Рішення № 139678783, 11.09.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6890/25

2/215/3651/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Данилевського М.А., за участю секретаря судового засідання Потніченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2025 АТ «Сенс-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» (12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк») із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який було розміщено на сайті банку: www.alfabank.ua. Банк прийняв пропозицію відповідача.

Заочним рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 23.12.2025 позовні вимоги АТ «Сенс-Банк» задоволено стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс-Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 501328502 від 09.06.2021 в розмірі 187 100,66 грн., з яких: 50 464,51 грн. прострочене тіло кредиту, 64 367,23 грн. відсотки за користування кредитом, 72 268,92 грн. комісія.; стягнуто на професійну правову допомогу в розмірі 15 287,40 грн та 2 422,40 грн. судового збору.

20 травня 2026 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, його скасування та розгляду справи в порядку загального або спрощеного позовного провадження з викладенням своєї правової позиції по справі. Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 08.06.2026 заочне рішення від 23.12.2025 скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами, висловлені позивачем та відповідачем своїх правових позицій у заявах по суті справи суд дійшов до наступного.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що, 09.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» (12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк») із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який було розміщено на сайті банку: www.alfabank.ua. Банк прийняв пропозицію відповідача.

Таким чином, 09.06.2021 між банком та відповідачем укладено угоду № 501328502 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» з наступними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Кредит готівкою»; мета кредиту для особистих потреб; сума кредиту (ліміт кредиту) у розмірі 61 017,19 грн.; процентна ставка (фіксована) 41,99 % річних; строк кредиту 60 місяців, дата повернення кредиту 09.06.2026; порядок повернення кредиту графік платежів: до 9 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 4 453,16 грн., загальна кількість платежів 60.

Банк виконав взяти на себе зобов`язання, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувався.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за угодою № 501328502 від 09.06.2021, яка становить 187 100,66 грн., з яких 50 464,51грн. прострочене тіло кредиту, 64 367,23 грн. відсотки за користування кредитом; 72 268,92 грн. по комісії.

Просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 187 100,66 грн., сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 287,40 грн.

Стислий виклад позиції відповідача.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач зазначив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

В кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також Позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», в зв`язку з цим підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість за комісіями у розмірі 72268,92 грн., яку пред`явлено до стягнення, так і взагалі включити у договір такі платежі неправомірно та суперечить чинному законодавству, а отже у стягненні комісії у розмірі 72268,92 грн. має бути відмовлено.

Щодо витрат на правову допомогу.

Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в акті на надання юридичної допомоги та детальному описі, вбачається, що адвокатом надано Позивачу послуги, загальна вартість яких складає 15287,40 грн., а саме: Згідно з п. 3.1. Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі:

- за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн;

- за отримання рішення суду - 225,00 грн;

- комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 15287,40 грн (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 187 100,66 грн х 7,85%).

Згідно висновків викладених у постанові ВП ВС від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 про віднесення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат вбачається, що «гонорар успіху» адвоката підлягає відшкодуванню, проте розмір такого відшкодування має бути справедливим і відповідати затратам часу та обсягу роботи адвоката.

Визначаючи час на надання Позивачу адвокатом вищенаведених послуг та видів правничої допомоги, враховуючи у спеціалістів повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Відповідно до рішень (зокрема, у справі «Патрідіс проти Греції»), «гонорар успіху» підлягає відшкодуванню, якщо він є розумним за своїм розміром.

Заявлена представником Позивача - комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85% в розмірі 14687,40 грн. (187 100,66 грн х 7,85%), не підлягає відшкодуванню, оскільки щоб стягнути витрати на правову допомогу, необхідно подати до суду докази, що підтверджують обсяг наданих послуг (акт приймання-передачі послуг, детальний розрахунок та підтвердження оплати).

Гонорар успіху не вважається безумовною складовою судових витрат, а можливість його компенсації залежить від критеріїв необхідності, розумності та справедливості.

Позивачем у свою чергу жодних доказів на обґрунтування «гонорару успіху» надано не було.

Для Відповідача не можуть бути обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. На думку Відповідача, необхідно оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність, розумність та справедливість. А отже з урахуванням характеру спірних правовідносин, складності справи, її прогнозованості з точки зору правозастосовчої практики, не вбачаємо підстав для стягнення з позивача на користь відповідача додатково суми коштів, визначених як «гонорар успіху/комісійної винагороди» адвоката.

При цьому також зазначає, що вказана справа не є складною за своєю суттю, оскільки не могла потребувати у фахівця у галузі права значного часу, а розрахунки були здійснені Позивачем (в автоматичному порядку через відповідні банківські програми, а не самостійно власноруч, що потребує важких математичних розрахунків), а не його представником, а тому, керуючись принципом справедливості та розумності вважаємо за потрібне просити зменшити розмір заявлених сум, а у випадку, якщо у справі фактично відсутні докази, що підтверджують обсяг наданих послуг відмовити у задоволенні.

Вважають, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг, затраченим ними часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконання адвокатами роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, Відповідач та його представник, вважають за необхідне просити суд зменшити їх розмір, а у випадку відмови у позові відмовити у задоволенні

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» (12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк») із пропозицією на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який було розміщено на сайті банку: www.alfabank.ua. Банк прийняв пропозицію відповідача.

Таким чином, 09.06.2021 між банком та відповідачем укладено угоду № 501328502 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» з наступними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Кредит готівкою»; мета кредиту для особистих потреб; сума кредиту (ліміт кредиту) у розмірі 61 017,19 грн.; процентна ставка (фіксована) 41,99 % річних; строк кредиту 60 місяців, дата повернення кредиту 09.06.2026; порядок повернення кредиту графік платежів : до 9 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 4 453,16 грн., загальна кількість платежів 60.

