Ухвала суду № 139676035, 11.09.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/3319/26

Провадження №2/463/1678/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Мармаша В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Цебрик Х.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мечнікова 16г» про демонтаж незаконно встановленого обладнання, усунення перешкод у користуванні спільним майном, відновлення доступу до допоміжного приміщення та зобов`язання надати інформацію і копії документів, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовом, яким просить:

визнати протиправними та такими, що порушують права співвласника, дії відповідача щодо використання спільного майна без рішення загальних зборів, а саме щодо надання дозволу на розміщення обладнання «Новобокс» на спільних площах будинку;

зобов`язати відповідача забезпечити демонтаж вказаного обладнання компанії «Новобокс» з місць загального користування;

визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження доступу до горища у 1-му під`їзді будинку;

зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні горищем у 1-му під`їзді будинку шляхом забезпечення постійного доступу до ключа від відповідного горища, або шляхом надання дубліката ключа від вхідних дверей до зазначеного горища;

зобов`язати відповідача надати позивачу для ознайомлення та виготовлення копій наступні документи ОСББ «Мечнікова 16Г» (із врахуванням захисту ПД):

- чинний кошториси за останні 3 роки;

- фінансову звітність за останні 3 роки;

- банківські виписки по рахунку Будинку;

- протоколи загальних зборів та рішень правління за весь час діяльності ОСББ;

- інші документи, пов`язані з діяльністю ОСББ;

стягнути з відповідача на користь позивача 100 000 грн у якості відшкодування моральної шкоди.

Сторони в судове засідання не викликались у зв`язку із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку із чим фіксація судового засідання не здійснювалась у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

12.04.2016 року, згідно з протоколом установчих зборів, у Будинку створено ОСББ «Мечнікова 16г» (код ЄДРПОУ 40476512), яке зареєстроване як юридична особа 11.05.2016 року та включене до реєстру неприбуткових організацій 26.08.2016 року.

Відповідно до Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мечнікова 16г» (далі Статут), затвердженого рішенням Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мечнікова 16г» від 21.10.2016, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Згідно із п.3 розділу ІІ Статуту Завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Звертаючись до суду з позовною заявою про відновлення доступу до місця загального користування та зобов`язання вчинити дії та визначаючи відповідачем ОСББ «Мечнікова 16г», позивач зазначає, що йому встановлені обмеження щодо доступу до технічного приміщення (горища) у формі заміни замка та відмови у наданні ключів від вхідних дверей горища 1 під`їзду, тому існує загроза пошкодження приватної власності у зв`язку із недобросовісним наданням послуг. Також встановленням обладнання компанії «Новобокс» у місцях загального користування відповідач допустив використання спільного майна без рішення співвласників та всупереч їх волі, що порушує права позивача та норми Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

У досудовому порядку позивач спір вирішити не зміг, протягом тривалого часу позбавлений можливості реалізувати своє права щодо доступу та користування спільним майном, а також права на доступ до інформації, що стосується діяльності ОСББ. Стверджує, що такими діями їй заподіяно моральну шкоду у відповідному розмірі, тому просить позов задовольнити та стягнути з відповідача моральну шкоду.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Так, цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПКУ країни) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (ч.ч. 1-2 ст. 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

В свою чергу, господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 1, 10, 15 частини першої статті 20 цього кодексу).

Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач пред`явив позовні вимоги до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мечнікова 16г».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; інші права, визначені законом. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. Положеннями цієї статті визначено, зокрема, що відноситься до повноважень зборів співвласників, а також порядок прийняття рішень.

Згідно із ч. 4 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» колективний договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем такої послуги особою, уповноваженою на це співвласниками, від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку. Такою уповноваженою особою може бути: співвласник багатоквартирного будинку; управитель багатоквартирного будинку; уповноважений орган управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку; правління житлово-будівельного кооперативу; інша фізична чи юридична особа, уповноважена рішенням співвласників (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку). У разі укладення колективного договору до відносин між співвласниками багатоквартирного будинку та уповноваженою співвласниками особою застосовуються положення Цивільного кодексу України про доручення, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Таким чином, предмет доказування і предмет позову виступають ключовими орієнтирами при визначенні меж здійснення судочинства. Повне, своєчасне і належне використання судом «предмету доказування» є запорукою реалізації принципу процесуальної економії та є гарантією дотримання права сторін на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Так, за висновками, які містяться, зокрема, в постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2446/17, Велика Палата Верховного Суду вказала про розгляд господарськими судами спорів у правовідносинах, які стосуються порядку створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки такі спори виникають при здійсненні права управління юридичною особою, а тому є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої ГПК України) незалежно від суб`єктного складу такого спору.

Аналогічні висновки містяться і у постанові КГС ВС від 23.06.2021, справа № 920/26/21.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ «Мечникова 16 Г» є питання пов`язані із реалізацією позивачем, як власником квартири у будинку, права на управління таким, а саме останній вимагає здійснити демонтаж незаконно встановленого обладнання, усунення перешкод у користуванні спільним майном, відновлення доступу до допоміжного приміщення та зобов`язання надати інформацію і копії документів, що свідчить про наближеність таких правовідносин до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи та дає підстави для висновку про необхідність розгляду даного спору за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З огляду на вказане суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. При цьому позивачу слід роз`яснити його право на судовий захист у порядку господарського судочинства шляхом звернення до Господарського суду Львівської області.

Окрім цього, статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Статтею175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Таким чином, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не усіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Судом встановлено, що 01.11.2016 між ОСББ «Мечникова 16г» та ПП «Управляюча компанія «Рідний дім» укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення Управителем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі послуги) у багатоквартирному житловому будинку Мечнікова 16г.

Із відкритих джерел мережі інтернет слідує, що Приватне підприємство Управляюча компанія «Рідний Дім» зареєстроване 26.10.2006, код ЄДРПОУ 34668303. При цьому із даних про юридичних осіб-правонаступників: повне найменування та місцезнаходження юридичних осіб-правонаступників, їх ідентифікаційні коди, вбачається, що одним із правонаступників ПП Управляюча компанія «Рідний Дім» є Приватне підприємство «Управляюча компанія «Рідний дім - Центр» (79059, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Плугова, будинок, 10 А).

Приватне підприємство «Управляюча компанія «Рідний дім - Центр» , основним видом діяльності якого є 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів, зареєстроване 21.09.2017, до участі у справі не залучено.

При цьому, Приватне підприємство «Управляюча компанія «Рідний дім - Центр» є правонаступником Приватного підприємства Управляюча компанія «Рідний Дім» та створене в результаті виділу 21.09.2017 (т. 1 а.с. 89 зворот, справа № 463/9083/24).

Як встановлено судом у справі № 463/9083/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129596330) приватне підприємство Управляюча компанія «Рідний Дім» не надає послуги по обслуговуванню багатоквартирного будинку на вул. Мечникова, 16 Г у м. Львові, оскільки обслуговування цього будинку здійснює Приватне підприємство «Управляюча компанія «Рідний дім - Центр», як правонаступник ПП Управляюча компанія «Рідний Дім».

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

Таким чином, оскільки судом встановлено наявність договірних відносин по обслуговуванню будинку між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Мечнікова 16г», учасником якого є позивач, як власник квартири, та Приватним підприємством Управляюча компанія «Рідний Дім», при цьому із останнього здійснено виділ та проведено реєстрацію створеної юридичної особи Приватного підприємства «Управляюча компанія «Рідний дім-Центр», яке є правонаступником першого, суд приходить до переконання, що відповідач вправі був заявити позов у частині вимог до ПП «УК «Рідний Дім-Центр», однак відповідні позовні вимоги до останнього не заявлені, такі заявлені лише до відповідача ОСББ «Мечнікова 16г», а тому провадження у справі підлягає закриттю в цілому, з роз`ясненням права позивача звернутися із відповідними вимогами до ОСББ «Мечнікова 16г» до Господарського суду Львівської області. До того ж судом враховуються обставини, встановлені у справі №463/9083/24 за участю відповідача ОСББ «Мечнікова 16г» та іншого власника квартири у зазначеному багатоквартирному будинку, в якій до ОСББ «Мечнікова 16г» були заявлені подібні позовні вимоги, за результатами розгляду яких Постановою Львівського апеляційного суду від 12.08.2025, залишеною без змін Ухвалою Верховного суду від 19.09.2025, провадження у частині позовних вимог до ОСББ «Мечнікова 16г» про відновлення доступу до місця загального користування та зобов`язання вчинити дії закрито з роз`ясненням права звернутися із відповідними позовними вимогами до Господарського суду Львівської області.

З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

закрити провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мечнікова 16г» про демонтаж незаконно встановленого обладнання, усунення перешкод у користуванні спільним майном, відновлення доступу до допоміжного приміщення та зобов`язання надати інформацію і копії документів.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи належить до юрисдикції Господарського суду Львівської області.

Ухвалу складено та підписано суддею 11 вересня 2026 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її винесення.

Суддя: Мармаш В. Я.