та службове становище, а також пов`язані з цим можливості впливу на перебіг виконавчих проваджень, створила для ОСОБА_9 умови, за яких останній був переконаний у неможливості вирішення зазначеного питання у законний спосіб без надання неправомірної вигоди, що фактично свідчить про вимагання такої вигоди.У подальшому, з метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_10 організувала порядок одержання неправомірної вигоди, визначивши умови її передачі, зокрема необхідність попереднього здійснення офіційних платежів у межах виконавчих проваджень із подальшою передачею грошових коштів після їх зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби.

Так, 16.04.2026, діючи за вказівками ОСОБА_10 , ОСОБА_4 під час телефонної розмови з ОСОБА_9 повідомив про необхідність передачі грошових коштів, тим самим підтвердивши та підтримавши раніше висловлену ОСОБА_10 вимогу про надання неправомірної вигоди.

У подальшому, 17.04.2026, продовжуючи діяти узгоджено з ОСОБА_10 , ОСОБА_4 під час спілкування з ОСОБА_9 надав вказівки щодо порядку здійснення офіційних платежів, визначивши послідовність дій, необхідних для створення умов подальшої передачі неправомірної вигоди та вирішення питання у виконавчій службі.

Крім того, 23.04.2026 близько 14:00, діючи відповідно до вказівок ОСОБА_10 , ОСОБА_4 під час телефонної розмови у месенджері «WhatsApp» повідомив ОСОБА_9 , що після здійснення платежів у межах виконавчих проваджень необхідно передати грошові кошти у сумі 23 000 гривень для подальшої передачі ОСОБА_10 .

Того ж дня, за вказівками ОСОБА_10 , через ОСОБА_4 . ОСОБА_9 передані реквізити для оплати заборгованостей у межах виконавчих проваджень, а також надані вказівки щодо направлення підтверджуючих документів після здійснення платежів.

28.04.2026 після здійснення ОСОБА_9 відповідних платежів та направлення підтверджуючих документів, ОСОБА_4 , діючи узгоджено з ОСОБА_10 , повідомив про необхідність очікування їх зарахування на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби з подальшою передачею неправомірної вигоди.

Надалі, 01.05.2026 ОСОБА_9 , діючи під контролем правоохоронних органів, на території житлового комплексу «Рогатинський», поблизу будинку № 4 по вул. Рогатинська Левада у м. Харкові, передав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 23 000 гривень як неправомірну вигоду для ОСОБА_10 .

Після цього ОСОБА_4 , діючи відповідно до попередньо узгодженого з ОСОБА_10 злочинного плану, передав частину отриманих грошових коштів ОСОБА_10 за місцем її роботи за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 46.

Таким чином, ОСОБА_10 , діючи через залученого нею посередника, одержала неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто її надає, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

01.05.2026 слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області старший лейтенантом поліції ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 30.04.2026 проведено обшук транспортного засобу марки «Volkswagen», моделі «Touran», р.н. НОМЕР_3 за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Полтавський Шлях, поблизу буд. 46, де за участі понятих виявлено та вилучено наступне майно: - транспортний засіб марки «Volkswagen», моделі «Touran», р.н. НОМЕР_3 та ключі від транспортного засобу; - мобільний телефон iPhone синього кольору у чохлі прозорого кольору; - мобільний телефон Samsung білого кольору у чохлі прозорого кольору; - грошові кошти номіналом 500 (п?ятсот) грн у загальній кількості 46 (сорок шість) штук на загальну суму 23 000 (двадцять три тисячі) грн з наступними серією та номерами: КА9318233; ЛБ7146826; КЕ6284130; КБ9207016; АА0871671; КИ7146344; ВТ2035215; ЕВ0462808;4 ЛВ146373; АЕ700231; ГМ3007049; ЛИ1164063; КА6604309; ЛГ940379; ЄР9175104; ББ3706077; КВ7327727; КВ2709685; ЄА8562750; ЛД3545497; КБ1366077; АГ2409801;ЗК1100780; ЛИ1207072; ЗК8556725; КГ982994; АА0217131; МБ2667607; ЛЄ2608978; ББ4431668; АН8455108; ЄН2663975; ЄН8615322; КВ7420026; ГЛ30068204; ЛИ6181148; ЛЄ5509420; МБ9573801; КЗ6617663; ЄМ5027604; ЛЄ5509418.

01.05.2026 слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області старший лейтенантом поліції ОСОБА_7 , вищевказане вилучене майно визнано речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні.

Постановою слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 01.05.2026 вказані вище речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 06.05.2026 у справі № 619/2928/26 (провадження № 1-кс/619/445/26) задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 та в межах кримінального провадження № 42026222080000026 від 09.04.2026 накладено арешт, зокрема, на транспортний засіб марки «Volkswagen», моделі «Touran», державний номерний знак НОМЕР_3 , ключі від нього, а також грошові кошти в сумі 23 000 грн, які були виявлені та вилучені 01.05.2026 під час проведення обшуку зазначеного транспортного засобу за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, поблизу будинку 46. Арешт накладено шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном у межах строку досудового розслідування або до ухвалення відповідного судового рішення чи рішення слідчого судді.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.08.2026 у справі № 619/2928/26 (провадження № 11-кс/818/739/26) задоволені апеляційні скарги ОСОБА_6 та представника власника майна адвоката ОСОБА_5 . Ухвалу слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 06.05.2026 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено прокурору Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 у задоволенні клопотання про арешт майна.

Одночасно апеляційним судом постановлено повернути транспортний засіб марки «Volkswagen», моделі «Touran», державний номерний знак НОМЕР_3 , ключі від нього та грошові кошти в сумі 23 000 грн власникам ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

При цьому, судом апеляційної інстанції не розмежовано належність кожного із зазначених об`єктів майна та не враховано, що грошові кошти в сумі 23 000 грн належать Управлінню Служби безпеки України в Харківській області, що підтверджується протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 01.05.2026 та додатком до нього.

Водночас, установлення належності грошових коштів Управлінню Служби безпеки України в Харківській області не спростовує доказового значення обставин їх виявлення у транспортному засобі марки «Volkswagen», моделі «Touran», державний номерний знак НОМЕР_3 .

Так, зазначений автомобіль використовувався не лише як місце знаходження грошових коштів, а як засіб їх прихованого розміщення, зберігання та подальшого переміщення після одержання як неправомірної вигоди.

Отже, транспортний засіб безпосередньо залучений до реалізації об`єктивної сторони кримінального правопорушення та використовувався як засіб і знаряддя його вчинення.

Встановлено, що відповідно до актового запису про розірвання шлюбу № 17 від 14 січня 2025 року шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований Московським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13 січня 2018 року розірвано на підставі заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, № 640/32.24-58 від 11.12.2024 року, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та внесені відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00146201499 від 14.01.2025.

Окрім цього, встановлено, що відповідно до відомостей інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан» та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу єдиним власником транспортного засобу автомобілю марки «Volkswagen», моделі «Touran», р.н. НОМЕР_3 , є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Харківський апеляційний суд в ухвалі від 03.08.2026 дійшов висновку, що зазначений автомобіль був придбаний у період перебування ОСОБА_4 у шлюбі із ОСОБА_6 , у зв`язку із чим визнав його спільною сумісною власністю колишнього подружжя.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 02.02.2026 у справі № 669/338/24, провадження № 51-5214кмо24, дійшла висновку, що спеціальна конфіскація застосовується до засобу чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення як до єдиного об`єкта, а не до окремої його частини. Особисте використання такого майна одним зі співвласників як засобу чи знаряддя кримінального правопорушення виключає його повернення іншим співвласникам, зокрема другому з подружжя.

Отже, навіть за умови перебування автомобіля у спільній сумісній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 саме собою не виключає можливості накладення на нього арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки ОСОБА_4 особисто використовував зазначений транспортний засіб під час вчинення кримінального правопорушення.

Разом з цим, досудове розслідування вказаного кримінального правопорушення розпочате за заявою ОСОБА_9 09 квітня 2026 року та здійснювалось виключно відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .

В клопотанні слідчий зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що вилучене майно використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди, а також прокурор в своєму клопотанні робить посилання на ст.ст. 96-1, 96-2 КПК України спеціальна конфіскація.

Метою накладання арешту на вищезазначене майно є збереження речових доказів та спеціальна конфіскація, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судових експертиз та проведення інших слідчих (розшукових) дій.

Оскільки вище вказане майно може зберігати на собі сліди кримінального правопорушення і є речовими доказами по справі, посилаючись на положення ст.ст. 36, 64-2, 167-174 КПК України, прокурор просить накласти арешт на зазначене вище майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, проведення судових експертиз та яке може бути використане, як доказ у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор підтримав зазначене клопотання просив задовольнити.

В судовому засіданні власник майна заперечував проти задоволення клопотання про арешт майна пославшись на доводи викладені його представником.

В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки подане слідчим клопотання є завідомо недопустимим, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс України є законом суворого процесуального права і взагалі не передбачає можливості повторного звернення з клопотанням про арешт майна після того, як у його задоволенні остаточно відмовив суд апеляційної інстанції. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.08.2026 у справі № 619/2928/26 було скасовано попередню ухвалу слідчого судді від 06.05.2026, повністю відмовлено прокурору у задоволенні клопотання про арешт та зобов`язано повернути автомобіль, ключі від нього та грошові кошти в сумі 23 000 грн власникам ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Вказане судове рішення апеляційної інстанції є остаточним, набрало законної сили з моменту проголошення і в силу статті 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання. Спроба слідчого посилатися на Поставу Верховного Суду від 02.02.2026 як на привід для повторного звернення є правовим нігілізмом, оскільки зміна чи поява судової практики вищих інстанцій не є новою фактичною обставиною справи, не поновлює процесуальні строки та не може слугувати інструментом для ревізії та скасування законного рішення апеляційного суду в обхід встановленої КПК процедури (res judicata). Окрім відсутності самої правової можливості такого звернення, слідчим повністю проігноровані імперативні процесуальні строки. Відповідно до частини 5 статті 171 КПК України, клопотання про арешт тимчасово вилученого майна має бути подано не пізніше наступного робочого дня або протягом 48 годин після його вилучення. Вказане майно було вилучено стороною обвинувачення ще 01.05.2026, тоді як дане клопотання датоване 01.09.2026, тобто подане з пропущенням строку на чотири місяці (123 дні). Жодної норми щодо «поновлення» або «обчислення заново» цього 48-годинного строку після рішення апеляційного суду закон не містить, що відповідно до частини 5 статті 171 КПК України зобов`язує суд повернути клопотання слідчому без розгляду. На момент розгляду цього клопотання ухвалу апеляційного суду в частині транспортного засобу виконано в повному обсязі автомобіль «Volkswagen Touran» офіційно повернуто законному власнику адвокату ОСОБА_6 . З моменту фактичного повернення речей особі вони повністю втрачають процесуальний статус тимчасово вилученого майна в розумінні статей 167 та 169 КПК України, що робить повторні вимоги слідчого щодо арешту вже повернутого автомобіля юридично неможливими. Скасовуючи арешт майна, суд апеляційної інстанції прямо виходив із захисту прав ОСОБА_6 як спеціального суб`єкта (адвоката) та добросовісного співвласника, оскільки вона не є підозрюваною у цьому кримінальному провадженні, а сторона обвинувачення не надала жодних доказів її причетності чи використання її майна у протиправних цілях. Апеляційний суд наголосив, що перша інстанція взагалі не розмежувала правову природу вилучених об`єктів та безпідставно заарештувала майно діючого адвоката, яке захищене особливим імунітетом держави. Щодо грошових коштів у сумі 23 000 грн, апеляційний суд окремо встановив, що вони належать Управлінню СБУ в Харківській області, що підтверджується відповідним протоколом огляду та вручення купюр від 01.05.2026, а не фігурантам провадження. Проте, попри встановлений факт належності грошей СБУ, апеляційний суд у резолютивній частині свого рішення зобов`язав повернути ці 23 000 грн саме ОСОБА_4 та ОСОБА_6 суто через процесуальну помилку суду першої інстанції, який не розмежував належність майна. Подане слідчим повторне клопотання є повністю протиправним ще й тому, що сторона обвинувачення знову свідомо проігнорувала спеціальний процесуальний статус ОСОБА_6 як діючого адвоката. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 482-2 КПК України, будь-які клопотання про накладення процесуальних обмежень або арешту на майно, що належить адвокату чи перебуває в його законному володінні, мають право подавати виключно Генеральний прокурор, його заступники або керівник обласної прокуратури. Дане клопотання підписано слідчим ОСОБА_7 та погоджено прокурором окружної прокуратури ОСОБА_8 , тобто внесено завідомо неналежним суб`єктом в обхід спеціальних гарантій кримінального провадження (Глава 37 КПК України), що є самостійною безумовною підставою для відмови у його задоволенні. Також під час обшуку автомобіля 01.05.2026 в порушення частини 2 статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не було повідомлено Раду адвокатів Харківської області, і представник органу самоврядування не був присутній, що робить саму слідчу дію стосовно майна адвоката протиправною, а вилучені речі недопустимими доказами в силу статті 87 КПК України. Вилучення та спроба повторного арешту особистого автомобіля, який є основним технічним засобом пересування адвоката для виконання її професійних обов`язків, повністю паралізує її роботу та є формою протиправного тиску на адвоката, що прямо заборонено частиною 1 статті 23 Спеціального Закону. Посилання слідчого на Постанову Верховного Суду від 02.02.2026 у справі № 669/338/24 є безпідставним та нерелевантним, оскільки у вказаній справі ВС розглядалися обставини щодо звичайних фізичних осіб, і ці висновки не можуть нівелювати імперативні норми статті 482-2 КПК України та статті 23 Закону «Про адвокатуру», які захищають правовий статус адвоката.

Стосовно вимоги слідчого заарештувати грошові кошти в сумі 23 000 грн, то вона є повністю штучною та позбавленою предмету спору. Вказані грошові кошти є заздалегідь ідентифікованими купюрами СБУ і фактично є предметом процесуальної провокації стосовно ОСОБА_4 .. Адвокат ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_4 ніколи не претендували на ці гроші, не визнавали їх своїми та, відповідно до рішення апеляційного суду, навіть не намагалися і не мають наміру отримувати вказані кошти від слідчого, оскільки повністю обізнані про їхнє походження. Гроші фізично перебувають у володінні сторони обвинувачення. Жодного ризику їх «втрати, приховування чи відчуження» з боку фігурантів не існує і не може існувати, оскільки вони не мають до них доступу та не бажають його мати. Подання клопотання про арешт цих грошей за загальною процедурою щодо майна, яке було вилучено в автомобілі адвоката, є виключно спробою слідства в обхід закону скасувати рішення суду вищої інстанції, яке вже набрало законної сили. За відсутності наміру та спроб фігурантів забирати ці кошти, предмет спору щодо їх арешту в порядку статей 171173 КПК України повністю відсутній.

В судовому засіданні ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання про арешт майна, оскільки вважає, що зазначене клопотання є завідомо незаконним, необґрунтованим, таким, що подано неналежним суб`єктом із повним пропущенням процесуальних строкiв та за абсолютної відсутності правових підстав. Подане слідчим клопотання є завідомо недопустимим та незаконним, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс України взагалі не передбачає можливості повторного звернення з клопотанням про арешт майна після того, як у його задоволенні остаточно було відмовлено Харківським апеляційним судом. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.08.2026 у справі № 619/2928/26 було скасовано ухвалу слідчого судді від 06.05.2026 та повністю відмовлено прокурору у задоволенні клопотання про арешт та зобов`язано повернути арештоване майно власникам. Вказане судове рішення апеляційної інстанції є остаточним, набрало законної сили з моменту проголошення і в силу статті 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання. Крім того, повторне клопотання про арешт майна свідчить про використання права на повторне звернення до суду, не відповідно до його функціонального призначення, а як інструмент тиску на ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та повторного ініціювання питання, яке вже було предметом судового контролю. При цьому жодних нових істотних обставин, які б об`єктивно виправдовували необхідність таких повторних звернень, прокурор не навів. За таких умов повторне звернення прокурора не є засобом досягнення завдань кримінального провадження, відповідно ст. 2 КПК України, а є спробою повторної процесуальної переоцінки питання, яке вже було предметом судового розгляду. Подібна практика не лише нівелює значення ухвали Харківського апеляційного суду про скасування арешту майна, яка набрала законної сили, а й ставить під сумнів дієвість судового контролю як гарантії захисту права власності. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.08.2026 р. прокурору відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна в цілому, на підставі істотних порушень законодавства стороною обвинувачення, а саме: порушення вимог ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» органом досудового розслідування під час проведення обшуку іншого володіння адвоката. Тобто, слідчому і прокурору достеменно відомо, що вона є діючим адвокатом, а транспортний засіб марки «Volkswagen», моделі «Touran», д.н.з. НОМЕР_3 належить їй та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності та використовується для здійснення її адвокатської діяльності. Майно, зазначене в клопотанні було вилучено 01.05.2026 р., клопотання про повторний арешт майна направлено до суду 01.09.2026 р., тобто строк звернення до суду порушений на чотири місяці. В своєму клопотанні слідча за погодженням прокурора посилається на приписи ст. 167 КПК України, однак стороною обвинувачення не враховано, що на момент направлення клопотання до суду автомобіль «Volkswagen Touran» та ключі від нього офіційно повернуто законному володільцю адвокату ОСОБА_6 . З моменту фактичного повернення речей особі вони втрачають процесуальний статус тимчасово вилученого майна в розумінні статей 167 та 169 КПК України, що робить повторні вимоги слідчого щодо арешту вже повернутого автомобіля юридично неможливими. В клопотанні сторона обвинувачення вкотре намагається надати статус речових доказів автомобілю та грошовим коштам в сумі 23 000 гривень, знову ж намагаючись нівелювати висновки ухвали Харківського апеляційного суду від 03.08.2026 р. про недопустимість доказів, отриманих незаконним шляхом з допущенням істотного порушення прав і свобод особи.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов наступного висновку.

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З матеріалів провадження вбачається, що СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області під процесуальним керівництвом Дергачівської окружної прокуратури Харківської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222080000026 від 09.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

За даними матеріалів досудового розслідування встановлено, що 09 квітня 2026 року до Дергачівської окружної прокуратури Харківської області надійшла заява ОСОБА_9 про притягнення до кримінальної відповідальності службової особи державної виконавчої служби та керівника одного з державних підприємств, які вимагають з нього неправомірну вигоду за вчинення такою службовою особою дій із використанням наданої їй влади чи службового становища в інтересах вказаної особи, а саме за сприяння у вирішенні питання зняття арешту з майна.

У ході проведення досудового розслідування процесуальним керівником надано доручення співробітникам Управління СБУ в Харківській області про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 36 КПК України, за результатами виконання якого встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , працює на посаді директора Харківської філії ДП «СЕТАМ» (код ЄДРПОУ 40061891), розташованого за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 61;

- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , працює на посаді заступника начальника заступника начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу ДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 41430678), розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 46, 4-й поверх.

За версією органу досудового розслідування встановлено протиправну діяльність директора Харківської філії ДП «СЕТАМ» у Харківській області ОСОБА_4 та заступника начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу ДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_10 , яка полягає у вимаганні неправомірної вигоди з ОСОБА_9 за сприяння у вирішенні питання зняття арешту з майна, використовуючи службове становище, зважаючи на встановлені в ході досудового розслідування обставини.

Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 30.04.2026 надано дозвіл учасникам слідчої групи у кримінальному провадженні на проведення обшуку транспортного засобу марки «Volkswagen», моделі «Touran», д.н.з. НОМЕР_3 , який відповідно до відомостей інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан» належить на праві власності ОСОБА_4 .

З метою виявлення, вилучення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання доказів, а саме: паперових носіїв інформації (чорнових записів, чеків, квитанцій, щоденників, особистих записників, блокнотів, зошитів, аркушів паперу, фотографій), мобільних телефонів, відшукання та вилучення грошових коштів, які здобуті злочинним шляхом або отримані у результаті вчинення злочинної діяльності, цінностей та іншого майна (неправомірної вигоди) та інших предметів та речей, які мають значення для кримінального провадження, 01 травня 2026 року слідчий СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 провела обшук транспортного засобу марки «Volkswagen», моделі «Touran», д.н.з. НОМЕР_3 за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, поблизу буд. 46.

За результатами проведення обшуку було виявлено, вилучено, упаковано та опечатано з пояснювальними написами учасників слідчої дії, наступні речі і предмети:

- транспортний засіб марки «Volkswagen», моделі «Touran», д.н.з. НОМЕР_3 та ключі від транспортного засобу;

- грошові кошти номіналом 500 (п`ятсот) грн у загальній кількості 46 (сорок шість) штук на загальну суму 23 000 (двадцять три тисячі) грн з наступними серією та номерами: ЛБ 7146826, КЕ 6284130, КА 9318233, КБ 9207016, КИ 7146344, АА 0871671, ЛВ 1456373, ВТ 2035215, ЕВ 0462808, ГМ 3007049, АЕ 7010231, ЛИ 1164063, ЄР 9175104, КА 6604309, ЛГ 9403379, ББ 3706077, КВ 7327727, КВ 2709685, ЛД3545497, ЄА 8562750, КБ 1366077, ЗК 1100780, АГ 2409801, ЛИ 1207072, КГ 0829932, ЗК 8556725, ЗН 2528892, ЄМ 7516693, ЕС 1311694, ЄП 6358315, КЕ 1392994, АА 0217131, МБ 2667607, ЛЄ 2608978, ББ 4439668, АН 8455108, ЄН 2663975, ЄИ 8615322, КВ 7420026, ЛИ 6181148, ГЛ 3068204, МБ 9573801, ЄМ 5027604, ЛЄ 5509418, КЗ 6617663, ЛЄ 5509420;

- мобільний телефон iPhone синього кольору у чохлі прозорого кольору;

- мобільний телефон Samsung білого кольору у чохлі прозорого кольору.

Згідно зі ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей і грошей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій ст. 167 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Із приписів ч. 7 ст. 236 КПК України убачається, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За приписами ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Постановою слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 01.05.2026 вказані вище речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_15 від 06.05.2026 у справі № 619/2928/26 (провадження № 1-кс/619/445/26) задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 та в межах кримінального провадження № 42026222080000026 від 09.04.2026 накладено арешт, зокрема, на транспортний засіб марки «Volkswagen», моделі «Touran», державний номерний знак НОМЕР_3 , ключі від нього, а також грошові кошти в сумі 23 000 грн, які були виявлені та вилучені 01.05.2026 під час проведення обшуку зазначеного транспортного засобу за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, поблизу будинку 46. Арешт накладено шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном у межах строку досудового розслідування або до ухвалення відповідного судового рішення чи рішення слідчого судді.

Як убачається з ухвали слідчого судді строки звернення з клопотанням про арешт майна тимчасово вилученого, слідчим дотримані.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.08.2026 у справі № 619/2928/26 (провадження № 11-кс/818/739/26) задоволені апеляційні скарги ОСОБА_6 та представника власника майна адвоката ОСОБА_5 . Ухвалу слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 06.05.2026 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено прокурору Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 у задоволенні клопотання про арешт майна.

Одночасно апеляційним судом постановлено повернути транспортний засіб марки «Volkswagen», моделі «Touran», державний номерний знак НОМЕР_3 , ключі від нього та грошові кошти в сумі 23 000 грн власникам ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Слідчий СВ ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 01.09.2026 рок звернулася до суду з клопотанням про арешт майна, погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 42026222080000026 від 09 квітня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України та просить накласти арешт на транспортний засіб марки «Volkswagen», моделі «Touran», державний номерний знак НОМЕР_3 , ключі від нього, а також грошові кошти в сумі 23 000 грн, які були виявлені та вилучені 01.05.2026 під час проведення обшуку зазначеного транспортного засобу за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, поблизу будинку 46. Зазначене майно, ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.08.2026 повернуто власникам ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

В обгрунтувння клоптання зазначено, що звернення з клопотанням про арешт майна обумовлено там, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Touran», державний номерний знак НОМЕР_3 , може бути предметом спеціальної конфіскації як засіб і знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Накладення на нього арешту є необхідним для запобігання його відчуженню, перереєстрації, приховуванню, пошкодженню або зміні правового статусу, а також для забезпечення дієвості кримінального провадження та можливості виконання майбутнього судового рішення.

Також, окремо підлягає вирішенню питання про накладення арешту на грошові кошти в сумі 23 000 грн (гривні номіналом 500 (п`ятсот) гривень, у кількості 46 (сорока шести) купюр, які мають наступні серії та номери: ЛБ 7146826, КЕ 6284130, КА 9318233, КБ 9207016, КИ 7146344, АА 0871671, ЛВ 1456373, ВТ 2035215, ЕВ 0462808, ГМ 3007049, АЕ 7010231, ЛИ 1164063, ЄР 9175104, КА 6604309, ЛГ 9403379, ББ 3706077, КВ 7327727, КВ 2709685, ЛД3545497, ЄА 8562750, КБ 1366077, ЗК 1100780, АГ 2409801, ЛИ 1207072, КГ 0829932, ЗК 8556725, ЗН 2528892, ЄМ 7516693, ЕС 1311694, ЄП 6358315, КЕ 1392994, АА 0217131, МБ 2667607, ЛЄ 2608978, ББ 4439668, АН 8455108, ЄН 2663975, ЄИ 8615322, КВ 7420026, ЛИ 6181148, ГЛ 3068204, МБ 9573801, ЄМ 5027604, ЛЄ 5509418, КЗ 6617663, ЛЄ 5509420), які використовувалися Управлінням Служби безпеки України в Харківській області під час проведення контролю за вчиненням злочину. Належність зазначених коштів Службі безпеки України підтверджується протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 01.05.2026 та додатком до нього, у яких зафіксовано номінал, кількість, серії та номери кожної банкноти.

Зазначене також встановлено ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.08.2026.

Отже, грошові кошти в сумі 23 000 грн не належать ОСОБА_4 або ОСОБА_6 , проте з огляду на ухвалення Харківським апеляційним судом рішення про повернення коштів особам, яким вони не належать, існує реальний ризик їх передачі неналежним особам, втрати, змішування з іншими коштами або втрати можливості подальшого використання саме заздалегідь ідентифікованих банкнот як речових доказів.

Щодо посилання адвоката ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на те, що Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає можливості повторного звернення з клопотанням про арешт майна після того, як у його задоволенні остаточно відмовив суд апеляційної інстанції, суд зазначає наступне.

Різниця між клопотанням прокурора про арешт майна після тимчасового вилучення (ч. 5 ст. 171 КПК) та про арешт майна, яке перебуває у володінні особи, на загальних підставах (ч. 2 ст. 171 КПК) (наприклад, для забезпечення збереження речових доказів чи майбутньої конфіскації ) поягає у тому що:

1.Арешт майна після тимчасового вилучення

-статус майна: майно вже фактично вилучене у особи під час обшуку, огляду чи затримання, але ще не має статусу арештованого;

-мета арешту: легалізація утримання вже вилученого майна та збереження його як речового доказу;

- строки звернення з клопотанням: не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна (інакше майно мають негайно повернути);

- наслідки пропуску строку: майно вважається незаконно утримуваним і підлягає негайному поверненню особі (ст. 169 КПК).

2.Арешт майна на загальних підставах

-статус майна: майно перебуває у володінні особи (не вилучалося) або доступ до нього обмежено іншим чино;

-мета арешту: забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна або відшкодування шкоди;

-строки звернення з клопотанням: протягом досудового розслідування у будь-який момент, коли виникла така потреба;

- наслідки пропуску строку: немає жорсткого строку, але затримка створює ризик того, що власник може сховати, продати чи знищити майно.

Як вбачається з клопотання слідчого від 01.09.2026 року метою накладення арешту зазначено забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судових експертиз, проведенні інших слідчих (розшукових) дій.

В клопотанні слідчий зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що вилучене майно використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди, а також прокурор в робить посилання на ст.ст. 96-1, 96-2 КПК України спеціальна конфіскація.

Суд зауважує, що прокурор має право звернутися з новим клопотанням у випадку, якщо змінилися обставини або виникли нові підстави.

Щодо посилання представника власника майна адвоката ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як на підставу незаконності накладення аршту на автомобіль «Фольксваген Тоуран», д.н.з. НОМЕР_3 , що перебував у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , яка є професійним адвокатом, що підтверджується відомостями свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1768 від 29.12.2012 року, відомості про що містяться у вільному доступі в мережі Інтернет, суд зазначає наступне.

Відповідно до відомостей свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що автомобіль «Фольксваген Тоуран», д.н.з. НОМЕР_3 зареєстрований 09.11.2023 року та власником є ОСОБА_4 .

З актового запису про розірвання шлюбу № 17 від 14 січня 2025 року, шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований Московським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13 січня 2018 року, розірвано на підставі заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, № 640/32.24-58 від 11.12.2024 року, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та внесені відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00146201499 від 14.01.2025.

Отже, автомобіль «Фольксваген Тоуран», д.н.з. НОМЕР_3 був придбанй у шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Шлюб між ними розірвано 14 січня 2025 року. Слідчі дій проводилися згідно протоколам за результатими проеведення негласних слідчих дій у квітні 2026 року.

Спеціальний статус адвоката (ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») захищає її особисте майно, її робоче місце, житло та адвокатську таємницю.

Власник авто підозрюваний. Машина зареєстрована на самого підозрюваного. Те, що вони проживають разом (як зазначає ОСОБА_6 ), не розповсюджує автоматично повний адвокатський імунітет на його особисті речі чи зареєстрований на нього транспорт. Слідчі дії щодо авто підозрюваного не є обшуком житла чи робочого місця адвоката. Колишня дружина адвокат, не звільняє машину підозрюваного від статусу речового доказу.

Особливий статус адвоката не поширюється на майно третіх осіб (навіть співмешканців).

Співвласник-адвокат може лише оскаржувати арешт або вимагати виділу своєї частки у суді.

Колишня дружина має право через суд вимагати виділу своєї 1/2 частки в натурі або виплати грошової компенсації, але це відбувається вже після або в процесі самого арешту, а не блокує його накладення слідчим суддею.

Все вище викладене , свідчать про обґрунтованість доводів слідчого, які наведені в його клопотанні про арешт майна.

За змістом ст. 173 КПК України особа, яка подала клопотання про арешт майна, має довести необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, серед іншого: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Слідчий обґрунтував підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні прокурора.

Розглядаючи доводи сторони захисту про те, що прокурором пропущено строки для звернення з клопотанням про арешт майна, оскільки з моменту проведення обшуку пройшов значний проміжок часу, а первинна ухвала про арешт була скасована судом апеляційної інстанції, слідчий суддя вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Приписи ч. 5 ст. 171 КПК України встановлюють обмеження строку (48 годин або наступний робочий день) виключно для первинного звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна після його фактичного вилучення під час обшуку чи затримання.

Як встановлено в судовому засіданні, на виконання ухвали апеляційного суду від 03.08.2026 арешт з майна було знято, і воно було повернуто власнику, у зв`язку з чим вказане майно втратило процесуальний статус "тимчасово вилученого".

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить часових обмежень чи заборон щодо повторного звернення слідчого, прокурора з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вже повернуто власнику, якщо у кримінальному провадженні виникли нові обставини чи правові підстави, які зумовлюють необхідність такого заходу забезпечення.

Єдиним законодавчим обмеженням для реалізації слідчим, прокурором своїх повноважень щодо ініціювання арешту майна у даному випадку є строки досудового розслідування, передбачені ст. 219 КПК України. Оскільки на момент подачі та розгляду цього клопотання строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42026222080000026 від 09 квітня 2026 року не закінчилися, слідчий діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень.

З огляду на викладене, строк звернення з клопотанням про арешт майна стороною обвинувачення порушено не було.

Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, які можуть перешкодити досягненню мети кримінального провадження.

Слідчий суддя приходить до переконання, що є підстави вважати, що зазначене вище майно може бути використанне як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Слідчий суддя зазначає, що у разі не накладення арешту на майно, воно може бути приховане або передано іншій особі, тому слід забезпечити наявність майна, так як відсутність майна, яке є речовим доказом у справі, може перешкодити кримінальному провадженню, так як тільки у випадку накладення арешту на вказане майно може бути виконане завдання щодо забезпечення засобів кримінального правопорушення.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з матеріалів провадження, досудове розслідування здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто вилучені речі, в тому числі і грошові кошти можуть мати певний зв`язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням, а дійсні джерела їх походження є предметом доказування, згідно ст. 91 КПК України, виходячи з обраної кваліфікації дій.

Відтак, враховуючи, що зазначене у клопотанні майно було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, знищення, відчуження: вилучені під час обшуку грошові кошти можуть бути використанні як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Touran», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_4 використовував під час можливого вчинення злочину, необхідністю отримання висновків відповідних експертів, тому слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт на зазначене майно, шляхом заборони його відчуження та розпорядження, в межах строку досудового розслідування, або ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді.

Разом з там, враховуючи , що ОСОБА_4 є інвалідом другої групи , це його єдиний транспортний засіб , отже суд вважає за можливе залишити його у користуванні власника.

Враховуюяи викладене, в частині накладення арешту шляхом заборони користування транспортним засобом марки «Volkswagen», моделі «Touran», д.н.з. НОМЕР_3 в задоволенні клопотання слід відмовити.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі "Узан та інші проти Туреччини"/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі слідства потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власників майна, про які йдеться у клопотанні слідчого, з метою виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов`язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого (дізнавача), в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Крім того, суд звертає увагу, що захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами статті 219 КПК України, а крім того слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 98, 131, 132, 169-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання слідчого СВ ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про арешт майна - задовольнити частково .

Накласти арешт в рамках кримінального провадження № 42026222080000026 від 09 квітня 2026 року на транспортний засіб марки «Volkswagen», моделі «Touran», д.н.з. НОМЕР_3 та ключі від даного транспортного засобу, із забороною відчуження та розпорядження транспортним засобом.

В частині накладення арешту шляхом заборони користування транспортним засобом в задоволенні клопотання - відмовити.

Передати транспортний засіб марки «Volkswagen», моделі «Touran», д.н.з. НОМЕР_3 та ключі від даного транспортного засобу, власнику ОСОБА_4 на відповідальне зберігання як речового доказу.

Попередити власника (володільця) майна про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт зобов`язавши, як відповідальну особу за збереження арештованого майна, зберігати транспортний засіб в тому виді, якому він прийняв на зберігання в межах строку досудового розслідування, або ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді і не перешкоджати слідчим органам у доступу до даного речового доказу.

Накласти арешт в рамках кримінального провадження № 42026222080000026 від 09 квітня 2026 року на майно, яке було виявлене та вилучене під час обшуку транспортного засобу марки «Volkswagen», моделі «Touran», д.н.з. НОМЕР_3 за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, поблизу буд. 46, а саме:

- грошові кошти номіналом 500 (п`ятсот) грн у загальній кількості 46 (сорок шість) штук на загальну суму 23 000 (двадцять три тисячі) грн з наступними серією та номерами: КА9318233; ЛБ7146826; КЕ6284130; КБ9207016; АА0871671; КИ7146344; ВТ2035215; ЕВ0462808; ЛВ146373; АЕ700231; ГМ3007049; ЛИ1164063; КА6604309; ЛГ940379; ЄР9175104; ББ3706077; КВ7327727; КВ2709685; ЄА8562750; ЛД3545497; КБ1366077; АГ2409801;ЗК1100780; ЛИ1207072; ЗК8556725; КГ982994; АА0217131; МБ2667607; ЛЄ2608978; ББ4431668; АН8455108; ЄН2663975; ЄН8615322; КВ7420026; ГЛ30068204; ЛИ6181148; ЛЄ5509420; МБ9573801; КЗ6617663; ЄМ5027604; ЛЄ5509418, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном в межах строку досудового розслідування, або ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді.

Зберігання арештованого майна здійснювати відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012 та до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року.

Розяснити, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити слідчому, прокурору та особам, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт.

У разі відсутності вищевказаних осіб під час оголошення судового рішення, його копію надіслати таким особам не пізніше наступного робочого дня.

Виконання ухвали по визначенню місця зберігання арештованого майна покласти на слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, контроль за виконанням на прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 .

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали проголошено в приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області 11 вересня 2026 року о 15 годині 45 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1