Банк виконав взяти на себе зобов`язання, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувався.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за угодою № 501328502 від 09.06.2021, яка становить 187 100,66 грн., з яких 50 464,51грн. прострочене тіло кредиту, 64 367,23 грн. відсотки за користування кредитом; 72 268,92 грн. по комісії.

Просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 187 100,66 грн., сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 287,40 грн

Висновки та мотиви суду.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтями 525, 527 ЦК України передбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 615, 625 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 09.06.2021 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

За умовами оферти, відповідачем запропоновано банку укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Відповідачем зазначені умови для укладення угоди, а саме: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Кредит готівкою»; мета кредиту для особистих потреб; опис послуги надання споживчого кредиту грошових коштів, що надаються Банком Позичальнику на споживчі цілі на строк та під проценти визначені Угодою про надання споживчого кредиту, що укладається між Банком та Позичальником на підставі Договору та відповідно до його вимог та надання Банком послуг Позичальнику з обслуговування Кредитної Карти у вигляді Відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення Позичальнику Кредиту або його частиною Банк здійснює подальше кредитування Позичальника у межах її ліміту шляхом надання траншів; максимальний ліміт кредиту (кредитної лінії) у розмірі 200000,00грн.; сума встановленої кредитної лінії 61 017,19 грн.; процентна ставка 41,99% річних; тип процентної ставки фіксована.

В розділі ІІ угоди зазначено, що відповідач запропонував банку встановити обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за відновлюваною кредитною лінією, але не менше 50 грн. Дату сплати ОМП пропонував визначати відповідно до умов додатку № 4 до договору. Платежі з повернення кредиту здійснювати відповідно до договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості пропонував навести в тарифах, які є невід`ємною частиною договору. Пропонував банку щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку, в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору.

В розділі ІІ угоди зазначено, що підписанням оферти ОСОБА_1 беззаперечно підтвердив, що попередньо ознайомлена у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.

Тобто, відповідач погодилася на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

АТ «Альфа-Банк» прийняло пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа- Банк».

Таким чином, судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 09.06.2021 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено кредитний договір.

Крім того, при укладанні кредитного договору сторони підписали паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені основні умови кредитування.

Відповідач кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером № 318126356 від 09.06.2021 про перерахування грошових коштів в сумі 61 017,19 грн. на свій банківський рахунок, призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором № 501328502 від 09.06.2021

АТ «Альфа-Банк» виконало умови кредитного договору щодо надання відповідачу кредитних коштів, що підтверджується випискою з особового рахунку, який належить відповідачу, за період з 09.06.2021 по 28.05.2025. з якого вбачається, що з відповідача списувались проценти за овердрафт, за користування кредитом, здійснювалось погашення щомісячного платежу по заборгованості, зараховувались кошти з карти на карту, відповідач здійснював оплату за товари та послуги, тощо.

Згідно Витягу з державного реєстру банків та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» та АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст. 205 ЦК України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1ст. 624 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно статті 534 ЦК Україниу разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість за кредитним договором, а саме: 50 464,51 грн. прострочене тіло кредиту, 64 367,23 грн. відсотки за користування кредитом, 72 268,92 грн. комісія.

Заявлена позивачем сума заборгованості відповідачем не спростована.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 114 831,74 грн., з яких: 50 464,51 грн. прострочене тіло кредиту та 64 367,23 грн. відсотки за користування кредитом, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення комісії

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

В кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також Позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», в зв`язку з цим підстав стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість за комісіями у розмірі 72268,92 грн., яку пред`явлено до стягнення, так і взагалі включити у договір такі платежі неправомірно та суперечить чинному законодавству.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованість за комісіями у розмірі 72 268,92 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано договір, акт на надання юридичної допомоги та детальний опис. Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в акті на надання юридичної допомоги та детальному описі, вбачається, що адвокатом надано Позивачу послуги, загальна вартість яких складає 15287,40 грн., а саме:

Згідно з п. 3.1. Договору про надання послуг No 1006 від 28.01.2025 року за надання

послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у

нижченаведеному розмірі:

- за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн;

- за отримання рішення суду 225,00 грн;

- комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85 %.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 15 287,40 грн (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 187 100,66 грн х 7,85 %).

Згідно висновків викладених у постанові ВП ВС від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 про віднесення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат вбачається, що «гонорар успіху» адвоката підлягає відшкодуванню, проте розмір такого відшкодування має бути справедливим і відповідати затратам часу та обсягу роботи адвоката.

Визначаючи час на надання Позивачу адвокатом вищенаведених послуг та видів правничої допомоги, враховуючи ціну позову, суд вважає, що витрати на правову допомогу заявлені позивачем є співмірними із складністю справи та ціною позову.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу, та відповідно до вимог ч.4 ст.137, ч.ч.2,3 ст.141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також відповідно до розміру задоволених вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 9382,49 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам (61,374%).

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

З огляду на викладене, необхідно стягнути з відповідача на користь АТ «СЕНС БАНК» витрати зі сплати судового збору у розмірі пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1486,73 грн. (61,374% від суми позову).

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» суму заборгованості за кредитним договором № 501328502 від 09.06.2021 в розмірі 114 831,74 грн., з яких: 50 464,51 грн. прострочене тіло кредиту та 64 367,23 грн. відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9382,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» 1486,73 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 11 вересня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «СенсБанк», місцезнаходження за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя